17 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/1360/24(914/937/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Опті-Ком"
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.07.2025
у справі № 914/1360/24(914/937/25)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Опті-Ком",
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг",
про визнання недійсними договорів та стягнення 104 835 531,03 грн
у межах справи № 914/1360/24
за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта",
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільєна".
ПАТ "Укрнафта" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Вільєна", ТОВ "Опті-Ком" та ТОВ "Лівайн Торг", в якому просить: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у справі; визнати недійсним, укладений між ТОВ "Вільєна" та ТОВ "Опті-Ком" договір про відступлення права вимоги № ЛТ-20/02 від 20.02.2023; визнати недійсним, укладений між ТОВ "Вільєна" та ТОВ "Лівайн Торг" договір про надання поворотної фінансової допомоги №13/01-23 від 13.01.2023 на суму 150 000 000,00 грн; стягнути з ТОВ "Лівайн Торг" на користь ТОВ "Вільєна" грошові кошти в розмірі 104 835 531 грн 03 коп.; судові витрати покласти на відповідачів пропорційної задоволеним позовним вимогам.
Ухвалою суду від 14.04.2025 (після усунення позивачем недоліків на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2025 про залишення позовної заяви без руху) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; судове засідання призначено на 22.05.2025, вирішено інші процесуальні питання.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2025, серед іншого, у задоволенні клопотання відповідача-2 (ТОВ «Опті-Ком») від 30.04.2025 про продовження строку на подання відзиву - відмовлено.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
ТОВ "Опті-Ком" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2025 та прийняти нове рішення, яким клопотання ТОВ «Опті-Ком» про продовження строку на подання відзиву задоволити.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.06.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Опті-Ком" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2025 та призначив справу №914/1360/24(914/937/25) до розгляду у судовому засіданні на 17.07.2025.
Ухвалою від 17.07.2025 Західний апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Опті-Ком" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2025 у справі №914/1360/24(914/937/25).
За даною ухвалою закриття апеляційного провадження відбулося з посиланням на помилкове відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, оскільки ухвала місцевого суду, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 (ТОВ «Опті-Ком») про продовження ще непропущеного процесуального строку (строку на подання відзиву) не включена до переліку ухвал, передбаченого статтею 255 ГПК України, і, відповідно, не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Ухвала апеляційного суду постановлена з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.06.2025 у справі №910/3279/25 відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
ТОВ "Опті-Ком" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 у справі №914/1360/24(914/937/25), справу передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Підставою касаційного оскарження оскаржуваної ухвали зазначає неправильне застосування норм процесуального права, а саме пункту 9 частини першої статті 255 ГПК України. Скаржник вважає, за цієї нормою апеляційному оскарженню підлягають як ухвали про відмову у поновлені процесуального строку, так і ухвали про продовження процесуального строку, в незалежності від простроченого чи непростроченого процесуального строку на час прийняття судом ухвали про відмову в збільшенні (поновленні, продовженні) цього строку.
В касаційній скарзі відповідач 2 вказує на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладених у постанові від 04.06.2025 у справі №910/3279/25 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, щодо тлумачення вказаної норми права.
Додатково ТОВ "Опті-Ком" подало клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду з посиланням на аргументи, викладені в касаційній скарзі.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Лівайн Торг" у поданому відзиві погоджується з доводами касаційної скарги, просить суд її задовольнити, оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Від ТОВ "Лівайн Торг" надійшла заява про підтримання клопотання ТОВ "Опті-Ком" про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду, в якій просить задовольнити відповідне клопотання ТОВ "Лівайн Торг".
АТ «Укрнафта» заперечує проти вимог та доводів касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просить залишити її без задоволення, ухвалу апеляційного господарського суду залишити без змін. Вважає, що ТОВ «Опті-Ком» фактично звертається до суду з касаційною скаргою, виключно з метою проведення «розгляду заради розгляду», що у свою чергу суперечить засаді верховенства права та принципу правової визначеності.
Рух справи у Верховному Суді
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/1360/24(914/937/25) визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Опті-Ком" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 у справі №914/1360/24(914/937/25), касаційну скаргу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.10.2025 № 32.2-01/2481 у зв'язку з відрядженням судді Картере В.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 914/1360/24(914/937/25) за результатами якого для розгляду вказаної справи визначено колегію суддів у складі: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.
Позиція Верховного Суду
Предметом касаційного перегляду в цій справі є ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження на підставі статті 264 ГПК, мотивована тим, що суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, яка не входить до переліку ухвал, визначених частиною першою статті 255 ГПК, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному захист прав і свобод у судовому порядку, а стаття 129 - встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК України).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-рн/2019).
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 №5-р/2020).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції розглядаючи апеляційну скаргу встановив наступні обставини.
ТОВ "Опті-Ком" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2025 та прийняти нове рішення, яким клопотання відповідача по справі ТОВ «Опті-Ком» про продовження строку на подання відзиву задоволити.
В доводах апеляційної скарги скаржником зазначено про те, що протягом наданого судом строку для подання відзиву ним подано до суду два клопотання, в яких він просить суд зобов'язати позивача уточнити свої позовні вимоги щодо підстав позовних вимог.
Також, зазначає про те, що з метою дотримання принципів господарського судочинства та з наявністю в матеріалах справи належного обґрунтування неможливості подання відзиву на позовну заяву у строки, зазначені судом, суд повинен був після розгляду клопотань, якими відповідач обґрунтовував поважність причини подовження строку, продовжити такий строк на подачу відзиву за фактом розгляду таких клопотань.
Відповідно до частини другою статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно з частиною восьмою статті 119 ГПК України ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частина перша статті 255 ГПК України визначає, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк (пункт 9). Згідно з частиною третьою вказаної статті заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що оскаржено до апеляційного суду окремо від рішення може бути ухвала суду першої інстанції, якою, зокрема, відмовлено поновити або продовжити саме пропущений процесуальний строк.
У той же час, у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку для подання відзиву, вказавши, що позиція відповідача2 про неможливість подання відзиву ґрунтується на відсутності відомостей щодо результатів розгляду поданих ним клопотань про залишення позовної заяви без руху та про залучення третьої особи у справу, у задоволенні яких судом відмовлено. Таким чином, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача2 про продовження строку на подання відзиву, яке було подано в межах установленого судом строку, тобто за відсутності пропуску процесуального строку.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне звернутися до висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 910/3279/25, відповідно до яких оскаржено до апеляційного суду окремо від рішення може бути ухвала суду першої інстанції, якою, зокрема, відмовлено у продовженні саме пропущеного процесуального строку, а оскарження ухвали, якою частково задоволено клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву, строк подання якого не було пропущено, не передбачено статтею 255 ГПК України.
У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що встановлені законодавством процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду передбачені з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному захист прав і свобод у судовому порядку, а стаття 129 - встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
При цьому відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (пункт 27. рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява №8371/02 та ухвала від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine), заява №50966/99).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду судових рішень мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryjv v. Ukraine), заява №3236/03).
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
З урахуванням тих обставин, що ухвала Господарського суду Львівської області від 22.05.2025 у відповідності до положень пункту 9 частини першої статті 255 ГПК України та висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 04.06.2025 у справі № 910/3279/25, не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Опті-Ком" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2025 у справі №914/1360/24(914/937/25).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.10.2025 у справі № 914/1360/24(914/936/25).
Наведене свідчить про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду було правильно застосовано положення пункту 9 частини першої статті 255 ГПК України, що спростовує протилежні доводи касаційної скарги ТОВ "Опті-Ком".
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів частини другої статті 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Верховного Суду від 04.06.2025 у справі № 910/3279/25, оскільки правозастосовча практика з указаного процесуального питання є сформованою, що підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 13.10.2025 у справі № 914/1360/24(914/936/25).
Водночас, клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми, а також того, що така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, що свідчить про відсутність передбачених статтею 302 ГПК України підстав для передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.
За таких обставин, у задоволенні клопотання ТОВ "Опті-Ком", підтриманого ТОВ «Лівайн Торг», про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувану ухвалу, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм процесуального права, на які посилався скаржник.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати
У зв'язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Опті-Ком" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 у справі № 914/1360/24(914/937/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
В.Я. Погребняк