Справа № 163/2226/25
Провадження № 2/163/545/25
20 жовтня 2025 року місто Любомль
Суддя Любомльського районного суду Волинської області Шеремета С.А., вивчивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованості: - за Кредитним договором №73219896 в розмірі 18354,80 гривень; - за Кредитним договором №922218844 в розмірі 14350,00 гривень; - за Кредитним договором №8450970 в розмірі 13084,00 гривень; - за Кредитним договором №10000607929 в розмірі 5633,00 гривень;.
При вирішенні питання про відкриття провадження по справі суд враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача. Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.
Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою слід розуміти матеріально-правову вимогу позову, яка складає його предмет.
Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
З пред'явленого позову вбачається, що в останньому позивачем заявляються вимоги до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за чотирма окремими кредитними договорами, що є самостійними вимогами, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.
Сумісний розгляд заявлених позивачем позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки під час розгляду справи суд повинен буде надавати оцінку умовам кожного з укладених кредитних договорів, встановлювати обставини дотримання, виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, мети та обставини їх укладення, правильність заявлених до стягнення сум.
Відповідні договори є різними за предметом, обсягом зобов'язань та строками виконання, що матиме наслідком дослідження окремо кожного договору та окремо - заборгованостей, які виникла з різних підстав, що має підтверджуватися також окремими, не пов'язаними між собою доказами.
Сумісний розгляд таких позовних вимог суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, визначені ЦПК України.
Аналогічні висновки були надані Верховним Судом у постанові від 16.10.2020 по справі № 910/7186/19.
При цьому, позивач жодним чином не позбавлений права звернутись до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кожним із кредитних договорів шляхом подачі окремих позовів.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України встановлено, що позовна заява повертається у випадку, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
За вказаних обставин, оскільки позивачем були порушені правила об'єднання позовних вимог, позовна заява на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України підлягає поверненню позивачу.
Також варто взяти до уваги практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Таким чином, повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вищевказаних недоліків, позивач має право повторного звернення до суду з цією заявою.
Окрім цього, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Враховуючи, що позовна заява повернута, сплачений позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 77927 від 16 серпня 2024 року в розмірі 3028 грн. належить повернути останньому.
Керуючись ст.ст. 185, 188, 258-261 ЦПК України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами повернути позивачу.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ), сплачений судовий збір в розмірі 3 028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 134253 від 16 вересня 2025 року.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
На ухвалу протягом 15 днів з дня її складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.
Суддя С.А.Шеремета