Справа № 128/2130/25
Іменем України
21 жовтня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді Бондаренко О.І.
за участю секретаря Нагірняк Т.А.
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Вінниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 в с. Медвідка Вінницького району Вінницької області. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої також входить 1/2 частка у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_2 , як члену колгоспного двору, який станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 не втратив своє право на частку в майні двору. В зв'язку з тим, що спадковий житловий будинок належить до суспільної групи колгоспних дворів, позивач не має можливості оформити свої спадкові права на нього в нотаріальній конторі.
Спадкоємицею першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, була дружина померлого ОСОБА_3 . Інші спадкоємці першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , які прийняли спадщину - відсутні. Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , прийняла лише дружина померлого (мати позивача) ОСОБА_3 , так як на момент смерті чоловіка постійно проживала та була зареєстрована на момент смерті разом з чоловіком ОСОБА_2 за однією адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в с. Медвідка Вінницького району Вінницької області. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої також входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , 1/2 частка належала померлій, як члену колгоспного двору, яка станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не втратила своє право на частку в майні двору. Також до складу спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 входить земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 0520682600:03:002:0243, яка розташована: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
05 лютого 1998 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала сину ОСОБА_1 . Даний заповіт був посвідчений 05 лютого 1998 року ОСОБА_4 , секретарем виконавчого комітету Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області та зареєстрований в реєстрі за № 15. Інші спадкоємці першої черги за законом та особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 , які прийняли спадщину - відсутні.
Спадщину 14 грудня 2023 року матері ОСОБА_3 позивач прийняв, так як у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини в нотаріальну контору і оформив право власності в порядку спадкування за заповітом у нотаріуса на іншу частину спадкового майна, а саме: отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 квітня 2025 року, зареєстроване в реєстрі за № 4-264 на земельну ділянку площею 1,3041 га.
В судове засідання 21.10.2025 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялись судом в установленому законом порядку.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Галіцина В.В. надала суду заяву, якою просить справу розглянути у її відсутність та відсутність позивача, засідання проводити без технічної фіксації.
Відповідач Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, при вирішення судового спору покладаються на розсуд суду.
Крім того, інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за вебадресою: http://vnr.vn.court.gov.ua
В частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 в с. Медвідка Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , а/з № 8 зареєстрований виконавчим комітетом Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області 10 травня 2001 року (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої також входить 1/2 частка у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належала померлому, як члену колгоспного двору, який станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 не втратив своє право на частку в майні двору, що підтверджується виписками з погосподарських книг Стрижавської селищної ради та свідоцтвом № НОМЕР_2 на право особистої власності на домоволодіння, видане виконкомом Лаврівської сільської Ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області 07 червня 1990 року, згідно якого житловий будинок в АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору головою якого є ОСОБА_3 , свідоцтво видано на підставі рішення Вінницької районної ради за № 128 від 19.05.1988 року (а.с. 24, 32-38).
В зв'язку з тим, що спадковий житловий будинок належить до суспільної групи колгоспних дворів, ОСОБА_1 не має можливості оформити свої спадкові права на нього в нотаріальній конторі, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії Вінницької районної державної нотаріальної контори від 28 квітня березня 2025 року за № 709/02-31 (а.с.39).
Спадкоємицею першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, була дружина померлого ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 27 травня 2025 року, згідно якого наявний а/з № 2 про реєстрацію шлюбу зареєстрований 22 травня 1949 року виконавчим комітетом Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 (а.с.12).
Інші спадкоємці першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , які прийняли спадщину - відсутні.
Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , прийняла лише дружина померлого ОСОБА_3 , так як на момент смерті чоловіка постійно проживала та була зареєстрована на момент смерті разом з чоловіком ОСОБА_2 за однією адресою, що підтверджується відповіддю на запит адвоката Стрижавської селищної ради від 12.05.2025 року за № 03-17/1178, виписками з погосподарських книг. Ці дії згідно норм ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, яка була чинною на момент смерті батька, свідчать про фактичне прийняття спадщини (а.с.30).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в с. Медвідка Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , а/з № НОМЕР_4 зареєстрований Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області 15 грудня 2023 року (а.с.9).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої також входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , 1/2 частка належала померлій, як члену колгоспного двору, яка станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не втратила своє право на частку в майні двору, що підтверджується виписками з погосподарських книг, а іншу 1/2 частку вона успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого чоловіка ОСОБА_2 , як члена колгоспного двору. Інвентаризаційна оцінка будинку загальною площею 34,5 кв. м визначена в розмірі 127 490 грн. згідно технічного паспорту виготовленого ФОП ОСОБА_7 .
До складу спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 входить земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 0520682600:03:002:0243, яка розташована: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належала померлій згідно з державним актом на право приватної власності на землю серія ВН від 26 січня 1999 року виданий Лаврівською сільською радою, на підставі рішення 3 сесії 23 скликання Лаврівської сільської ради від 30 листопада 1998 року, акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 452 та витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку НВ-7300133592025 від 27.01.2025 року; Грошова оцінка даної земельної ділянки складає 165825,21 грн. згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, витяг НВ-0500850812025 (а.с.15, 16-22,23). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 являюся спадкоємцем першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 , як син померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 , а/з № 13 від 24 вересня 1950 року про реєстрацію народження, місце реєстрації Медведська сільська рада Вінницького району Вінницької області (серія НОМЕР_5 ) (а.с.11).
05 лютого 1998 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала сину ОСОБА_1 . Даний заповіт був посвідчений 05 лютого 1998 року ОСОБА_4 , секретарем виконавчого комітету Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області та зареєстрований в реєстрі за № 15 (а.с.10). Інші спадкоємці першої черги за законом та особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 , які прийняли спадщину - відсутні.
Спадщину 14 грудня 2023 року матері ОСОБА_3 - ОСОБА_1 прийняв, так як у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини в нотаріальну контору і оформив право власності в порядку спадкування за заповітом у нотаріуса на іншу частину спадкового майна, а саме отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 квітня 2025 року, зареєстроване в реєстрі за № 4-264 на земельну ділянку площею 1,3041 га (а.с.28-29).
Згідно записів погосподарських книг станом на 15.04.1991 року спадковий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 дійсно належав до суспільної групи колгоспних дворів і його членами на зазначену дату були двоє осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відповідно норм Закону України «Про власність», який набув чинності станом на 15.04.1991 року, всі члени колгоспного двору даного житлового будинку, набули право власності на нього в рівних частках кожний, тобто по 1/2 частці.
За змістом статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
У статті 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельні ділянки є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому чинним законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельні ділянки, то спадкоємець також не набуває на них права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Відтак, спадкування є формою правонаступництва, що реалізується спадкоємцем в межах обсягу спадкової маси та не включає в себе процесуальні права та обов'язки спадкодавця, які ним не реалізовані за життя.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеною у постанові від 27.03.2019 (справа № 2-1625/1997).
Як вбачається зі змісту статей 1220, 1221 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до вимог статті 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 1268 ЦПК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (частина п'ята статті 1269 ЦК України).
У частині першій статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За змістом статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Згідно статті 123 ч. 2 Цивільного кодексу Української РСР, розмір долі члена двору встановлюється виходячи з рівності долей всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року (який діяв на момент смерті батька), пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності » № 20 від 22.12.1995 року: « Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору».
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 (справа №2-7055/12) вказано, що «з позовом про визнання права власності може звернутися особа, яка вже є власником майна, проте її права не визнаються іншої особою (особами). Стаття 392 ЦК України, у якій регламентується, зокрема, визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статті 392 цього Кодексу».
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Тобто визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв'язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.
Іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у позивача немає, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).
За клопотанням позивача суд вважає залишити за останнім судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст. 1216-1218, 1222-1223, 1233, 1269-1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76-82, 89, 95, 211, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності в порядку спадкування за заповітом посвідченим 05 лютого 1998 року ОСОБА_4 , секретарем виконавчого комітету Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області та зареєстрований в реєстрі за № 15, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого чоловіка ОСОБА_2 , але за життя не оформила своїх спадкових прав, на:
-Цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку під літерою «А»; веранди під літерою «а»; погребу під літерою «Б»; літньої кухні, сараю під літерою «В»; криниці № 1;
-Земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки: 0520682600:03:002:0243, яка розташована: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 21.10.2025.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО