ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.10.2025Справа № 910/13929/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Солюшн Груп" до Міністерства юстиції України, третя особа-1 - Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД, третя особа-2 - нотаріус Київського міського нотаріального округу Смірнова Алла Сергіївна, третя особа-3 - Служба безпеки України, третя особа-4 - ОСОБА_1 , третя особа-5 - ОСОБА_2 , третя особа-6 - ОСОБА_3 , третя особа-7 - ОСОБА_4 , третя особа-8 - ОСОБА_5 , третя особа-9 - ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування в частині наказу за участю представників: позивача - Заянчуковського С.О., відповідача - Рєпкіна Н.І., третьої особи-1 - Просенюка С.М., третьої особи-2 - Власової Г.П., третьої особи 3 - Кудрявцева Г.В., третіх осіб-4-8 - Бабіча О.І., третьої особи 9 - не з'явився,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування в частині наказу Міністерства юстиції України № 1562/5 на підставі статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2025 року.
01.10.2025 року третьою особою-1 до суду подано клопотання про повернення зі стадії розгляду справи по суті у справі до стадії підготовчого провадження, в якому заявник просив суд перейти зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження задля зупинення провадження у справі до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10897/24.
06.10.2025 року позивачем до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі, в якому позивач просив суд зупинити провадження у справі до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10897/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 року судом вирішено перейти зі стадії розгляду справи по суті у справі № 910/13929/23 до стадії підготовчого провадження.
У судове засідання 13.10.2025 року представник третьої особи-9 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 1562/5 на підставі статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
В той же час, судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 29.07.2025 року передано справу № 910/10897/24 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів з палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів від 04.03.2025 року у справі № 910/5996/24, щодо віднесення спорів про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України до господарської юрисдикції.
Передаючи справу № 910/10897/24 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд в ухвалі від 29.07.2025 року зазначив, зокрема:
- наказ Мін'юсту, що оскаржується, прийнятий унаслідок реалізації Мін'юстом владно-управлінських функцій у сфері нагляду та контролю за законністю рішень, дій та бездіяльності державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації, що делеговані Мін'юсту державою на підставі скарг ТУ БЕБ, який також діяв як суб'єкт владних повноважень на виконання Закону України "Про санкції". Ані Мін'юст, ані БЕБ не є рівноправними учасниками цивільних правовідносин щодо корпоративних прав у товаристві;
- підставою скарг було недотримання реєстратором, як суб'єктом державної реєстрації, вимог Закону України "Про санкції" та рішень Ради національної безпеки і оборони України, про які йдеться раніше. Дії ТУ БЕБ з подання скарг до Мін'юсту спрямовані не на захист його приватноправових інтересів, а на захист інтересів держави шляхом реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам України, що спрямовано на запобігання протиправних дій особами, щодо яких застосовані персональні санкції. Це також указує на публічно-правову природу правовідносин, які склалися між учасниками цієї справи при розгляді Мін'юстом його скарг;
- відсутність у цьому випадку у ТУ БЕБ приватноправового інтересу нівелює наявність між учасниками справи спору про право, що є визначальним для віднесення таких спорів до господарської юрисдикції;
- з метою адаптації національного законодавства до системи права Європейського Союзу та виконання Україною зобов'язань у сфері Європейської інтеграції прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв'язку з прийняттям Закону України "Про адміністративну процедуру" від 10.10.2024 № 4017-IX. Цей Закон спрямований на приведення чинного законодавства у відповідність із Законом України "Про адміністративну процедуру" у всіх галузях, охоплених його сферою застосування, шляхом внесення змін до 196 законодавчих актів. Зокрема, згідно з цим законом частину 8 статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" доповнено абзацом, зокрема, накази міністерства, які є адміністративними актами, оскаржуються в порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", до міністерства, яке прийняло такий адміністративний акт, якщо при ньому утворено комісію з розгляду скарг, крім випадків, якщо законами України визначено інший суб'єкт розгляду скарги, та/або до адміністративного суду. У разі якщо при міністерстві комісію з розгляду скарг не утворено, такі накази оскаржуються до адміністративного суду. Отже, Закон визначає прямо, що наказ міністерства, який є адміністративним актом, оскаржується до адміністративного суду. Тобто після внесення відповідних змін накази міністерства, які є адміністративними актами, оскаржуються до адміністративного суду, оскільки у законі є норма, що прямо передбачала вирішення такого спору в адміністративному суді;
- після прийняття Закону України "Про адміністративну процедуру" Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.07.2025 у справі № 400/11859/24 сформував такі висновки: "Враховуючи той факт, що правовідносини, пов'язані з анулюванням реєстраційних дій, стосуються реалізації функцій публічної адміністрації у сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, вони підпадають під дію Закону № 2073-ІХ як адміністративна справа, що розглядається суб'єктом владних повноважень шляхом прийняття відповідного адміністративного акта. Зазначені правовідносини не включені до вичерпного переліку винятків, визначеного частиною другою статті 1 зазначеного закону, отже, не виключені з його сфери правового регулювання. При цьому, колегія суддів наголошує, що ключова особливість цивільних правовідносин, закріплена в частині першій статті 12 Цивільного кодексу України, полягає в тому, що учасники таких правовідносин здійснюють свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Натомість в цій справі дії та рішення державного реєстратора чітко окреслені приписами Закону № 1952-IV і виключно в межах норм зазначеного закону має право діяти реєстратор, вчиняючи дії, пов'язані з державною реєстрації речових прав на нерухоме мано. Отже, у цій справі спірні правовідносини мають ознаки публічно-правових, оскільки дії державного реєстратора, зокрема, щодо анулювання реєстраційних дій регламентовані імперативними нормами Закону № 1952-IV, що виключає вільний розсуд та зобов'язує реєстратора діяти виключно в межах наданих законом повноважень. Зважаючи на сферу дії Закону № 2073-ІХ, а також враховуючи приписи статті 125 Конституції України та статті 19 КАС України, колегія суддів зазначає, що спір щодо рішення державного реєстратора про анулювання реєстраційної дії, яке прийняте ним в рамках адміністративної процедури, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства". Тобто Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду після змін до Закону змінив підхід щодо визначення юрисдикції спору, пов'язаного з оскарженням реєстраційних дій, що обумовлено тим, що законодавець визначив, що ця категорію спорів належить до юрисдикції адміністративних судів.
Верховний Суд у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів ухвалою від 06.08.2025 року прийняв справу № 910/10897/24 до свого провадження.
Отже, на розгляді Верховного Суду у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів перебуває справа № 910/10897/24 стосовно питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо віднесення спорів про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України до господарської юрисдикції.
Правовідносини у справі, що розглядається № 910/13929/23, є подібними зі справою № 910/10897/24.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16.
З огляду на вищевикладене, правовідносин у справі № 910/13929/23 та у справі № 910/10897/24 є подібними з урахуванням критеріїв, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 року у справі № 233/2021/19.
Згідно з статтею 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї статті Конвенції свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не можуть розумітись як обов'язок суду детально відповідати за кожен довід заявника. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і аргументів, які є важливими.
Отже, на підставі викладеного вище, з метою дотримання принципу єдності правозастосовчої практики, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 910/13929/23 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10897/24.
Керуючись статтями 228, 229, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Зупинити провадження у справі № 910/13929/23 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10897/24.
Зобов'язати сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.
Повний текст ухвали складено 20.10.2025.
Суддя С.О. Чебикіна