ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.10.2025Справа № 910/7938/23 (910/15660/24)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 44116011)
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Білінроста" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 4, літ. «А», оф. 6; ідентифікаційний код 43945884)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор персонал Україна" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 31; ідентифікаційний код 36218922)
про визнання оспорюваного правочину недійсним,
в межах справи № 910/7938/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІНРОСТА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКОР ПЕРСОНАЛ УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 36218922)
про банкрутство
Без виклику представників учасників справи
1. Стислий виклад позиції позивача
Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білінроста" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор персонал Україна" про визнання договору від 01.03.2022 укладеного між відповідачами.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що укладений між сторонами договір є недійсним, у зв'язку з тим, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "БІЛІНРОСТА" було анульовано 12.09.2023 за рішенням контролюючого органу у зв'язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій. Крім того, позивач вважає, що оспорюваний договір укладено безпідставно та з метою завдання шкоди Державному бюджету України та Державі в цілому.
2. Стислий виклад позиції відповідача-1 та 2
Відповідачі своїм правом не скористалися, у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подали.
3. Процесуальні дії у справі
У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою від 26.09.2024 перебуває справа № 910/7938/23 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 прийнято справу позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білінроста" та Товариства з обмеженою відповідальністю Анкор персонал Україна" про визнання оспорюваного правочину недійсним в межах справи № 910/7938/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Анкор персонал Україна". Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610229206659 ухвала Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 отримана 13.02.2025 відповідачем-1.
Згідно повідомлення Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 ухвала суду від 05.02.2025 отримана 07.02.2025 відповідачем - 2.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/7938/23 (910/15660/24) встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзиви на позовну заяву не надійшли.
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони повідомлені про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2022 року між ТОВ «Білінроста» (виконавець) та ТОВ «Анкор персонал Україна» (Замовник) укладено договір про надання транспортних послуг, відповідно до умов якого виконавцем здійснюється перевезення вантажів на підставі заявок, що подаються замовником (за формою відповідно до Додатку № 1 до договору) не пізніше 12 годин дня, що передує дню перевезення, а при міжміських перевезеннях - за 48 годин до дня перевезення.
15.06.2022 між ТОВ «Білінроста» (виконавець) та ТОВ «Анкор персонал Україна» (Замовник) укладено додаткову угоду, якою збільшено вартість транспортних послуг.
Відповідно до умов договору та згідно заявок ТОВ «Анкор персонал Україна», ТОВ «Білінроста» надавало транспортні послуги по перевезенню вантажу відповідача-1 за погодинною оплатою.
Так до позову долучено наступні заявки: № 1 від 27.06.2022, № 2 від 12.07.2022, № 3 від 18.08.2022, № 4 від 27.07.2022, № 5 від 08.08.2022, № 6 від 16.08.2024, № 7 від 25.08.2022.
На підтвердження факту надання послуг перевезення до позову надано наступні акти наданих послуг: № 1/ В/ А від 30.06.2022, № 2/ В/ А від 31.07.2022, № 3/ Б/ А від 31.07.2022, № 4/ Б/ А від 31.07.2022, № 5/ Б/ А від 31.08.2022 р. № 6/ Б/ А від 31.08.2022 р. № 7/ Б/ А від 31.08.2022.
Загальна вартість наданих відповідачем-1 послуг відповідачу -2 становить 46 872 грн.
Товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів, які перераховуються позивачем у позові матеріали справи не містять.
Обґрунтовуючи недійсність вказаного договору позивач стверджує, що заборгованість за договором була підставою для звернення ТОВ «Білінроста» до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Анкор персонал Україна».
Позивач стверджу, що наразі мають місце безтоварні господарські операції формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставних податкових вигод, що на переконання позивача є підставою для визнання такого договору недійсним.
Так, ТОВ «Білінроста» зареєстровано за адресою: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська 4, літ. «А», офіс 6 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Київській області.
Основним видом його діяльності за КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культурі насіння олійних культур.
Згідно доводів позивача, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Білінроста» анульовано 12.09.2023 за рішення контролюючого органу у зв'язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій.
ТОВ «Білінроста» з 2023 року не подає податкової звітності до органів податкового контролю, а у підприємства відсутні будь-які засоби для ведення господарської діяльності, трудові ресурси, рухоме/нерухоме майно.
Згідно відомостей ІКС «Податковий блок» з розділу «вантажно-митні декларації (імпорт)» «Білінроста» не здійснювало жодних імпортних операцій.
Докази на підтвердження зазначеного до позову не надано.
В силу зазначеного, Позивач стверджує, що надання послуг перевезення ТОВ «Білінроста» не є можливим за договором від 01.03.2022.
При нормативно-правовому обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилається на положення статтей 203, 25, 216, частини 3 статті 228 ЦК України та стверджує, що укладений між відповідачами договір суперечить інтересам держави та суспільства, тобто з метою завдання шкоди Державному бюджету України та державі в цілому.
Матеріали справи не містять заперечень чи то доводів на спростування заявлених вимог.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд звертає увагу, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, а тому всі умови спірного Договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
Докази зворотного матеріали справи не містять.
Дослідивши зміст укладеного між відповідачами договору, суд дійшов висновку, що він за своєю правовою природою є договором надання послуг (перевезення).
За приписами частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
В силу приписів частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).
Як встановлено судом вище, позивач у своєму позові стверджує, що надання послуг за договором зі сторони ТОВ «Білінроста» не є можливим, однак просить суд визнати недійсним договір на підставі частини 3 статті 228 ЦК України оскілки такий договір суперечить інтересам держави - шкоди державному бюджету.
Так, спеціальною нормою - частина 3 статті 228 ЦК України законодавець закріпив, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину, зокрема, інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним.
Крім того, частина 3 статті 228 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:
1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;
2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (саме на цей випадок посилався прокурор у позові, заявляючи вимогу про стягнення бюджетних коштів шляхом запропонованої ним конструкції).
Проте, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем не обґрунтовано жодними належними та допустимими доказами, у розумінні вимог ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, факту наявності обставин недійсності договору від 01.03.2022 відповідно до положень ч. 3 ст. 228 ЦК України.
При цьому, як вбачається з тексту позовної заяви позивачем не заявляються вимоги щодо застосування наслідків недійсності правочину, що свідчить про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, що нівелює наслідки застосування положення частини 3 статті 228 ЦК України.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що у розумінні наведених положень законодавства (стаття 203 та 215 ЦК України) оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Суд зазначає, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
В сукупності зазначеного, суд вважає, що у даному випадку, задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсним оспорюваного договору, без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (як це наприклад передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України) не призведе до ефективного захисту прав позивача або держави.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи викладене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позивачем підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору, при тому що ним обрано неефективний спосіб захисту, враховуючи нормативно-правове обґрунтування позову у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білінроста" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор персонал Україна" про визнання оспорюваного правочину недійсним - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 17.10.2025
Суддя Сергій СТАСЮК