20 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14042/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянув заяву Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство»
про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції
у справі № 910/14042/24
за первісним позовом Адвокатського бюро «Киченок Андрія» (далі - Бюро, скаржник)
до Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» (далі - Фонд, заявник)
про стягнення 692 400 грн
та зустрічним позовом Фонду
до Бюро
про визнання договору розірваним та зобов'язання повернути документи.
Бюро звернулося до суду з вимогами до Фонду про стягнення 692 400 грн вартості наданих та не оплачених послуг за договором про надання правничої допомоги від 09.08.2024 № 09-08/2024 (далі - договір) за період серпень-жовтень 2024 року.
Фонд звернувся до суду із зустрічним позовом до Бюро про: - визнання договору розірваним з 07.10.2024; - зобов'язання повернути документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншим особам в ході виконання доручення.
Господарський суд міста Києва рішенням від 25.03.2025 у справі № 910/14042/24, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.07.2025 залишив без змін, первісний позов задовольнив частково, стягнувши з Фонду на користь Бюро 30 258,06 грн; в іншій частині вимог за первісним позовом відмовив; у задоволенні зустрічного позову відмовив повністю.
Постановою Верховного Суду від 02.10.2025 касаційне провадження за касаційною скаргою Бюро на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі № 910/14042/24 в оскаржуваній частині, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), - закрито. В іншій частині касаційну скаргу Бюро залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі № 910/14042/24 в оскаржуваній частині залишено без змін.
До ухвалення зазначеної постанови Верховним Судом Фонд у відзиві на касаційну скаргу заявив, що очікує понести у зв'язку з розглядом спору в суді касаційної інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн. При цьому у відзиві відповідач за первісним позовом заявив, що у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України має намір подати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом спору в суді касаційної інстанції протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. До відзиву долучено ордер від 11.09.2025 серії АВ № 1231346, виданий Адвокатським об'єднанням «Цулаія, Горбатенко та партнери», далі - Адвокатське об'єднання на представництво Фонду у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду на ім'я Кулика Олега Ігоровича (далі - Кулик О.І.) на підставі договору про надання правничої допомоги від 03.09.2025 № 03/615 - далі договір № 03/615.
У судовому засіданні 02.10.2025 Фонд до ухвалення постанови у цій справі усно звернувся із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо розподілу його витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
Згідно зі стало та послідовною позицією Верховного Суду певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною.
Верховний Суд звертає увагу на заборону формалізму як одну із вимог принципу пропорційності та принцип господарського судочинства, який полягає у відшкодуванні судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Отже, суд касаційної інстанції оцінив подану Фонду заяву (у відзиві на касаційну скаргу), яка озвучена у судовому засіданні Верховного Суду 02.10.2025 з посиланням на приписи статті 129 ГПК України, як заяву про розподіл судових витрат у сумі 15 000 грн, враховуючи що до закінчення розгляду справи з урахуванням приписів частини першої статті 221 ГПК України інша сума судових витрат Фондом заявлена не була.
Через підсистему «Електронний Суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) 03.10.2025 (у межах п'ятиденного строку після ухвалення постанови Верховним Судом) від Фонду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Бюро на користь Фонду витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 15 000 грн (у тій сумі, яка зазначалася за змістом відзиву на касаційну скаргу) та доказами на її підтвердження, а також доказами надіслання такої Бюро.
Так, заява (до якої долучені: - договір про надання правничої допомоги від 03.09.2025 № 03/615 - далі договір № 03/615, укладений Фондом з Адвокатським об'єднанням «Цулаія, Горбатенко та партнери», далі - Адвокатське об'єднання; - додаток № 1 від 03.09.2025 до договору № 03/615; - рахунок на оплату від 10.09.2025 № 35; - платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 11.09.2025 № 24909695; - акт надання послуг від 02.10.2025 № 31; ордер від 11.09.2025 серії АВ № 1231346, виданий Адвокатським об'єднанням на ім'я Кулика Олега Ігоровича (далі - Кулик О.І.), обґрунтована вимогами статей 123, 126, 129 ГПК України. Крім того, до заяви долучено квитанцію про доставку заяви з додатками в електронний кабінет Бюро 03.10.2025 № 4671587.
Усі документи, окрім акта надання послуг від 02.10.2025 № 31, датовані до моменту ухвалення постанови Верховного Суду від 02.10.2025 у цій справі.
Від Бюро до Суду через систему «Електронний суд» 16.10.2025 надійшло заперечення на заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, поданого поза межами строку, встановленого Судом в ухвалі від 08.10.2025, в якій визначено учасникам справи строк для подання письмових пояснень, заперечень щодо поданої Фондом заяви до 14.10.2025.
17.10.2025 від Бюро надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на подання цих заперечень на заяву Фонду про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, мотивованих необхідністю ґрунтовного узгодження остаточної правової позиції та змісту заперечень із представником, який здійснює супровід справи.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом. За приписами частини другої статті 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Таким чином, строк на подання заперечень на заяву встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим.
