ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.10.2025Справа № 910/9995/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»
про стягнення 23 425,14 грн.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення 23 425,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 15.01.2016 № 8242094-02.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подачі заяв по суті справи.
Відповідачем 02.09.2025 сформовано у системі «Електронний суд» відзив на позов, яким заперечено позовні вимоги та заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Київенерго», як постачальником, 15.01.2016 укладено договір № 8242094-02 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався постачати теплову енергію, а відповідач - оплачувати її вартість.
Відповідно до пункту 2.3.4 договору, відповідач зобов'язався у додатках № 8 та № 9 до договору зазначити всі об'єкти теплопостачання, підключені до теплових мереж відповідача.
Умовами пункту 5.1 договору визначено, що облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені у додатку № 4 (пункт 2.3.2 договору).
Відповідно до пункту 2 Додатку № 4 до договору, відповідач зобов'язався до початку розрахункового періоду (місяця) сплачувати постачальнику вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Відповідно до пункту 5 Додатку № 4 до договору, відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у РТМ «Нивки» за адресою вулиця Бакинська, будинок 2A: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в РТМ); акт виконаних робіт.
У додатках № 8 та № 9 до договору визначено адресу постачання теплової енергії - місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 9.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умовами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У період часу з листопада 2015 року по травень 2018 року постачальником здійснено подачу теплової енергії відповідачу на потреби опалення у житловий будинок за адресою місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 9, загальною вартістю 11 468,79 грн. та у липні 2016 року відповідач отримав послуги з централізованого опалення у розмірі 1 037,59 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем вартість спожитої теплової енергії та отримані послуги з опалення за наведений період часу не оплачено.
Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор) та позивачем (новий кредитор) 11.10.2018 укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 (надалі - договір цесії), за умовами пункту 1.1 якого, кредитор відступив, а позивач набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн., станом на 01.08.2018, з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення договору та коригувань платежів.
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за договором, зазначається в додатку №1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до позивача в момент підписання сторонами додатку №1 до договору (пункт 1.2 договору цесії).
З укладенням договору кредитор відступив, позивач набув право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 до договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (пункт 1.3 договору цесії).
Відповідно до підпункту 3.1.1 договору цесії, сторони договору підтвердили, що на дату підписання додатку № 1 до договору за актами прийому-передачі кредитор передав позивачу оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення зі споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладання цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Згідно з додатком №1 до договору цесії позивач прийняв право вимоги до відповідача на суму 11 468,79 грн. за особовим рахунком (номером договору) 8242094-02.
Також, 11.10.2018 Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір цесії 2), відповідно до умов якого кредитор відступив, а позивач набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб (споживачі) щодо виконання ними зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до пункту 1.2 договору цесії 2, перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за договором, зазначається в додатку №1 та додатку №2 до договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку №1 та додатку №2 до договору.
Згідно з пунктом 1.3 договору цесії 2, з укладенням договору кредитор відступив, а позивач набув право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або виникнути після дати укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 та у додатку №2 до договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями такі, що підлягають стягненню із споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
Згідно з додатком № 1 до договору цесії 2 позивач прийняв право вимоги до відповідача на суму 1 037,59 грн. за особовим рахунком (номером договору) 824209410010101.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно із нормами чинного законодавства України відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 11 468,79 грн. та за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 1 037,59 грн., а також будь-які інші, передбачені договорами та чинним законодавством додаткові грошові зобов'язання, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, а також, за надані послуги з централізованого опалення.
Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Позивачем та відповідачем 29.07.2021 та 13.09.2021 укладено угоди, пунктами 2 яких узгоджено, що відповідач підтвердив набуття позивачем права вимоги за договорами відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601-18 та № 602-18.
Згідно з пунктом 4 угод, сторони узгодили, що права за договорами цесії в частині відступленого права вимоги, перейшло до позивача в тому обсязі, в якому вони належали ПАТ «Київенерго». На підтвердження заборгованості сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків, що є невід'ємною частиною кожної з угод (додаток 2 до угоди).
Позивачем долучено до матеріалів справи акти звіряння розрахунків станом на 01.04.2021, в яких зафіксовано заборгованість відповідача за теплову енергію у розмірі 11 468,79 грн. за особовим рахунком 8242094-02 та за послуги з опалення у розмірі 1 037,59 грн. за особовим рахунком 824209410010101. Адреса постачання за останніми є вулиця Олени Теліги, будинок 9. Дані акти містять підпис та печатку відповідача.
За наведених обставин спростовуються заперечення відповідача щодо належності поданих позивачем доказів фіксування сторонами розміру заборгованості укладеними угодами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем в їх спростування.
Отже, доводи відповідача з приводу ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження факту та обсягів споживання теплової енергії, а також послуг з опалення, у спірний період спростовуються встановленими обставинами справи.
Позивач листом від 22.03.2024 № 4/04.11/3624 вимагав від відповідача здійснити погашення наявної заборгованості.
Відповідачем заборгованість за теплову енергію у розмірі 11 468,79 грн. та за послуги з опалення у розмірі 1 037,59 грн. не погашено. Доказів протилежного не подано.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на наявну заборгованість позивачем подано даний позов до суду.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог.
Щодо дотримання строків звернення до суду слід зазначити наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
З долучених позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що періодом виникнення заборгованості відповідача з теплопостачання є листопад 2015 року - травень 2018 року, а заборгованість за надані послуги з централізованого опалення виникла у липні 2016 року.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356). Закон № № 4434-IX набрав чинності 04 вересня 2025 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 04 вересня 2025 року.
Підсумовуючи, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився до 04 вересня 2025 року.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
Враховуючи пункт 2 Додатку № 4 до договору № 8242094-02 на постачання теплової енергії, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату за листопад 2015 року до початку розрахункового місяця.
Таким чином, з 1 листопада 2015 року почалось прострочення за зобов'язанням за листопад 2015 року.
Враховуючи вищенаведене, станом на 02 квітня 2020 року за зобов'язаннями за період часу з листопада 2015 року по квітень 2017 року позовна давність спливла і тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію за період часу з листопада 2015 року по квітень 2017 року у розмірі 9 151,38 грн., а також, за послуги з централізованого опалення за липень 2016 року у розмірі 1 037,59 грн.
Щодо заборгованості за теплову енергію за період часу, починаючи з травня 2017 року, станом на 02 квітня 2020 року позовна давність не спливла і перебіг цього строку на момент звернення позивачем до суду із даним позовом був зупиненим (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).
За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення основної заборгованості за період часу з травня 2017 року по травень 2018 року, є обґрунтованим і такими, що підлягають задоволенню у розмірі 2 317,41 грн.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано до стягнення з відповідача за порушення зобов'язання з оплати за теплову енергію 3 % річних у розмірі 2 294,39 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 718,50 грн., а також, за порушення зобов'язання з оплати за послуги з централізованого опалення 3 % річних у розмірі 207,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 698,30 грн.
У частині нарахувань на заборгованість, строк позовної давності за якою сплив на момент звернення до суду, суд відмовляє.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість у розмірі 2 317,41 грн., у межах періодів визначених позивачем, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 469,13 грн. та 2 274,77 грн. відповідно.
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, Україна, місто Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8; ідентифікаційний номер 31731838) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний номер 40538421) 2 317,41 грн. основного боргу, 469,13 грн. трьох процентів річних, 2 274,77 грн. інфляційних втрат та 654,24 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. У іншій частині вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк