ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.10.2025Справа № 910/8404/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
За позовом Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр»
до Київського квартирно-експлуатаційного управління
треті особи Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву
про визнання договорів укладеними та стягнення 964539,41 грн
Державне підприємство «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління, третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання договорів укладеними та стягнення 964539,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладених між сторонами Договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №9056 від 22.02.2022 та №9139 від 30.09.2022 не уклав з позивачем договорів на відшкодування вартості земельного податку та не сплатив позивачу відшкодування його витрат за користування земельними ділянками за 2024 рік на загальну суму 964539,41 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати укладеними підписані державним підприємством «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» договори про відшкодування витрат на оплату земельного податку у 2024 році в сумі 350082,81 грн за користування земельною ділянкою за адресою: вул. Братиславська, буд. 50, м. Київ, 02139, у редакції, надісланій до Київського квартирно-експлуатаційного управління для підписання листом від 15.10.2024 № 06-07-1/920 та про відшкодування витрат на оплату земельного податку у 2024 році в сумі 614456,60 грн за користування земельною ділянкою за адресою: вул. Деревообробна, 1, м. Київ, 01013, у редакції, надісланій до Київського квартирно-експлуатаційного управління для підписання листом від 15.10.2024 № 06-07-1/919. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат на оплату у 2024 році земельного податку в сумі 350082,81 грн за користування земельною ділянкою, за адресою: 02139, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 50 та заборгованість з відшкодування витрат на оплату у 2024 році земельного податку в сумі 614456,60 грн за користування земельною ділянкою за адресою: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 1.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, зокрема, що листами №06-07-1/920 та 06-07-1/919 з боку позивача не було запропоновано відповідачу надати свої певні заперечення (зауваження) щодо вказаних проектів договорів. Відповідачем отримано вказані договори, проте не підписано їх. Також відповідач вказав, що дані Договори не можуть бути укладені у зв'язку із необґрунтованою їх ціною. Відповідач вказує на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено суму (ціну) місячної плати компенсації витрат Балансоутримувачу за орендоване майно та компенсації за земельний податок.
Третя особа пояснень щодо предмету спору до суду не подала.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Орендодавець), Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - Орендар) та Державним підприємством «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» (далі - Балансоутримувач) укладено Договори оренди №9056 нерухомого майна, що належить до державної власності №9056 від 22.02.2022 (далі - Договір №9056) та №9139 від 30.09.2022 (далі - Договір №9139), відповідно до умов яких Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п.4 Умов, вартість якого становить суму визначену у п.6 Умов.
Згідно п.4.1. змінюваних умов Договору №9056 об'єктом оренди - нерухомим майном, є нежитлові приміщення загальною площею 2008,7 м2 за адресою: 02139, м. Київ, вул. Братиславська, 50 (приміщення: цокольного, 1-го та 2-го поверхів адміністративної будівлі літера А; приміщення гаражу літера Б; приміщення допоміжної (господарської) будівлі літера В).
Згідно п.4.1. змінюваних умов Договору №9139 об'єктом оренди - нерухомим майном, є нежитлові приміщення загальною площею 2150,5 м2 за адресою: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 1 (258,0 м2 приміщення 2 поверху будівлі літера Д, 1892,5 м2 будівлі літера З).
Витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсуються Орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5. Договору. (п.9.2. змінюваних умов Договорів №9056 та №9139)
Відповідно до п.12. змінюваних умов Договору №9056 строк дії договору становить 5 років з дати набрання чинності цим Договором.
Відповідно до п.12. змінюваних умов Договору №9139 строк дії договору - на період дії воєнного стану та на 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану з дати набрання чинності цим Договором.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. (п.2.1. Договорів №9056 та №9139)
Пунктом 3.1. Договорів №9056 та №9139 передбачено, що орендна плата становить суму, визначену у п.9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньої з постачальними комунальних послуг в порядку, визначеному п.6.5. Договору.
Відповідно до п.6.5. Договорів №9056 та №9139 протягом 5 робочих днів з дати укладення Договору Балансоутримувач зобов'язаний надати Орендарю для підписання два примірники Договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного Договору, затвердженого наказом Фонду державного майна.
Орендар зобов'язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання примірнику Договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю: підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору; або подати Балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем за договором.
Орендар зобов'язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання від Балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем, підписати і повернути Балансоутримувачу примірник Договору.
Відповідно до пунктів 12.1 Договорів №9056 та №9139 ці Договори укладені на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку Договорів починається з дня набрання чинності цими Договорами. Ці Договори набирають чинності в день їх підписання сторонами. Строк оренди за цими Договорами починається з дати підписання акта приймання-передачі майна і закінчується датою припинення цих Договорів.
22.02.2022 між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого, на виконання Договору оренди №9056 Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності за адресою: 02139, м. Київ, вул. Братиславська, 50 (приміщення: цокольного, 1-го та 2-го поверхів адміністративної будівлі літера А; приміщення гаражу літера Б; приміщення допоміжної (господарської) будівлі літера В).
Складеного та підписаного між сторонами Акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого, на виконання Договору оренди №9139, матеріли справи не містять.
Враховуючи п.6.5. Договорів №9056 та №9139, суд зазначає, що позивач був зобов'язаний надати відповідачу для підписання два примірники Договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного Договору, затвердженого наказом Фонду державного майна (далі - Договір про відшкодування витрат), до Договору оренди №9056 від 22.02.2022 у строк до 01.03.2022, а до Договору оренди №9139 від 30.09.2022 у строк до 07.10.2022.
В той же час, доказів надання позивачем відповідачу для підписання примірників Договорів про відшкодування витрат до Договору №9056 від 22.02.2022 та Договору №9139 від 30.09.2022 у встановлені Договорами строки, матеріали справи не містять.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листами №06-07-1/919 від 15.10.2024 та №06-07-1/920 від 15.10.2024 надав відповідачу по два примірники Договорів про відшкодування витрат на оплату земельного податку до Договорів №9056, №9139; рахунки-фактури для оплати, а також податкові декларації.
Відповідачем вказані листи разом з проектами Договорів про відшкодування витрат на оплату земельного податку до Договорів №9056, №9139 отримано 21.10.2024, що не заперечується й самим відповідачем.
Так, відповідно до п.6.5. Договорів №9056 та №9139 від 04.11.2024, відповідач був зобов'язаний у строк до 04.11.2024 підписати і повернути позивачу примірники договорів або подати позивачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню позивачем за договорами.
Втім, відповідач у встановлені п.6.5. Договорів №9056 та №9139 отримані проекти Договорів про відшкодування витрат Балансоутримувача на оплату земельного податку не підписав, протоколів розбіжностей у разі наявності у нього заперечень щодо окремих умов договорів не склав і не надіслав їх позивачу.
Разом з тим, листом №517/5815 від 14.11.2024 відповідач повідомив позивача про те, що відшкодування витрат на оплату земельного податку за 2024 рік відповідачем може бути здійснено тільки за наявності кошторисних призначень, та зазначив, що уразі збільшення відповідних бюджетних призначень та асигнувань на 2024 рік, відповідачем буде розглянуто надані проекти договорів та за умов відсутності зауважень, будуть погоджені та підписані.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, який був чинним на момент виникнення спірних відносин, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно з положеннями статей 626- 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічний за змістом припис вміщено в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 759 та статті 761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Частиною першої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження примірних договорів оренди державного майна" від 12.08.2020 №820 затверджено примірний договір оренди нерухомого майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.
Наказом Фонду державного майна України від 05.09.2023 № 1576 затверджено Примірний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 року №630 до плати за оренду іншого окремого індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладеного договору зобов'язується надавати орендарю балансоутримувач. Відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю здійснюється відповідно до договору, укладеного між балансоутримувачем та орендарем, примірна форма якого затверджується Фондом державного майна.
Суд зазначає, що на законодавчому рівні розмежовано нарахування, пропорції та розподіл орендної плати і витрат на утримання орендованого майна, що підлягають сплаті на підставі відповідних типових договорів, укладених з орендарем окремо щодо оренди та щодо витрат на утримання майна і надання комунальних послуг.
При цьому, суд звертає увагу, що обов'язок відповідача підписати Договори про відшкодування витрат балансоутримувача передбачений у пунктах 6.5 Договору оренди №9056 від 22.02.2022 та №9139 від 30.09.2022.
В той же час, як встановлено судом, відповідач, на якого відповідно до пунктів 6.5. Договорів оренди покладено обов'язок укласти спірні договори, всупереч умовам договорів оренди та наведеним вище нормам законодавства, не підписав отримані проекти договору, а за наявності заперечень щодо окремих умов договору не склав протоколів розбіжностей та у встановлені строки не надіслав їх другій стороні разом з підписаними договорами.
За висновком суду, спірні Договори про відшкодування витрат мали бути укладені між сторонами, виходячи, як з умов укладених сторонами Договорів оренди №9056 від 22.02.2022 та №9139 від 30.09.2022, які є обов'язковими для виконання в силу припису статті 629 Цивільного кодексу України, так і виходячи з норм діючого законодавства.
Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогою про визнання договорів укладеними 04.07.2025.
При цьому, як вбачається з проектів Договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на оплату земельного податку, які позивач просить визнати укладеними, ці Договори набирають чинності з дня їх підписання та діють до 31.12.2024. Відповідно до ч.3. ст.631 Цивільного кодексу України, сторони узгодили, що Договір поширює свою дію на відносини між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2024. Сторони домовились, що обов'язок сторони 2 щодо здійснення оплати за цим Договором виникає не раніше підписання цього Договору. (п.7.1. проектів Договорів)
Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування.
Враховуючи, що предметом розгляду у цій справі є переддоговірний спір і, відповідно, договірне зобов'язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у цій справі.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідно до запропонованих позивачем проектів договорів строк початку та строк закінчення їх дії перебувають за межами дати набрання рішенням суду законної сили.
Таким чином, є неможливим укладення спірних договорів з моменту набрання рішенням законної сили у редакціях позивача, які передбачають, що договори діють до 31.12.2024, оскільки такі умови договорів визначають для відповідача зобов'язання, які не існували раніше, а саме до дати набрання чинності рішенням суду про визнання договору укладеним.
За змістом частини 2 статті 631 Цивільного кодексу України договір, за загальним правилом, набирає чинності з моменту його укладення та не застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення; з цього правила існує виняток, передбачений частиною 3 тієї ж статті, за яким сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, але такий виняток може мати місце лише за згодою сторін.
При цьому, умови щодо поширення дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, можуть бути передбачені лише за волевиявленням сторін договору.
У переддоговірному спорі, який виник щодо договору, укладання якого є обов'язковим в силу закону, фактично судовим рішенням утверджуються права та обов'язки для сторін цього договору, зміст яких є обов'язковим у силу вимог закону, або такі, що погоджені сторонами.
Отже, оскільки такого погодження сторонами на попередній період не встановлено, то, відповідно, у суду відсутні підстави застосовувати умови договору до правовідносин, що виникли між сторонами з 01.01.2024.
Так, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що визнання на підставі рішення суду укладеними договорів, строк дії яких на день набрання рішенням суду законної сили закінчився, а договори є припиненим, суперечитиме принципу розумності.
Відтак в даному випадку у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання укладеними Договори про відшкодування витрат балансоутримувача у наданих позивачем редакціях.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат на оплату у 2024 році земельного податку в сумі 350082,81 грн за користування земельною ділянкою, за адресою: 02139, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 50 та заборгованості з відшкодування витрат на оплату у 2024 році земельного податку в сумі 614456,60 грн за користування земельною ділянкою за адресою: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 1, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (пункт 286.6. статті 286 Податкового кодексу України).
Оскільки частку земельного податку, яка має бути відшкодована відповідачем відповідно до Договорів оренди №9056 від 22.02.2022 та №9139 від 30.09.2022, позивачем визначено пропорційно частці площі об'єкту оренди у загальній площі нерухомого майна, розміщених на відповідних земельних ділянках.
Водночас, Договори оренди №9056 від 22.02.2022 та №9139 від 30.09.2022 не містять умов щодо порядку оплати та яким саме чином визначаються витрати на відшкодування земельного податку, а отже за відсутності укладених між сторонами договорів про відшкодування витрат на оплату земельного податку, суд не вбачає за можливе встановити як достовірну площу земельної ділянки, так і достовірну вартість земельного податку, яку мав би сплачувати відповідач у зв'язку з користування земельними ділянками, так само як і суд позбавлений можливості перевірити спосіб та методику здійснених позивачем розрахунків, враховуючи відсутність погодженого між сторонами порядку таких нарахувань та їх оплат.
Відтак, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову у вказаній частині.
Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не впливають на встановлені судом обставини та результат вирішення спору.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 197 ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 20.10.2025
Суддя Я.В. Маринченко