З огляду на наведене та враховуючи положення статті 119 ГПК України, а також зважаючи, що зазначене клопотання подане Бюро поза межами встановленого судом строку (до 14.10.2025) і було викладене у заяві, яка надіслана до Суду через систему «Електронний суд» 17.10.2025, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення.
Разом з тим, беручи до уваги необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд), Верховний Суд вважає за можливе продовжити Бюро строк для подання заперечень на заяву Фонду про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з ініціативи суду.
У поданій заяві Бюро, зазначивши, що заявлені Фондом судові витрати, які воно понесло у зв'язку з розглядом цієї справи, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності), обов'язковості, розумності їхнього розміру, зважаючи на обставини справи, - просить відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а у разі задоволення цієї заяви - зменшити розмір заявлених Фондом витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши доводи сторін та надані докази на підтвердження понесення Фондом судових витрат у касаційній інстанції, Суд дійшов висновку про задоволення заяви Фонду про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої стаття 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 16 ГПК України закріплює право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
Договір про надання правничої допомоги від 03.09.2025 № 03/615 поданий Фондом разом із заявою про ухвалення додаткового рішення 03.10.2025.
Згідно із частинами першою та другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 221 ГПК України).
Незважаючи на те, що заявник не вказав причини неподання певної частини доказів (зокрема і договору про надання правничої допомоги) розміру понесених судових витрат до ухвалення постанови касаційною інстанцією 02.10.2025, Верховний Суд враховує, що такі докази він подав протягом п'яти днів після ухвалення зазначеної постанови Судом (фактично на наступний день після ухвалення постанови Суду). Подання одних доказів заявником до ухвалення судового рішення Верховним Судом, а інших, що створені після ухвалення вказаного судового рішення, узгоджується з правилами, визначеними частиною восьмою статті 129 ГПК України.
Водночас у силу вимог статей 124, 129 ГПК України перша заява по суті спору повинна містити лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, натомість докази на підтвердження розміру судових витрат можуть бути подані стороною або до закінчення судових дебатів у справі або ж протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; вимога про подання відповідних доказів по мірі їх складення процесуальним законом не встановлена, тому попри те, що частина з доказів понесених заявником судових витрат була у нього в наявності до закінчення судових дебатів, проте не була ним подана, не є підставою ані для залишення заяви без розгляду, ані для відмови в її задоволенні (подібна правова позиція міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 06.08.2025 у справі № 910/5810/24). В означеному аспекті Верховний Суд також враховує, що на відміну від розгляду справи (у порядку загального провадження) у суді першої й апеляційної інстанцій (статті 218, частина сьома статті 270 ГПК України), судове засідання в яких передбачає стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні у суді касаційної інстанції за змістом статті 301 цього ж Кодексу (порядок розгляду касаційної скарги) не передбачає проведення судових дебатів. Тому, якщо справа у суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат у суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання або протягом п'яти днів після ухвалення рішення (касаційним судом). Подібні висновки щодо питання відшкодування судових витрат викладені у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 927/26/18 та в ухвалах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 908/1238/18, від 07.04.2020 у справі № 910/2022/19, від 31.05.2022 у справі № 922/1045/21, від 05.10.2021 у справі № 910/2891/20.
Оскільки Фонд дотримався встановленого у частині восьмій статті 129 ГПК України строку, Верховний Суд вважає за можливе здійснити перевірку наданих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції та надати їм оцінку.
З умов надання послуг (які визначають засади співробітництва між Адвокатським об'єднанням та Фондом) вбачається, що: - на виконання умов договору Адвокатське об'єднання зобов'язається здійснювати представництво клієнта для забезпечення реалізації його прав і обов'язків, зокрема у господарському судочинстві; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на відновленню в разі їх порушення (пункт 1.2. договору № 03/615); - Адвокатське об'єднання, в особі партнерів та адвокатів, що діють від імені Адвокатського об'єднання, зобов'язане, зокрема надавати професійну правничу допомогу згідно з цим договором на підставі окремих письмових або усних доручень до цього договору (пункт 2.1.1. договору № 03/615); - клієнт (Фонд) (або особа, якій доручено клієнтом здійснити оплату правових послуг) зобов'язується виплатити Адвокатському об'єднанню гонорар. Гонорар є формою винагороди Адвокатському об'єднанню за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової (правничої) допомоги клієнту та поверненню не підлягає. Розмір гонорару визначено за спільною домовленістю Адвокатського об'єднання та клієнта у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 3.1. договору № 03/615); - Адвокатське об'єднання приступає до виконання своїх обов'язків, визначених цим договором, після сплати гонорару. За домовленістю сторін, з метою невідкладного надання правової допомоги для запобігання порушенню прав і законних інтересів клієнта Адвокатське об'єднання може приступити до виконання своїх обов'язків до сплати гонорару (пункт 3.3. договору № 03/615); - зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом складання додатків (додаткових угод), які набувають юридичної сили та стають невід'ємною частиною цього договору після їх підписання сторонами договору (пункт 7.2. договору № 03/615); - за надання правничої допомоги - представництво інтересів клієнта у касаційному провадженні в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у справі № 910/14042/24 клієнт (або особа, якій доручено клієнтом здійснити оплату правових послуг адвоката) зобов'язується виплатити Адвокатському об'єднанню гонорар. Гонорар є формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту на підставі договору № 03/615 та поверненню не підлягає. Розмір гонорару визначено у сумі 15 000 грн, за спільною домовленістю Адвокатського об'єднання та клієнта (додаток № 1 до договору № 03/615 від 03.09.2025).
З дотриманням умов договору № 03/615 та додатку № 1 до нього Адвокатське об'єднання надало правничу допомогу клієнту на суму 15 000 грн, що підтверджується: - договором № 03/615; - додатком № 1 до договору № 03/615; - рахунком на оплату від 10.09.2025 № 35; - платіжною інструкцією від 11.09.2025 № 24909695; - актом надання послуг від 02.10.2025 № 31.
Згідно з протоколом судового засідання від 02.10.2025 та постановою Верховного Суду від 02.10.2025 у судовому засіданні інтереси Фонду у справі № 910/14042/24 представляв адвокат Кулик О.І. З тексту відзиву на касаційну скаргу Фонду вбачається, що цей документ підготовлений та поданий до Суду також адвокатом Куликом О.І. у строк, встановлений Судом для його подачі, отже, був прийнятий та доводи якого враховані при розгляді касаційної скарги відповідача у цій справі. До відзиву долучений ордер від 11.09.2025 серії АВ № 1231346, виданий на представництво Фонду у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду Адвокатським об'єднанням на ім'я Кулика О.І.
Отже, до моменту ухвалення постанови Верховним Судом сукупно документи, що підтверджують розмір наданої правничої допомоги, об'єктивно не могли бути складені та подані Фондом з огляду, зокрема на те, що частина з них була створена після ухвалення судового рішення. При цьому глава 8 ГПК України «Судові витрати» наділяє сторону спору правом подавати суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу упродовж п'яти днів після ухвалення рішення по суті справи й вимога про подання відповідних доказів по мірі їх складення процесуальним законом не встановлена. Зазначене одночасно із поданням Фондом у первісній заяві по суті (у відзиві на касаційну скаргу) попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції, зверненням до ухвалення постанови Судом із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у касаційній інстанції та наданням у межах строків, визначених вимогами процесуального законодавства доказами на їх підтвердження, дає підстави для висновку про дотримання Фондом вимог для розгляду його заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14042/24.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після закриття касаційного провадження (повністю або частково) підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
У зазначеній додатковій ухвалі Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, зокрема про те, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при закритті касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
Водночас у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Суд, у контексті оцінки доказів, поданих Фондом на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:
«Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (правові висновки, викладені у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19).
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, виходячи з критерію необхідності, розумності та виправданості розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем, Верховний Суд, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, дійшов висновку про задоволення заяви Фонду щодо витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції повністю, з огляду на таке.
Судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи на підтвердження витрат Фонду та інформація щодо характеру наданих послуг відповідають обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом. Адвокат, який представляв інтереси позивача в касаційній інстанції не вчиняв під час розгляду справи в суді касаційної інстанції дій, які могли б призвели до затягування розгляду справи, зокрема не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, не включав у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які б не були підтверджені належними доказами, а навпаки, надав лише такі докази, якими підтверджується реально заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Бюро не обґрунтувало та не надало суду доказів та/або обґрунтувань, у т.ч. власних розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність здійсненого заявником розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи. Доводи у цій частині є декларативними, без надання відповідних доказів щодо неспівмірності витрат зі складністю справи.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції відмовляє Бюро у клопотанні про відмову у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу або зменшенні розміру заявлених відповідачем витрат.
З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, питання, поставлені перед Верховним Судом скаржником у касаційній скарзі, беручи до уваги фіксований розмір гонорару, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір адвокатських послуг є реальним, необхідним, справедливим і пропорційним.
Таким чином, керуючись зазначеними у цій додатковій постанові критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, враховуючи їх складання та подання у сукупності, колегія суддів з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, доходить висновку про покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн на Бюро.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Фондом на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії необхідності, розумності, пропорційності, справедливості розміру таких витрат, Суд дійшов висновку про покладення на Бюро судових витрат на професійну правову допомогу, понесених Фондом у суді касаційної інстанції, у розмірі 15 000 грн, які є співрозмірними з виконаною правовою допомогою у справі № 910/14042/24.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у справі № 910/14042/24 задовольнити.
2. Стягнути з Адвокатського бюро «Киченок Андрія» на користь Благодійної організації «Благодійний фонд «Охматдит-здорове дитинство» 15 000 грн витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у справі № 910/14042/24.
3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов