Справа138/2409/25
Провадження2/153/548/25-ц
"21" жовтня 2025 р. м.Ямпіль
у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №138/2409/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19 вересня 2025 року за вхід.№5903 до Ямпільського районного суду Вінницької області надійшла цивільна справа №138/2409/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі, з повідомленням (однак без виклику) сторін.
ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 199000.00 грн., з яких сума кредиту 20000.00 грн., сума процентів за користування кредитом 137000.00 грн., нараховано позивачем проценти за 84 календарних дні - 42000.00 грн. та судові витрати пов'язані з розглядом даної справи у сумі 2422,40 грн., а також витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн. В порядку ч.10, 11 ст.265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100)-s, де І- сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості: 100 переведення відсотків, Розрахунок 3% річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; З-3% річних; 100 переведення відсотків: 365 кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 23.03.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір №1513687 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п.1.3. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 20000 грн.; Відповідно до п.1.4. договору строк кредиту 360 днів: з 23.03.2024 по 18.03.2025; Відповідно до п.2.1. договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Отже, відповідно до зазначених умов договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало відповідачеві кредит в сумі 20000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку НОМЕР_1 . Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладанні договору сторони досягли згоди, щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору. Також, позивач зазначає, що відповідач оформлюючи кредитний договір здійснив всі необхідні дії, викладені в розділі 2 «Процедура укладання електронного кредитного договору» позовної заяви, що визначені розділом 7 «Особливості Укладення Кредитних Договорів з споживачами в Електронній формі через ІКС Товариства (Алгоритм) «Правил надання коштів у кредит ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та уклав кредитний договір. Отже, відповідно до реквізитів Договору №1513687 від 23.03.2024, укладеного між сторонами відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «К579». Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему «Рау Tech». Позивач звертає увагу суду, що 22.04.2024 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Також, суму заборгованості за Договором розрахована первісним кредитором в формі поденного розрахунку заборгованості, у відповідності до умов Договору. 24.12.2024 згідно умов договору факторингу №24122024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступлено право вимоги на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», а відповідно позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором №1513687 від 23.03.2024, загальна сума заборгованості склала 167000 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 20000.00 грн., заборгованості за процентами 137000.00 грн., штрафні санкції 10000,00 грн. Позивач вказує, що відповідно до п.1.4. строк дії Договору №1513687 строк кредиту 360 днів: з 23.03.2024 року по 18.03.2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, строк дії Договору №1513687 від 23.03.2024 не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 25.12.2024 по 18.03.2025 (84 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 42000.00 грн. (Розрахунок заборгованості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»): 20000 грн. 2,5% = 500 грн.*84 календарних дні 42000,00 грн. Отже, у даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п.1.4. Договору №1513687 від 23.03.2024, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 179000,00 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 137000 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 42000,00 грн.). Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погашена. Отже, позичальник не виконав свого обов'язку по кредитному договору, саме тому, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.
Сторони у судове засідання не з'явилися, так як не викликалися. Про дату та час проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи повідомлялася належним чином - рекомендованим повідомленням вих..№0610281164620, яке повернулося із відміткою «вручено особисто 01.10.2025».
Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Заяви, клопотання: заява представника позивача про розгляд справи без його участі, а також не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.13 зворотня сторона позовної заяви).
Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.216-219); витребування доказів (а.с.221-222), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.
Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:
Із копії Договору про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1513687 від 23.03.2024 судом встановлено, що між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір, на умовах повернення, платності, строковості, ТОВ надало відповідачу у користування кредитні кошти у сумі 20000 грн. на строк 360 днів, дата повернення кредиту 22.04.2024, процентна ставка: 2.50%, договір підписано одноразовим ідентифікатором К579.
Із копії таблиці обчислення загальної вартості кредиту, судом встановлено, що станом на 18.03.2025 загальна вартість кредиту становить 191000.00 грн. з них 171000.00 проценти за користування кредитом.
Із копії паспорта споживчого кредиту, судом встановлено, що відповідачу надано у користування кредитні кошти у сумі 20000 грн. на строк 360 днів, процентна ставка: 2.50%, кошти мають бути зараховані не пізніше двох календарних днів від дати підписання договору, паспорт підписано одноразовим ідентифікатором К579
Із копії розрахунку заборгованості судом встановлено, що станом на 24.12.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 167000.00 грн., з яких 20000.00 грн. - заборгованість за кредитом; 137000.00 грн. - заборгованість по відсотках (на дату продажу); 10000.00 грн. по штрафам/пені.
Із копії розрахунку заборгованості судом встановлено, що ОСОБА_1 за 84 календарних дні з 25.12.2024 - 18.03.2025, нараховано процентну ставку на основну суму боргу 20000.00 грн.; процентна ставка 2.5%.; 42000.00 грн. - нарахована заборгованість по відсотках.
Із копії Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 та реєстру боржників та повідомлення про відступлення права грошової вимоги судом встановлено, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» згідно умов договору відступило право вимоги за кредитним договором №1513687 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», а відповідно ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до відповідача, про що відповідача повідомлено і зобов'язано погасити борг у сумі 167000.00 грн. на рахунок ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Із копії повідомлення вих.№20250115-902 від 15.01.2025 судом встановлено, що на маска карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) ім'я ОСОБА_1 23.03.2024 зараховано переказ у сумі 20000,00 грн.
Із витребуваної судом інформації з «Приватбанку» №20.1.0.0.0/7-250924/54131-БТ від 29.09.2025 судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 , 23.03.2024 зараховано переказ у сумі 20000,00 грн., код авторизації 869362.
Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачу надано грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, відповідач зобов'язався повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов'язання не виконав.
Судом встановлено, що 23.03.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №1513687 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». Згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 20000.00 грн., строк кредиту 360 днів, дата останнього платежу 18.03.2025. 24.12.2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено договір факторингу №24122024. Згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами зазначеними у реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №1513687. Відповідно до п.1.5.1. Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2.50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Відповідно до п 1.5.2. Кредитного договору знижена процентна ставка 1,000 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 22.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов'язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 ЦК України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч.2 ст.615 ЦК України). Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що кредитний договір укладався між сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-УІІІ визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІУ від 22.05.2003, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Порядок укладення електронного договору визначений ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений договір про надання споживчого кредиту в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.
Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №751/861/17 (провадження №61-28582ск18).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи зі змісту ст.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів України» документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжні доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер.
Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 75/35/16-ц, від 04вересня 2024 року у справі №426/4264/19.
Матеріали справи містять детальний розрахунки заборгованості та виписку з особового рахунка, в яких зазначено про те, що тіло кредиту за договором від 23.03.2024 складає 20000 грн., а також підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів(а.с.196).
Тобто, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів у сумі 20000 грн. 23.03.2024.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованість кредиту у сумі 199000.00 грн.
Щодо нараховування трьох процентів річних та інфляційних втрат у порядку, передбаченому положеннями ч.10 та 11 ст.265 ЦПК України, до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.10 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Суд зазначає, що інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні ч.10 ст.265 ЦПК України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування відсотків чи пені у порядку, передбаченому ч.10 ст.265 ЦПК України є правом суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч.10 ст.238 ГПК України (ч.10, 11 ст.265 ЦПК України).
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку ч.10 ст.238 ГПК України, ч.10, 11 ст.265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто, це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання. Відтак передбачені ч.2 ст.625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами ч.10 ст.238 ГПК України (ч.10, 11 ст.265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
Ураховуючи, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних за ч.2 ст.625 ЦК України та відповідно суд не задовольняв такої вимоги, у суду відсутні підстави для застосування положень ч.10, 11 ст.265 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені - платіжною інструкцією №4494 від 11.08.2025, за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача у сумі 2422 гривні 40 копійок, а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у сумі 2422 гривні 40 копійок.
Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн. позивач надав суду: договір про надання правничої допомоги від 10.12.2024 №10/12-2024, укладений між замовником - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та виконавцем - адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем; заявку №9938 від 14.07.2025; Акт прийому-передачі виконаних робіт №9938 від 12.08.2025; рахунок на оплату №9938-12/08-2025 від 12.08.2025 загальна грошова сума, що підлягає оплаті за проведення правового аналізу та надання правових консультації, складення позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, формування додатків до позовної заяви, складає 10000 грн.
Оскільки позивачем ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 10000 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України і на підставі ст.ст.15, 16, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 612, 623, 625, 631, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (03150, місто Київ вулиця Загородня,15 офіс 118/2 код ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №1513687 від 23.03.2024 у сумі 199000 грн., понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2422,40 грн., а також понесені витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн., а всього 211422 (двісті одинадцять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т. В. Гаврилюк