65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
"20" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5482/24
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк
за участю представників:
від позивача - Бондар А.Г.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про стягнення заборгованості у розмірі 546014,75 грн., розірвання договору та виселення, -
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, в якому просить суд:
- стягнути з Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 531911,67 грн. та пеню в сумі 14103,08 грн.;
- розірвати договір оренди нежитлового приміщення №22/73 від 12.06.2003, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Іллічівським районним спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні України;
- виселити Іллічівський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 140,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Комітетська, 1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Департамент послався на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 12.06.2003 № 22/73 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв'язку з чим за останнім наявна заборгованість з орендної плати за період з червня 2020 року по листопад 2024 року у розмірі 531911,67 грн. При цьому на підставі положень п. 5.2 договору оренди відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне внесення орендної плати, яка станом на 19.11.2024 становить 14103,08 грн. З огляду на несплату орендарем орендної плати 3 роки поспіль, посилаючись на п. 3.3 договору та ст. 549, 611 Цивільного кодексу України, ст. 291 Господарського кодексу України, Департамент також просив суд розірвати договір оренди від 12.06.2003 №22/73, внаслідок чого - виселити Іллічівський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України зі спірного нежитлового приміщення на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України.
На стадії підготовчого провадження відповідачем було заявлено клопотання про закриття провадження у справі, в якому відповідач посилається на необхідність закриття провадження у справі на підставі ст.ст. 175, 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що станом на даний час є рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 у справі № 916/5727/23, яке набрало законної сили, і справи № 916/5482/24 (яка розглядається) та № 916/5727/23 є тотожними за суб'єктним складом сторін, предметом позовних вимог та підставами позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року у справі № 916/5482/24 (суддя Бездоля Ю.С.) провадження у справі № 916/5482/24 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про стягнення, розірвання договору та виселення закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі, з огляду на встановлення під час її розгляду існування рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/5727/23, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі. При цьому судом прийнято до уваги, що рішення у справі № 916/5727/23, яким відмовлено у задоволенні відповідних позовних вимог Департаменту, було оскаржене позивачем в апеляційному порядку лише в частині вимоги про виселення орендаря з приміщення. І не зважаючи на те, що постановою Південно-західного апеляційного господарського від 31.10.2024 у справі № 916/5727/23 мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 у справі №916/5727/23 було змінено, апеляційну скаргу Департаменту на вказане рішення було залишено без задоволення; резолютивна частина рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 у справі № 916/5727/23 - без змін. Тому, встановивши, що судами вже було досліджено спірні правовідносини між сторонами у спірний період, які пов'язані зі сплатою орендарем Департаменту орендної плати за договором оренди від 12.06.2003 № 22/73 за користування нежитловим приміщенням загальною площею 140,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Комітетська, 1, внаслідок чого прийнято рішення у справі № 916/5727/23, яке набрало законної сили, підстави та предмет спору у якій є аналогічними підставам та предмету спору у даній справі - № 916/5482/24, господарський суд зазначив, що подання Департаменту нового позову в рамках правовідносин, які вже були предметом судового розгляду, були оцінені судами і рішення суду щодо яких набрало законної сили, фактично свідчить про намагання позивача добитися повторного розгляду справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 року ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року скасовано; справу № 916/5482/24 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 року справу № 916/5482/24 передано на розгляд судді Петрова В.С.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 р. прийнято справу № 916/5482/24 до провадження та підготовче засідання призначено на 03 липня 2025 р. о 12:00 год.
25.06.2025 р. від Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи (вх. № 20114/25).
03.07.2025 р. від Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 21035/25), відповідно до якого відповідач зазначає, що у зв'язку з прийняттям участі у судовому засіданні по справі № 499/532/25, яке призначене раніше на 03.07.2025 року об 11:00 год. в Іванівському районному суді Одеської області, просить суд перенести підготовче засідання в справі № 916/5482/24 на іншу дату, повідомивши відповідача про дату та час наступного судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 р. відкладено підготовче засідання на 06.08.2025 р. о 12:00 год. з огляду на задоволення клопотання Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про перенесення підготовчого засідання у справі № 916/5482/24 на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 р. відкладено підготовче засідання на 25.08.2025 р. об 11:30 год. у зв'язку з неявкою у підготовче засідання представника відповідача.
Підготовче засідання, призначене на 25.08.2025 р. об 11:30 год., не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Петрова В.С. на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/5482/24 на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 18 вересня 2025 р. о 12:30 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2025 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/5482/24 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про стягнення заборгованості у розмірі 546014,75 грн., розірвання договору та виселення та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 08 жовтня 2025 р. о 12:30 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2025 р. відкладено розгляд справи на 15 жовтня 2025 р. о 12:30 год. з огляду на неявку представника відповідача.
Так, у судовому засіданні господарського суду 15.10.2025 р. по справі № 916/5482/24 протокольно оголошено перерву до 20 жовтня 2025 року об 11:00 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 р. повідомлено відповідача - Іллічівський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України про те, що розгляд справи № 916/5482/24 відбудеться у судовому засіданні 20 жовтня 2025 р. об 11:00 год.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо: 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Отже, для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України необхідна наявність одночасно однакових складових: рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.03.2021 р. у справі № 9901/306/20 та у постановах Верховного Суду від 20.08.2019 р. у справі № 916/3255/17, від 07.11.2019 р. у справі № 912/30/18.
У п. 7.3 постанови Верховного Суду від 17.08.2021 р. у справі № 924/1708/14 (924/1024/20), значено, що однією з цілей запровадження норм, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 231 та п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, так само як і уникнення можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу та спроби, направлених на перегляд висновків судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності. А тому передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України та, як наслідок, застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.
Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для закриття провадження у справі.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 р. у справі № 910/9158/16.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
У розумінні господарського процесуального закону предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Тобто, предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, підстави позову - це фактичні та юридичні обставини спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, тобто факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин, та тягнуть за собою певні правові наслідки.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема, такими способами: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 р. у справі № 924/1473/15,а також у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 р. у справі № 910/15598/19(910/8017/20), від 18.03.2021 р. у справі № 909/783/20.
Як встановлено господарським судом, 28.12.2023 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, в якій просив суд:
- стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 402124,35 грн., пеню у сумі 21510,07 грн.;
- розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 22/73 від 12.06.2003 р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Іллічівським районним спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні України;
- виселити Іллічівський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 140,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Комітетська, 1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Підставою для звернення з позовом є те, що відповідно до розрахунку заборгованості від 12.12.2023 р. орендар не виконує істотні умови договору оренди щодо сплати орендної плати за користування об'єктом оренди вчасно та у повному обсязі, у зв'язку з чим за останнім наявна заборгованість з орендної плати за період з червня 2020 року по грудень 2023 року у розмірі 402124,35 грн.
Також позивачем було нараховано пеню за несвоєчасне внесення орендної плати, яка станом на 12.12.2023 р. становила 21510,07 грн.
Водночас, позивач посилався на п. 3.3 договору та ст. 549, 611 Цивільного кодексу України, ст. 291 Господарського кодексу України та просив суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 22/73 від 12.06.2003 р. з огляду на несплату орендарем орендної плати 3 роки поспіль.
Крім того, Департамент просив суд виселити Іллічівський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України з нежитлового приміщення на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України у зв'язку з розірвання умов договору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 у задоволенні позову відмовлено. Господарський суд дійшов висновку про те, що на момент пред'явлення позову договір припинено внаслідок закінчення строку дії договору 29.04.2020 р., що унеможливлює розірвання договору № 22/73 та стягнення орендної плати та пені як похідної вимоги. Крім того, суд зазначив, що за умови невиконання позивачем умов договору щодо передачі орендованого приміщення за актом приймання-передачі, вимога про повернення вказаного приміщення за актом приймання-передачі також є необґрунтованою.
Так, Департаментом подано до Південно-західного апеляційного суду апеляційну скаргу на вказане рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про виселення Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України з орендованого приміщення. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 р. апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 р. у справі № 916/5727/23 залишено без задоволення. Резолютивну частину вказаного рішення в частині позовних вимог про виселення - залишено без змін. Змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 р. у справі № 916/5727/23 з врахуванням мотивів, викладених у вказаній постанові, відповідно до яких дія договору оренди № 22/73 від 12.06.2003 р. була продовжена до 29.03.2023 р., а також після 29.03.2023 р. на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, а відтак, на момент звернення Департаменту у справі № 916/5727/23 до суду, тобто станом на 28.12.2023 р., договір оренди № 22/73 від 12.06.2003 р. був чинним. Відповідно, зважаючи на висновок про те, що договір оренди № 22/73 від 12.06.2003 р. не припинив свою дію, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність обов'язку відповідача щодо повернення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради спірного нежитлового приміщення.
Як зазначалось вище, у даній справі - № 916/5482/24 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, в якому просив суд:
- стягнути зі Спортивно-технічного клубу на користь Департаменту заборгованість з орендної плати в сумі 531911,67 грн. та пеню в сумі 14103,08 грн.;
- розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 22/73 від 12.06.2003 р., укладений між Департаментом та Спортивно-технічним клубом;
- виселити Спортивно-технічний клуб з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 140,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Комітетська, 1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог у справі № 916/5482/24, Департамент послався ти ж самі обставини, що були наведені ним при зверненні до господарського суду в межах вищезазначеної справи № 916/5727/23. Водночас, період стягнення орендної заборгованості - з червня 2020 по грудень 2023 (включно), заявлений у справі № 916/5727/23, був доповнений новим періодом - з січня по листопад 2024.
З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що під час розгляду справи № 916/5727/23 не заявлялися вимоги щодо стягнення з відповідача орендної плати за спірним договором у період з січня по листопад 2024.
Отже, незважаючи на те, що заявлені у вказаних справах підстави позову є ідентичними, як і суб'єктний склад останніх, проте, періоди виникнення боргу є різними, наслідком чого стало і заявлення до стягнення з відповідача різних сум боргу.
У цьому контексті суд враховує, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про “доповнення» або “уточнення» позовних вимог. Тому, в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній з огляду на її зміст, а також зміст раніше поданої позовної заяви та конкретні обставини справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (постанова Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17).
При цьому у даному випадку господарський суд звертає увагу на те, що різний розмір ціни позову, з одночасним посиланням на ідентичні підстави позову, не може бути розцінений як ознака, що спростовує тотожність позовів, але лише у тому разі, якщо різний розмір ціни позову заявлений в межах одного й того самого періоду виникнення заборгованості.
Також суд виходить з того, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Тобто збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад у грошовому розмірі.
Разом з тим, доповнення позовних вимог новими (у даному випадку - новий період стягнення) відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Таким чином, здійснивши аналіз змісту позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі та зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у справі № 916/5727/23, господарський суд дійшов висновку, що предмет позову у зазначених справах не є тотожним.
Водночас, господарський суд наголошує на тому, що положення ст.ст. 175 176 Господарського процесуального кодексу України не передбачають можливості часткової відмови у відкритті провадження та відкриття провадження лише в частині заявлених вимог.
При цьому суд зауважує, що під час розгляду справи суд не позбавлений можливості закрити провадження у справі в частині позовних вимог на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 175 цього Кодексу.
Так, суд зауважує, що у справі № 916/5727/23 господарським судом розглянуто спір між сторонами про стягнення заборгованості за період з червня 2020 р. по грудень 2023 р. (включно) у розмірі 402124,35 грн. та відповідне рішення набрало законної сили і є обов?язковим до виконання.
Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України.
Як вище вказано господарським судом, рішення суду першої інстанції по справі № 916/5727/23 про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення та розірвання договору не оскаржувалось позивачем, натомість оскаржувалось рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 р. по справі № 916/5727/23 виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення, за результатами апеляційного перегляду якого в цій частині рішення суду першої інстанції також залишено без змін, проте було змінено мотивувальну частину рішення. Таким чином, рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 р. по справі № 916/5727/23, яким у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було відмовлено, набрало законної сили.
Суд зауважує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав. У разі ж незгоди із вирішенням судом позовних вимог у справі № 916/5727/23 позивач не був позбавлений можливості оскаржити рішення суду в повному обсязі в апеляційному порядку, а не лише в його частині, то в такому випадку апеляційний суд надав би оцінку спірним правовідносинам в повному обсязі, а не лише в межах заявлених вимог апеляційної скарги. Так само рішення не було оскаржене позивачем в наступному і в касаційному порядку. Таким чином, негативні наслідки вчинення або невчинення позивачем певних процесуальних дій лежать саме на позивачеві.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: SovtransavtoHolding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 18 листопада 2003 року №01-8/1427).
Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі “Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа “Брумареску проти Румунії», п. 61).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Разом з тим, господарський суд зазначає, що під час розгляду справи № 916/5727/23 не заявлялись вимоги щодо стягнення з відповідача орендної плати за спірним договором у період з січня по листопад 2024.
Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги наявність рішення по справі № 916/5727/23, в межах якого розглянуто спір про стягнення заборгованості за період з червня 2020 по грудень 2023 включно, господарський суд вважає за необхідне закрити провадження у справі № 916/5482/24 у частині вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про стягнення з останнього на користь Департаменту заборгованості за період з червня 2020 р. по грудень 2023 р. (включно) у розмірі 402124,35 грн. та пені за договором оренди приміщення, як похідної вимоги, нарахованої за період грудня 2023 року, у сумі 160,03 грн. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232-235, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Провадження у справі № 916/5482/24 в частині позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про стягнення з Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованості з орендної плати у розмірі 402124,35 грн. та пені у сумі 160,03 грн. закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повну ухвалу складено та підписано 20 жовтня 2025 року.
Суддя В.С. Петров