Справа № 279/6311/25
Провадження № 1-кс/279/1384/25 У Х В А Л А
іменем України
20 жовтня 2025 року
Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю скаржника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Коростень скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР,
ОСОБА_3 подав скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 посилається на те, що 07.10.2025 він звернувся до дізнавача СД Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області з заявою про кримінальне правопорушення відносно гр. ОСОБА_5 ,, передбаченого ст.358 КК України, оксльки він проводить досудове розслідування кримінального провадження №1201206000960000305 від 15.12.2012. 16.10.2025 він звернувся до дізнавача ОСОБА_6 та просив надати йому витяг за його заявою у відповідності вимог ст.214 КПК України. Керівником СД Коростенського РУП йому відмовлено у внесенні відомостей до ЄРДР.
Скаржник ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у скарзі.
Прокурор заперечив щодо задоволення скарги.
Заслухавши скаржника, дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов, які визначені процесуальними положеннями.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасник кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами ст.5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Статтею 303 КПК України закріплено право певного кола осіб на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
Зокрема, п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За змістом п.4 ч.5 ст.214 КПК України необхідною умовою внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань є наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст.2 КПК України, і покликана, з одного боку, забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
При цьому до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (ч. 5 ст. 214 КПК України).
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року у справі №556/450/18.
Отже, предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Втім, правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати її з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому, зокрема, є: встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ст.383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України.
Згідно повідомлення про кримінальне правопорушення від 07.10.2025 вбачається, що на протязі тривалого часу та неодноразово гр. ОСОБА_5 , будучи свідком у кримінальному провадження та будучи попередженою про кримінальну відповідальністьвідмовляється у наданні пояснень, а також відмовдяється від одночасного допиту за рішенням суду, просив внсти заяву до ЄРДР тарозпочати досудове слідство та надати йому витяг з ЄРДР.
Станом на час розгляду скарги вищезазначені відомості, викладені у заяві ОСОБА_3 від 07.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей не внесені.
У п.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року (справа № 818/1526/18, провадження № 11-1263апп18) зазначено, що у межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей до ЄРДР слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Розгляд скарги на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, обумовлює необхідність дослідження слідчим суддею самого повідомлення (заяви) про вчинення кримінального правопорушення на предмет того, чи може воно бути підставою для порушення кримінального провадження.
Слідчий суддя в даному випадку не може виконувати абсолютно формальну функцію судового примусу уповноважених осіб, в даному випадку уповноважених осіб СД Коростенського РУП в Житомирській області вносити до ЄРДР всі без виключення заяви і повідомлення, які ними отримуються.
Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду "Артіко проти Італії" (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року) не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.
У п.29 рішення Європейського суду з прав людини в справі Павлюлінець проти України (Заява № 70767/01) від 06 вересня 2005 року, суд висловив позицію, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява N 37437/97).
У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.12.2022 року по справі № 522/7836/21 (провадження № 51-2328км22) зазначено, що розглянувши скаргу та керуючись п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, слідчий суддя мав право зобов'язати слідчого вчинити певну дію відповідно до вимог кримінального процесуального закону, однак при цьому не втручаючись у межі його повноважень у кримінальному провадженні.
Вирішення питання про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення, які вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вирішується саме слідчим, дізнавачем або прокурором, які вносять відповідні відомості до Реєстру.
Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення, зроблена заявником у заяві, не має обов'язкового характеру для слідчого, дізнавача або прокурора.
Отже, слідчий суддя на етапі проведення досудового розслідування лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні, та позбавлений змоги надати вказівку слідчому/дізнавачу/прокурору щодо прийняття конкретного за змістом процесуального рішення, в тому числі й щодо правової кваліфікації кримінального провадження, адже слідчий, дізнавач та прокурор є самостійними у своїй процесуальній діяльності.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, N 93) право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією. А у справі "Preda and Dardari v. Italy, 1999), суд вказав, що метою цієї норми є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією.
Самостійне визначення особою у повідомленні про злочин наявності певної статті КК та бажаної кваліфікації без наведення достатніх відомостей, не може автоматично свідчити про те, що було вчинено саме ці злочини. Крім того, слідчий, прокурор не зобов'язаний вносити відомості до реєстру у точній відповідності зі змістом заяви в частині обраної заявником правової кваліфікації. Ні заявник, ні потерпілий, ні слідчий суддя не уповноважені спрямовувати хід досудового розслідування, зокрема, шляхом вказівки слідчому саме тієї кваліфікації кримінального правопорушення, яка є бажаною для них, чи яку вони вважають правильною.
Слідчий, дізнавач та прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки відповідного кримінального правопорушення. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення гр. ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст.385 КК України, заява ОСОБА_3 не містить.
Так, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №12012060060000305 від 15.12.2012 і відповідно до протоколу допиту свідка 14.06.2023 гр. ОСОБА_5 відмовилась від надання показів та одночасного допиту з ОСОБА_3 теж відмовилась.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.66 КПК України свідок має право відмовитись давати показання щодо себе, близьких родичів та членів свожїсім'ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родисчами чи членами його сім'ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями ст.65 КПК України не підлягають розголошенню.
Крім цього, розповсюджуються гарантії ст.63 Конституції України, а саме: особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.385 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження досудового розслідування або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
За вказаних обставин заяву ОСОБА_3 не можна вважати заявою про вчинене кримінальне правопорушення.
Оскільки заява ОСОБА_3 не містить відомостей, які дійсно свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.385 КК України, в діях гр. ОСОБА_5 , а незгода скаржника зі змістом та формулюванням показань свідка ОСОБА_7 , які були дані при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження за №12012060060000305 від 15.12.2012, не є підставою для задоволення скарги, та внесення відомостей за цією заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З урахуванням викладеного, доводи скарги ОСОБА_3 є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим слідчим суддею приймається рішення про відмову у задоволенні цієї скарги на підставі п.4 ч.2 ст.307 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.214, 303, 304, 306, 307, 372 КПК України,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_8
Копія згідно з оригіналом