Справа № 192/2000/25
Провадження № 2/192/1045/25
Іменем України
16 жовтня 2025 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі
головуючого - судді Щербини Н. О.,
за участю секретаря судового засідання - Короти Л. С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,
Позивач звернулася до суду з позовом по стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої в результаті лікування домашньої тварини - собаки породи «Чихуахуа» по кличці Буся.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31 травня 2025 року по вул. Чукмарьова в с-щі Солоне сталася ДТП за участі ОСОБА_2 , яка керувала квадроциклом марки «Форте» та не вибрала безпечну швидкість руху, в результаті чого здійснила наїзд на собаку. Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року відповідача було визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а на лікування ОСОБА_3 позивач витратила 15 366 гривень 60 копійок, оскільки собаку довелося оперувати після ДТП.
У судовому засіданні позивач позов підтримала та пояснила, що вона є господаркою собаки Бусі та 31 травня 2025 року вдень вийшла гуляти з нею та ще з однією своєю собакою на вулицю Чукмарьова в с-щі Солоне. Потім вона почула різкий звук, від якого собаки налякалися та ОСОБА_4 побігла додому, проте потрапила під колеса квадроциклу, який зупинився за декілька метрів. Коли позивач підбігла до собаки, то побачила що вона кричала від болю та була в крові. Також в цей час до неї підійшов незнайомий хлопець, а дівчина яка була за кермом квадроцикла не підходила. Вказані хлопець та дівчина допомогу в рятуванні життя та здоров'я собаки не запропонували, як не надали і кошти для її лікування. Позивач зазначила, що на лікування та відновлення стану здоров'я собаки витратила значно більшу суму, проте позов пред'явила саме на суму 15 366 гривень 60 копійок, оскільки має відповідні докази про здійснені витрати на вказану суму.
Відповідач, яка про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином за місцем реєстрації (а.с. 37,50,51,58-59), в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.
Позивач заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.
Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що згідно постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року ОСОБА_2 була визнана винуватою
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за наступними обставинами (а.с.24-26).
31 травня 2025 року о 15 год. 40 хв. по вул. Чукмарьова, в с-ще Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , керуючи квадроциклом марки «Форте», без номерного знаку, не вибрала безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміни у результаті чого здійснила наїзд на собаку, яка вибігла на дорогу. Після чого, в порушення встановлених правил, залишила місце дорожньо-транспортної пригоди. Своїми діями ОСОБА_2 порушила пункти 2.10 (а), 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинила правопорушення, передбачені ст.ст. 1224, 124 КУпАП (а.с.24-25).
Таким чином постановою суду, яка була оскаржена в апеляційному порядку та набрала законної сили 08 серпня 2025 року, було встановлено вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП 31 травня 2025 року в результаті якого собака позивача отримала тілесні ушкодження.
Згідно зі ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу у визначений ч.2 ст.16 ЦК України спосіб, зокрема, шляхом відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди.
Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 179 ЦК України передбачено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Відповідно до ч. 1 ст. 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про жорстоке поводження з тваринами» передбачено, що домашні тварини - собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі.
Судом встановлено, що позивач є власницею собаки породи «Чихуахуа» по кличці Буся, що підтверджується ветеринарним паспортом (а.с.10-12), а також тим, що позивач була визнана потерпілою під час розгляду адміністративного протоколу, складеного на відповідача за ст.124 КУпАП (а.с.24-26).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що до зазначених правовідносин слід застосувати положення ст.1166,1187 ЦК України, оскільки позивач є власником собаки, що підтверджується наданим до матеріалів справи паспортом, де власником собаки записана ОСОБА_1 (а.с.10-11), а собака в результаті ДТП отримала тілесні ушкодження та проходила лікування, на яке позивач витрачала кошти (а.с.13-23), що підтверджується дослідженими судом доказами.
В постанові ВП ВС від 11 грудня 2019 року в справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19) вказано, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.
Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки винною особою в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди постановою суду визнано саме відповідача, яка керувала транспортним засобом, то вказане свідчить про те, що позивач має право вимагати від такого відповідача відшкодування завданої шкоди, яка полягає у витратах на лікування собаки.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно наданих до суду доказів, розмір витрат на лікування собаки Бусі склав 14 168 гривень 00 копій (а.с.27, 28), що підтверджується підсумковим рахунком за період з 31 травня 2025 року по 19 червня 2025 року, квитанціями які підтверджують купівлю медикаментів згідно призначень лікаря на суму 1 178 гривень 60 копійок (а.с.29) та товарини чеком на суму 250 гривень від 03 червня 2025 року (а.с.30), а також рекомендаціями щодо лікування, фотографіями процесу проведення оперативного втручання (а.с.31-34).
Встановивши, що позивачем доведено належними та допустимими доказами належність їй на праві власності собаки по кличці Буся, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Суд також вважає, що не звернення позивача до страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 з вимогою про відшкодування завданої ДТП шкоди не є підставою для відмови в позові, з огляду на позицію ВП ВС, викладену в постанові від 11 грудня 2019 року в справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).
Тому, оцінюючи всі докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є законними і підлягають повному задоволенню щодо розміру шкоди, яку суд вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення матеріальної шкоди, - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) суму матеріальної шкоди в розмірі 15 366 (п'ятнадцять тисяч триста шістдесят шість) гривень 60 копійок.
Стягнути зі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 21 жовтня 2025 року.
Суддя Н. О. Щербина