ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.10.2025Справа № 910/8197/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-ТРАНС"
(10003, м. Житомир, вул. Покровського, буд. 81, оф. 1;
ідентифікаційний код: 44560323)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ"
(04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7;
ідентифікаційний код: 44648770)
про стягнення 119 109,84 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-ТРАНС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, що виникла у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору №30/1-5 від 30.01.2025 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом у загальному розмірі 119 109,84 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8197/25 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.07.2025 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет 10.07.2025, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 11.07.2025.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/8197/25 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
30 січня 2025 року між ТОВ «Х - ТРАНС» (далі - Позивач, Виконавець) та ТОВ «ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ» (далі - Відповідач, Замовник) укладено Договір № 30/1-5 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.2 Договору, Виконавець зобов'язується організувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому Замовником вантаж до пункту призначення у встановлений Договором строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу), а Замовник зобов'язується сплатити за організацію та перевезення вантажу встановлену перевізну плату.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, найменування вантажу, обсяг (кількість, вага брутто), місце завантаження/пункти призначення, строки приймання вантажу, дата подачі транспортних засобів під завантаження, особа-вантажоодержувач, строки доставки та передачі одержувачам, перевізна плата, умови надання транспортних засобів і подання вантажів до перевезення, інші умови перевезення, визначаються у відповідних Додатках до цього Договору, які становлять невід'ємну його частину.
04.03.2025 року між ТОВ «Х -ТРАНС» та ТОВ «ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ» укладено Заявку №2917 до Договору № 30/1-5 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом про надання ТОВ «ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ» послуг за організацію перевезення за маршрутом с. Ганнопіль, Хмельницька обл. - м. Чорноморськ, Одеська обл.
06.03.2025 року Виконавцем було виставлено Рахунок на оплату №257 за організацію перевезення за маршрутом с. Ганнопіль, Хмельницька обл. - м. Чорноморськ, Одеська обл. на суму 100 077 грн. 60 коп.
На підставі виконаного перевезення складено акт надання послуг № 257 від 06.03.2025 року, який було направлено ТОВ «ШУЛЯВСЬКА -КАПІТАЛ». ТОВ «ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ» підписано та направлено ТОВ "Х - ТРАНС", а отже надання послуг виконано у повному обсязі та претензії відсутні, оскільки не було направлено мотивовану відмову у відповідь на даний акт.
04.03.2025 року між ТОВ «Х - ТРАНС» та ТОВ «ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ» укладено Заявку №2922 до Договору № 30/1-5 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом про надання ТОВ «ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ» послуг за організацію перевезення за маршрутом с. Ганнопіль, Хмельницька обл. - м. Чорноморськ, Одеська обл.
06.03.2025 року Виконавцем було виставлено Рахунок на оплату № 256 за організацію перевезення за маршрутом с. Ганнопіль, Хмельницька обл. - м. Чорноморськ, Одеська обл. на суму 62 664 грн. 00 грн.
На підставі виконаного перевезення складено акт надання послуг № 256 від 06.03.2025 року, який було направлено ТОВ «ШУЛЯВСЬКА -КАПІТАЛ».
ТОВ «ШУЛЯВСЬКА -КАПІТАЛ» підписано та направлено ТОВ "Х - ТРАНС", а отже надання послуг виконано у повному обсязі та претензії відсутні, оскільки не було направлено мотивовану відмову у відповідь на даний акт.
26.03.2025 року Відповідачем сплачено 52 220 грн. 00 коп. по рахунку на оплату № 256 від 06.03.2025 року, отже заборгованість по рахунку складає 10 444 грн. 00 коп.
Разом з тим, на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань з надання послуг за організацію перевезення товарно - транспортними накладними (ТТН), а саме: ТТН № 8 від 05.03.2025 року, ТТН № 9 від 05.03.2025 року, ТТН № 10 від 05.03.2025 року, ТТН № 14 від 05.03.2025 року, ТТН № 15 від 05.03.2025 року, ТТН № 16 від 05.03.2025 року, ТТН № 17 від 05.03.2025 року, ТТН № 18 від 05.03.2025 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач вказує, що ні в строки передбачені умовами Договору, ні на день подачі цього позову Відповідач умов договору не виконав, послуг з організації перевезень вантажу не надав, суму попередньої оплати не повернув.
Таким чином у Відповідача перед Позивачем виникла підтверджена заборгованість за надані послуги у розмірі 110 521,60 грн.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.926 Цивільного кодексу України).
За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Судом встановлено, що умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" не виконало, послуг з організації перевезень вантажу не надало, суму попередньої оплати не повернуло. Докази зворотного у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, суд приймає твердження позивача, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем по Договору станом дату подання позовної заяви становить 110 521,60 грн. Розмір такої заборгованості підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, строк виконання відповідачем зобов'язання по договору №30/1-5 від 30.01.2025 у сумі 110 521,60 грн. настав до прийняття рішення по суті справи, заборгованість відповідача у сумі 110 521,60 грн. підтверджена матеріалами справи, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1099,75 грн 3 % річних та 4691,77 грн. інфляційних втрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання зобов'язання щодо повернення коштів позивачем нараховано 1099,75 грн 3 % річних та 4691,77 грн. інфляційних втрат.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично вірним, а отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1099,75 грн 3 % річних та 4691,77 грн. інфляційних втрат, а відтак, суд задовольняє вказані вимоги повністю.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2796,72 грн. - пені.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд відзначає, що Договором №30/1-5 від 30.01.2025 не передбачено умов щодо нарахування пені за порушення Замовником зобов'язання з оплати наданих послуг, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 наголосила, що розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2796,72 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 3028,00 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 40000,00 грн., суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Між АО "АНДЕР ДЕФЕНС" (код ЄДРПОУ - 45770683) в особі керуючого партнера Андрющенко Анни Володимирівни та ТОВ "Х - ТРАНС" (Код ЄДРПОУ 44560323), в особі директора Олійника Владислава Анатолійович укладено Договір про надання правничої допомоги № 11022025 від 11.02.2025 року.
З метою судового захисту прав ТОВ "Х - ТРАНС" у справі про стягнення заборгованості з ТОВ «ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ» укладено Додаткову угоду № 1 від 26.06.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 11022025 від 11.02.2025 року.
Пунктом 2 Додаткової угоди № 1 від 26.06.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 11022025 від 11.02.2025 року, Сторони погодили, що вартість правової (правничої) допомоги, що надається за цією Додатковою угодою визначається у фіксованому розмірі, яка складає 40 000 грн. 00 коп. (сорок тисяч гривень) та здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок АО, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання оплати заборгованості за рішенням суду по справі щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШУЛЯВСЬКА - КАПІТАЛ».
На підтвердження розміру понесених витрат Позивачем до матеріалів справи подано Договір про надання правничої допомоги № 11022025 від 11.02.2025 року, Додаткову угоду № 1 від 26.06.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 11022025 від 11.02.2025 року та ордер №1586791 від 04.06.2025.
Дослідивши опис наданих послуг, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.
Зважаючи на предмет позову у даній справі, її нескладність та незначний обсяг доказів, які підлягають дослідженню та були подані позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір адвокатських витрат не пропорційний до предмета спору, не відповідає критеріям розумності їх розміру, дійсності та необхідності їх понесення (у заявленому розмірі), а визначений позивачем розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката на відповідача.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подано; не співмірність витрат не доведено.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШУЛЯВСЬКА-КАПІТАЛ" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7; ідентифікаційний код: 44648770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-ТРАНС" (10003, м. Житомир, вул. Покровського, буд. 81, оф. 1; ідентифікаційний код: 44560323) 110 521,60 грн. - основного боргу, 4 691,77 грн. - інфляційного збільшення, 1 099,75 грн. - 3% річних, 10 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу та 2 956,90 грн. - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов