58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
м. Чернівці
21 жовтня 2025 року Справа № 926/3240/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., за участю секретаря судового засідання Циганчук І.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Комунального некомерційного підприємства "Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с. Несвоя" Мамалигівської сільської ради Дністровського району Чернівецької області
про стягнення заборгованості в сумі 1749,61 грн
Представники:
від позивача - Трофимчук С.М.
від відповідача - не з'явився
І. Стислий виклад позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с. Несвоя" Мамалигівської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про стягнення заборгованості в сумі 1749,61 грн, з яких 1283,07 грн - пеня, 124,91 грн - 3% річних, 341,63 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від 11.11.2024 №23-7317/24-БО-Т в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу у листопаді-грудні 2024 року у зв'язку із чим позивачем на підставі п.7.2 договору нараховано на суму заборгованості 8214,68 грн за період з 18.02.2025 по 21.08.2025 - 3% річних в сумі 124,91, пеню в сумі 1283,07 грн інфляційні втрати в сумі 341,63 грн.
ІI. Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 року позовну заяву передано на розгляд судді Швецю М.В.
Ухвалою суду від 29.09.2025 року постановлено відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.10.2025 року о 12:00 год.
30.09.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача Кемінь В.В. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 3261) в якому просить провести судове засідання по справі №926/3240/25, що призначено 21.10.2025 р. о 12:00 год., та всі наступні судові засіданні по даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 30.09.2025 року постановлено заяву представника позивача Кемінь В.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 3261) - задовольнити, проводити судові засідання по справі № 926/3340/25 у режимі відеоконференції.
08.10.2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання без участі відповідача вх. № 4089.
17.10.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача Трофимчука С.М. надійшла заява про заміну представника, що братиме участь в судовому засіданні вх. № 4232.
В судовому засіданні 21.10.2025 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Відповідач явку свого представника не забезпечив.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.
ІІІ. Фактичні обставини справи встановлені судом.
11.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с. Несвоя" Мамалигівської сільської ради Дністровського району Чернівецької області (далі - відповідач, споживач) укладено Договір постачання природного газу від №23-7317/24-БО-Т (далі - договір).
Відповідно до п. 3.5 договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання передачі природного газу.
Положеннями п.п. 3.5.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Згідно з п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору, на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Позивач готує та надає відповідачу два примірники акту приймання передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником позивача.
Відповідно до п.п. 3.5.4 договору у випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п. 3.5.1 договору, та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.
Згідно підпункту 2, 4 п. 6.2. договору споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу.
Відповідно до пункту 5.1. договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
За умовами пункту 11.1. договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.
На виконання умов договору протягом листопада-грудня 2024 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 41322,46 грн в підтвердження чого надав Акт приймання-передачі природного газу від 12.12.2024, обсяг переданого газу: 0,91269 тис. м. куб., вартістю: 15108,56 грн та Акт приймання-передачі природного газу від 13.01.2025, обсяг переданого газу: 1,58355 тис. м. куб., вартістю: 26213,90 грн.
Зазначені акти направлялись на адресу відповідача, однак відповідач не повернув позивачу підписані акти приймання-передачі природного газу за ці періоди. Отже, в даному випадку обсяги газу за ці періоди встановлюються відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.
З відповіді Оператора ГТС від 07.07.2025 №ТОВВИХ-25-10521 вбачається, що відповідачем (ЕІС - код: 56XS00010OХІ100F) спожито природний газ з ресурсу позивача в обсягах, які визначені в актах приймання-передачі природного газу за вказаний періоди та які не були підписані відповідачем.
Таким чином, на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 41322,46 грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу за листопад-грудень 2024 року з ресурсу позивача у відповідності до п.п. 3.5.4 п. 3.5 Договору.
Згідно наданого позивачем розрахунку відповідач за поставлений газ здійснив оплату повністю в сумі 41322,46 грн (15108,56 грн сплачено 19.12.2024, 17999,22 грн сплачено 27.12.2024 року, 8214,56 грн сплачено 22.08.2025), але не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1. договору, у зв'язку із чим позивачем нараховано на суму заборгованості 8214,68 грн за період з 18.02.2025 по 21.08.2025 - 3% річних в сумі 124,91 грн, пеню в сумі 1283,07 грн інфляційні втрати в сумі 341,63 грн.
IV. Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пункт 7.2. Договору також узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені за період з 18.02.2025 по 21.08.2025 судом було встановлено, що такий розрахунок у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам договору, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 1283,07 грн пені.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Відповідні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 11.07.2023 у справі 910/15410/21 тощо.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за період з 18.02.2025 по 21.08.2025 інфляційних втрат в сумі 341,63 грн та 3 % річних в сумі 124,91 грн, суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства, є арифметично вірним у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат також підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
V. Щодо розподілу судових витрат.
Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с. Несвоя" Мамалигівської сільської ради Дністровського району Чернівецької області (60361 Дністровський р-н, Чернівецька обл., с. Несвоя, вул. Центральна, буд., 42; код 36897649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, 1; код 42399676) заборгованість у загальній сумі 1749,61 грн (у тому числі пеня у сумі 1283,07 грн, 3 % річних у сумі 124,91грн, інфляційні втрати у сумі 341,63 грн) та 2422,40 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.10.2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.В. Швець