ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2025Справа № 910/10434/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-фарм" про стягнення 8 813,40 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У серпні 2025 року Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-фарм" (далі - Товариство) 8 813,40 грн пені, нарахованої за порушення відповідачем строків поставки обумовленого товару за договором про закупівлю від 10 грудня 2024 року № 09/581-12/2024 за період з 3 травня 2025 року по 14 травня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 серпня 2025 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10434/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 26 серпня 2025 року була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 27 серпня 2025 року (23 година 32 хвилини), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 26 серпня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте Товариство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
23 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких останній повідомив про те, що ціна позову не змінилася, спірна заборгованість відповідачем погашена не була.
Інших заяв чи клопотань, зокрема, по суті спору, від сторін справи не надходило.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10 грудня 2024 року за результатами проведення публічної закупівлі № UA-2024-11-07-011741-а між Підприємством і Товариством був укладений договір про закупівлю № 09/581-12/2024, за умовами якого останнє зобов'язалося поставити позивачу фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в специфікації (додаток № 1 до договору), а Підприємство - прийняти й оплатити цю продукцію в порядку та на умовах, визначених цим правочином.
Вказаний договір, а також додаток № 1 до нього (специфікація) підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою електронних цифрових підписів, а також скріплені електронною печаткою Товариства.
Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020 на умовах DAP або DDP склад замовника (на території України).
За пунктом 3.1. вказаного правочину його загальна ціна вказується в специфікації (додаток № 1) та складає 734 448,00 грн з ПДВ.
Якщо інше не передбачено цією угодою, за загальним правилом оплата продукції здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства й нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати (пункт 3.4. договору).
Пунктом 4.1. вказаного правочину визначено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку обумовленої продукції у строк, вказаний у специфікації (додаток № 1).
За пунктом 4 додатку № 1 до договору (специфікації) постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції у строк до 2 травня 2025 року включно. Поставка продукції здійснюється постачальником однією або окремими партіями.
Пунктом 8.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього правочину, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
За кожне порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому, відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими). У разі застосування пені та/або штрафу постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30-ти робочих днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику (пункти 8.2., 8.4. вказаного правочину).
Відповідно до пункту 15.5. договору додаткові угоди та додатки до нього є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками (за наявності) сторін.
Пунктом 6 додатку № 1 до договору (специфікації) визначено, що відповідно до пункту 10.1. договору останній діє до 2 червня 2025 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, зокрема в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
З наявної у матеріалах справи копії платіжної інструкції від 19 грудня 2024 року № 8819 вбачається, що позивач на виконання умов зазначеного договору здійснив попередню оплату вартості погодженого сторонами товару на суму 734 448,00 грн.
Проте, 15 травня 2025 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, пунктом 1.1. якої було внесено зміни до пунктів 4-6 специфікації (додатку № 1 до договору) та продовжено строк постачання обумовленого договором товару до 30 травня 2025 року включно. Строк дії вказаного правочину продовжено до 30 червня 2025 року.
Вказана додаткова угода підписана електронними цифровими підписами уповноважених представників Підприємства та Товариства.
За змістом пункту 1.2. додаткової угоди інші умови вищевказаного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання. При цьому, постачальник не звільняється від зобов'язань щодо сплати пені та штрафу, передбачених договором, а також відшкодування замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) продукції, що мали місце на момент підписання цієї додаткової угоди.
Відповідно до пункту 1.4. вказаної додаткової угоди остання набуває чинності з моменту її підписання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної № 43924 Товариство 22 травня 2024 року здійснило поставку позивачу обумовленої продукції, загальною вартістю 734 448,00 грн. Ця видаткова накладна (копія якої міститься в матеріалах справи) підписана уповноваженими представниками обох сторін без жодних заперечень і зауважень, а також скріплена печаткою Товариства.
Оскільки, на думку Підприємства, відповідач порушив встановлений договором строк поставки продукції загальною вартістю 734 448,00 грн, позивач на підставі пункту 8.2. договору нарахував Товариству за період з 3 травня 2025 року по 14 травня 2025 року пеню у сумі 8 813,40 грн та звернувся до останнього з претензією від 11 липня 2025 року № 05/2783-07/2025 про сплату вищевказаної неустойки. Однак, ця претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Приписами статті 230 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 231 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Судом встановлено, що Підприємство відноситься до суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.
Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання.
Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір пені є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства, положенням договору та додаткової угоди від 15 травня 2025 року № 1, позов про стягнення з відповідача вказаної суми пені підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-фарм" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 21, кімната 506; ідентифікаційний код 40581739) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7; ідентифікаційний код 42574629) 8 813 (вісім тисяч вісімсот тринадцять) грн 40 коп. пені та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2025 року.
СуддяЄ.В. Павленко