ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2025Справа № 910/10421/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орій", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" та фізичної особи ОСОБА_1 , про стягнення 45 108,58 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У серпні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Провагроінвест" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орій" (далі - Товариство) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 45 108,58 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як роботодавець винної у вказаній ДТП фізичної особи, всупереч статтям 1172, 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка залишилась невідшкодованою після виплати страховиком відповідача страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 серпня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/10421/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аркс" (далі - Підприємство) та фізичну особу ОСОБА_1 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 26 серпня 2025 року була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 27 серпня 2025 року (23 година 48 хвилин), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 26 серпня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте Товариство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
4 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від Компанії на виконання вищевказаної ухвали суду надійшли докази направлення копій позовної заяви з додатками третім особам.
Треті особи про розгляд даної справи були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте жодних заяв чи клопотань на адресу суду в установлені ухвалою суду від 26 серпня 2025 року строки не направили.
Інших заяв чи клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.
Приймаючи до уваги те, що Товариство та треті особи були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду даного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
5 жовтня 2020 року о 9 годині 40 хвилин на автошляху МОЗ Київ-Харків 100 км 500 м, у напрямку міста Харків, сталась ДТП за участі автомобіля "MAN TGS 21440", державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом "WIELTON NW48А", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та транспортного засобу "Skoda Superb", державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "MAN TGS 21440", державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом "WIELTON NW48А", державний номерний знак НОМЕР_2 , виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу автомобілю "Skoda Superb", державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, здійснивши зіткнення, що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів. ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги пункту 16.13. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
Вказані обставини встановлені в постанові Яготинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року в справі № 382/1343/20, якою водія транспортного засобу "MAN TGS 21440", державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом "WIELTON NW48А", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).
Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль "Skoda Superb", державний номерний знак НОМЕР_3 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого автомобіля є ОСОБА_2 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Пошкоджений транспортний засіб був застрахований в ПрАТ "СК "Провідна" (яке в подальшому було перейменовано на Компанію) на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 13 лютого 2020 року № 06/6769288/1007/20, копія якого наявна в матеріалах даної справи.
З матеріалів справи вбачається, що 6 жовтня 2020 року власник застрахованого позивачем транспортного засобу звернувся до останнього із заявою про факт настання події від вказаної дати.
Судом також встановлено, що на підставі: довідки Національної поліції України від 5 жовтня 2020 року № 3020281443821361, схеми місця ДТП від 5 жовтня 2020 року, складеною за участю учасників спірної ДТП, акта огляду пошкодженого транспортного засобу від 7 жовтня 2020 року, складеного за участю уповноваженого представника позивача ОСОБА_3 , рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій" від 7 жовтня 2020 року № АЦ-САСТ-2039065 та від 27 листопада 2020 року № АЦ-САСТ-2043490, акта виявлення прихованих пошкоджень до напрямку на ремонт від 30 листопада 2020 року № 2300322650, складеного та підписаного за участю ОСОБА_2 , Компанії та ТОВ "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій", - позивачем були здійснені розрахунки суми страхового відшкодування та складені страхові акти: від 16 жовтня 2020 року № 2300322650 (1), від 2 грудня 2020 року № 2300322650 (2) (належні копії зазначених документів містяться в матеріалах справи). Відповідно до вказаних актів загальна сума страхового відшкодування склала 175 108,58 грн.
З матеріалів справи вбачається, що вказана сума страхового відшкодування була перерахована позивачем на рахунок суб'єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - ТОВ "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій в національній валюті: від 19 жовтня 2020 року № 037134 на суму 168 329,87 грн, від 3 грудня 2020 року № 043676 на суму 6 778,71 грн.
Вказані страхові акти та визначена в них сума страхового відшкодування, яку Компанія сплатила на користь власника пошкодженого транспортного засобу, у встановленому законом порядку не оскаржувалися.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Судом також встановлено, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника автомобіля "MAN TGS 21440", державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом "WIELTON NW48А", державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована Підприємством на підставі договору (полісу) № ЕР-143760969 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн). Копія полісу наявна в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та на час звернення позивача до суду з даним позовом (далі - Закон), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № ЕР-143760969 та положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у Підприємства в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до Компанії у межах ліміту відповідальності, визначеного вказаним полісом, що дорівнює 130 000,00 грн, та за вирахуванням суми франшизи - 0,00 грн.
Відповідно до абзаца 2 пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15-ти днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку (пункт 36.7. статті 36 Закону).
Судом встановлено, що 12 квітня 2021 року Підприємство перерахувало на користь позивача страхове відшкодування за вказаним полісом у розмірі 130 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією бухгалтерської довідки Компанії від 15 липня 2025 року вих. № 22-19/1485. Вказана сума страхового відшкодування у встановленому законом порядку не оскаржувалася.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За загальними правилом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Зі змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно шкоди, зокрема, майнової.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини 2 цієї статті таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 1 статті 1172 ЦК України).
Положення частини 1 статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина 2 статті 1187 ЦК України).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 10 серпня 2022 року в cправі № 904/6092/21, від 1 листопада 2021 року в справі № 920/343/20.
Для покладення на юридичну чи фізичну особу відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності, так і певних спеціальних умов. До таких спеціальних умов належить: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною чи фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків (виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, які хоч і виходять за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу; якщо така шкода завдана працівником у робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року в справі № 661/740/18.
З матеріалів справи вбачається, що на момент настання спірної ДТП власником транспортного засобу "MAN TGS 21440", державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом "WIELTON NW48А", державний номерний знак НОМЕР_2 , є відповідач у даній справі. Вказана обставина не заперечувалася учасниками судового процесу та підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.
У матеріалах справи також відсутні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не перебував з відповідачем у трудових відносинах та не виконував своїх трудових обов'язків під час вчинення спірної ДТП.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статтей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У свою чергу, відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні приписів статей 76-78 ГПК України на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як винна в спірній ДТП особа самовільно (поза виконанням трудових обов'язків), заволодів автомобілем марки "MAN TGS 21440", державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом "WIELTON NW48А", державний номерний знак НОМЕР_2 , як і не надав доказів того, що дії, які мав намір вчинити водій на вказаному транспортному засобі, виходять за межі його трудових обов'язків.
При цьому, жодних доказів звернення відповідача до правоохоронних органів про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 289 Кримінального кодексу України, матеріали справи не містять і Підприємством надано не було.
Відповідач під час розгляду справи також не надав суду належних і допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині суми спірного відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, у тому числі факту дорожньо-транспортної пригоди, наявність вини ОСОБА_1 , як водія відповідача, в її скоєнні.
Оскільки невідшкодована позивачу сума страхового відшкодування становить 45 108,58 грн (175 108,58 грн (виплачена потерпілій особі сума страхового відшкодування) - 130 000,00 грн (виплачена страховиком відповідача сума страхового відшкодування), і Товариством не надано жодних заперечень та доказів необґрунтованості виплаченої суми страхової виплати за полісом № ЕР-143760969, як і доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП і документів на підтвердження оплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо її несплати, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимоги Компанії до Товариства щодо стягнення цієї суми грошових коштів. У зв'язку з цим, позовна вимога про стягнення з відповідача 45 108,58 грн є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Компанії підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орій" (01103, місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 26, офіс 111; ідентифікаційний код 23385356) на користь Приватного акціонерного товариства "Провагроінвест" (03049, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 25; ідентифікаційний код 23510137) 45 108 (сорок п'ять тисяч сто вісім) грн 58 коп. основної заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2025 року.
СуддяЄ.В. Павленко