Справа № 183/10395/25
№ 1-кс/183/1843/25
18 жовтня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12025042350000984 від 20 серпня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, має малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має місця реєстрації та постійного місця проживання, не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_5
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах досудового розслідування, тобто строком до 13 листопада 2025 року.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлені досудовим розслідуванням обставини, а саме: що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Так, 30 липня 2025 року приблизно о 12:30 годині ОСОБА_5 перебував по вул. Г. Бораковського у м. Самар Дніпропетровської області, де у нього виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення майна, яке знаходиться у будинку АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_5 попередньо проживав до червня 2025 року. Реалізуючи свій прямий умисел, у вказані дату та час ОСОБА_5 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, скориставшись тим, що ніхто не контролює його дії та вони не помічені для оточуючих, через хвіртку проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де шляхом пошкодження рами дерев'яного вікна проник у приміщення будинку та у верхній шухляді комоду спальної кімнати побачив ноутбук марки «LenovoIdeaPad 3 15ITL6 NBIP 3 15ITL6 I3 8G 512GNOS», серійний номер: PF4AH103, темно-сірого кольору, який належить ОСОБА_8 , вартістю 10192 гривні 50 копійок, котрий визначив об'єктом свого злочинного посягання.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел ОСОБА_5 , взяв до рук ноутбук марки «LenovoIdeaPad 3 15ITL6 NBIP 3 15ITL6 I3 8G 512GNOS», серійний номер: PF4AH103, темно-сірого кольору та, утримуючи зазначене майно, покинув місце скоєння злочину, після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 10192 гривні 50 копійок.
Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
20 серпня 2025 року вказаний факт внесено до ЄРДР за №12025042350000984 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
30 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
03 жовтня 2025 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук та досудове розслідування у кримінальному провадженні було зупинено. 17 жовтня 2025 року о 19:10 годині ОСОБА_5 було затримано на підставі ухвали слідчого судді.
18 жовтня 2025 винесено постанову про відновлення досудового розслідування.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується протоколами допиту потерпілої, свідків, протоколом огляду предмета та іншими матеріалами кримінального провадження.
В ході досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_4 підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. Вказала, що ризики існують, ОСОБА_5 може впливати на свідків і потерпілу, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти заявленого клопотання, вважає його передчасним, підозру не обґрунтованою, а ризики недоведеними, просив застосувати до ОСОБА_5 особисте зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що постійного місця проживання не має, обставини підозри визнає, хоча зазначив, що кошти на ноутбук він також надавав, просив не обирати тримання під вартою.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів клопотання, 20 серпня 2025 року до ЄРДР за №12025042350000984 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України з коротким викладом обставин: « ОСОБА_5 30.07.2025 шляхом розбиття скла через вікно проник до будинку за адресою АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав ноутбук, який належить ОСОБА_8 (ЖЄО 38309 від 20.08.2025).
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи. За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, заслухавши пояснення підозрюваного, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя встановив наявність у сторони обвинувачення доказів (протокол прийняття заяви у ОСОБА_9 про вчинене правопорушення від 30.07.2025 року, протокол огляду місця події від 30.07.2025 року, протокол огляду предмета від 30.08.2025 року, протокол допиту потерпілої ОСОБА_8 , протоколи огляду предмета від 28.08.2025, протокол допиту свідка ОСОБА_9 , та інші документи), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це кримінальне правопорушення.
30 серпня 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке вручено підозрюваному. Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора про те, що наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який віднесено до категорії тяжких злочинів, відповідальність за який передбачено у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років, отже існує ризик, що підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, 03 жовтня 2025 року підозрюваного ОСОБА_5 слідчим було оголошено в розшук та досудове розслідування у кримінальному провадженні було зупинено до його затримання у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.10.2025р., що додатково свідчить про наявність вказаного ризику.
Також слідчий суддя погоджується з позицією щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість призначення судом йому реального покарання у разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, матиме змогу незаконно впливати на потерпілу і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою уникнення відповідальності або пом'якшення покарання.
Також слідчий суддя погоджується з позицією щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину, на теперішній час ніде не працює, тому доходу ніякого не отримує, постійного місця проживання не має. Вказані обставини свідчать про існування ризику вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень з корисливих мотивів у разі перебування його на волі.
За таких обставин, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до підозрюваного, є тримання під вартою з огляду на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків. Крім того, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними.
Так, вважаю, що застосування більш м'яких запобіжних заходів - особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не відповідатиме обставинам справи та тяжкості обвинувачення, при цьому щодо особистої поруки ніхто із бажаючих (поручителів) до слідчого судді не звертався. Щодо застави, то як альтернативний вид запобіжного заходу вона буде визначена судом. Крім того, особисте зобов'язання і домашній арешт також не може бути застосований до ОСОБА_5 і з тих підстав, що останній не має постійного місця проживання.
В своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 р. ЄСПЛ зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя вважає виправданим тримання підозрюваного під вартою.
Згідно вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави. При визначенні розміру застави, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також і те, що розмір застави передбачений у межах встановлених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України здатний забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, тому суд вважає за можливе, враховуючи особу підозрюваного, визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 грн. (20х3028 грн.), що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 листопада 2025 року включно.
В якості альтернативного запобіжного заходу визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, які можуть бути внесені підозрюваним або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному слідчим суддею розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному слідчим суддею розмірі, підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_5 покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатись із населеного пункту в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 07 листопада 2025 року включно.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі якщо він будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали надати підозрюваному, захисникові, прокуророві та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1