79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
13.10.2025 Справа № 914/1787/25
за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер на всі руки», м. Львів,
про визнання припиненими трудових відносин.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер на всі руки» про визнання припиненими трудових відносин.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.06.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 07.07.2025; суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду та подальші були надіслані за адресою сторін, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та повернута засобами поштового зв'язку із зазначенням у довідці про повернення «за закінченням терміну зберігання». Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. Окрім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.).
Рух справи у підготовчому провадженні відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань. Ухвалою від 29.09.2025 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/1787/25 до судового розгляду по суті на 13.10.2025.
Аргументи позивача
Позовні вимоги обгрунтовані бездіяльністю учасників відповідача щодо вирішення питання про звільнення директора товариства ОСОБА_1 за власним бажанням, яка полягає у відмові у голосуванні та ухваленні рішення про звільнення посади директора, що є порушенням його прав на припинення трудових відносин. Через відсутність рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, останній з метою захисту своїх прав звернувся до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
Аргументи відповідача. Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Представник позивача у судове засідання 13.10.2025 не з'явився, подав заяву у якій підтвердив позовні вимоги та просив розглянути справу за його відсутності..
Відповідач у судові засідання не з'являвся, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, оскільки позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а відповідача було повідомлено про дату, час і місце судового засідання на засадах відкритості та гласності судового процесу, сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, адже відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 13.10.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
27 лютого 2024 року на підставі Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Майстер на всі руки» №1 ОСОБА_1 був призначений директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер на всі руки». 27.02.2024 на підставі наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер на всі руки» №1 ОСОБА_1 з 27.02.2024 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Майстер на всі руки». Відповідний запис про керівника вказаної юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань . Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками ТОВ «Майстер на всі руки» є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Товариство з обмеженою відповідальністю “Майстер на всі руки» діє на підставі Модельного статуту, згідно якого органами управління товариством є Загальні збори та Виконавчий орган - директор (п.24, 36, пп.36.1.1.1 п.36).
Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства про проведення загальних зборів не менше ніж за 30 днів до запланованої дати їх проведення (п.26.2 статуту).
Пунктом 33.5 статуту передбачено, що до компетенції Загальних зборів належить, зокрема, обрання та припинення повноважень (звільнення) директора товариства.
15 березня 2025 року засобами поштового зв'язку на адреси учасників товариства надіслано рекомендовані листи (з описом вкладення) з повідомленням про скликання загальних зборів ТзОВ «Майстер на всі руки», призначених на 15.04.2025 та заявою про звільнення з посади директора за власним бажанням (на підставі ст. 38 КЗпП України) з 15.04.2025. У повідомленні також був зазначений проєкт питань порядку денного зборів товариства, серед пунктів якого було і питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства. Окрім того, позивачем додатково надсилалися повідомлення про проведення загальних зборів електронною поштою 08.04.2025, 09.04.2025.
Позивач зазначає, що 15 квітня 2025 року у визначений час та місце для участі у загальних зборах прибули всі учасники товариства: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте вони відмовились голосувати та ухвалювати рішення про звільнення з посади директора ТОВ “Майстер на всі руки» ОСОБА_1 .
Позивач також зазначив, що 18.05.2025 засобами електронного зв?язку скерував повторне повідомлення учасникам про проведення загальних зборів на 19.05.2025 (а.с.44, 45).
ОЦІНКА СУДУ.
Частиною 2 статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України до справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, належать справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Спір у справи виник внаслідок того, що відповідачем не було виконано вимоги трудового законодавства та не здійснено дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора ТОВ "Майстер на всі руки", що порушує трудові права позивача, гарантовані Конституцією України та КЗпП України. Звільнення директора із займаної посади має супроводжуватися внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством (аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду 06.09.2023 у справі № 127/27466/20).
Частина четверта статті 13 Конституції України визначає, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв'язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права (постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №145/166/18).
Враховуючи наведене, даний спір належить до юрисдикції господарського суду.
Стаття 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що примусова праця заборонена.
Конституція України (ст.43) також встановлює, що використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007, та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю є природна потреба людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації. Згідно зі ст. ст. 2, 5-1 К3пП України, право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» вільно обрана зайнятість - реалізація права громадянина вільно обирати вид діяльності, не заборонений законом, зокрема такий, що не пов'язаний з виконанням оплачуваної роботи, а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей і потреб. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону «Про зайнятість населення» кожен має право на вільно обрану зайнятість. Примушування до праці у будь-якій формі забороняється. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 цього ж Закону держава гарантує у сфері зайнятості, зокрема, вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону «Про зайнятість населення» кожен має право на вільний вибір місця, виду діяльності та роду занять, яке забезпечується державою шляхом створення правових, організаційних та економічних умов для такого вибору.
Однією з підстав припинення трудового договору згідно ст.36 КЗпП є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39). Так, відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання припиненими трудових відносин (постанова ВС від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, від 17.02.2021 у справі №390/1449/19).
Матеріали справи свідчать, що позивач, реалізуючи своє право на звільнення, вчинив необхідні дії для припинення трудових відносин, однак відповідач не прийняв відповідного рішення. При цьому у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розгляду по суті уповноваженим органом товариства заяви позивача про звільнення з посади директора відповідача, а також фактичного звільнення ОСОБА_4 з посади директора на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ та внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника. Тому вимога визнати припиненими трудові відносини є правомірною.
Окрім того, суд зауважує, що факт неприйняття загальними зборами 15.04.2025 рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 свідчить про виникнення спору між сторонами, який підлягає вирішенню в судовому порядку, і саме з набранням рішенням законної сили вирішиться спір про припинення правовідносин між сторонами.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №4НАК-ТХР3-АР51-85ЕА від 04.06.2025 на суму 2'422,40 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у даному випадку спір виник з внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього судовий збір.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер на всі руки» (79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, каб.210; ідентифікаційний код 45341938), у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер на всі руки» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер на всі руки» (79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, каб.210; ідентифікаційний код 45341938) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 2'422,40 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 20.10.2025.
Суддя Яворський Б.І.