15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 501/1973/23
провадження № 61-12093ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М., розглянувши касаційну скаргу представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси - Корчевського Миколи Юрійовича на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2025 року в справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси в особі правонаступника Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування сил логістики Збройних Сил України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та
26 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (далі - КЕВ м. Одеси) - Корчевського М. Ю. на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 30 січня 2025 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, а підстави для його поновлення необхідно визнати неповажними, з огляду на таке.
30 січня 2025 року Одеським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову, датою складення повного тексту зазначено 20 лютого 2025 року, останнім днем звернення з касаційною скаргою є 24 березня 2025 року.
З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) встановлено, що надання загального доступу до оскаржуваної постанови надано 24 лютого 2025 року.
14 серпня 2025 року представник КЕВ м. Одеси вперше подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2025 року.
25 серпня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу КЕВ м. Одеси залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме: подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, та надати відповідні докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції; надати до суду нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи з врахуванням вимог ухвали щодо повноти зазначення підстав касаційного оскарження та їх нормативно-правового обґрунтування; зазначення у касаційній скарзі відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , їх місце проживання чи перебування; надати докази надсилання копії касаційної скарги та копій доданих матеріалів всім учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України; сплатити судовий збір.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17 вересня 2025 року
КЕВ м. Одеси надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції, в якій також заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, надало доказ доплати судового збору за подання касаційної скарги та докази направлення касаційної скарги іншим учасникам справи.
Проте 17 вересня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу
КЕВ м. Одеси визнано неподаною та повернуто заявнику, оскільки недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 25 серпня 2025 року, не були усунуті в повному обсязі, зокрема не надано доказів пропуску строку на касаційне оскарження.
Звертаючись вдруге з касаційною скаргою, представник КЕВ м. Одеси - Корчевський М. Ю. обґрунтовує поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження тим, що КЕВ м. Одеси є органом військового управління, який входить до складу Збройних Сил України та створений з метою організації та виконання завдань з інженерного інфраструктурного, квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин закладів, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України, дислокованих у гарнізонах Одеського, Березівського, Подільського, Роздільнянського районів Одеської області у мирний час та на особливий період. З перших же годин збройної агресії КЕВ м. Одеси безперебійно виконує поставлені завдання, чим постійно сприяє захисту держави від країни агресора в умовах воєнного стану. Завантаженість представників значно зросла з початком повномасштабної агресії, що не дає змоги постійного дотримання процесуальних строків. З 06 лютого 2025 року триває реорганізація Одеського квартирно-експлуатацйного управління в КЕВ м. Одеси, що також вплинуло на порушення строків оскарження.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, в разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі
№ 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжено й триває досі.
Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану на всій території України не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення саме ним відповідної процесуальної дії у визначений законом строк в період воєнного стану.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.
КЕВ м. Одеси не доведено існування обставин непереборної сили, які у зв'язку з запровадженими в Україні воєнного стану перешкоджали йому подати касаційну скаргу вчасно.
Верховний Суд зауважує, що після запровадження воєнного стану на території України діяльність судів не зупинялася. Лише на окупованих територіях змінено територіальну підсудність судових справ. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду працював у штатному режимі.
Реорганізація підприємства (з Одеського квартирно-експлуатаційного управління в КЕВ м. Оджеси) з 06 лютого 2025 року не є поважною причиною пропуску строку, оскільки це не є обставиною непереборної сили. Поважними вважаються лише об'єктивні причини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії, що не залежать від волевиявлення особи. Водночас реорганізація є організаційно-правовим процесом, який не звільняє від відповідальності за дотримання встановлених законом строків.
Тому не заслуговують на увагу доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд висновує, що заявник не подав доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження.
Такі ж висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 17 вересня 2025 року під час розгляду вперше поданої касаційної скарги КЕВ м. Одеси і переглянуті вже бути не можуть.
Заявник не навів підстав неможливості своєчасного оскарження постанови апеляційного суду.
Повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося із причин, які повністю залежали від заявника, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження К/990/17155/23).
Суд не може стимулювати неправомірну поведінку і зловживання процесуальними правами заявника.
З огляду на наведене в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження необхідно відмовити.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Касаційну скаргу слід залишити без руху, заявнику надати строк для подання нового клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення.
Вимоги щодо форми, змісту касаційної скарги та додатків до неї передбачено в статті 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Такі підстави перелічені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у
пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права касаційна скарга має містити формулювання правового висновку суду апеляційної інстанції щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, які цією нормою права врегульовано, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. Суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується висновками, викладеними в ухвалах Верховного Суду від 06 листопада 2023 року в справі № 607/16725/22, від 30 листопада 2023 року в справі № 530/1297/21, від 26 грудня 2023 року в справі № 758/113/23).
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного суду
від 22 лютого 2022 року в справі 920/577/20 суд виснував, що під час касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
Процесуальні положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України є уніфікованими.
Єдність однакового застосування уніфікованих норм права забезпечує правову визначеність та сталість судової практики.
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Касаційна скарга заявника не відповідає таким вимогам.
Підстави (зазначення пунктів частини другої статті 389 ЦПК України) касаційного оскарження заявником не визначено.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Касаційна скарга надіслана представником заявника через систему «Електронний суд», проте доказів надсилання її копії та копій доданих матеріалів відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та
ОСОБА_4 не надано.
З огляду на викладене, необхідно надати суду докази надсилання копії виправленої касаційної скарги та копій доданих матеріалів всім учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.
До касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон).
Згідно зі статтею 4 Закону за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону під час подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій вбачається, що Одеське квартирно-експлуатаційне управління Командування сил логістики Збройних Сил України звернувся до суду з позовом у травні
2023 року із вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 із службового житлового приміщення.
Отже, у цій справі позов містить чотири вимоги немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставки судового збору за подання юридичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру встановлюються у 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Сума судового збору за подання позовної заяви за вимогами немайнового характеру, з якою звернулася у 2023 році юридична особа у цій справі, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2 684,00 грн.
За правилом частини третьої статті 6 Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Оскільки у справі сплата судового збору передбачена за пред'явлення чотирьох вимог немайнового характеру розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання такого позову, складав 10 736,00 грн (2 684 х 4), заявник оскаржує судові рішення повністю, тож за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 17 177,60 грн (10 736,00 х 200 % х 0,8).
Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів
бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження доплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу.
Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, не зазначила клопотання (прохальну частину касаційної скарги) з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.
За приписами статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність судових рішень у межах доводів та вимог касаційної скарги.
У прохальній частині касаційної скарги заявник, зокрема, просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2025 року.
Водночас не зазначає процесуальну вимогу за наслідками скасування оскаржуваних ним судових рішень.
Формулювання клопотання (процесуальної вимоги) має істотне значення як під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження), так і під час касаційного розгляду, отже заявник має коректно сформульовати клопотання (процесуальну вимогу) за наслідками розгляду його касаційної скарги з урахуванням положень статті 409 ЦПК України та надіслати належним чином оформлену уточнену касаційну скаргу на адресу Верховного Суду.
Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно: 1) направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази; 2) уточнити підстави касаційного оскарження; 3) подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України із зазначенням клопотання за наслідками розгляду касаційної скарги в порядку статті 409 ЦПК України; 4) надати докази надсилання заявником до електронних кабінетів/засобами поштового зв'язку за поштовим адресами учасників справи копій виправленої касаційної скарги; 5) на підтвердження доплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Суд роз'яснює, якщо у зазначений строк заявниця не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Керуючись статтями 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Визнати наведені в касаційній скарзі підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси - Корчевського Миколи Юрійовича на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 січня 2025 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Ситнік