20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 760/9600/24
провадження № 51-4008ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України,
раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Солом'янський районний суд м. Києва вироком від 26 грудня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року, ОСОБА_5 визнав винуватим і засудив за колабораційну діяльність, тобто здійснення громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти (вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК) та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в навчальних та освітніх закладах на строк 10 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 ухвалив рахувати з моменту його фактичного затримання для виконання вироку.
Вирішив питання щодо процесуальних витрат.
За обставин, детально викладених у вироку суду, у невстановлений період часу, але не пізніше 13 травня 2022 року на території окупованого с. Портівське, Мангушського району, Донецької області (Першотравневого району, Донецької області), в окупаційній адміністрації держави-агресора створено так зване «Муниципальное бюджетное общеобразовательное учреждение «Портовская школа» администрации Першотравневого района» розташованої за адресою: вул. Миру, 3а, с. Портівське, Мангушський район, Донецька область.
ОСОБА_5 , розуміючи, що школа має продовжувати надавати освітні послуги за українським законодавством, діючи умисно, з метою завдання шкоди Україні, реалізуючи рішення та дії держави-агресора, спрямовані на організацію освітнього процесу, впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти на захоплених Російською Федерацією (далі - РФ) територіях Донецької області, добровільно погодився на пропозицію невстановлених представників так званої «адміністрації Першотравневого района», щодо незаконного проголошення його «исполняющим обязаности директора» так званого «Муниципального бюджетного общеобразовательного учреждения «Портовская школа» администрации Першотравневого района».
Усвідомлюючи все вищевикладене, а також, злочинний характер та суспільну небезпечність своїх дій, діючи з прямим умислом, не пізніше 02 червня 2023 року, більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території - с. Портівське, Першотравневого району, Донецької області, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, з метою впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти на захоплених РФ територіях Донецької області, а також з метою вчинення умисних дій спрямованих на руйнування загальної системи освіти, як фахової української, тобто державної освіти в цілому, не маючи законних підстав та повноважень особисто здійснював підбір вчителів, які будуть працювати в так званій школі від окупаційної влади.
Крім того, ОСОБА_5 проводився прийом учнів до так званого «Муниципального бюджетного общеобразовательного учреждения «Портовская школа» администрации Першотравневого района» на 2023 навчальний рік за стандартами освіти держави-агресора з загальним застосуванням російської мови.
ОСОБА_5 , з метою реалізації свого кримінально-протиправного наміру, направленого на здійснення дій спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти, визначених «Федеральным законом «Об образовании в РФ» від 29 грудня 2012 року № 273-ФЗ, отримав в окупаційній адміністрації держави-агресора навчальні підручники російською мовою за освітньою програмою РФ, які відповідно до змісту та довідкових відомостей, зазначених у них, відповідають стандартам освіти держави-агресора, зазначеним у ФГОС № 287 та ФГОС № 413 та забезпечив видачу вказаних підручників учням для здійснення навчання за освітньою програмою РФ.
Також ОСОБА_5 , використовуючи так зване становище «исполняющего обязаности директора» так званого «Муниципального бюджетного общеобразовательного учреждения «Портовская школа» администрации Першотравневого района», організував розміщення в навчальному закладі прапорів РФ, а також іншої символіки, спрямованої на впровадження російських стандартів освіти в навчальному закладі.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.
У обґрунтування зазначених вимог стверджує, що суди не урахували відсутності об'єктивних, незалежних відомостей про наявність у ОСОБА_5 добровільної, не під тиском, згоди виконувати обов'язки директора указаної в справі школи і такі в судових засіданнях не досліджувалися.
Стверджує, що під час розгляду вказаного кримінального провадження було порушено загальні засади кримінального провадження через відсутність у ОСОБА_5 можливості давати показання або відмовитись від їх дачі та його неналежне повідомлення на всіх стадіях кримінального провадження, при цьому, на думку адвоката, розміщення інформації на сайтах органів державної влади та у засобах масової інформації не викликає обов'язку у громадянина перевіряти наявність таких відомостей, отже є неналежним повідомленням.
Касатор зазначає, що судами обох інстанцій не враховано, що докази у справі не відповідають критеріям належності, допустимості, з огляду на відсутність оригіналів документів, що досліджувалися згідно з протоколами оглядів. Уважає, що оглянуті сайти та інтернет видання офіційних сайтів РФ можуть бути створені з метою введення в оману.
Усе наведене вище, як стверджує захисник, залишилось поза увагою судів обох інстанцій, які в порушення вимог КПК належним чином не перевірили доводи адвоката, не надали відповіді на них у своїх рішеннях.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, та копії доданих до неї судових рішень, колегія суддів доходить висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі, не має.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Так, згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій і не підлягають перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог зазначених статей, а отже під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як убачається із копій судових рішень, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК, зробив виходячи з аналізу сукупності доказів, які місцевий суд безпосередньо дослідив, проаналізував, детально навів у вироку та дав їм відповідну правову оцінку.
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.
Так, предметом перевірки апеляційного суду були доводи захисника щодо добровільної, не під тиском, згоди ОСОБА_5 виконувати обов'язки директора школи, які він визнав безпідставними, оскільки про добровільність його залишення на тимчасово окупованій території в с. Портівське, Донецької області та зайняття ним посади так званого «исполняющего обязаности директора» Муниципального бюджетного общеобразовательного учреждения «Портовская школа» вказує характер таких дій, їх тривалість, поведінка, а також послідовні дії ОСОБА_5 , який будучи громадянином України, розуміючи, що школа має продовжувати надавати освітні послуги за українським законодавством, з огляду на його вік та достатній рівень освіти спеціальних знань і життєвого досвіду, усвідомлював злочинний характер та суспільну небезпечність своїх дій, реалізуючи рішення та дії держави-агресора, спрямовані на організацію освітнього процесу, впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти на захоплених РФ територіях Донецької області.
Крім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги фактичні дані, які містяться, зокрема, у протоколі огляду сайту від 30 серпня 2023 року, виписці ЕГРЮЛЬ, протоколах пред'явлення для впізнання від 01 та 04 вересня 2023 року, протоколах огляду від 01 вересня 2023 року з лазерними дисками на яких зафіксовано законодавство РФ щодо навчального процесу та законодавство РФ щодо навчального процесу в РФ та «Донецкой народной республике», протоколі огляду від 07 лютого 2024 року сторінки сайту, висновку експерта № СЕ-19/111-24/6711-ФП від 26 лютого 2024 року, з яких судом встановлено, що ОСОБА_5 добровільно погодився на пропозицію невстановлених представників так званої «адміністрації Першотравневого района» щодо незаконного проголошення його «исполняющим обязаности директора» так званого «Муниципального бюджетного общеобразовательного учреждения «Портовская школа» администрации Першотравневого района», при цьому він мав можливість вільно пересуватися, брав участь у заходах, роздавав дітям у якості подарунку рюкзаки імені організації «Движение первых», яка є російською та закликає молодь до дій стати кращими та записати своє ім'я в історії РФ та ін.
Також цей суд визнав не переконливими доводи захисника щодо фізичного чи психологічного тиску на ОСОБА_5 або його близьких, оскільки вони не підтверджені жодними доказами, бо будь-яких заяв про вчинення злочину щодо ОСОБА_5 , членів його родини від нього не надходило, жодних доказів подання ним заяви відповідним органам про вчинення відносно нього злочинів з боку представників окупаційної влади також не надходило, доказів, які б свідчили про вчинення відносно засудженого дій, передбачених статтями 39, 40 КК, під час розгляду справи судами надано не було.
Ураховуючи викладене вище та відсутність даних, які б підтверджували припущення захисника, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_5 діяв з прямим умислом, з метою завдання шкоди Україні.
Отже, ураховуючи зазначене, колегія суддів не вбачала підстав ставити під сумнів висновки судів попередніх інстанцій про добровільну, не під тиском, згоду ОСОБА_5 виконувати обов'язки директора школи, про що у своїй скарзі зазначає захисник.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування і отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових чи фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок, так і проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Варто зауважити, що ОСОБА_5 засуджений за кримінальне правопорушення, яке відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, здебільшого докази, які лежать в основі у цій категорії справ є електронні (цифрові) докази, які містяться у відкритих чи закритих мережах. Зокрема - мережа інтернет, різноманітні сайти, засоби масової інформації, соціальні мережі, приватні месенджери, телеграмканали, комп'ютерна техніка, мобільні телефони, флешносії, карти пам'яті тощо.
У цьому кримінальному провадженні, доказами є фактичні дані протоколів огляду публікацій на офіційних інтернет ресурсах, які мають загальний доступ, тож факти які вказують на протиправний характер дій ОСОБА_5 є загальновідомими.
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи, оцінюючи докази у сукупності, дійшов висновку про належність, допустимість і достовірність зібраних у справі доказів.
Крім того апеляційний суд, за результатами перегляду кримінального провадження не встановив процесуальних порушень, щодо порядку збирання наведених у вироку доказів.
З указаними вище висновками судів попередніх інстанції погоджується і колегія суддів касаційного суду, тож доводи захисника про протилежне не є слушними.
Щодо доводів сторони захисту про недостатність заходів для повідомлення ОСОБА_5 , у тому числі, про день, час і місце розгляду справи стосовно нього і неналежне інформування про кримінальне провадження. Колегія суддів касаційного суду уважає такі доводи неспроможними з огляду на таке.
З наданих касатором судових рішень видно, що розгляд цього провадження здійснювався у спеціальному судовому провадженні на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2024 року.
Таким чином, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 здійснювалося за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Верховний Суд неодноразово в своїх рішенням аналізував порядок спеціального досудового розслідування та судового провадження. Зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2024 року (справа № 415/2182/20) зазначено, що законодавець дозволяє розгляд справи судом за відсутності обвинуваченого (in absentia), тобто застосування процедури спеціального судового провадження на підставі ч. 3 ст. 323 КПК. Означена процедура застосовується судом за клопотанням прокурора за умови підтвердження, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження.
Так законодавець врегулював здійснення процедури in absentia, зокрема порядок повідомлення особи, яка переховується на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Частиною 1 ст. 297-5 КПК передбачено, що повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Приписами абз. 6 ч. 3 ст. 323 КПК встановлено, що повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Відповідно до судових рішень, у цьому кримінальному провадженні вимоги ч. 1 ст. 297-5 і абз. 6 ч. 3 ст. 323 КПК, щодо повідомлення ОСОБА_5 про розгляд стосовно нього справи були дотримані.
Повідомлення ОСОБА_5 про призначені судові засідання здійснювалося шляхом публікацій в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Солом'янського районного суду м. Києва, а копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 , відповідно до вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК направлялися захиснику. Наявні у справі документи суд визнав такими, що свідчать про обізнаність ОСОБА_5 щодо розпочатого кримінального провадження стосовно нього. Своїм правом прийняти участь у розгляді кримінального провадження він не скористався і будь-яких клопотань з цього приводу до суду не направляв.
Згідно з ч. 8 ст. 135 КПК повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами 1, 2, 4 - 7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абз. 1 цієї частини статті, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
З матеріалів кримінального провадження суд апеляційної інстанції встановив, що під час досудового розслідування ОСОБА_5 відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК повідомлявся повістками про виклик до СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області для участі у слідчих та процесуальних діях, публікаціями на офіційному сайті газети «Урядовий Курєр» та офіційному сайті Офісу Генерального прокурора для забезпечення його участі у повідомленні про підозру, відкритті матеріалів, ознайомленні з матеріалами і врученні обвинувального акта.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 КПК передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Зважаючи на специфіку судового провадження (in absentia), колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій вжили прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходів щодо інформування ОСОБА_5 про здійснення стосовно нього кримінального провадження.
Верховний Суд не заперечує, що під час здійснення спеціального (досудового розслідування) судового провадження, можуть вживатися додаткові заходи, не визначені у статтях 297-5, 323 КПК щодо повідомлення особи. Водночас нездійснення таких додаткових заходів, за умови дотримання чітко передбаченого процесуальним законодавством України порядку здійснення повідомлення (виклику) особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження відповідно до процедури in absentia, само по собі не є порушенням вимог КПК.
Поза тим, касаційний суд зазначає, що особа засуджена в порядку судового провадження (in absentia) не позбавлена права оскаржити ухвалені стосовно неї судові рішення навіть після закінчення строків на їх оскарження, подавши скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження з наведенням поважності причин його пропуску.
Частиною 3 ст. 400 КПК передбачено, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених статтею 138 цього Кодексу, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених статтею 399 цього Кодексу.
Таким чином, особа стосовно якої здійснюється спеціальне судове провадження, навіть після закінчення строків на апеляційне/касаційне оскарження не позбавлена права подати скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження, якщо причини її неявки дійсно виявляться поважними, під час якого вона не буде позбавлена можливості ставити питання про усунення порушень, які, на її думку, були допущенні під час спеціального досудового розслідування та судового розгляду.
Тож підсумовуючи, постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
З наведеними в оскаржених вироку та ухвалі висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Отже, підстави для скасування оскаржених судових рішень внаслідок істотного порушення кримінального процесуального закону, відсутні.
Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданої копії судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3