20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 161/18401/22
провадження № 51-6308ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 10 липня 2025 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Як убачається з долучених до касаційних скарг копій судових рішень, Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою від 06 березня 2025 року відмовив у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку цього ж суду від 06 березня 2023 року за нововиявленими обставинами.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 10 липня 2025 року залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 , а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2025 року - без змін.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, засуджений ОСОБА_4 і його захисник подали касаційні скарги, в яких кожен просить скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 10 липня 2025 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог засуджений зазначає, що ОСОБА_6 під час розгляду кримінального провадження № 12024052390001584 повідомив про вчинення ним кримінального правопорушення, за вчинення якого засуджено невинувату особу ( ОСОБА_4 ) у кримінальному провадженні № 12022030580002125. Крім того, ОСОБА_6 направив до прокуратури заяву, у якій зазначив, що наркотичні засоби, вилучені у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 під час обшуку житла та які містилися в посилці, належали саме йому ( ОСОБА_6 ).
Викладене вище, на переконання касатора, свідчить, що показання ОСОБА_6 щодо визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, за яке до кримінальної відповідальності був притягнутий касатор ( ОСОБА_4 ), є нововиявленою обставиною відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) й не була відома Луцькому міськрайонному суду Волинської області під час розгляду кримінального провадження і ухвалення цим судом вироку від 06 березня 2023 року стосовно ОСОБА_4 і яка сама собою та разом із іншими виявленими обставинами доводять неправильність зазначеного вироку місцевого суду.
Аргументуючи свої вимоги, захисник ОСОБА_5 зазначає, що суди попередніх інстанцій проігнорували клопотання ОСОБА_4 про виклик та допит свідка ОСОБА_6 , чим допустили істотне порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Згідно з вимогами ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, зокрема, є штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
У той же час відповідно до пунктів 4, 5 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
Крім того, тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст. 459 КПК, має здійснюватися в системному зв'язку з іншими положеннями КПК, у першу чергу, зі ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: 1) вони об'єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 2) вони перебувають в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; 3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Луцький міськрайонний суд Волинської області, розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд судового рішення стосовно нього за нововиявленими обставинами, вказав, зокрема, що у заяві засудженого не зазначено жодних обставин, які згідно зі ст. 459 КПК належали би до нововиявлених і могли б слугувати підставою для здійснення провадження в порядку, передбаченому главою 34 КПК. Урахувавши зазначене, а також висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 522/14170/17, місцевий суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження за заявою засудженого.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій також стверджував про наявність нововиявлених обставин.
Волинський апеляційний суд перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі, та дійшов обґрунтованого висновку, що засуджений не навів обставин, перелік яких передбачено ч. 2 ст. 459 КПК, що могли б вплинути на судове рішення та які існували, але не були відомі ні суду першої інстанції, ні особі, яка звертається, на момент ухвалення вироку.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які за заявою ОСОБА_4 не встановили підстав для перегляду вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Крім того, Суд зауважує, що узагальнені твердження засудженого про те, що інша особа нібито зробила заяву про вчинення нею, а не засудженим, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, за яке було притягнуто до кримінальної відповідальності касатора ( ОСОБА_4 ), не є нововиявленою обставиною. До того ж, доводи засудженого за указаних обставин є іншою версією подій, ніж установлено судом, та зводяться до незгоди з оцінкою доказів, зокрема і показань засудженого, що були предметом дослідження під час судового розгляду, а тому не є обставиною суттєвого і неспростовного характеру, що не була відома суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення та ОСОБА_4 , і яка сама собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути.
Стосовно доводів захисника у скарзі про те, що суди попередніх інстанцій, за твердженням скаржника, проігнорували клопотання ОСОБА_4 про виклик та допит свідка ОСОБА_6 , то такий факт, на переконання колегії суддів Верховного Суду, за встановлених судами обставин під час розгляду заяви засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2023 року за нововиявленими обставинами, не є істотним порушенням, оскільки суди дійшли висновку про те, що посилання на свідчення іншої особи, яка нібито вчинила інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, не є нововиявленою обставиною.
З огляду на викладене вище колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що ухвали місцевого та апеляційного судів є належно вмотивованими й обґрунтованими і за змістом відповідають приписам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися, постановляючи рішення.
Таким чином, наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують правильності висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів, та не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення поза увагою судів важливих доводів сторони захисту, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності і обґрунтованості рішень судів першої та апеляційної інстанцій. З огляду на зазначене вище відсутні підстави для задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 і його захисника - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 10 липня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3