номер провадження справи 24/129/25
09.10.2025 Справа № 908/2686/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи №908/2686/25
за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (юридична адреса: бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091)
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Толока 37" ідентифікаційний код юридичної особи 42455170 (вул. Професора Толока, буд. 37, м. Запоріжжя, 69121)
про стягнення 5623,67 грн
за участю представників:
від позивача: Науменко М.В., довіреність від 17.12.2024 № 905/20-25
від відповідача: не прибув
вільний слухач: ОСОБА_1., пасторт
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Толока 37" про стягнення з відповідача заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 09.02.2023 в сумі 5623,67 грн на підставі умов індивідуального договору про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії № 71204981, укладеного між сторонами, який є публічним і діє з 01.11.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.07.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2686/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач за договором позички користується нежитловим приміщенням № 267, по вулиці Професора Толока, 37 у м. Запоріжжя . 02.10.2021 позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Отже, станом на 01 листопада 2021 року типовий індивідуальний договір № 71204981 про надання послуги з постачання гарячої води за адресою:м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 37, прим. 267 між позивачем та відповідачем з 01 листопада 2021 року є укладеним. Позивачем, за період з 01.11.2022 по 09.02.2023 нараховано до сплати за послугу з постачання гарячої води 5623,67 грн, однак зобов'язання по сплаті за надані послуги відповідачем не виконано, що стало підставою звернення до суду.
Ухвалою суду від 04.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2686/25 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Присвоєно справі номер провадження 24/129/25. Судове засідання для розгляду справи призначено на 15.09.2025.
Ухвалою суду від 15.09.2025 розгляд справи відкладено на 09.10.2025.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 09.10.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.
Ухвала суду від 04.09.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2686/25 направлялась судом на юридичну адресу відповідача (вул. Професора Толока, буд. 37, м. Запоріжжя, 69121) та вручено уповноваженій особі 13.09.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення Укрпошта.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
В засіданні 09.10.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи позивача, суд
Концерн "Міські теплові мережі" (позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).
Відносини між споживачами та виконавцями послуг з постачання гарячої води регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 року № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Толока 37» за договором позички користується нежитловими приміщенням № 267, по вулиці Професора Толока, 37 у м. Запоріжжя,
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
02.10.2021 Концерн "Міські теплові мережі" оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Крім того ч. 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Таким чином, в силу вимог вище наведених норм Закону з 01.11.2021 Концерном "Міські теплові мережі" з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Толока 37» укладено типовий індивідуальний договір № 71204981 про надання послуги з постачання гарячої води (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 37, прим. 267.
Житловий будинок по вул. Професора Толока буд. 37 у м. Запоріжжя оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку (Архів показів опалення, копії Актів ГОТЕ містяться в матеріалах справи).
Нежитлове приміщення відповідача не оснащене розподільним приладом обліку теплової енергії.
Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 73204981 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Позивачем, за період з 01 листопада 2022 року по 09 лютого 2023 року нараховано до сплати за послугу з постачання теплової енергії 5623,67 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були сформовані та надіслані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги.
Законодавець жодним нормативно-правовим актом не визначив, яким саме чином необхідно надати споживачу рахунки на оплату спожитої послуги (особисто, простою, рекомендованою, цінною кореспонденцією чи методом розносу по поштовим скриням/приміщенням споживання). Крім того, споживачу надано право отримувати інформацію - як зазначену в рахунках на оплату так і додаткову без додаткової плати. Тобто законодавець в повній мірі сприяє отриманню споживачем достатньої кількості інформації.
Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 Договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Також, згідно пункту 36 Договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
Пунктом 41 Договору зазначені обов'язки споживача, зокрема, оплачувати за надану послугу необхідно за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
За спірний період відповідач не здійснив у повному обсязі оплати за отримані послуги, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем у розмірі 5623,67 грн, що стало підставою звернення позивач до суду з даним позовом.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 5 Договору зазначено, що Виконавець (Позивач) зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (надалі Методика).
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також: приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу IІІ Методики.
Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.
Розділом II Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.
Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та(у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Пунктом 12 розділом 4 Методики передбачено: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/ нежитлових приміщень.
Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019.
Враховуючи відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення - вказане приміщення є опалювальним.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
На виконання пункту 5 Договору позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя по вул. Професора Толока буд. 37 .
Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період 01.11.2022 по 09.02.2023 на загальну суму 5623,67 грн, що підтверджується також розрахунком суми грошової заборгованості, інформацією щодо нарахувань як по будинку в цілому так і по приміщенню відповідача.
Позивачем сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату, в яких міститься вичерпна інформацію щодо кількості наданих послуг, вартості та наявної заборгованості.
Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках на адресу Концерну "Міські теплові мережі" не надав, тобто фактично погодився з кількістю наданих послуг та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідний період.
Відповідач не виконав свої обов'язки згідно Договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим за відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 5623,67 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, доводи позивача не спростував, не надав належних та допустимих доказів виконання у повному обсязі взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати за надані послуги за період з 01.11.2022 по 09.02.2023 в сумі 5623,67 грн, а отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Толока 37" ідентифікаційний код юридичної особи 42455170 (вул. Професора Толока, буд. 37, м. Запоріжжя, 69121) на користь Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (юридична адреса: бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091) грошової заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в сумі 5623 (пять тисяч шістсот двадцять три) грн 67 коп. основного боргу за період з 01.11.2022 по 09.02.2023 на р/р № НОМЕР_1 у філії АТ "Укрексімбанк" у м. Києві, МФО 322313, ЄДРПОУ 32121458.
Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Стягнути Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Толока 37" ідентифікаційний код юридичної особи 42455170 (вул. Професора Толока, буд. 37, м. Запоріжжя, 69121) на користь Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (юридична адреса: бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21.10.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян