46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
14 жовтня 2025 року м.Тернопіль Справа № 921/362/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
за участю секретаря судового засідання Дідур А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ", місто Київ
до відповідача Державного підприємства "КРЕМЕНЕЦЬКЕ УПРАВЛІННЯ З ПОСТАЧАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ГАЗУ", місто Кременець Тернопільської області
про стягнення 26 480 109грн 64коп.
за участі представників:
позивача: Журавель О.В., адвокат, довіреність №990 від 18.12.2024;
відповідач: не з"явився.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
17.06.2025 (згідно з накладною оператора поштового зв'язку АТ "УКРПОШТА" на поштове відправлення №0306507767690) Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ", місто Київ звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "КРЕМЕНЕЦЬКЕ УПРАВЛІННЯ З ПОСТАЧАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ГАЗУ", місто Кременець Тернопільської області, про стягнення 23 626 271грн 67 коп. боргу за несанкціонований відбір природного газу у період з квітня 2024 року по березень 2025 року (безпідставний відбір природного газу з газотранспортної системи України операторам ГРМ на ВТВ, в тому числі потужність точки виходу до газорозподільної системи), 770 400грн 98 коп. інфляційних нарахувань, 212 685грн 38 коп. - 3% річних, 1 870 751грн 61 коп. пені.
Підставою позову вказано відсутність у заявлений період відповідача в Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника та здійснення відповідачем безпідставного відбору природного газу з газотранспортної системи на виробничо-технологічні витрати, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу плату за несанкціонований відбір.
Позиція відповідача.
Державне підприємство "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" у відзиві на позов від 02.07.2025 (вх.№4816 від 02.07.2025) просило відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 212 685,38 грн - 3% річних, 1 870 751,61 грн пені, 770 400,98 грн інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи свої заперечення, підприємством зазначено, що несанкціонований відбір природного газу - це відбір природного газу у таких випадках:
- за відсутності споживача в реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду;
- за відсутності оператора ГРМ у реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду, крім випадку закупівлі природного газу відповідно до положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу;
- після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) розподілу (транспортування) природного газу споживачам;
- шляхом самовільного під'єднання до газотранспортної системи та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку прямого споживача;
- шляхом самовільного відновлення споживання природного газу прямого споживача.
З наведених вище підстав, на думку позивача, лише одна підстава вказує на факт “несанкціонованого відбору природного газу»: відсутність ДП “Кременецьке УПРГ» у реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду.
ДП “Кременецьке УПРГ» звертає увагу суду на те, що зазначений вище пункт містить суттєве виключення наступного змісту: “...крім випадку закупівлі природного газу відповідно до положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу».
ДП “Кременецьке УПРГ», будучи оператором ГРМ на підставі виданої НКРЕКП від 06.07.2017 №896 ліцензії, є учасником ринку природного газу, якому відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (затвердженого Постановою КМУ №222 від 06.03.2022) гарантовано має постачатися природний газ для покриття виробничо-технологічних витрат та втрат природного газу під час його транспортування розподільними газопроводами визначеним постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України».
Згідно із абз. 1 п. 6 Положення про покладання спецобов'язків з 01.06.2022 та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» реалізує природний газ операторам газорозподільних систем у розмірі нормативних, понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв'язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, на підставі договору купівлі-продажу природного газу за цінами та на умовах згідно з додатком 2.
Для цього, між ДП “Кременецьке УПРГ» та ТОВ “ГК “Нафтогаз України», було укладено договори купівлі-продажу газу від 21.06.2022 №101/ПГ-3273-ОГРМ та від 22.03.2022 №101/ПГ-3164-ОГРМ.
На підставі даних договорів в період з березня 2022 року по січень 2023 року постачався природний газ для покриття виробничо-технологічних витрат та втрат природного газу під час його транспортування розподільними газопроводами ДП “Кременецьке УПРГ». ТОВ “ГК “Нафтогаз України» недотримувалося вимог Постанови КМУ №222 від 06.03.2022, не забезпечило постачання природного газу для потреб ДП “Кременецьке УПРГ». Придбавати природний газ для покриття ВТВ у інших постачальників відповідач не мав змоги через ціни на природне паливо, що були невиправдано високі, у порівнянні із дохідною частиною тарифу для підприємства.
Дані факти свідчать про те, що відповідач брав участь у закупівлі природного газу відповідно до положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, що заперечує підстави та можливості для “ТОВ “Оператор ГТС України» розцінювати ситуацію, що склалася як несанкціонований відбір природного газу за сторони ДП “Кременецьке УПРГ».
ДП “Кременецьке УПРГ» зазначено про невідповідність вимогам законодавства нарахування штрафних санкцій на суму основного боргу.
У встановлений в ухвалі від 24.06.2025 строк відповідачем не надано відповідей на запитання в порядку ст. 90 ГПК України.
Щодо клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Державне підприємство "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" у клопотанні б/н від 15.09.2025 (вх. №6480) просило суд зменшити суми нарахованих штрафних санкцій (пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних) до розміру 50% від заявленого позивачем, посилаючись на наступне:
- відповідно до ст. 546, ст. 551 ЦК України, ст.233 ГК України та для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно із збитками, які розумно можна було б передбачити;
- у відповідності до діючого Статуту та ліцензії за №896 від 06.07.2017, виданої НКРЕКП ДП «Кременецьке УПРГ» проводить діяльність з розподілу природного газу на території м. Кременця та 38 населених пунктів Кременецького району Тернопільської області, будучи єдиним балансоутримувачем усіх розподільних газових мереж на визначеній території;
- відповідно до постанов Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було накладено арешт на усі кошти на банківських рахунках ДП «Кременецьке УПРГ» за заявою кредиторів та на майно підприємства, зокрема:
· постанова від 27.09.2024р. (ВП № 76150122) у судовій справі № 921/87/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України";
· постанова від 25.06.2025р. (ВП № 76150122) у судовій справі № 921/14/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";
· постанова від 23.10.2024р. (ВП № 76377107) у судовій справі № 921/300/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";
· постанова від 23.01.2025р. (ВП №76897549) у судовій справі № 921/299/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";
· постанова від 26.03.2025р. (ВП № 77618088) у судовій справі № 921/78/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";
· постанова від 14.04.2025р. (ВП № 77800270) у судовій справі № 921/403/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України";
- ДП “Кременецьке УПРГ» не має можливості погасити зазначену суму боргу у зв'язку з тим, що дохідна частина від надання основного виду послуг з розподілу газу не забезпечує відповідних видатків. Причина цьому - невідповідність затвердженого НКРЕКП тарифу на розподіл для підприємства, зокрема в частині вартості природного газу, що у ньому передбачена реальним ринковим цінам на даний час;
- також діє режим арешту коштів на усіх банківських рахунках відповідача;
- згідно з звітом про фінансові результати за підсумками 2022 року ДП “Кременецьке УПРГ» отримало збиток в розмірі 20282 тис грн, у 2023 році отримало збиток у розмірі 7957 тис.грн, у 2024 році отримало збиток у розмірі 21325тис. грн., загальний обсяг кредиторської заборгованості ДП “Кременецьке УПРГ» перед кредиторами становить 74577тис. грн. станом на 31.12.2024.
-оскільки ДП “Кременецьке УПРГ» у 2023 році та у попередні роки діяльності є збитковим, тому нарахування значних штрафних санкцій не тільки є непосильним для відповідача, а й може призвести до втрати платоспроможності, що в першу чергу, буде не в інтересах позивача;
- позивач не доводить суду належними доказами понесення ним жодних майнових витрат (збитків) саме у зв'язку із діями відповідача;
- за результатами 2024 року було проведено незалежну аудиторську оцінку діяльності ДП «Кременецьке УПРГ», по факту чого сформовано Аудиторський звіт від 03.04.2025 року, виконавцем якого в ТОВ «ГАЛИЧИНА-АУДИТ». Аудиторами проведено процедури вивчення та ідентифікації подій, що відбулися у період між датою фінансової звітності та датою звіту аудитора. В процесі виконання цих процедур за період після 31.12.2024 року до дати складання звіту незалежного аудитора, відповідно до МСА 560 «Події після звітного періоду», було виявлено події, які потребують розкриття у фінансовій звітності, і на які аудитор звернув увагу користувачів даної фінансової звітності;
- станом на 29.02.2024 ДП “Кременецьке УПРГ» перебуває у списку суб'єктів природних монополій в переліку Операторів ГРМ під номером 10, який опубліковано на сайті Антимонопольного комітету України. ДП “Кременецьке УПРГ», як оператор ГРМ на закріпленій території відноситься до однієї із чотирьох екстренних служб невідкладного життєзабезпечення населення, є єдиним суб'єктом господарювання, що має законне право та всі матеріальні та технічні можливості підтримувати в належному, технічно справному стані газорозподільну мережу протяжність більш як 800 км. Наказом Міненерго від 09.03.2023 за №82 ДП “Кременецьке УПРГ» віднесено до переліку підприємств ПЕК критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період. Тому, ДП “Кременецьке УПРГ» є стратегічним підприємством місцевого рівня. Погіршення фінансово-господарського стану підприємств негативно впливає на вчасність та належність виконання окремих робіт по підтримці газорозподільної системи в належному стані. В той же час, витрата додаткових коштів на штрафні санкції унеможливить виконання окремих робіт та заходів для підтримки розподільної газової мережі цілого регіону в робочому стані.
Таким чином, відповідач не заперечує факту несанкціонованого відбору газу за період з квітня 2024 року - березня 2025 року.
У свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на вищевказане клопотання подано заперечення №ТОВВИХ-25-14732 від 22.09.2025 (вх. №6701), зміст якого зводиться до наступного:
- відповідач не виконав своїх зобов'язань по оплаті несанкціонованого відбору природного газу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення простроченого грошового зобов'язання за договором № 1910000175 від 24.12.2019 та штрафних санкцій, як способу захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання;
- порівнявши у відсотковому співвідношенні розмір основної суми заборгованості та сукупний розмір пені, вказує, що нараховані позивачем штрафні санкції є співмірними (адекватними) з розміром основного боргу та не перевищують його, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування ст. 551 ЦК України;
- стосовно доводів відповідача про наявність у нього скрутного фінансового становища, ТОВ “Оператор ГТС України» наполягає, що в контексті даної справи вказані доводи не є беззаперечними, а надані ДП “Кременецьке УПРГ» докази є неналежними доказами неплатоспроможності відповідача, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника; доказами відсутності руху коштів по всіх відкритих банківських рахунках божника; доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів; та доказами того, що задоволення вимог позивача призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань відповідача в повному обсязі перед іншими кредиторами (і довести ці обставини відповідач має належними доказами) тощо;
- скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного зменшення пені;
- відповідачем не наведено доводів та не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України;
- позивачем звернено увагу на необхідності дотримання принципу “балансу інтересів сторін у спорі» та врахування важкого майнового стану позивача. Принцип рівності сторін вимагає “справедливого балансу інтересів між сторонами», а тому положення ст. 551 ЦК України не можуть односторонньо застосовуватися на користь відповідача;
- з урахуванням Закону України “Про ринок природного газу», п.п. 3.2 п. 3 статуту позивача, предметом його діяльності є, зокрема транспортування природного газу, надання інших послуг суб'єктам ринку природного газу в межах та на умовах, визначених законодавством, що застосовується; експлуатація, підтримання у належному стані, реконструкція і сервісне обслуговування магістральних газопроводів, включно із транскордонними газопроводами, а також об'єктів на них; діагностування, атестування і сертифікація основного та допоміжного обладнання;
- відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України “Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами» №1087-р від 15.11.2019, Міністерство фінансів України визначено органом управління державним майном газотранспортної системи, що використовується в процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами;
- 21.11.2019 між Міністерством фінансів України та позивачем укладено договір про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, №13010-05/197, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 за № 942;
- отже, під час експлуатації газотранспортної системи позивач діє для забезпечення потреб держави Україна, у власності якої перебуває газотранспортна система;
- з метою виконання своєї господарської діяльності та для забезпечення безперебійного транспортування природного газу ТОВ “Оператор ГТС України», зокрема, але не виключно здійснює постійну закупівлю природного газу з метою балансування газотранспортної системи, а також капітальний та поточний ремонт трубопроводів газотранспортної системи України, газорозподільних станцій (ГРС), систем автоматичного контролю і сигналізації на ГРС, компресорних станцій тощо;
- забезпечення безпечної експлуатації ГТС та транспортування нею природного газу (в т. ч. балансування ГТС) потребує значних зусиль і коштів. У свою чергу, замовники послуг транспортування, зокрема і відповідач, своїми протиправними діями по безпідставному відбору природного газу створили значні обсяги несанкціонованого відбору, які позивач змушений був врегульовувати та відповідно придбавати природний газ для балансування ГТС за власні кошти;
- згідно бухгалтерської довідки від 28.03.2024, станом на 15.03.2024, заборгованість замовників послуг за договорами транспортування природного газу з оплати по договорам транспортування природного газу перед оператором ГТС (позивачем) за період з 01.01.2020 по 28.02.2024 складає 38545043700,58 грн, за несанкціонований відбір природного газу - 672041450,20 грн (з 28.02.2023 по 28.02.2024). Зазначене свідчить про наявність скрутного фінансового стану ТОВ “Оператор ГТС України»;
- зупинення транспортування природного газу з огляду на вказані вище причини (наявність значної дебіторської заборгованості з боку замовників послуг природного газу, в тому числі ДП “Кременецьке УПРГ») матиме наслідком неможливість здійснення транзиту газу через Україну до країн Європи, що в сукупності є реальною загрозою енергетичній безпеці України в цілому. Окрім того, з введенням на території держави воєнного стану значних руйнувань та пошкоджень зазнала газотранспортна система, яка належить на праві власності державі Україна. Найбільша кількість пошкоджень газотранспортної системи припадає на Луганську, Донецьку, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську та Харківську області;
- попри вказані події, з метою забезпечення функціонування газотранспортної системи, яка належить на праві власності державі Україна, ТОВ “Оператор ГТС України» за власні кошти постійно здійснює проведення ремонтів, пов'язаних із ліквідацією наслідків бойових дій, з метою не допущення припинення транспортування природного газу як для замовників, які здійснюють свою господарську діяльність на території України, так і до країн Європейського Союзу;
- водночас, з 11.05.2022 вже частково зупинено, зокрема транспортування природного газу не здійснюється через ГВС “Сохранівка», а це обсяги у розмірі 32,6 млн. куб. м на добу, тобто третина від загального обсягу транзиту газу;
- здійснення господарської діяльності відповідачем як оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від роботи газотранспортної системи України, оскільки саме з газотранспортної системи позивача надходять до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам;
- посилаючись на наведене, ТОВ “Оператор ГТС України» стверджує про відсутність підстав для задоволення клопотання ДП “Кременецьке УПРГ» про зменшення розміру фінансових та штрафних санкцій у даній справі.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 24.06.2025 прийнято: позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/362/25 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.07.2025; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Цією ж ухвалою, з урахуванням заявленого позивачем клопотання, встановлено відповідачу строк для надання відповідей на запитання позивача, поставлених в порядку ст. 90 ГПК України, а саме:
1. Чи має ДП "Кременецьке УПРГ" доступ до інформаційної платформи?
2. Яку саме інформацію ДП "Кременецьке УПРГ" подавало до інформаційної платформи у квітні 2024 року - березні 2025 року?
3. Чи надходили до ДП "Кременецьке УПРГ" в інформаційній платформі акти про несанкціонований відбір та рахунки на їх оплату від позивача за квітень 2024 року - березень 2025 року?
4. На який обсяг природного газу у квітні 2024 року - березні 2025 року ДП "Кременецьке УПРГ" мало постачальника природного газу?
5. Який фактичний обсяг природного газу в метрах кубічних, відібраний ДП "Кременецьке УПРГ" з газотранспортної системи через точки виходу у квітні 2024 року - березні 2025 року?
6. Чи було укладено ДП "Кременецьке УПРГ" на виконання глави 6 розділу ІІІ постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" договір (договори) на закупівлю або постачання природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо - технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності у квітні 2024 року - березні 2025 року?
7. Який обсяг природного газу було подано на точки входу газотранспортної системи ТОВ "Оператор ГТС України" (за відповідними договорами, які було зазначено в запитанні 6), які укладались ДП "Кременецьке УПРГ"?
8. Який обсяг заборгованості перед ТОВ "Оператор ГТС України" несанкціонований відбір природного газу за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2024 року та за січень, лютий, березень 2025 року відображено в обліку ДП "Кременецьке УПРГ" на момент надання відповіді на це питання?
Ухвалою суду від 15.07.2025 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.08.2025.
20.08.2025 підготовче засідання не відбулося у зв'язку із технічними несправностями, а саме нестабільним з'єднанням з медіа-сервером, що забезпечує функціонування відеоконференцз'язку про що складено Акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцз'язку від 20.08.2025, котрий міститься в матеріалах справи також продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання призначено на 16.09.2025, в котрому оголошено перерву до 24.09.2025.
Надалі, ухвалою суду від 24.09.2025 закрито підготовче провадження по справі №921/362/25 та призначено її до розгляду по суті на 07.10.2025, в котрому оголошено перерву до 14.10.2025.
В судове засідання 14.10.2025 представник відповідача не з'явився, не зважаючи на те, що був повідомлений належним чином шляхом оголошення дати наступного судового засідання, про що свідчить протокол судового засідання від 07.10.2025.
Представником позивача в судовому засіданні 14.10.2025 підтримано позовні вимоги.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому підстав для відкладення судового засідання через неявку представника відповідача суд не вбачає, оскільки брати участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника справи.
Суд, у судовому засіданні 14.10.2025, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (надалі - оператор) та Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (надалі - замовник) 24.12.2019 укладено договір транспортування природного газу №1910000175 (надалі - договір), керуючись при цьому Законом України “Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи (затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (надалі - кодекс)).
Згідно з п. 2.1 договору оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на вебсайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на вебсайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених правил позбавляє його права пред'являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов'язання із відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника (п. 2.2 договору).
Відповідно до п. 2.3 договору обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог кодексу (п. 2.4 договору).
Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (п. 2.5 договору).
Згідно п. 2.7 договору додаток 1 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.
Додаток 2 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.
Додаток 3 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовником є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газовидобувне підприємство або виробник біогазу.
Взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного кодексом (п.2.8 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та кодексом; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим договором та кодексом; реєструвати в реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора споживачів, стосовно яких він є діючим постачальником; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природний газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному кодексом та цим договором.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник має право, зокрема замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям.
Порядок комерційного обліку природного газу (в тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору (п. 5.1 договору).
За змістом п. 5.4 договору окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.
На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) (п. 5.5 договору).
Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби (п. 6.1 договору).
Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється в порядку, встановленому Кодексом ГТС; форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному вебсайті (п. 6.4. з урахуванням додаткової угоди №6 від 02.08.2023).
За умовами п. 7.1, п. 7.2 договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму вебсайті: www.tsoua.com.
У п. 9.7 договору (в редакції додаткової угоди №5 від 10.05.2023) зазначено, що положення розділу ІХ не застосовуються при визначенні плати за несанкціонований відбір.
Відповідно до п. 15.3 договору (в редакції додаткової угоди №5 від 10.05.2023) прямий споживач або оператор газорозподільної системи, який здійснив несанкціонований відбір газу, зобов'язаний оплатити оператору газотранспортної системи плату за несанкціонований відбір. Розмір плати за несанкціонований відбір розраховується за формулою, наведеною у вказаній додатковій угоді.
У п. 15.4 договору (в редакції додаткової угоди №5 від 10.05.2023) обумовлено, що оператор складає та направляє відповідному оператору газорозподільної системи/прямому споживачу односторонній акт про несанкціонований відбір та рахунок на оплату у строк до 14 числа місяця, наступного за місяцем здійснення несанкціонованого відбору. Оператор газорозподільної системи/прямий споживач зобов'язані сплатити оператору плату за несанкціонований відбір у строк до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено несанкціонований відбір».
Згідно з п. 13.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 13.5 договору).
Відповідно до п. 17.1 договору, він набирає чинності з дня його укладання, а в частині транспортування природного газу з 7:00 години 01.01.2020 (включно) та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.
Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правові форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через десять днів після настання таких змін (п. 17.2 договору).
У додатку №3 до договору сторонами визначено перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання - передачі газу.
Повідомленнями на створення (видалення або коригування) облікового запису уповноважених осіб користувача інформаційної платформи замовник довів до відома оператора про своїх уповноважених осіб, що мають право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи.
В матеріалах справи також містяться численні довіреності, якими замовник уповноважував окремих осіб на представлення його інтересів перед оператором у праві доступу до інформаційної платформи та вчинення від його імені всіх необхідних юридично значимих дій на вказаній інформаційній платформі, у відповідності та з урахуванням вимог кодексу ГТС.
У період з 21.04.2020 до 02.08.2023 між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору, зокрема: додаткову угоду №5 від 10.05.2023, котра вважається укладеною з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, а також розповсюджує свою дію на відносини сторін, що виникли з 01.02.2023 та діє протягом строку дії цього договору; додаткову угоду №6 від 02.08.2023, котра вважається укладеною з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, а також розповсюджує свою дію на відносини сторін, що виникли з 26.05.2023 та діє протягом строку дії цього договору.
За результатами співставлення остаточної інформації про подачі/відбори газу споживачів за квітень 2024 року - березень 2025 року, позивачем (як оператором за договором транспортування природного газу №1910000175 від 24.12.2019) виявлено факти несанкціонованого відбору природного газу з газотранспортної системи в загальному обсязі 1 017,20 тис.куб.м., у зв'язку з чим сформовано односторонні акти про несанкціоновані відбори, а саме:
- №04-2024-1910000175-НВГ від 30.04.2024 за газовий місяць квітень 2024 року, обсягом 42,6 тис.куб.м., на суму 726 678,42 грн;
- №05-2024-1910000175-НВГ від 31.05.2024 за газовий місяць травень 2024 року, обсягом 20,3 тис.куб.м., на суму 380 226,21 грн;
- №06-2024-1910000175-НВГ від 30.06.2024 за газовий місяць червень 2024 року, обсягом 16,5 тис.куб.м., на суму 303 221,39 грн;
- №07-2024-1910000175-НВГ від 31.07.2024 за газовий місяць липень 2024 року, обсягом 17,5 тис.куб.м., на суму 330 236,60 грн;
- №08-2024-1910000175-НВГ від 31.08.2024 за газовий місяць серпень 2024 року, обсягом 16 тис.куб.м., на суму 323 541,25 грн;
- №09-2024-1910000175-НВГ від 30.09.2024 за газовий місяць вересень 2024 року, обсягом 16,8 тис.куб.м., на суму 352 042,70 грн;
- №10-2024-1910000175-НВГ від 31.10.2024 за газовий місяць жовтень 2024 року, обсягом 80 тис.куб.м., на суму 1 728 967,01 грн;
- №11-2024-1910000175-НВГ від 30.11.2024 за газовий місяць листопад 2024 року, обсягом 138,5 тис.куб.м., на суму 2 998 268,86 грн;
- №12-2024-1910000175-НВГ від 31.12.2024 за газовий місяць грудень 2024 року, обсягом 179,5 тис.куб.м., на суму 4 229 013,18 грн;
- № 01-2025-1910000175-НВГ від 31.01.2025 за газовий місяць січень 2025 року, обсягом 178,0 тис.куб.м., на суму 4 474 997,08 грн;
- №02-2025-1910000175-НBГ від 28.02.2025 за газовий місяць лютий 2025 року, обсягом 187,5 тис.куб.м., на суму 4 826 784,11 грн;
- № 03-2025-1910000175-НВГ від 31.03.2025 за газовий місяць березень 2025 року, обсягом 124 тис.куб.м., на суму 2 952 294,86 грн.
Загалом на суму 23 626 271,67 грн.
Перелічені акти про несанкціоновані відбори з боку відповідача не були оскаржені у встановленому законом порядку, а матеріали справи не містять доказів існування між сторонами розбіжностей щодо обсягів відібраного відповідачем природного газу.
Інформація такого ж змісту про загальні обсяги відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи України у квітень 2024 року - березень 2025 року позивачем відображена у розрахунках під №1 обсягів природного газу, що були передані та відібрані на території ліцензійної діяльності Кременецьке УПРГ ДП за відповідні місяці, розрахунках під №3 обсягів несанкціонованого відбору природного газу, відібраних з газотранспортної системи України Кременецьке УПРГ ДП за відповідні місяці, а також розрахунками несанкціонованого відбору природного газу та фактично використаної потужності замовника послуг транспортування Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" за відповідні місяці.
Позивачем до позову долучено рахунки за несанкціоновані відбори, а саме:
- рахунок № 04-2024-1910000175-04-НВГ від 30.04.2024 за газовий місяць квітень 2024 на суму 726 678,42 грн;
- рахунок № 05-2024-1910000175-05-НВГ від 31.05.2024 за газовий місяць травень 2024 на суму 380 226,21 грн;
- рахунок № 06-2024-1910000175-06-НВГ від 30.06.2024 за газовий місяць червень 2024 на суму 303 221,39 грн;
- рахунок № 07-2024-1910000175-07-НВГ від 31.07.2024 за газовий місяць липень 2024 на суму 330 236,60 грн;
- рахунок № 08-2024-1910000175-08-НВГ від 31.08.2024 за газовий місяць серпень 2024 на суму 323 541,25 грн;
- рахунок № 09-2024-1910000175-09-НВГ від 30.09.2024 за газовий місяць вересень 2024 на суму 352 042,70 грн;
- рахунок № 10-2024-1910000175-10-НВГ від 31.10.2024 за газовий місяць жовтень 2024 на суму 1 728 967,01 грн;
- рахунок № 11-2024-1910000175-11-НВГ від 30.11.2024 за газовий місяць листопад 2024 на суму 2 998 268,86 грн;
- рахунок № 12-2024-1910000175-12-НВГ від 31.12.2024 за газовий місяць грудень 2024 на суму 4 229 013,18 грн;
- рахунок № 01-2025-1910000175-01-НВГ від 31.01.2025 за газовий місяць січень 2025 на суму 4 474 997,08 грн;
- рахунок № 02-2025-1910000175-НBГ від 28.02.2025 за газовий місяць лютий 2025 на суму 4 826 784,11 грн;
- рахунок № 03-2025-1910000175-03-НВГ від 31.03.2025 за газовий місяць березень 2025 на суму 2 952 294,86 грн.
У відповідності до п. 2.8, п. 15.4 договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" через інформаційну платформу, направлено Державному підприємству "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" до оплати односторонні акти та рахунки за несанкціоновані відбори природного газу.
Згідно реєстру файлів відправлених з інформаційної платформи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" вказані акти та рахунки за несанкціоновані відбори природного газу за період квітень 2024 року - березень 2025 року були надіслані на адресу ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" відповідно 14.05.2024, 13.06.2024, 12.07.2024, 13.08.2024, 12.09.2024, 14.10.2024, 13.11.2024, 14.12.2024, 14.01.2025, 13.02.2025, 14.03.2025, 14.04.2025.
Отже, протягом квітня 2024 року - березня 2025 року відповідачем несанкціоновано відібрано з газотранспортної системи позивача 1 017,20 тис. куб. м. природного газу.
Позивачем до матеріалів справи долучено копії договору від 14.06.2021 №14-06-03/2021/2106000063 між ТОВ “Українська енергетична біржа» та позивачем щодо безоплатного надання позивачу послуги з організації біржової торгівлі природним газом (з урахуванням додаткової угоди від 13.06.2022 №1); договору оренди біржового місця на ТБ “Українська енергетична біржа» від 10.03.2020 №200305/УБК між ТОВ “Укрбізнес капітал» та позивачем (з додатком №1); угоди про використання аналога власноручного підпису в програмному продукті “Біржова електронна торгова система» від 10.03.2020 №2006000139 між ТОВ “Українська енергетична біржа» та позивачем; договори доручення від 14.06.2021 №14/06-01/2021/2107000059 та №14/06-02/2021/2107000060 між ТОВ “Українська енергетична біржа» та позивачем (з відповідними довіреностями); виданого ТОВ “Українська енергетична біржа» свідоцтва позивача як непостійного члена біржі №200305 (а.с. 150-174 том 2).
У листі 84/16.3.1/5-22 від 17.01.2022 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, повідомила позивача про погодження торгової платформи ТОВ “Українська енергетична біржа» для визначення маржинальної ціни продажу, маржинальної ціни придбання та середньозваженої ціни природного газу відповідно до п. 10 глави 6 розділу XIV Кодексу (а.с. 129 том 2).
Зміст листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №ТОВ ВХ-22-2973 від 14.02.2022 вказує на те, що величина коригування відповідно до пункту 13 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС становить 10%.
ТОВ “Українська енергетична біржа» листами №17/05-666 від 17.05.2024, №06/09-1017 від 06.09.2024, №18/10-1174 від 18.10.2024, №18/04-620 від 18.04.2025 надала позивачу інформацію про середньозважену ціну короткострокових стандартизованих продуктів, маржинальні ціни продажу і маржинальні ціни придбання за кожну газову добу за період квітня 2024 року - березня 2025 року (а.с. 133-149 том 2).
Відповідач не здійснив оплати вартості несанкціонованого відбору природного газу за вказаний у позові період. Дана обставина ним не заперечується.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.
Щодо заявленої до стягнення суми основного боргу.
Проаналізувавши укладений між сторонами договір №1910000175 від 24.12.2019, суд дійшов висновку, що останній є договором про надання послуг. Отже, до правовідносин сторін застосовуються положення Глави 63 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок наведено Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, згідно якого договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг (надання доступу до потужності (розподіл потужності), транспортування, балансування), а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством: Законом України “Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, Типовим договором.
Згідно з п.п. 17, 19, 45 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників). Оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). Транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу»).
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу. Суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Оператор ГТС України" є оператором ГТС, який відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про ринок природного газу" на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію ГТС з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 22 Закону України "Про ринок природного газу" з метою виконання функцій, передбачених ч.1 ст. 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов'язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.
В силу приписів частин 1 та 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Правовідносини з транспортування природного газу та діяльність ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" як оператора газотранспортної системи врегульовані, зокрема нормами Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи (затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 (надалі - Кодекс ГТС)).
До спірних правовідносин застосовуються положення Кодексу ГТС у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме квітень 2024 - березень 2025 року.
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Пунктом 3 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС передбачено, що дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.
Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору.
Обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб - додатка.
Судом встановлено, що відповідач надав позивачу оформлені належним чином повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до Кодексу ГТС, до якого додав у письмовій формі довіреності користувача платформи.
Правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG/оператором газосховища/газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу (затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2497) (пункт 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС).
У пункті 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС зазначено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Пунктом 2 глави 3 розділу XII Кодексу ГТС передбачено обов'язок, відповідно до якого оператор газорозподільної системи, суміжне газовидобувне підприємство, газовидобувне підприємство, підключене безпосередньо до газорозподільної системи, оператор газосховищ, оператор установки ПГС та прямий споживач надають оператору газотранспортної системи інформацію про подачі та відбори/споживання, що вимірюються протягом доби, не пізніше ніж за одну годину до закінчення строку надання такої інформації оператором газотранспортної системи замовникам послуг транспортування природного газу згідно з пунктом 1 цієї глави. Інформація про добові обсяги подач та відборів/споживання, що вимірюються протягом доби, надається оператору газотранспортної системи не пізніше ніж о 08:00 ІГГС (10:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 07:00 ІІТС (10:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби (Б). Така інформація повинна надаватись в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою оператором газотранспортної системи формою, погодженою Регулятором.
Така інформація надається саме оператором газорозподільної системи, на виконання покладеного на нього обов'язку і як наслідок у такому випадку він є відповідальним за своєчасність, повноту, достовірність та обсяг таких фактичних даних (пункт 4 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС).
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу у таких випадках:
за відсутності споживача в реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду;
за відсутності оператора ГРМ у реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду, крім випадку закупівлі природного газу відповідно до положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу;
після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) розподілу (транспортування) природного газу споживачам;
шляхом самовільного під'єднання до газотранспортної системи та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку прямого споживача;
шляхом самовільного відновлення споживання природного газу прямого споживача.
Відповідно до пунктів 1-3 глави 1 розділу ХХІ Кодексу ГТС у випадку несанкціонованого відбору природного газу з газотранспортної системи оператор газотранспортної системи стягує плату за несанкціонований відбір, що включає, у тому числі вартість потужності точки виходу до газорозподільної системи/прямого споживача.
Оператор газотранспортної системи складає та направляє відповідному оператору газорозподільної системи/прямому споживачу односторонній акт про несанкціонований відбір та рахунок на оплату у строк до 14 числа місяця, наступного за місяцем здійснення несанкціонованого відбору.
Односторонній акт про несанкціонований відбір підписується оператором газотранспортної системи, у якому зазначається, зокрема:
1) EIC-код оператора газорозподільної системи/прямого споживача, через точку виходу до якого відбувся несанкціонований відбір газу;
2) обсяг несанкціонованого відбору природного газу;
3) розрахунок плати за несанкціонований відбір;
4) дата складання акта.
Розмір плати за несанкціонований відбір розраховується за формулою, наведеною у пункті 4 глави 1 розділу ХХІ Кодексу ГТС та пункті 15.3 договору (в редакції додаткової угоди №5 від 10.05.2023).
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді вебдодатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Умовами укладеного договору сторони погодили, що замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи. Взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу.
Таким чином, відповідно до вимог Кодексу ГТС та умов договору взаємодія сторін і обмін інформацією здійснюється із використанням електронного цифрового підпису через інформаційну платформу оператора ГТС, який виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайт інформацію, передбачену цим Кодексом.
Судом встановлено, що за результатами співставлення остаточної інформації про подачі/відбори газу споживачів за квітень 2024 року - березень 2025 року, позивачем виявлено факти несанкціонованого відбору природного газу з газотранспортної системи в загальному обсязі 1 017,20 тис. куб. м., підтвердженням чому являються акти про несанкціоновані відбори №04-2024-1910000175-НВГ від 30.04.2024, №05-2024-1910000175-НВГ від 31.05.2024, №06-2024-1910000175-НВГ від 30.06.2024, №07-2024-1910000175-НВГ від 31.07.2024, №08-2024-1910000175-НВГ від 31.08.2024, №09-2024-1910000175-НВГ від 30.09.2024, №10-2024-1910000175-НВГ від 31.10.2024, №11-2024-1910000175-НВГ від 30.11.2024, №12-2024-1910000175-НВГ від 31.12.2024, № 01-2025-1910000175-НВГ від 31.01.2025, №02-2025-1910000175-НBГ від 28.02.2025, № 03-2025-1910000175-НВГ від 31.03.2025, на загальну суму 23 626 271,67 грн грн, оформлені позивачем в односторонньому порядку, з врахуванням умов пункту 15.4 договору, в редакції додаткової угоди №5 від 10.05.2023 та пункту 2 глави 1 розділу ХХІ Кодексу ГТС.
Заявлена позивачем до стягнення сума несанкціонованого відбору природного газу в квітні 2024 року - березні 2025 року є арифметично вірною та відповідає вищевказаним вимогам чинного законодавства.
Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вже зазначалось, у п. 2.2 договору №1910000175 від 24.12.2019 сторонами обумовлено, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 15.4 договору, в редакції додаткової угоди №5 від 10.05.2023, та пункту 3 глави 1 розділу ХХІ Кодексу ГТС обумовлено, що оператор складає та направляє відповідному оператору газорозподільної системи/прямому споживачу односторонній акт про несанкціонований відбір та рахунок на оплату у строк до 14 числа місяця, наступного за місяцем здійснення несанкціонованого відбору. Оператор газорозподільної системи/прямий споживач зобов'язані сплатити оператору плату за несанкціонований відбір у строк до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено несанкціонований відбір (абз.2 п.15.4 договору в редакції додаткової угоди №5 від 10.05.2023).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Судом встановлено, що акти та рахунки за несанкціоновані відбори позивачем за допомогою інформаційної платформи були надіслані відповідачу 14.05.2024, 13.06.2024, 12.07.2024, 13.08.2024, 12.09.2024, 14.10.2024, 13.11.2024, 14.12.2024, 14.01.2025, 13.02.2025, 14.03.2025, 14.04.2025 (реєстр відправлених файлів з інформаційної платформи позивача на адресу відповідача міститься в матеріалах справи).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У ч.1 ст. 598 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Нормами ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження проведення оплати вартості несанкціонованого відбору природного газу за квітень 2024 року - березень 2025 року як в строк, обумовлений у п. 15.4 договору (в редакції додаткової угоди №5 від 10.05.2023), так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.
За час підготовчого провадження у справі №921/362/25 відповідачем не подано доказів на спростування факту існування у нього несанкціонованого відбору природного газу, так і доказів на спростування їх вартості.
Більше того, з матеріалів справи (зокрема клопотання про зменшення санкцій) убачається, що відповідачем не заперечується факт існування несанкціонованих відборів природного газу за спірний період.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У ч.4 ст. 13 ГПК України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стосується це і дій щодо подання доказів на підтвердження своїх заперечень відповідачем у справі.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 23 626 271,67 грн за несанкціонований відбір природного газу підлягають задоволенню як обґрунтовані.
Щодо стягнення нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача: передбачену п. 13.5 договору пеню в сумі 1 870 751,61 грн за період з 21.05.2024 по 20.11.2024 (182 календарні дні). Також, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 212 685,38 грн - 3% річних за період з 21.05.2025 по 12.05.2025 та 770 400,98 грн - інфляційних нарахувань за період червень 2024 - квітень 2025.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).
Як вже зазначалось, згідно з п. 13.5 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних, інфляційних нарахувань, пені за допомогою інформаційно-правової системи "Ліга:Закон". Згідно проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів та сум, на які здійснювались нарахування, встановлено, що такі є вірними, відтак підлягають до стягнення з відповідача в розмірі 212 685,38 грн - 3% річних, 770 400,98 грн - інфляційних нарахувань та 1 870 751,61 грн - пені.
Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.
Щодо клопотання позивача про зменшення нарахованих штрафних санкцій.
Згідно з частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Суд звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи, з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18).
Чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, також не врегульовано розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Дане питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий тягар, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду виснувано, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
При вирішенні питання про зменшення нарахованих штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Оцінюючи наведені сторонами доводи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав у даному випадку для застосування правового механізму зменшення розміру пені. При цьому, суд враховує таке:
- на підставі Указів Президента України, починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Дану обставину суд визнає загальновідомою згідно ч. 3 ст. 75 ГПК України, відповідно вона є такою, що не підлягає доведенню;
- масштабні військові дії, які вчиняються Російською Федерацією з 24.02.2022, спрямовані на знищення державності України, періодичні ракетні обстріли, що спричиняють загибель людей та призводять до численних руйнувань промислових та цивільних об'єктів, спричинили величезні зміни в економіці, правовому регулюванні, зайнятості населення, житті громадянського суспільства України та значним чином вплинули на ведення господарської діяльності підприємств;
- сторони у справі є юридичними особами, що належать до об'єктів критичної інфраструктури, вплив на діяльність яких здійснюється мало не щодня вищенаведеними чинниками;
- відповідач є юридичною особою, а відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, несе збитки в ході здійснення своєї господарської діяльності.
Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання;
- зобов'язання відповідача на час ухвалення рішення не виконано взагалі;
- розмір заявленої до стягнення суми пені становить 1 870 751,61 грн, що становить 7,9% від суми основного боргу, заявленого у позові, тобто не перевищує його та є незначним;
- підставою звернення до суду у даній справі є здійснення відповідачем протягом тривалого періоду (з квітня 2024 року до березня 2025 року) саме несанкціонованого відбору природного газу.
Щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, судом враховується наступне.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
При цьому суд зауважує, що у спорі, який розглядався Великою Палатою Верховного Суду було встановлено обставини, що не є подібними із даною справою.
Так, у постанові від 18.03.2020 під час розгляду справи встановлено, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Проте, у даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч.2 ст.625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні із сумою боргу, тому підстав для зменшення розміру нарахованих 3% річних суд не вбачає.
Поряд з цим, незважаючи на передбачену законом можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені), що випливає з норм статті 551 ЦК України, законодавством не передбачено можливості суду зменшувати нараховані інфляційні втрати.
Наведене в сукупності виключає правові підстави для зменшення заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних втрат.
Отже, загальна сума інфляційних нарахувань, пені та 3% річних відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів не спростовують наведених вище висновків суду щодо задоволення позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" підлягають до задоволення, шляхом стягнення з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" 23 626 271,67 грн основного боргу, 212 685,38 грн - 3% річних, 770 400,98 грн - інфляційних втрат, 1 870 751,61 грн пені.
Висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 ГПК України, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Дослідивши подані докази суд визнав їх належними, допустимими, достовірними, а також вірогідними і взаємозв'язаними у сукупності доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин по справі та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача. У цьому спорі подані позивачем докази відповідачем жодним чином не спростовані, а його заперечення, як з'ясовано, ґрунтуються виключно на доводах щодо зменшення нарахованих санкцій.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 397 201,64 грн, згідно положень ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 231, 233, 236-240, 241 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (вул. Вокзальна, буд. 4, м. Кременець, Тернопільська область, 47002, ідентифікаційний код 39460902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (пр.Гузара Любомира,44, м. Київ, пр. 03065, ідентифікаційний код 42795490) -23 626 271 (двадцять три мільйони шістсот двадцять шість тисяч двісті сімдесят одну)грн 67 коп. боргу, 212 685 (двісті дванадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять)грн 38 коп. - 3% річних, 770 400 (сімсот сімдесят тисяч чотириста)грн 98 коп. інфляційних нарахувань, 1 870 751 (один мільйон вісімсот сімдесят тисяч сімсот п'ятдесят одну)грн 61 коп. пені, 397 201 (триста дев'яносто сім тисяч двісті одну)грн 64 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Повне судове рішення складено 21.10.2025.
Суддя Н.О. Андрусик