Справа153/1536/25
Провадження2/153/552/25-ц
"21" жовтня 2025 р. м.Ямпіль
у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №153/1536/25 за позовом ТОВ «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ВВС-Факторинг» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «ВВС-Факторинг» заборгованість за Кредитним договором №1535862 від 12.06.2021 у розмірі 17120 грн., збитки завдані інфляцією у розмірі 605.76грн., три проценти річних у розмірі 133.68 грн. та судові витрати пов'язані з розглядом даної справи у сумі 2422,40 грн., а також витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 12.06.2021 року між ТОВ «АРАГОН» та відповідачем укладено кредитний договір №1535862. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «АРАГОН» надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 5000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит. ТОВ «АРАГОН» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 5000 грн. шляхом перерахування грошових коштів відповідачу. Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразовий персональний ідентифікатор направлено відповідачу на номер мобільного телефону вказаний нею в Анкеті/Заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_1 та введено позичальником у відповідне поле на сайті ТОВ «АРАГОН» 12.06.2021. Отже, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Позивач вказує, що ініціатором щодо укладення кредитного договору є відповідач, маючи необмежену кількість часу для ознайомлення з умовами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту самостійно обрав дату укладання договору, погодилася з умовами кредитування та отримала від ТОВ «АРАГОН» кредитні кошти. Відповідно до кредитного договору, підписуючи цей договір, позичальник засвідчує, що вона до підписання договору ознайомлена із правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «АРАГОН», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання кредиту, які розміщені на сайті ТОВ «АРАГОН»: https://credit-pro.com.ua. Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт ТОВ «АРАГОН»: обрала для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та строк кредитування, зазначила свої персональні дані в тому числі одну банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти пройшовши всі етапи підтвердження наміру вступити в договірні відносини з ТОВ «АРАГОН» та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу. 21.10.2021 згідно умов договору факторингу №21/10.2021 ТОВ «АРАГОН» відступлено право вимоги на користь ТОВ «ВВС-Факторинг», а відповідно позивач набув право вимоги до відповідача. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погашена, загальна сума заборгованості станом на 21.11.2021 становить 17120.00, з яких: 14175.00 грн. - заборгованість на дату відступлення права вимоги; 2945.00 грн. - заборгованість за відсотками станом на 21.11.2021. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання становить: 605.76 грн. збитки завдані інфляцією з 21.11.2021 по 24.02.2022; 133.68 грн. три проценти річних від простроченої суми з 21.11.2021 по 24.02.2022. Отже, позичальник не виконала свого обов'язку по кредитному договору, саме тому позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.
Сторони у судове засідання не з'явилися, так як не викликалися. Про дату та час проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала, хоча про розгляд справи повідомлялася належним чином - рекомендованим повідомленням вих..№0610281304600, яке повернулося із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно постанови КЦС ВС від 10.05.2023 №755/17944/18 (61-185св23) вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Заяви, клопотання: заява представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, без його участі, а також не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.5 позовної заяви).
Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.45-4), про що постановлено ухвалу окремим процесуальним документом.
Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:
Із копії Договору про надання коштів у позику №1535862 від 12.06.2021, додатку 1 до договору, довідки щодо ідентифікації позичальника та анкети (а.с.6-9) судом встановлено, що між ТОВ «АРАГОН» та ОСОБА_1 було укладено договір, на умовах повернення, платності, строковості, ТОВ надало відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 5000 грн. на строк 30 днів, дата повернення кредиту 12.07.2021, процентна ставка: 1.90%, загальна вартість кредиту 7850.00 грн., одноразовий ідентифікатор НОМЕР_2 , надавши свої персональні дані, інформацію про себе.
Із копії підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.10) судом встановлено, що на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_3 12.06.2021 перераховано кредитні кошти в сумі 5000 грн.
Із копії розрахунку заборгованості (а.с.11) судом встановлено, що 2945.00 грн. - заборгованість по відсоткам з 21.10.2021 по 21.11.2021.
Із копії розрахунку заборгованості (а.с.12) судом встановлено, що з 21.10.2021 по 21.11.2021 нараховано позивачем заборгованість по Інфляційних збитках 605.76 грн., всього заборгованість -17725.76 грн, 134.03 грн. заборгованість 3% річних.
Із копії Договору про надання фінансових послуг факторингу №21/10.2021 від 21.10.2021 та реєстру боржників судом встановлено, що ТОВ «ФК «АРАГОН» згідно умов договору відступило право вимоги за кредитним договором №1535862 від 12.06.2021 на користь ТОВ «ВВС-Факторинг», а відповідно ТОВ «ВВС-Факторинг» набуло права вимоги до відповідача.
Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачу надано грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, відповідач зобов'язалася повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов'язання не виконала.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов'язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч.2 ст.615 ЦК України). Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до частини першої статі 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97р).
Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Таким чином, інфляційне збільшення нараховується на суму боргу і є видом відшкодування втрат при недобросовісному виконанні грошових зобов'язань.
Судом встановлено, що кредитний договір укладався між сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-УІІІ визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІУ від 22.05.2003, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Порядок укладення електронного договору визначений ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений договір про надання банківських послуг в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.
Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №751/861/17 (провадження №61-28582ск18).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи із змісту ст.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів України», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжні доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер.
Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 75/35/16-ц, від 04вересня 2024 року у справі №426/4264/19.
Матеріали справи містять підтвердження (а.с.10), з якого встановлено, що відповідач отримала 12.06.2021 кредитні кошти (кредит) у сумі 5000 гривень.
Тобто, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів у сумі 5000 гривень 12.06.2021.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. А саме, суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість кредиту у сумі 17120 грн., збитки завдані інфляцією у сумі 605.76грн., три проценти річних у сумі 133.68 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені - платіжною інструкцією №3387 від 19.09.2025, за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача у сумі 2422 гривні 40 копійок, а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у сумі 2422 гривні 40 копійок.
Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. позивач надав суду: договір про надання правничої допомоги від 28.05.2025 №28/05/25, укладений між замовником - ТОВ «ВВС-Факторинг» та виконавцем - Адвокатським об'єднанням «ДЕНАЛІ»; додаткову угоду №3 до договору від 15.09.2025; платіжну інструкцію №3309 від 19.05.2025 загальна грошова сума, що підлягає оплаті за проведення правового аналізу та надання правових консультації, складення позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, формування додатків до позовної заяви, яка складає 5000 грн.
Оскільки позивачем ТОВ «ВВС-Факторинг» в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 5000 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь ТОВ «ВВС-Факторинг» підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України і на підставі ст.ст.15, 16, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 612, 623, 625, 631, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь ТОВ «ВВС-Факторинг» (01010, місто Київ провулок Бутишів,12, код ЄДРПОУ: 37686875) заборгованість за Кредитним договором №1535862 від 12.06.2021 у сумі 17120 грн., збитки завдані інфляцією у сумі 605.76 грн., три проценти річних у сумі 133.68 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2422,40 грн., та понесені витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн., а всього 25281 (двадцять п'ять тисяч двісті вісімдесят одну) гривню 84 копійки.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т. В. Гаврилюк