Ухвала
20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 369/20514/24
провадження № 61-11129ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі, заінтересовані особи: стягувачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд»,
03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, ОСОБА_1 в касаційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що копію повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року ним було отримано 24 вересня 2025 року в поштовому відправленні від приватного виконавця, що підтверджується супровідним листом приватного виконавця від 10 вересня 2025 року № 19790. Ураховуючи наведене, заявник просить поновити пропущений процесуальний строк на касаційне оскарження.
Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Як видно з оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року повний її текст складено 25 червня 2025 року.
В судовому засіданні апеляційного суду 17 червня 2025 року ОСОБА_1 не був присутнім.
Як видно з матеріалів справи, які знаходяться у Верховному Суді, згідно із супровідним листом Київського апеляційного суду від 04 липня 2025 року № 369/20514/24/144187/2025, копія постанови апеляційного суду від 17 червня 2025 року була направлена на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .
Проте, докази отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови апеляційного суду від 17 червня 2025 року в матеріалах справи відсутні.
Згідно із супровідним листом Київського апеляційного суду від 07 липня 2025 року № 369/20514/14/24/145527/2025 цивільна справа № 369/20514/24 була направлена до суду першої інстанції.
Отже, аналіз клопотання та додані матеріали свідчать, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
Разом із цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу скасування судових рішень зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 2-1245/11, від 17 січня 2023 року у справі № 904/1182/20, від 08 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19, від 02 листопада 2021 року у справі № 910/10579/19, від 12 травня 2021 року у справі № 910/8613/19.
Крім того, ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Проте, указана підстава касаційного оскарження належним чином не обґрунтована.
Відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Отже, у випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Згідно із частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Отже, у випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев