79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.10.2025 Справа № 914/2176/25
За позовною заявою: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів», м.Львів
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничої фірми Марка», м.Львів
до відповідача-2: ОСОБА_1 , м.Львів
про стягнення 353742,13 грн заборгованості за кредитним договором №1036/В/2024 від 24.12.2024
Суддя Ділай У.І.
Секретар Ю.І.Кохановська
За участі представників:
Від позивача: М.М.Вертас - представник
Від відповідача-1: А.Б.Медвідь - представник
Від відповідача-2: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025, справу №914/2176/25 призначено для розгляду судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 18.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
Ухвалою від 03.09.2025 судом призначено судове засідання на 18.09.2025 о 10:30 год.
З підстав, наведених в ухвалах від 18.09.2025 та 02.10.2025 розгляд справи відкладено.
В судовому засіданні від 09.10.2025 представник позивача позов підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
У судовому засіданні від 09.10.2025 представник відповідача-1 заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.
У судове засідання від 09.10.2025 відповідач-2 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, ухвали в цій справі доставлені до його електронного кабінету в системі «Електронний суд».
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
24.12.2024 між АТ АКБ «Львів» (надалі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма МАРКА» (надалі - позичальник, відповідач-1) укладено Кредитний договір №1036/В/2024, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику Кредит в розмірі 350000,00 грн, з процентною ставкою 24% річних, з кінцевою датою повернення -01.12.2025.
Прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору банк виконав, перерахувавши позичальнику кошти в розмірі 350000,00грн. На підтвердження до позову долучено меморіальний ордер №1162343 від 24.12.2024.
Відповідно до п.2.1.6 кредитного договору, повернення кредиту здійснюється згідно графіку погашення кредиту оформленого додатком №1 до договору, що є його невід'ємною частиною.
За умовами п.5.1., п.5.2. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку.
Згідно з п.4.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього договору.
Як зазначає позивач, станом на 04.07.2025 у відповідача-1 склалась заборгованість по нарахованих і несплачених процентах в сумі 32307,15 грн за період з 01.02.2025. На підтвердження долучено розрахунок заборгованості та виписки по рахунках.
Згідно з п.2.7. кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим додатковим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.
Відповідно до п.5.8. кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за договором, у разі настання одного (або кількох) з таких випадків: несвоєчасної сплати процентів та/або повернення суми кредиту (частини кредиту); наявності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені кредитним договором; іншого істотного порушення умов кредитного договору.
Пунктом 5.9. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.5.8) достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.
Позивач скерував відповідачу-1 лист-вимогу від 11.06.2025 за вих.№4258/0-05 про дострокове повернення кредиту, яку позичальник отримав 17.06.2025.
Зважаючи на зазначене, позивач звернув увагу, що після отримання вказаного листа-вимоги від 11.06.2025 (позичальник отримав 17.06.2025) змінено кінцевий термін зобов'язання. Відтак, з 02.07.2025 банком припинено нараховування процентів.
Станом на 04.07.2025 заборгованість по Кредитному договору №1036/В/2024 від 24.12.2024 становить 353742,13грн, з яких заборгованість по основному боргу - 321434,98грн; заборгованість по відсотках - 32307,15 грн.
Крім того, з метою забезпечення виконання вимог за кредитним договором 24.12.2025 між АТ АКБ “Львів» та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 1036/В/2024/Р-1., відповідно до п.п.1.3., 1.6. якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором. Поручитель, шляхом підписання цього договору, виражає свою згоду на зміну Основного зобов'язання без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань позичальника, пов'язаних із збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування кредитом, збільшення терміну користування кредитом та інших.
Згідно з п. 1.4. договору, поруки поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Відповідно до п.2.8. договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше 7 банківських днів з дати надсилання йому вимоги кредитора.
На виконання п. 2.8. договору поруки позивач скерував відповідачу-2 лист-вимогу від 11.06.2025 за вих.№4260/0-05, яка отримана поручителем 16.06.2025 та залишена останнім без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідачі не виконали своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки не виконали. Відтак, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів 321434,98грн основного боргу, 32307,15 грн заборгованості по відсотках.
Відповідач-1 заперечив проти позову, зазначивши таке.
До Кредитного договору додавався Додаток №1 від 24.12.2024, в якому вказувалося: «Процентна ставка; 24.12.2024; 24». За твердженням відповідача-1 у Додатку №1 не вказувалося, що процентна ставка визначається у відсотках чи відсотках річних, і що вказана процентна ставка застосовується до усього строку надання кредиту, а не лише станом на 24.12.2024. Відтак, відповідач-1 зазначив, що розроблені Банком умови договору та додатку №1 до нього, були не лише не зрозумілі позичальнику, але й суперечливі між собою, оскільки ні п.п. 2.1.3. Кредитного договору ні додаток №1 не вказували, що процентна ставка визначається у відсотках, і що вказана процентна ставка застосовується до усього строку надання кредиту. Зважаючи на вказане відповідач-1 вважає, що положення договору та додатку №1 до нього містять суперечливі умови надання кредиту (в тому числі й виду та розміру процентної ставки).
Також відповідач-1 зазначив, що позивачем помилково, неправомірно та всупереч положенням кредитного договору вказано суму заборгованості позичальника, яка вимагалася до сплати. Зокрема, в листі-вимозі відсутній детальний розрахунок заборгованості відповідача із вказівкою періоду виникнення заборгованості та способом його розрахунку; вказуються різні (відмінні між собою) суми заборгованості відповідача, які підлягають до сплати, а саме це «прострочена заборгованість в сумі 146 854,55 грн» та, водночас, «заборгованість згідно кредитного договору становить 349 263,23 грн». При цьому відповідач-1 вважає, що позивач неправомірно вказує такі види заборгованості, як «прострочена заборгованість за капіталом - 121 148,52 грн.» та «строкові проценти - 2 122,22 грн.», які не передбачені додатком № 1 до Кредитного договору та не можуть підлягати нарахуванню та сплаті. Тому, у вимозі про дострокове повернення у повному обсязі кредиту та сплату нарахованих процентів за користування кредитом, - помилково, неправомірно та всупереч положенням кредитного договору вказав суму заборгованості відповідача, яка вимагалася до сплати.
Водночас відповідач-1 звернув увагу, що позивачем не долучено належних доказів направлення товариству та відповідачу-2 листа-вимоги № 4258/0-05 від 11.06.2025 та листа-вимоги № 4260/0-05 від 11.06.2025. Так, в долучених до позову копіях «Описів» цінних листів начебто надісланих відповідачу-1 та відповідачу-2 не вказано номерів поштового відправлення, вказується, що було надіслано лише 1 аркуш (тоді як копії листів повідомлення, які додаються до позовної заяви викладені кожен на двох аркушах) та не вказано прізвищ та імен ні відправника, ні підпису, прізвища та посади працівника Укрпошти, а також відсутні відбитки поштового штемпеля. Водночас, на описах вкладення відсутня дата їх складення.
Крім того, відповідач-1 вважає, що проведений банком розрахунок заборгованості по кредитному договору не відповідає об'єктивним обставинам справи та вимогам законодавства України, є помилковим та неправомірним. За твердженням відповідача-1 нарахування позивачем процентів за користування кредитом щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році) є цілком безпідставним та неправомірним. Це зумовлюється тим, що кредитний договір є договором приєднання, який розробляється одноосібно банком та не передбачає можливості його зміни позичальником. При цьому, нарахування завищених відсотків на підставі « 360 днів у році» суперечить об'єктивним та загальновизнаним обставинам, які не підлягають доказуванню, зокрема тому факту що календарний рік налічує за загальним правилом 365 календарних днів, а високосний рік -366 календарних днів. Таким чином позивачем протиправно завищено розмір процентів, які підлягають сплаті за кредитним договором. Також відповідач-1 зазначив, що сума позовних вимог за жодних обставин не може нараховуватися після 11.06.2025 (після надсилання листа про дострокове повернення кредиту). Однак, в поданому розрахунку сума заборгованості за кредитом неправомірно нараховувалася й після 11.06.2025.
Відповідач-2 відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив із наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач-1 уклали кредитний договір №1036/В/2024 від 24.12.2024, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Для виконання кредитного договору необхідне вчинення сторонами передбачених умовами договору дій, які призводять до встановлення між ними кредитного правовідношення. Таке відношення встановлюється між сторонами з часу отримання позичальником від банку кредиту. З настанням цієї події договір як підстава для виникнення кредитного правовідношення у повному обсязі вважається таким, що відбувся.
Правовідношення, що виникло, є зобов'язанням. У подальшому сторони в залежності від суб'єктивного становища виконують обов'язок вчинити дію чи здійснюють вимоги, визначені змістом правовідношення, відповідно до умов договору, тобто виконують зобов'язання.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 526, 525 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
У п.2.1.4 договору сторони погодили, що дата повернення кредиту - 01.12.2025.
На виконання умов даного договору позивачем надано відповідачу-1 кредитні кошти за умовами фінансування кредиту №1036/В/2024 від 24.12.2024, що підтверджено випискою по банківському рахунку та меморіальним ордером, долученими до матеріалів справи (оригінал судом оглянуто). Натомість, відповідач-1 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість за взятими зобов'язаннями.
12.06.2025 позивач надіслав відповідачу-1 лист-вимогу від 11.06.2025 за вих.№4258/0-05 про дострокове повернення кредитних коштів та нарахованих процентів, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Під час розгляду справи відповідач-1 заперечив щодо належності доказів надіслання вказаної вимоги, зокрема про відсутність на описах вкладення в цінний лист номерів поштового відправлення, прізвищ відправника й працівника Укрпошти.
У судовому засіданні судом оглянуто оригінали доказів надіслання вказаної вимоги. Разом з тим, суд звертає увагу відповідача-1, що також до позову долучено «список згрупованих відправлень з описом від 12.06.2025», в якому наявні № відправлення, поштовий штемпель та інші реквізити.
Відповідно до положень п.п.53, 57 постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронній формі за формою, визначеною оператором поштового зв'язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, згрупованих за способом пересилання, що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв'язку. Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправнику може видаватися один розрахунковий документ на один список з одним примірником списку.
З огляду на зазначене, покликання відповідача-1 про неналежність поданих доказів господарський суд відхиляє та вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «Науково виробнича фірма МАРКА» не надано доказів про неотримання вказаної вимоги, в тому числі довідки з поштового відділення про надходження/ненадходження на ім'я товариства кореспонденції від позивача в червні 2025 року.
Більше того, позивач долучив до матеріалів справи відстеження з сайту Укрпошти за трек-номером 0505321429526, відповідно до якого відповідач-1 отримав поштове відправлення 17.06.2025 (вручено за довіреністю).
Зважаючи на зазначене, після отримання вказаного листа-вимоги від 11.06.2025 (позичальник отримав 17.06.2025) змінено кінцевий термін зобов'язання. Відтак, з 02.07.2025 банком припинено нараховування процентів.
Щодо заперечень відповідача-1 про суперечливі умови надання кредиту в частині розміру процентної ставки слід зазначити, що в п.2.3 договору передбачено, що кредит виданий з процентною ставкою - 24,00 річних. В додатку №1 до кредитного договору також передбачений розмір процентної ставки - 24. Зважаючи на зазначене, доводи відповідача-1 суд їх відхиляє та не вбачає суперечностей в умовах надання кредиту.
Стосовно розрахунку процентів за користування кредитом за методом «факт/360» слід зазначити, що здійснюючи розрахунок процентів за користування кредитом, позивач виконував умови договору, які погоджені з позичальником, та не суперечать законодавству України.
Доказів визнання недійсними спірних умов договору чи визнання неукладеними в певній частині відповідач-1 суду не надав. Також відповідач-1 не подав належного контррозрахунку сум, що підлягають до стягнення за позовними вимогами.
Суд звертає увагу, що в разі здійснення господарської діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
Таким чином, суд відзначає, що підписавши спірний договір, відповідач-1 погодився з його умовами. Натомість, після утворення заборгованості зі сплати кредиту та процентів річних, ТОВ «Науково виробнича фірма МАРКА» заперечує проти умов спірного договору, що є суперечливою та непослідовною поведінкою, яка не відповідає доктрині "естопель" (прояв загального принципу недопустимості зловживання правом). Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.
Суд констатує, що відповідач-1 доказів належного виконання зобов'язань зі сплати кредиту та погашення заборгованості не подав, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім цього, як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач-2 уклали договір поруки № 1036/В/2024/Р-1 від 24.12.2024, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.
Факт порушення боржником - відповідачем-1 своїх зобов'язань ОСОБА_1 не заперечив та не спростував.
Частина 3 ст. 554 ЦК України надає можливість встановлювати поруку стосовно виконання одного й того ж зобов'язання з боку декількох осіб (співпоручителів) шляхом укладення між кредитором і кількома поручителями одночасно одного спільного договору поруки і закріплює як солідарну відповідальність поручителів з боржником перед кредитором, так і солідарну відповідальність поручителів між собою, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Зважаючи на те, що норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.
За таких обставин кредитор, керуючись ст. 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 статті 554 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Згідно з п.п.1.3., 1.6. договору поруки сторони узгодили, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором. Поручитель, шляхом підписання цього договору, виражає свою згоду на зміну Основного зобов'язання без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань позичальника, пов'язаних із збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування кредитом, збільшення терміну користування кредитом та інших.
В ході судового розгляду відповідач-2 обставин справи не заперечив, доказів оплати заборгованості за кредитними зобов'язаннями позивачу не надав.
Враховуючи зазначене та перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, станом на дату прийняття рішення суд відзначає, що обов'язок по поверненню кредитних коштів у повному обсязі настав, заборгованість по кредиту в розмірі 321434,98грн основного боргу, 32307,15грн заборгованості по відсотках позичальника перед банком належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачами не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Судовий збір покладається на відповідачів, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 191, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничої фірми МАРКА» (79005, Львівська область, місто Львів, площа Маланюка, будинок 6, ідентифікаційний код 38557981) та ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 321434,98грн основного боргу, 32307,15грн заборгованості по відсотках.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничої фірми МАРКА» (79005, Львівська область, місто Львів, площа Маланюка, будинок 6, ідентифікаційний код 38557981) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 2653,07грн судового збору.
4.Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 2653,07грн судового збору.
5.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 20.10.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