Справа № 127/32234/25
Провадження № 3/127/6797/25
20 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 30.09.2025 року серії ВАД № 669475: « ОСОБА_1 ухилився від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України по вихованню своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у тому, що 30.09.2025 близько 14:55 год в м. Вінниця ОСОБА_2 здійснила крадіжку з магазину «Грош», що по вул. Грушевського 56 А, двох пляшок слабоалкогольного напою «Шейк» 0,5 л та шоколадки, однак, не досягла віку з якого настає адміністративна відповідальність».
ОСОБА_1 до судового засідання з'явився, суду пояснив, що його донька ОСОБА_2 дійсно вчинила крадіжку з магазину «Грош», що по вул. Грушевського 56 А. Раніше подібного не вчиняла, неприємно здивований такою поведінкою доньки, оскільки займається вихованням дитини в дусі поваги до прав людини, дотримання законів, любові до своєї Батьківщини, шкоду заподіяну правопорушенням відшкодовано, виховну бесіду з донькою проведено, наслідки вчинення подібних дій роз'яснено.
Згідно рапорту старшого інспектора сектору ювенальної поліції, 30.09.2025 о 14.55 до чергової частини Вінницького РУП надійшло повідомлення зіслужби «102» про те, що з магазину «Грош», який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Грушевського, 56 А, двоє неповнолітніх вчинили крадіжку слабоалкогольних напоїв та шоколадки. Вказане звернення належним чином зареєстроване до ІКС ІПНП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 30.09.2025 за № 28927.
Під час виїзду на місце події СОГ Вінницького РУП було встановлено малолітніх осіб, ними виявились ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які у присутності батьків зізналися у вчиненні дрібної крадіжки слабоалкогольних напоїв та шоколадки.
Працівником СЮП ВВГ Вінницького РУП з малолітньою ОСОБА_4 , в присутності батьків, було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення в подальшому таких дій. Відносно батька - ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, зважаючи на наступне.
Частина перша статті 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Статтею 150 СК України встановлено вичерпний перелік обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, відповідно до положень ст. 150 СК України (частини 1 - 7): 1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Ухилення від виконання саме цих, передбачених ст. 150 СК України обов'язків, і не ізольовано, а саме щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей - утворює склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Тому, для утворення діями/бездіяльністю батьків або осіб, які їх замінюють об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, необхідна сукупність трьох юридичних фактів:
1) факт ухилення;
2) безпосередній предмет ухилення: обов'язки, передбачені статтею 150 СК України;
3) предмет ухилення невід'ємно пов'язаний із забезпеченням необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
За відсутності хоч одного з трьох вищеназваних юридичних фактів - об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП - відсутня.
Диспозиція ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність батьківабо осіб, які їх замінюють, за вчинення неповнолітніми дітьми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
В зв'язку з чим, автоматичне притягнення батьків (або осіб, які їх замінюють) до юридичної адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП лише в зв'язку з настанням події вчинення їх неповнолітньою дитиною у віці від 14 до 16 років адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, прямо суперечить положенням частини 2 статті 61 Конституції України.
Тому, за вчинення неповнолітніми дітьми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП, адміністративна відповідальність за частиною 3 статті 184 КУпАП може наступати щодо батьків (осіб, які їх замінюють) неповнолітнього, лише якщо вчинення неповнолітнім цього правопорушення стало наслідком ухилення його батьків (осіб, які їх замінюють) від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання їх неповнолітньої дитини.
При цьому, про ухилення від виконання батьківських обов'язків не свідчить сам по собі протиправний вчинок неповнолітнього, в діях батьків має міститись склад невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, зокрема статтею 150 СК України, і саме щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, що призвів до вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.
Зафіксований працівниками поліції протиправний вчинок неповнолітнього: як може бути наслідком ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, так може і не бути. Тому визначальним в означеній категорії справ - є встановлення конкретних, передбачених ст. 150 СК України батьківських обов'язків, від виконання яких в сфері забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, ухилилась особа (батько, мати, особа, що їх замінює). Про що в протоколі про адміністративне правопорушення, що надійшов до суду, не вказано взагалі.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 міститься склад ухилення ним від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання його неповнолітньої доньки, що призвело до вчинення його неповнолітньою донькою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП.
Також, суд наголошує, що за ч. 3 ст. 184 КУпАП можна притягнути до адміністративної відповідальності батьків дитини, яка не досягла 16-річного віку, у випадку вчинення цією дитиною адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.
Проте в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яке саме адміністративне правопорушення, передбачене КУпАП вчинила неповнолітня донька ОСОБА_1 , не міститься посилання на відповідну статтю (частину статті) КУпАП.
За таких обставин, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення, диспозиція частини 3 статті 184 КУпАП в протоколі не розкрита, відсутня, та матеріалами справи не підтверджується.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 184, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: