Справа № 163/1535/25
Провадження № 2/163/398/25
20 жовтня 2025 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючої судді Гайдук А.Л.,
з участю секретаря Кузьміної А.В.,
представника позивача Давидова О.В. (в режимі відеоконференції),
представника третьої особи Петренко К.Д. (в режимі відеоконференції),
розглядаючи у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Любомльської міської ради про визнання незаконним та скасування висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ),
В провадженні Любомльського районного суду Волинської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Любомльської міської ради про визнання незаконним та скасування висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ).
30 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 - адвоката Петренко К.Д. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, аргументоване тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Предметом оскарження у справі є рішення органу опіки і піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , подане Службою у справах дітей Любомльської міської ради у справі 161/2987/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, що перебуває у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області. Оскаржуване рішення органу опіки та піклування не породжує певних правових наслідків для суб'єктів відповідних правовідносин, має рекомендаційний характер, тому не вимагає окремого оскарження.
У підготовче засідання позивач не з'явився, свої інтереси доручив представляти адвокату Давидову О.В, який проти задоволення клопотання заперечив, вказав, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки є спір про право, а сам висновок складено необґрунтовано.
Представник Любомльської міської ради у підготовче засідання не з'явився, надіслав на електронну адресу суду клопотання про проведення підготовчого засідання за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечив.
Інтереси третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 в підготовчому засіданні представляла адвокат Петренко К.Д., яка просила задовольнити подане клопотання.
Заслухавши представників сторін, розглянувши заяву представника відповідача, враховуючи предмет позову та зміст позовних вимог, суд доходить такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами другою-третьою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. До основних засад (принципів) цивільного судочинства належить, зокрема, диспозитивність.
Як передбачено частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Під предметом спору розуміється об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
За позовною заявою у цій справі позивач просить визнати незаконним та скасувати висновок Любомльської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо його малолітнього сина - ОСОБА_3 та зобов'язати комісію органу опіки та піклування Любомльської міської ради повторно скласти висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав щодо останнього.
Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 .
Під час розгляду справи встановлено, що у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області в даний час перебуває справа № 161/2987/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Любомльської міської ради, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо дитини - ОСОБА_3 . Дана обставина підтверджується інформацією з веб-сайту судової влади та відомостями з ЄДРСР.
Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо… позбавлення та поновлення батьківських прав… обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Рішенням виконавчого комітету Любомльської міської ради від 19 травня 2025 року затверджено висновок, відповідно до якого орган опіки та піклування визнав доцільним позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 .
Згідно ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Отже, оскаржуване рішення органу опіки та піклування не породжує певних правових наслідків для суб'єктів відповідних правовідносин, не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав, не порушує прав та обов'язків жодного з них, правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку Любомльської міської ради, як органу опіки та піклування за місцем проживання дитини, який є рекомендаційним, не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав.
Тобто, враховуючи вищевикладене, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав не є предметом судового оскарження.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.
Тож судом у зазначеній справі не може бути надана оцінка доказу, який є предметом дослідження в іншій справі, оскільки висновок Любомльської міської ради підлягає оцінці та визначенню допустимості доказу судом в межах вирішення спору про позбавлення батьківських прав, в якому йому буде надана оцінка в сукупності із іншими доказами.
Разом з тим, відповідно до ст.ст. 164, 165, 166 СК України, спір про позбавлення батьківських прав розглядається судом та саме судове рішення є остаточним у вирішенні цього питання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).
Отже, позивач мав захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, а не ініціювати окрему судову справу щодо оскарження рішення органу опіки та піклування, згідно принципу процесуальної економії.
Згідно положень п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) звертає увагу на те, що приписи "суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини другої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду; пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Таким чином, судом встановлено, що висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав не може бути окремим предметом розгляду, його оскарження в окремій позовній вимозі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження у справі за таким позовом підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 255 ЦПК України.
Як передбачено ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях).
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1213 гривень.
Таким чином, суд встановив наявність підстав для повернення судового збору.
Керуючись статтями 255, 256, 258, 260, 353, 352-355 ЦПК України, суд -
Клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Петренко К.Д. задовольнити.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Любомльської міської ради про визнання незаконним та скасування висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ).
Повернути позивачу ОСОБА_1 сплачений, відповідно до платіжної інструкції № 132552 від 08 липня 2025 року, судовий збір в сумі 1213 (одна тисяча двісті тринадцять) гривень.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата виготовлення повного тексту ухвали - 21 жовтня 2025 року.
Головуюча: суддя А.Л. Гайдук