65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2473/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Барбанягра К.Е.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунальної установи «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 25830211) до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення 3 787,10грн
Комунальна установа “ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 3 787,10грн.
В обґрунтування позову Комунальна установа «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради посилається на неналежне виконання ОСОБА_1 умов укладеного між сторонами договору №1522-од на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2025 відкрито провадження у справі №916/2473/25, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15.07.2025 о 12:20.
В судове засідання від 15.07.2025 представники сторін не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 відкладено судове засідання на 07.08.2025 о 10:50 та викликано учасників справи у судове засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 04.08.2025, судове засідання 07.08.2025 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 11.08.2025 призначено судове засідання на 16.09.2025 о 10:50 та викликано учасників справи у судове засідання.
В судове засідання від 16.09.2025 представники сторін не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2025 відкладено судове засідання на 16.10.2025 о 11:30 та викликано учасників справи у судове засідання.
Під час розгляду справи позивач звертався до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні від 16.10.2025 було винесено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2473/25.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Як вказує позивач, Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради (далі позивач) відповідно до Статуту створена шляхом перетворення Комунального підприємства «Одесреклама» Одеської міської ради (далі КП «Одесреклама») відповідно чинного законодавства України. Згідно п. 1.2. Статуту КУ «Одесреклама» є правонаступником прав та обов'язків КП «Одесреклама». У відповідності до п. 1.5. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №434 від 22.04.2008 (із змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент укладання договору) (далі Правила №434) КП «Одесреклама» - комунальне підприємство «Одесреклама», створене для реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування у сфері зовнішньої реклами, виконання інших завдань та функцій, визначених цими Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови. Такі самі функції перейшли до позивача.
Позивач зазначає, що відповідно п. 1.5. Правил №434 у діючій редакції Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради, створена для реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування у сфері зовнішньої реклами, виконання інших завдань та функцій, визначених цими Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови. Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради є уповноваженою особою власника місць розміщення рекламних засобів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у сфері укладання договорів на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів. Згідно п. 4.1. Правил №434 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) КП «Одесреклама» було наділено завданнями із забезпечення економічно ефективного використання місць, що перебувають у комунальній власності, для розміщення зовнішньої реклами; забезпечення повноти надходжень до бюджету міста Одеси плати за користування вказаними місцями; укладання договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у випадках, передбачених цими Правилами. Чинною редакцією п. 4.1. Правил №434 передбачено, що КУ «Одесреклама» на виконання своїх завдань і функцій, зокрема, забезпечує повноту надходжень до бюджету міста Одеси плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси; укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у випадках, передбачених цими Правилами.
Як зазначає позивач, Статутом КУ «Одесреклама» передбачено, що основною метою установи є задоволення міських, суспільних потреб шляхом реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування в галузі формування сучасного міського дизайну, у тому числі у сфері зовнішньої реклами. У відповідності до п. 2.2. Статуту завданнями установи є, зокрема:- забезпечення економічно ефективного використання місць, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, для розміщення засобів зовнішньої реклами, а також повноти надходжень до бюджету міста плати за користування вказаними місцями (пп. 2.2.1.);- укладання договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, для внесення плати суб'єктами господарювання за вказаними договорами відповідно до визначеного порядку (пп. 2.2.6.).
Позивач вказує, що 01.06.2018 між Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради (Установа) та Фізичною особою-підприємцем Бондаренко Олександром Вікторовичем (Користувач) було укладено договір №1522-од на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів (далі договір), за умовами якого Установа надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам (копія додається).
Відповідно до п. п. 2.2., 2.3. договору місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору; Користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пп. 4.2.4. п. 4.2. договору Користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим договором.
Відповідно до п. п. 5.1. та 5.2. договору:- плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору; Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі.
Згідно з п. 6.4. договору позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених п.п. 5.1., 6.1. договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки.
Згідно з Додатком №2 від 01.08.2019 до договору затверджено перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування, а саме: мимохід, розмір до 1 м кв., за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 56-А у кількості 1 шт.
Як вказує позивач, щомісячний розмір плати, згідно затвердженого бухгалтерського розрахунку плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які прийняв у тимчасове користування ФОП Бондаренко О.В. згідно договору з 01.08.2019 склав 200,00грн. Станом на 22.08.2024 заборгованість за договором склала 141,9 грн.
Відповідно до пункту 8.3 договір укладений з 01.06.2018 по 24.01.2023. Термін дії договору пролонговано на період дії воєнного стану в Україні.
Позивач зазначає, що за період з 25.01.2023 по 31.07.2024 було здійснено донарахування у сумі 3 645,16 грн. Таким чином, заборгованість за договором склала: 141,94грн + 3 645,16грн = 3 787,10грн.
Позивач вказує, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність фізичної особи підприємця Бондаренко Олександра Вікторовича припинено. У відповідності до ч.1 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Крім того, факт припинення фізичною особою підприємницької діяльності, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не є підставою припинення зобов'язань відповідно до правил статей 599 609 Цивільного кодексу України. Отже, згідно норм чинного законодавства припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця не впливає на його цивільну правоздатність і не звільняє його від обов'язку нести відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 3 787,10грн заборгованості.
Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а як встановлено у ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як видно з матеріалів справи, 11.08.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 376-рд.
У відповідності до пп. 4.2.4. договору Користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим договором.
Відповідно до п.п. 5.1. та 5.2. договору плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених Виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору. Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі.
Додатком №2 від 01.08.2019 до договору затверджено перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування, а саме: мимохід, розмір до 1 м кв., за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 56-А у кількості 1 шт.
Як видно з матеріалів справи, в порушення умов договору відповідачем не були сплачені у повному обсязі кошти за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 3 787,10грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом для захисту порушених прав та законних інтересів.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність фізичної особи підприємця Бондаренко Олександра Вікторовича припинено.
Згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Зокрема, відповідно до ст.ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Станом на день розгляду справи відповідач не надав належних доказів які б спростовували позовні вимоги або докази сплати 3 787,10грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №1522-од від 01.06.2018 у сумі 3 787,10грн підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Комунальної установи «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради до відповідача Бондаренко Олександра Вікторовича про стягнення заборгованості за договором №1522-од від 01.06.2018 у сумі 3 787,10грн, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Комунальної установи «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 25830211) до відповідача Бондаренко Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення 3 787,10грн - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Комунальної установи «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 25830211) 3 787,10грн заборгованості за договором №1522-од від 01.06.2018, 2 422,40грн судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 20 жовтня 2025 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова