Справа № 128/2501/24
Іменем України
21.10.2025 м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Савченко Я.С.,
без участі сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області «про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом», -
У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області з вищевказаним позовом, який умотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Михайлівка Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 379409 гривні та земельної ділянки, площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , при цьому інших спадкоємців за заповітом і спадкоємців першої черги за законом, які б мали право на обов'язкову частку- відсутні, а тому в установлений законом 6-ти місячний термін вона звернулась до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Зазначає, що 10 квітня 2023 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 3,7643 га, яка розташована на території Гуменської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки-ведення товарного сільськогосподарського виробництва
Однак оформити у нотаріуса спадкові права після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 вона не має змоги, оскільки житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_2 .
Тому просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
10.10.2025 у судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Байдак В.П. не з'явилися; при цьому попередньо, через канцелярію суду представником подано заяву про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, позов підтримує у повному обсязі та просить суд його задовольнити.
Представник відповідача Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання також повторно не з'явився, по невідомим суду причинам; про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином; заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду від відповідача, відзиву на позов- не надходило, у зв'язку з чим, суд вирішив провести заочний розгляд справи, про що постановив відповідну ухвалу.
З урахуванням вищевказаного, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності не з'явившихся осіб та постановити процесуальне рішення на підставі наданих позивачем письмових доказів у справі.
Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 77 років померла ОСОБА_2 (баба позивача), що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 08.06.2022 виконавчим комітетом Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис №149 (а.с.10).
18.11.2015 ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було, з чого воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла своїй внучці ОСОБА_1 (позивачу у справі). Вказаний заповіт посвідчений 18.11.2015 секретарем виконкому Гуменської сільської ради Вінницького району Вінницької області Кадірою Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №274, що підтверджується копією вказаного заповіту (а.с.11).
Після її смерті відкрилася спадщина на відповідне спадкове майно, в тому числі на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_2 на підставі свідоцтва №242 на право особистої власності на житловий будинок від 01.04.1991, виданого на підставі рішення виконкому Вінницької районної Ради депутатів трудящих №128 від 19.05.1988, згідно якого вищевказане домоволодіння належить до колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_2 (а.с.12), що також підтверджується довідкою №9, виданою 21.12.2022 КП «ВООБТІ» (а.с.16).
Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_3 за замовленням ОСОБА_1 , загальна площа будинку становить - 59,5 кв.м., житлова площа - 34,7 кв.м., допоміжна площа - 21,3 кв.м., площа літніх, неопалювальних приміщень 3,6 кв.м., паспорт виготовлено станом на 21.08.2023 (а.с.17-19).
Також на замовлення позивача, ФОП ОСОБА_4 виготовлено звіт про оцінку майна №LV-240611-01, на вищевказаний житловий будинок, відповідно до якого ринкова вартість будинку станом на 11.06.2024 складала 379409 гривень (а.с.20-22).
З копій погосподарських книг вбачається, що станом на 15.04.1991 головою колгоспного двору в АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 (а.с.23-28).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 09.09.2024 витребувано у приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецької О.Ю., належним чином завірену копію спадкової справи № 77/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с.45).
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, 17.09.2024 від приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецької О.Ю. надійшла копія спадкової справи №77/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , з якої судом встановлено, що з заявою про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса дійсно звернулася внучка померлої - позивач ОСОБА_5 (а.с.50) та 10.04.2023 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а.с.14).
Окрім того, постановою приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецької О.Ю. від 10.04.2023 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок під АДРЕСА_1 , який належав колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок не є документом, що свідчить про перебування його у власності ОСОБА_2 , так як вказує, що двір є колгоспним, що не дає можливості реалізувати спадкові права, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №132/02-31 від 10.04.2023 (а.с.30).
Застосовуючи норми матеріального та процесуального права, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
На підставі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частина 1 ст. 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають ті особи, які визначені у заповіті.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).
Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Згідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Тобто усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Згідно аналізу положень ст. 392 ЦК України, вбачається, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже з матеріалів справи судом установлено, що спадкове домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до категорії колгоспних дворів; головою колгоспного двору була ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті баби, так як звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 в поза судовому порядку, оскільки спадковий будинок відноситься до категорії колгоспних дворів, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії №132/02-31 від 10.04.2023 приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецької О.Ю.
Тому, суд прийшов до висновку, що законний інтерес позивача , як спадкоємиці підлягає судовому захисту, шляхом задоволення позову у повному обсязі, що відповідає чинному законодавству України та не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб.
При цьому суд не вирішував питання щодо стягнення судових витрат із відповідача на користь позивача, оскільки остання у своїй позовній заяві зазначила, що понесені судові витрати вона залишає за собою.
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області «про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом», - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом, що посвідчений 18.11.2015 секретарем виконавчого комітету Гуменської сільської ради Вінницького району Вінницької області Кадірою Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №274, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: Олена САЄНКО