вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
16 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/398/22
Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Райніш М.І., розглянувши в загальному позовному провадженні справу
за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Небесної Сотні, 6
до відповідача 1: Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 33868924, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, 3,
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К», код ЄДРПОУ - 42342703, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Бобяка Миколи, будинок 15 Д,
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
за участі представників сторін:
від позивача (прокуратури) - прокурора Ужгородської окружної прокуратури Ніроди М.В.,
від відповідача 1 - Белякова А.І. (у порядку самопредставництва),
від відповідача 2 - адвоката Сосули О.О. (згідно ордерів серії АО №1168415 від 26.03.2025, серії АО №1172785 від 28.04.2025), у режимі відеоконференції,
від відповідача 2 - адвоката Маркусь М.І. (згідно ордеру серії АО №1198606 від 13.10.2025),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Ужгородської окружної прокуратури (далі - прокурор, позивач) 27.06.2022 звернувся з позовною заявою від 10.06.2022 за №07.53-104-3381ВИХ-22 до Господарського суду Закарпатської області (зареєстрована за вх. №02.3.1-05/416/22) в інтересах держави до Ужгородської міської ради (далі - Міськрада, відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К» (далі - ТОВ «Інвестгруп К», відповідач 2) про:
- визнання незаконним та скасування п. 1.5 рішення Міськради від 07.09.2021 за № 406 про затвердження проєкту із землеустрою ТОВ ?Інвестгруп К? щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на вул. Миколи Бобяка, 15 Д (далі - земельна ділянка) з подальшою передачею в оренду;
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.09.2021 за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га, укладеного між відповідачами (далі - оспорюваний договір);
- скасування державної реєстрації права користування (оренди) ТОВ «Інвестгруп К» з одночасним припиненням права користування (оренди).
1.2. Позовні вимоги прокурор обґрунтовував тим, що на підставі рішення Міськради від 07.09.2021 за №406 відповідачу 2 передано у користування земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га, а в подальшому укладено договір оренди від 15.09.2021 цієї земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м.Ужгород по вул. Миколи Бобяка, 15 Д.
За доводами прокурора, ТзОВ «Інвестгруп К», маючи у власності нежитлове приміщення площею всього 54,3 кв.м, отримало в оренду земельну ділянку для його обслуговування загальною площею 22651 кв.м, що набагато більша за площу приміщення. Вказана обставина свідчить про явну неспівмірність площі нерухомого майна та отриманої без жодних конкурсних процедур земельної ділянки для його обслуговування.
Крім того, згідно з графічними матеріалами проведеної земельно технічної експертизи від 21.08.2021 у рамках досудового розслідування за №42019071030000176 від 13.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 364 та ч.1 ст.191 КК України, контури земельної ділянки, сформованої для передачі ТзОВ «Інвестгруп К», виходять за межі землекористування території Приватного акціонерного товариства «Модуль М» (далі - ПрАТ «Модуль М»), яке відчужило об'єкт нерухомості відповідачу 2, а тому при передачі земельної ділянки в оренду порушено вимоги статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Зміст судових рішень першої та апеляційної інстанції
2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 у справі №907/398/22 позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано п.1.5 рішення Ужгородської міської ради за №406 від 07.09.2021 про затвердження проекту із землеустрою ТОВ «Інвестгруп К» щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15Д, з подальшою передачею в оренду; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.09.2021 за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею, укладений мiж Ужгородською міською радою та ТзОВ «Інвестгруп К»; скасовано державну реєстрацію права користування (оренди) ТзОВ «Інвестгруп К» на земельну ділянку 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га, з одночасним припиненням права користування (оренди); стягнуто з Ужгородської міської ради в дохід державного бюджету України 3 721,50 грн. судового збору; стягнуто з ТзОВ «Інвестгруп К» в дохід державного бюджету України 3 721,50 грн. судового збору.
2.3. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТзОВ «Інвестгруп К» звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою від 22.12.2023.
2.3. Згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі №907/398/22 відмовлено у задоволенні вимог апеляційної скарги ТОВ «Інвестгруп К», рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 - залишено без змін.
3. Зміст та висновки постанови суду касаційної інстанції.
3.1. ТОВ «Інвестгруп К» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою від 14.10.2024 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024.
3.2. Згідно з постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 907/398/22 (далі - постанова Верховного Суду) задоволено частково касаційну скаргу ТОВ «Інвестгруп К»; скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023; у частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення ради і скасування державної реєстрації прийнято нове рішення - про відмову в задоволенні позову. У частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.3. Скасовуючи рішення місцевого та апеляційного господарських судів, Верховний Суд у постанові від 29.01.2025 дійшов таких висновків:
- вимоги про визнання договорів недійсними не є похідними від вимог про визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади чи місцевого самоврядування, оскільки задоволення перших не залежить від задоволення других, натомість оцінка такому рішенню може бути дана в мотивувальній частині судового рішення під час розгляду позовної вимог про визнання недійсним договору;
- вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, та про скасування державної реєстрації права користування (оренди) за ТОВ «Інвестгруп К» з урахуванням ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є неефективними способами захисту прав особи;
- наведене є підставою скасування Верховним Судом судових рішень першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення ради та скасування державної реєстрації права користування (оренди) та прийняття в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено;
- належним способом захисту територіальної громади до особи, за якою зареєстроване право оренди, за умови неправомірної реєстрації такого права є позовна вимогам про визнання відсутнім права оренди, що відповідає положенням п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п.4.31 постанови Верховного Суду);
- належним способом захисту прав територіальної громади у даній справі є вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди (ТОВ «Інвестгруп К») про визнання відсутнім права оренди, втім з такою позовною вимогою прокурор не звертався (п.4.32 постанови Верховного Суду).
4. Новий розгляд справи місцевим господарським судом.
4.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2025 справу №907/398/22, яка надійшла з Верховного Суду на новий розгляд, розподілено судді Сисину С.В.
4.2. Згідно з ухвалою від 27.02.2025 справу №907/398/22 суддею Сисин С.В. прийнято до свого провадження; призначено підготовче засідання на 27.03.2025.
В ухвалі від 27.02.2025 суд встановив учасникам спору строк для надання суду письмово висловленої позиції з урахуванням обставин і висновків, зазначених у постанові Верховного Суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали.
4.3. Сторони не скористалися своїм правом на подачу в суд заяв із письмово висловленими позиціями у справі (з урахуванням обставин і висновків, зазначених у постанові Верховного Суду), так як на адресу суду не надходило відповідних заяв від позивача та відповідачів у строк, визначений судом в ухвалі від 27.02.2025.
4.4. Ухвалою суду від 27.03.2025 задоволено клопотання представника відповідача 2 - адвоката Майор І.В. від 26.03.2025 про відкладення підготовчого засідання, яке призначено на 30.04.2025; з власної ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; задоволено клопотання представника відповідача 2 - адвоката Сосули О.О. від 26.03.2025 у частині проведення наступних (після 27.03.2025) судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
4.5. 09.04.2025 надійшла ухвала Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025, з якої вбачається поновлення апеляційним судом апеляційного провадження у справі №907/398/22 за апеляційною скаргою ПрАТ «Модуль М» від 19.09.2024 на рішення від 09.11.2023, а тому апеляційний суд постановив витребувати матеріали справи у Господарського суду Закарпатської області.
Ухвалою суду від 14.04.2025 зупинено провадження до повернення матеріалів справи до Господарського суду Закарпатської області з Західного апеляційного господарського суду.
4.6. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Модуль М» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023.
4.7. Листом від 13.06.2025 вих.№09-01/971/25 Західний апеляційний господарський суд надіслав на адресу Господарського суду Закарпатської області матеріали справи №907/398/22 (лист зареєстрований за вх.№03.2.1-025692/25 від 17.06.2025).
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.06.2025 поновлено провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2025.
4.8. Згідно з ухвалою від 22.07.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача 2 - адвоката Сосули О.О. від 19.07.2025 про відкладення підготовчого засідання, яке призначено на 11.08.2025.
4.9. У підготовчому засіданні 11.08.2025 прокурор заявила клопотання, яке судом задоволено, про відкладення судового засідання, так як керівник Ужгородської окружної прокуратури перед судовим засіданням подав заяву про зміну предмету позову.
Згідно з ухвалою від 11.08.2025 підготовче засідання відкладено на 04.09.2025.
4.10. 11.08.2025 надійшла заява керівника Ужгородської окружної прокуратури від 11.08.2025 №07.53-107-6194вих-25 про зміну предмету позову (зареєстрована за вх. №02.3.1-02/7093/25), згідно з якою прокурор просив доповнити предмет позову наступною позовною вимогою: зобов'язати ТОВ «Інвесттруп К» повернути територіальній громаді міста Ужгорода земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га, а в іншій частині позовні вимоги прокурора - залишити без змін.
4.11. 11.08.2025 надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову керівника Ужгородської окружної прокуратури від 11.08.2025 №07.53-107-6193вих-25 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/7094/25).
Згідно з ухвалою від 13.08.2025 судом задоволено заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову від 11.08.2025.
Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га, що належить територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.
Заборонено ТОВ «Інвестгруп К», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га.
Заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га.
Заборонено Ужгородській міській раді, ТОВ «Інвестгруп К», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо відчуження, поділу, об'єднання, передачі в оренду чи на іншому праві користування щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га.
Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га.
4.12. Згідно з ухвалою від 18.08.2025, враховуючи перебування головуючого у справі - судді Сисина С.В. у відпустці з 25.08.2025 по 12.09.2025 на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/31-к від 18.08.2025, наступне підготовче засідання у справі призначено на 17.09.2025.
4.13. Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Сисина С.В. станом на 17.09.2025, згідно з ухвалою від 26.09.2025 (постановленою відразу після виходу судді на роботу після лікування) наступне підготовче засідання призначено на 13.10.2025.
4.14. Згідно з ухвалою від 08.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Інвестгруп К» від 02.10.2025, поданого його представником - адвокатом Сосула О.О., про скасування заходів забезпечення позову (зареєстрованого за вх.02.3.1-02/8590/25 від 02.10.2025).
4.15. 30.09.2025 від представника ТОВ «Інвестгруп К» - адвоката Сосули О.О. надійшло клопотання про призначення земельно-технічної експертизи від 30.09.2025, проведення якої він просить доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (зареєстроване за вх. №02.3.1-02/8512/25).
13.10.2025 від цього ж представника відповідача 2 надійшло клопотання про призначення земельно-технічної експертизи від 12.10.2025 з доказами його направлення до електронних кабінетів учасників справи, яке є аналогічного змісту клопотанню про призначення експертизи від 30.09.2025.
4.16. 08.10.2025 від представника ТОВ «Інвестгруп К» - адвоката Сосули О.О. надійшли додаткові пояснення від 08.10.2025 (зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/8763/25).
13.10.2025 від цього ж представника відповідача 2 надійшли додаткові пояснення від 12.10.2025 (зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/8763/25) з доказами їх направлення до електронних кабінетів інших учасників справи, які є аналогічного змісту додатковим поясненням від 08.10.2025.
4.17. 13.10.2025 надійшли заперечення керівника Ужгородської окружної прокуратури від 13.10.2025 №07.53-107-7597вих-25 (зареєстровані за вх. №02.3.1-02/8886/25), згідно з якими позивач заперечує проти задоволення клопотань ТОВ «Інвестгруп К» від 30.09.2025 і від 12.10.2025 про призначення земельно-технічної експертизи, наголошуючи, що у справі наявний проведений у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2019 за №42019071030000176, висновок земельно-технічної експертизи №СЕ-19/107-21/5452-ЗТ від 25.08.2021. Отже, оскільки висновок експертизи від 25.08.2021 виконаний відповідно до вимог законодавства, є об'єктивним і не підлягає сумнівам, підстав для призначення у справі повторної експертизи з цих же питань немає, а відтак клопотання відповідача 2 про призначення експертизи, на переконання прокурора, не підлягають задоволенню.
4.18. У підготовчому засіданні 13.10.2025, проведеному за участі прокурора, представників відповідачів 1 та 2, суд розглянув заяви та клопотання, подані позивачем та представником відповідача 2.
Щодо заяви керівника Ужгородської окружної прокуратури від 11.08.2025 №07.53-107-6194вих-25 про зміну предмету позову (далі - заява про зміну предмету позову) судом було враховано таке.
У цій заяві позивач з посиланням на матеріали справи, зазначив, що маючи у власності нежитлове приміщення площею всього 54,3 кв. м, ТОВ ?Інвестгруп К? відповідно до пункту 1.5 рішення Міськради №406 від 07.09.2021 отримало в оренду згідно оспорюваного договору оренди земельної ділянки, спірну земельну ділянку загальною площею 22651 кв. м для обслуговування нежитлового приміщення, що набагато більша за площу приміщення. Вказана обставина свідчить про явну неспівмірність площі нерухомого майна та отриманої без жодних конкурсних процедур земельної ділянки для його обслуговування.
З посиланням на такі обставини справи та правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 907/398/22; зазначаючи, що відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи; з посиланням на норми Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, «Закону України «Про оренду землі», практику Верховного Суду щодо переліку способів захисту під час розгляду справ даної категорії, у заяві позивач вказав, що наслідком визнання недійсним спірного договору оренди землі є обов'язок орендаря повернути земельну ділянку орендодавцю.
Навівши такі аргументи, згідно заяви від 11.08.2025 позивач просив доповнити предмет позову наступною позовною вимогою: зобов'язати відповідача 2 повернути територіальній громаді міста Ужгорода земельну ділянку, а в іншій частині позовні вимоги прокурора - залишити без змін.
4.19. Розглядаючи заяву позивача про зміну предмету позову, судом було враховано, що згідно з ч.4 ст. 46 ГПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.
Зокрема, відповідно до абз. 2 ч.4 ст. 46 ГПК України зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Отже, за змістом абз. 2 ч.4 ст. 46 ГПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову допускаються виключно, перш за все, у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання. У цьому випадку зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені ч.3 ст. 46 ГПК України, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача.
Щодо наявності підстав для прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 910/15138/19, у якій касаційному судом зазначено, що, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Оскільки предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №922/53/19).
Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
У постанові від 29.01.2025 у справі № 910/15138/19 Верховний Суд зазначив, що із системного аналізу норм ч.3 і 4 ст. 46 ГПК України убачається, що позивач відповідно до норм ГПК наділений правом змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у тому разі, якщо суд установить, що це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку зі зміною фактичних обставин справи, а предмет чи підстава позову при первісному розгляді були недостатніми для такого належного захисту. Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №902/743/18.
Отже, оскільки у заяві керівник Ужгородської окружної прокуратури доповнив предмет позову новою позовною вимогою про зобов'язання ТОВ «Інвесттруп К» повернути територіальній громаді міста Ужгорода спірну земельну ділянку та одночасно залишив позовну вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, то наведене свідчить про зміну предмета позову.
У той же час, враховуючи, що у заяві керівника Ужгородської окружної прокуратури від 11.08.2025 №07.53-107-6194вих-25 про зміну предмету позову не наведено зміни фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання; враховуючи, що згідно приписів абз. 2 ч.4 ст. 46 ГПК України зміна предмета позову під час нового розгляду справи допускаються виключно, перш за все, у зв'язку із зміною таких фактичних обставин, то наведене, на переконання суду, свідчить про відсутність обгрунтованих і законних підстав для прийняття до розгляду означеної заяви позивача про зміну предмету позову від 11.08.2025.
4.20. Щодо клопотань представника відповідача 2 про призначення земельно-технічної експертизи від 30.09.2025 та від 12.10.2025 (далі - клопотання про експертизу), судом у підготовчому засіданні встановлено таке.
Відповідно до цих клопотань представник відповідача 2 просив призначити земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання, чи знаходиться спірна земельна ділянка в межах земельної ділянки, визначеної у Державному акті на право користування землею серії Б №026704, виданого в 1985 році, якщо ні, то яка її частина (із зазначенням площі та конфігурації) виходить за межі земельної ділянки, визначеної у цьому державному акті.
Щодо вказаних клопотань судом враховано, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (див., зокрема постанови Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 922/304/24, від 04.12.2024 у справі № 910/2101/24, від 11.04.2024 у справі №910/15160/19, від 06.04.2023 у справі № 910/11002/21, від 27.04.2021 у справі № 927/685/20, від 12.05.2021 у справі № 922/1791/20).
У пункті 5.95 постанови від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, у пункті 5.46 постанови від 11.02.2025 у справі № 906/456/22, пункті 9.38 постанови від 04.03.3025 у справі № 910/4724/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначав, що, вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.
Розглянувши клопотання представника відповідача 2 про призначення експертизи; врахувавши приписи ч. 1 та 2 ст. 98 ГПК України, ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», заявлені підстави позову, наявні у справі докази та доводи заперечення керівника Ужгородської окружної прокуратури від 13.10.2025 №07.53-107-7597вих-25 на клопотання відповідача 2 про призначення експертизи, суд дійшов висновку про відсутність дійсної необхідності у призначенні судової експертизи у цій справі, та зазначив, що встановлення обставин спору, із врахуванням принципів змагальності та диспозитивності господарського судочинства, у цьому випадку не потребує застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.
4.21. У підготовчому засіданні 13.10.2025 прокурор заявила клопотання про оголошення перерви з метою ознайомлення з додатковими письмовими поясненнями представника ТОВ «Інвестгруп К» - адвоката Сосули О.О. від 08.10.2025 і від 12.10.2025.
4.22. За результатом проведеного підготовчого засідання суд згідно з ухвалою від 13.10.2025 постановив:
- відмовити у прийнятті до розгляду заяви керівника Ужгородської окружної прокуратури від 11.08.2025 №07.53-107-6194вих-25 про зміну предмета позову (зареєстрованої за вх. №02.3.1-02/7093/25 від 11.08.2025);
- відмовити у задоволенні клопотань ТОВ «Інвестгруп К» від 30.09.2025 і від 12.10.2025, поданих його представником - адвокатом Сосула О.О., про призначення земельно-технічної експертизи (зареєстрованих за вх. №02.3.1-02/8512/25 від 30.09.2025 і за вх.02.3.1-02/8882/25 від 13.10.2025);
- задовольнити усне клопотання представника позивача про оголошення перерви у судовому засіданні, яке призначити на 15.10.2025.
4.23. 15.10.2025 надійшли письмові пояснення керівника Ужгородської окружної прокуратури від 15.10.2025 №07.53-107-8053вих-25 (зареєстровані за вх. №02.3.1-02/9034/25).
4.24. Під час підготовчого засідання 15.10.2025 представники позивача та відповідачів повідомили про відсутність клопотань та заяв, та вказали за можливе закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.
Згідно з ухвалою від 15.10.2025 судом закрито підготовче провадження у справі; призначено справу до судового розгляду по суті.
4.25. Наприкінці підготовчого засідання 15.10.2025 представник відповідача 2 подав письмове клопотання у порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про початок судового розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, зазначивши про тривалий судовий розгляд справи - з 2022 року.
Представники позивача та відповідача 1 повідомили про свою згоду у порядку ч. 6 ст.183 ГПК України щодо початку судового розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, про що зазначили письмово у клопотанні представника відповідача 2.
Враховуючи такі обставини, суд постановив ухвалу, занесену до протоколу судового засідання без оформлення окремого документа, про задоволення поданого представником відповідача 2 клопотання у порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України. Разом з тим, враховуючи призначені 15.10.2025 судові засідання в інших справах, суд призначив справу до розгляду по суті на 16.10.2025.
4.26. 16.10.2025 суд розглянув справу по суті, під час чого заслухав вступні слова представників позивача та відповідачів; дослідив письмові докази у справі та пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи; заслухав виступи з промовами (заключними словами) учасників справи та після повернення зі стадії ухвалення судового рішення, у порядку ч.1 ст. 240 ГПК України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
4.27. Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
5. Суть спору за позицією прокурора (позивача у справі).
5.1. Згідно доводів позовної заяви від 10.06.2022 №07.53-104-3381ВИХ-22, відповіді на відзив Ужгородської міської ради від 15.08.2022 №07.53-104-5082ВИХ-22, додаткових пояснень від 20.09.2025 №07.53-104-5842вих-22, прокурор стверджує, що ним встановлено, що на підставі рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 за №406 передано у користування ТОВ «Інвестгруп К» земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га. У подальшому на підставі вказаного рішення між Ужгородською міською радою та ТОВ «Інвестгруп К» укладено договір оренди від 15.09.2021 земельної ділянки площею 22651 кв.м для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в місті Ужгород по вул. Миколи Бобяка, 15 Д.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ТОВ «Iнвестгруп К» по вул. Миколи Бобяка, 15Д перебуває нежитлове приміщення площею всього у 54,3 кв.м. Дане приміщення утворено внаслідок поділу будівлі під літерою Щ (загальною площею до поділу всього 102,8 кв.м), яке в свою чергу було передано y власність ТОВ «Інвестгруп К» за актом прийому-передачі нерухомого майна б/н, підписаним 09.11.2018 ПрАТ «Модуль М».
За доводами прокурора, ТОВ «Інвестгруп К», маючи у власності нежитлове приміщення площею всього 54,3 кв.м, отримало в оренду земельну ділянку для його обслуговування загальною площею 22651 кв.м, що у 417 разів більша за площу приміщення. Дана обставина свідчить про явну неспівмірність площі нерухомого майна та отриманої без жодних конкурсних процедур земельної ділянки для його обслуговування.
Прокурор звертає увагу на те, що згідно з графічними матеріалами проведеної земельно технічної експертизи від 21.08.2021 у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42019071030000176 від 13.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 364 та ч.1 ст. 191 КК України, контури земельної ділянки, сформованої для передачі ТОВ «Iнвестгруп К», виходять за межі землекористування території ПрАТ «Модуль М», що відчужив об'єкт нерухомості, а тому при передачі земельної ділянки в оренду порушено також вимоги ст.120 ЗК України і ст. 377 ЦК України.
Отже, враховуючи незаконність з наведених підстав п. 1.5 рішення Ужгородської міської ради за № 406 від 07.09.2021, наведена обставина є підставою визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.09.2021, укладеного між відповідачами, щодо оренди ТОВ «Інвестгруп К» земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га.
5.2. У поданих в суд письмових поясненнях від 15.10.2025 №07.53-107-8053вих-25, наданих керівником Ужгородської окружної прокуратури після ознайомлення із додатковими письмовими поясненнями представника відповідача 2 від 08.10.2025 і від 12.10.2025, позивач наводить обставини формування спірної земельної ділянки з єдиного масиву земель загальною площею 12 га, що перебували на праві постійного користування колишнього заводу «Ужгородприлад» (ПрАТ «Модуль М») на підставі державного акту серії Б №076204, яке (право) рішенням Міськради від 07.09.2021 за №422 припинено.
Як наполягає прокурор, до позовної заяви долучено докази формування земельної ділянки лише частково за рахунок землекористування ПрАТ «Модуль М», що відчужив об'єкт нерухомості відповідачу 2, що вбачається із висновку експерта за результатами земельно-технічної експертизи від 21.08.2021, проведеної в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42019071030000176 від 13.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358, ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 191 КК України.
Відтак, оскільки ПрАТ «Модуль М» мав право користування лише на частину земельної ділянки, що є предметом спору, право користування всією спірною земельною ділянкою під об'єктом нерухомості і не могло перейти до ТОВ «Інвестгруп К» в силу положень ст. 120 ЗК України.
Прокурор звертає увагу на наявну в справі відповідь від КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради №49/23 від 17.02.2023 про те, що за архівними матеріалами інвентаризаційної справи №3231 всього майнового комплексу по вул.Миколи Бобяка, 15, в м.Ужгороді, будівля під літерою «Щ» зазначена як артезіанська свердловина з насосною. Саме після поділу свердловини на два окремі приміщення на підставі висновку технічного поділу майна №19-7/0818 від 14.11.2018 до ТзОВ «Інвестгруп К» передано частину артезіанської свердловини з насосною у вигляді окремого нежитлового приміщення площею 53,4 кв.м.
Дана обставина свідчить про явну неспівмірність площі нерухомого майна та отриманої без жодних конкурсних процедур спірної земельної ділянки для його обслуговування. У той же час, надання новому власнику нерухомого майна земельної ділянки державної/комунальної форми власності на позаконкурентних засадах здійснюється лише в межах площі земельної ділянки, яка належала попередньому власнику нерухомості, а за відсутності таких прав - у межах площі землі, необхідної для експлуатації та обслуговування цього об'єкта.
Щодо цього, позивач також вказує, що ТОВ «Інвестгруп К» не відноситься до суб'єктів, які в силу ст. 141 ЗК України можуть набувати право постійного користування земельними ділянками.
Позивач зазначає, що розміри земельних ділянок, що надаються для будівництва та експлуатації будівель, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.
Водночас, жодних обґрунтувань на підставі державних норм і проектної документації при прийнятті рішення щодо необхідної земельної ділянки загальною площею 22651 кв.м для обслуговування частини артезіанської свердловини з насосною у вигляді окремого нежитлового приміщення площею 54,3 кв.м до Ужгородської міської ради не подавалось та матеріали проекту із землеустрою не містять, а відведення земельної ділянки здійснювалось без урахування черговості освоєння.
З посиланням на норми ст.ст. 203 і 215 ЦК України, за змістом яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, прокурор стверджує, що наведені ним обставини, є достатніми для визнання недійсним оспорюваного договору оренди земельної ділянки.
Щодо обраного прокурором способу захисту у виді визнання недійсним оспорюваного договору, прокурор звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 29.01.2025, касаційним судом не вказано, що така позовна вимога не є ефективним способом захисту.
З посиланням на ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої, зокрема, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження припиняються, прокурор стверджує, що у даному конкретному випадку заявляти окрему позовну вимогу про визнання відсутнім права оренди не є необхідним, адже таке право припиняється в разі недійсності договору оренди в силу закону.
У той же час, на думку прокурора, судове рішення про визнання недійсним документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав (договору оренди земельної ділянки), є безпосередньою підставою для скасування реєстрації права користування даного земельною ділянкою без необхідності винесення окремого рішення суду.
Щодо заявлення вимоги про повернення земельної ділянки, позивач звертає увагу, що, повертаючи судову справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.01.2025, чітко не вказав на необхідності заявлення такої позовної вимоги, а у відповідному клопотанні позивача про зміну предмету позову судом було відмовлено під час нового розгляду справи.
Підсумовуючи наведене, прокурор наполягає, що задоволення судом позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, забезпечуватиме поновлення порушеного права та відповідне судове рішення може бути виконаним без необхідності звернення до суду з додатковими позовними вимогами, що свідчить про ефективність такого способу захисту порушеного права.
6. Доводи відповідача 1 із запереченнями проти позову.
6.1. У відзиві на позовну заяву від 20.07.2022 Ужгородська міська рада заперечила проти задоволення позову в справі. В обґрунтування своєї позиції відповідач 1 стверджує про те, що позивач сам в своїй позовній заяві вказує, що ТОВ «Інвестгруп К», маючи у власності нежитлове приміщення площею 54,3 м.кв, оформив в оренду земельну ділянку для його обслуговування з уникненням процедури аукціону. Щодо цього, відповідач 1 звертає увагу, що згідно з п.2 ч.2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на земельних торгах земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
З посиланням на положення ст. 144 Конституції України, ст.ст. 10, 26, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 12, 20, 116, 122, 123 ЗК України відповідач 1 стверджує, що при прийнятті п. 1.5 рішення Міськради від 07.09.2021 за № 406 та при укладенні оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 15.09.2021, орган місцевого самоврядування діяв на підставі та у спосіб, який не суперечив чинному законодавству України.
Щодо позовної вимоги про визнання оспорюваного договору недійсним, відповідач 1, пославшись на положення ст.ст. 21 та 215 ЦК України, зазначає, що, на його переконання, позивачем при зверненні в суд з позовом не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину.
Зазначаючи, що при прийнятті п. 1.5 рішення Міськради від 07.09.2021 за № 406 та при укладенні оспорюваного договору, відповідач 1 діяв відповідно до вимог земельного законодавства, так як відповідачу 2 була виділена земельна ділянка для експлуатації будівлі, яка знаходиться у власності ТОВ «Інвестгруп К»; зазначаючи, що при зверненні з позовом прокурор вказує про необхідність захисту суспільного інтересу щодо повернення орендарем орендодавцю земельної ділянки комунальної власності, у відзиві Ужгородська міська рада наголошує, що у цьому випадку позивач не обґрунтував та не довів, що вказані заходи втручання в право особи (відповідача 2) на мирне володіння майном є сумісними із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У цьому випадку, згідно тверджень Ужгородської міської ради, визнання недійсним оспорюваного договору та позбавлення відповідача 2 як добросовісного орендаря земельної ділянки, який не вчинив жодних порушень при укладенні оспорюваного договору лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку державного органу, призведе до непропорційного втручання у право відповідача 2 на мирне володіння своїм майном та порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Підсумовуючи, відповідач 1 вважає, що підстав для задоволення позовних вимог прокурора немає.
7. Доводи відповідача 2 із запереченнями проти позову.
7.1. У відзиві на позовну заяву від 19.09.2022 відповідач 2 звертає увагу, що рішенню Ужгородської міської ради за № 406 від 07.09.2021 передувало рішення Ужгородської міської ради Закарпатської області №1768 від 14.11.2019 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», пунктом 2.11. якого надано дозвіл ТзОВ «Інвестгруп К» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 2,27 га по вул. М.Бобяка, 15 «Д».
Щодо цього відповідач 2 вказує, що заступник керівника Ужгородської місцевої прокуратури звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міської ради, треті особи: ТзОВ «Інвестгруп К», ПрАТ «Модуль М», яким просив визнати незаконним та скасувати п. 2.11. рішення Ужгородської міської ради від 14.11.2019 за №1768, проте рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №260/1831/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено, а згодом постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.08.2021 вказане рішення, а також постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі №260/1831/20 скасовано, позовну заяву заступника керівника прокуратури залишено без розгляду.
Зазначаючи про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів у даній справі, відповідач 2 звертає увагу на постанову від 19.08.2021 у справі 260/1831/20, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду встановив, що звернувшись до суду без передбачених законом підстав, прокурор перебрав на себе функції іншого державного органу - Держгеокадастру.
Отже, на переконання відповідача 2, оскільки у справах №260/1831/20 та №907/398/22 беруть участь ті самі особи, наявні одні і ті ж підстави позову, то справа №260/1831/20, у якій Верховний Суд вказав про відсутність у прокурора підстав представництва інтересів держави, має преюдиційне значення для справи №907/398/22.
Відповідач 2 вказує, що прокурор у визначених Законом України «Про прокуратуру» має право на представництво інтересів держави, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, однак у прокурора відсутні повноваження на представництво інтересів суспільства в цілому, що вбачається, на думку ТОВ «Інвестгруп К», з доводів позовної заяви.
Наводячи свої доводи про відсутність у прокурора підстав звернення в суд з позовною заявою, ТОВ «Інвестгруп К» стверджує, що із матеріалів справи, змісту позовної заяви вбачається, що прокурор на обґрунтування необхідності захисту порушених, на його думку, інтересів держави та підстав для звернення до суду посилався на порушення відповідачами вимог земельного законодавства та відсутність органу, який мав би здійснювати захист інтересів держави у цих правовідносинах. Такі доводи прокурора є необґрунтовані, так як, на переконання відповідача 2, органи Держгеокадастру виконують, зокрема функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, а тому згідно з п.1 ч.1 ст.226 ГПК України позов Ужгородської окружної прокуратури повинен був бути залишений без розгляду.
Щодо долученої до позовної заяви копії висновку експерта №СЕ-19/107-21/5452-ЗТ від 25.08.2021 за результатами експертизи, призначеної постановою слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2019 за №42019071030000176, з якого вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 частково накладається на межі державного акту серії Б №076204, виданого в 1985 році заводу «Ужгородприлад», то, на переконання відповідача 2, вказаний висновок не дає можливості з'ясувати який саме проект землеустрою досліджувався, а також у висновку не надано відповіді на питання №6 «Яка площа земельної ділянки є необхідною для обслуговування комплексу будівель товариству «Інвестгруп К» в м.Ужгороді по вул.Бобяка, 15». З цих підстав відповідач 2 вважає, що означений висновок експертизи не підтверджує доводи позовної заяви та щодо цього окремо зазначає, що висновок експерта отриманий на стадії досудового слідства, може бути визнаний як докази лише в разі його відображення у вироку під час розгляду кримінальної справи в суді, а не при звернені до господарського суду з позовом.
На спростування доводів позовної заяви відповідач 2 звертає увагу на долучену до відзиву копію висновку проведеної у кримінальному провадженні №12019070030004000 від 13.12.2019 судової експертизи з питань землеустрою від 15.09.2020 за №16065/20-41/22003-22007/20-14, згідно з яким копія документації із землеустрою «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ТОВ «Інвестгруп К» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Миколи Бобяка, 15 «Д», прим. 1», розроблена ТОВ «Центр проектів» у 2019 році на 150 арк. (документація із землеустрою прошита та пронумерована, скріплена підписом головного спеціаліста Кимкан І.С. та печаткою відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області), в цілому відповідає вимогам земельного законодавства, чинного на дату його погодження територіальним органом Держгеокадастру України.
ТОВ «Інвестгруп К» у відзиві на позовну заяву зазначає, що прокурор не навів обґрунтованих підстав, які встановлюють порушення порядку прийняття відповідачем 1 рішення №406 від 07.09.2021 чи неналежності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083. Натомість, як стверджує відповідач 2, матеріалами справи підтверджено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 відповідає вимогам чинного законодавства на момент його складання, з чим і погодився спеціальний орган контролю - Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, що відображено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту земельної ділянки від 08.04.2020 за №403-ДК/273/АП/09/01/-20 (копію якого долучено до відзиву на позовну заяву).
Відповідач 2 звертає увагу на приписи ч.3 ст.123 3К України, згідно з якою підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 для Ужгородської міської ради могла бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. А тому з огляду на наявність на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 нерухомого майна, що увійшло до статутного капіталу ТзОВ «Інвестгруп К», та враховуючи попередньо визначені межі користування земельною ділянкою за постійним землекористувачем, Ужгородська міська рада не мала ні юридичної, ні будь-якої іншої підстави для відмови у прийнятті рішення №406 від 07.09.2021.
А тому, покликання позивача на порушення Ужгородською міською радою вимог ст. 66 ЗК України при виділенні земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, не знаходить належного документального підтвердження, оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що земельна ділянка виділена чи сформована не в належному розмірі, можливо, більшому розмірі ніж необхідно для належного обслуговування та використання належного відповідачу 2 нерухомого майна.
7.2. 18.10.2023 на адресу суду надійшло клопотання ТОВ «Інвестгруп К» від 18.10.2023, подане його представником - адвокатом Майор І.В. (зареєстроване за вх. №02.3.1-02/7286/23) про залишення позовної заяви без розгляду.
У даному клопотанні ТОВ «Інвестгруп К» з посиланням на ці ж наведені вище доводи, про які було зазначено у його відзиві на позовну заяву від 19.09.2022, зазначає про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у даній справі. У клопотанні відповідач 2 наголошує на преюдиційне значення у справі висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.08.2021 по справі 260/1831/20, та з посиланням на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (в редакції, чинній на час звернення прокурора до суду) звертає увагу, що саме органи Держгеокадастру відповідно до покладених на них завдань організовують та здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.
З посиланням на такі обставини і на п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відповідно до клопотання від 18.10.2023 ТОВ «Інвестгруп К» просить позовну заяву керівника Ужгородської окружної прокуратура в інтересах держави до Ужгородської міської ради та ТОВ «Інвестгруп К» про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації у справі №907/398/22 - залишити без розгляду.
Так як клопотання від 18.10.2023 ТОВ «Інвестгруп К» про залишення без розгляду позовної заяви керівника Ужгородської окружної прокуратура в інтересах держави до Ужгородської міської ради та ТОВ «Інвестгруп К» було розглянуто Господарським судом Закарпатської області при ухваленні рішення від 09.11.2023 та встановлено його необґрунтованість; враховуючи, що рішення місцевого господарського суду було скасовано згідно з постановою Верховного суду від 29.01.2025 з направленням справи на новий розгляд у частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, то за результатами нового розгляду під час ухвалення рішення судом підлягає розгляду означене клопотання відповідача 2 про залишення без розгляду позовної заяви керівника Ужгородської окружної прокуратура в інтересах держави до Ужгородської міської ради та ТОВ «Інвестгруп К» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
7.3. У додаткових поясненнях від 08.10.2025 і від 12.10.2025 представник ТОВ «Інвестгруп К» - адвокат Сосула О.О. повторює доводи відзиву на позовну заяву від 19.09.2022 щодо безпідставності позовних вимог прокурора і додатково звертає увагу на таке.
Приватне акціонерне товариство «Модуль М», що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Модуль», що є правонаступником Державного виробничо-торгового підприємства «Закарпатприлад», що є правонаступником Заводу «Ужгородприлад», було постійним користувачем земельної ділянки, згідно з державним актом на право постійного користування землею серії Б №076204, в м.Ужгороді по вулиці Бабяка, 15, загальною площею 12 га. На цій земельній ділянці, серед іншого знаходилась будівля під літ. Щ загальною площею 102,8 кв.м, яка 09.11.2018 була передана ПрАТ «Модуль М» до статного капіталу ТОВ «Інвестгруп К» за актом приймання-передавання.
09.11.2018 право власності на вказану будівлю було зареєстроване за ТОВ «Інвестгруп К» та у подальшому за результатом поділу будівлі було утворено окремий об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення площею 54,3 кв.м, право власності на яке було зареєстроване за відповідачем 2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.12.2018.
На сесії Ужгородської міської ради від 14.11.2019 прийнято рішення за №1768 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Пунктом 2.11. цього рішення, надано дозвіл ТОВ «Інвеструп К» на розробку проекту землеустрою щодо відведення з подальшою передачею в оренду товариству земельної ділянки площею 2,27 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бабяка, 15 «Д».
У листопаді 2019 року відповідач 2 замовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бабяка, 15 «Д», який був розроблений ТОВ «Центр проектів».
Надалі в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 2,2651 га та присвоєно кадастровий номер 2110100000:23:001:0083, з відповідними обмеженнями у використанні зони вздовж об'єкта транспорту газу та енергетичної інфраструктури.
Пунктом 1.5 рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Інвестгруп К» та передано її в оренду строком на 5 років. На підставі вищевказаного рішення 15.09.2021 між відповідачами укладено оспорюваний договір оренди землі, відповідно до пунктів 1-3 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, на якій знаходитися об'єкт нерухомого майна - будівля літ. Щ загальною площею 54,3 кв.м.
З посиланням на висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 907/398/22, приписи ст.ст.76, 316 ГПК України, відповідач 2 стверджує, що, на його думку, під час нового розгляду даної справи з'ясуванню підлягають виключно питання відповідності спірного договору оренди землі положенням ч.1 ст. 203 ЦК України, зокрема чи були дотримання під час його вчинення положення ст. ст. 66, 120,134, 135 ЗК України та ст. 377 ЦК України.
На спростування доводів позовної заяви про незаконність рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 № 406 як підставу недійсності оспорюваного договору оренди землі, відповідач 2, посилаючись на норми ст. 19 Конституції України, ст. 21 ЦК України, ст. 116, 134, 135, 152 ЗК України, звертає увагу на наведені ним вище обставини справи, згідно з якими підставою для отримання ТОВ «Інвестгруп К» права користування земельною ділянкою на умовах оренди стало набуття ним у власність нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 53,4 кв.м, розташованого на земельній ділянці площею 12 га, яка перебувала у постійному користуванні ПрАТ «Модуль М» згідно державного акту на право користування землею серії Б№026704.
Щодо цього відповідач 2 просить врахувати подану директором ПрАТ «Модуль М» 05.02.2019 нотаріально засвідчену заяву, згідно з якою він не заперечив проти надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, розташовану за адресою : м. Ужгород, вул. Миколи Бабяка, 15, а саме: площею 2,2651 га згідно кадастрового плану (який додавався до заяви) для наступної передачі її в оренду ТОВ «Інвестгруп К», оскільки дана земельна ділянка необхідна товариству для обслуговування набутого нерухомого майна, та одночасно у цій заяві керівник ПрАТ «Модуль М» вказав, що у випадку відмови відповідача 1 в наданні відповідачу 2 дозволу на розробку такого проекту землеустрою або відмови у його затвердженні, дана згода землекористувача на погодження вищезазначеної процедури є відкликаною (недійсною).
З посиланням на зміст ст. 377 ЦК України, згідно з якою до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), відповідач 2 наголошує, що у даній справі право користування (оренди) ТОВ «Інвестгруп К» земельною ділянкою виникло не внаслідок процедур, передбачених ст.ст.134 та 135 ЗК України, які вимагають дотримання конкурентних засад, а на підставі спеціального правового регулювання, визначеного ст. 377 ЦК України.
Такі свої доводи щодо порядку надання земельних ділянок державної чи комунальної власності без застосування конкурентних процедур, відповідач 2 обґрунтовує з посиланням на правові позиції Верховного Суду, наведені у постанові від 27.11.2024 у справі №907/606/23 за позовом Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області до Ужгородської міської ради та ТОВ «Інвестгруп К-2» про визнання недійсним рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021, скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «Інвестгруп К-2» на земельну ділянку за кадастровим 2110100000:23:001:0080 площею 0,7024 га та зобов'язання ТОВ «Інвестгруп К-2» повернути територіальній громаді міста Ужгорода земельну ділянку. Позовні вимоги у даній справі були також обґрунтовані порушенням при прийнятті оспорюваного рішення вимог статей 20, 120, 96, 134, 135 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст.ст. 5, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з огляду на передання ТОВ «Інвестгруп К-2» в оренду земельної ділянки у розмірі, який перевищує площу забудови, за рахунок інших територій, що передбачає необхідність дотримання процедури проведення земельних торгів.
Відповідач 2 звертає увагу, що під час розгляду справи №907/606/23 Верховний суд дійшов висновку, що право на оформлення землекористування для обслуговування нерухомого майна, яке було розташоване на частині земельній ділянки, що перебувала у постійному користуванні ПрАТ «Модуль М», виникло у ТОВ «Інвестгруп К-2» автоматично після набуття права власності на це нерухоме майно в обсязі та на умовах, які були встановлені для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до положень ст. 377 ЦК України без необхідності участі у конкурентних процедурах, що виключає необхідність застосування положень ст.ст. 134 та 135 ЗК України.
Відтак, відповідач 2 вказує про відсутність порушень приписів ст.ст. 120, 134 та 135 ЗК України при прийнятті Ужгородською міською радою п. 1.5 рішення від 07.09.2021 за № 406. А тому, на переконання відповідача 2, зважаючи на те, що єдиною підставою недійсності укладеного між відповідачами оспорюваного договору оренди земельної ділянки, позивачем зазначено незаконність рішення органу місцевого самоврядування, то відповідно в даному випадку відсутні передбачені ст. 215 ЦК України підстави для визнання вказаного правочину недійсним.
У додаткових поясненнях від 08.10.2025 і від 12.10.2025 представник ТОВ «Інвестгруп К» повторно наводить свою незгоду із висновком експерта від 25.08.2021 № СЕ-19/107-21/2452-ЗТ, складеного за результатами проведення земельної технічної експертизи на підставі постанови слідчого у рамках досудового розслідування кримінального провадження за № №42019071030000176 від 13.12.2019. Такі заперечення проти означеного висновку експертизи, які вказують про його неналежність та недопустимість у розумінні статей 76, 77 ГПК України, відповідач 2 обґрунтовує з посиланням на порушення при її проведенні вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5.
Окремо у додаткових поясненнях ТОВ «Інвестгруп К» заперечує доводи позивача про невідповідність розміру земельної ділянки, отриманої в оренду, площі нерухомого майна, що розташоване на неї, так як, на думку прокурора, така земельна ділянка має занадто велику площу в порівнянні із нерухомістю, якою володіє товариство.
Щодо цього, відповідач 2 зазначає, що норми чинного законодавства не містять положень, які встановлюють порядок обчислення площі земельної ділянки, що переходить у користування нового власника в порядку визначеному ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України в залежності від площі нерухомого майна, що розташована та такій земельній ділянці. Проте, за сталою судовою практикою, висловленою у тому числі Верховним Судом у постанові від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, за наявності відповідного спору, розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування та експлуатації розташованих на такій земельній ділянці будівель та споруд визначається шляхом проведення будівельно-технічної експертизи (земельно-технічної експертизи) щодо визначення площі та конфігурації (меж) земельної ділянки на місцевості, необхідної для обслуговування комплексу будівель та споруд відповідно до державних будівельних норм (ДБН).
Зазначаючи, що у матеріалах справи відсутній висновок за результатами проведення земельно-технічної експертизи з питання того, який розмір земельної ділянки є необхідним для обслуговування комплексу будівель ТОВ «Інвестгруп К», відповідач 2 звертає увагу, що згідно наданого позивачем згаданого висновку земельно-технічної експертизи від 25.08.2021 №СЕ-19/107-21/5452-ЗТ, вбачається, що на вирішення експерта виносилось питання (п.6) «яка площа земельної ділянки є необхідною для обслуговування комплексу будівель ТОВ «ІНВЕСТГРУП К» в м. Ужгород по вул. Бобяка, 15?». У відповідь на дане питання експертом було зазначено, що «надати відповідь стосовного даного питання не надається можливим, оскільки винесене на вирішення земельно-технічної експертизи питання виходять за межі спеціальних знань експерта з правом проведення земельної-технічної експертизи за експертною спеціальністю 10.7 «розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками».
Як стверджує відповідач 2, прокурор не надав інших доказів в обґрунтування своїх доводів з приводу невідповідності розміру переданої в оренду ТОВ «Інвестгруп К» земельної ділянці, а тому, на його переконання, у матеріалах справи відсутні належні докази того, що передана у користування ТОВ «Інвестгруп К» земельна ділянка за своїм розміром є більшою, ніж необхідна товариству для використання належного йому нерухомого майна. На підтвердження таких своїх аргументів відповідач 2 звертає увагу на долучений ним до справи висновок експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні №120190700300040000 від 15.09.2020 №16065/20-41/22003-22007/20-41, відповідно до якого копія документації із землеустрою «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ТОВ «Інвестгруп К», розроблена ТОВ «Центр проектів» у 2019 році на 150 аркушах в цілому відповідає вимогам земельного законодавства, чинного на дату його погодження територіальним органом Держгеокадастру України. Щодо цього, відповідач 2 зазначає, що складений ТОВ «Центр проектів» проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки містить позитивний висновок державної експертизи від 23.01.2020 № 1105/88-20, складений ГУ Держгеокадастру в Полтавській області.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав держави, то відповідач 2 з посиланням на правові висновки Верховного Суду, зазначає, що саме по собі визнання недійсним договору оренди земельної ділянки без одночасного витребування земельної ділянки з володіння ТОВ "Інвестгруп К» на користь держави (територіальної громади м. Ужгорода), не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для задоволення позову саме з цих підстав.
З приводу цього, відповідач 2 звертає увагу, що у п.4.32 постанови Верховного суду від 29.01.2025 у даній справі, за результатами її касаційного перегляду, зазначено, що у даній конкретній справі єдиним належним способом захисту порушених прав держави є вимога про визнання відсутнім у ТОВ «Інвестгруп К» права оренди спірної земельної ділянки.
8. Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
8.1. ПрАТ «Модуль М», що є правонаступником ВАТ «Модуль», що є правонаступником Державного виробничо-торгового підприємства «Закарпатприлад», що є правонаступником Заводу «Ужгородприлад», було постійним користувачем земельної ділянки відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії Б №076204 в м. Ужгороді на вулиці Бабяка, 15, загальною площею 12 га, до її поділу на окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:70:001:0129, 2110100000:23:001:0080, 2110100000:23:001:0081, 2110100000:23:001:0082, 2110100000:23:001:0083, 2110100000:23:001:0084.
8.2. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ТОВ «Інвестгруп К» на вул. Миколи Бобяка, 15 Д, перебуває нежитлове приміщення площею 54,3 кв. м.
8.3. Вказане приміщення утворене внаслідок поділу будівлі під літерою «Щ» (загальною площею до поділу 102,8 кв. м), яке було передано y власність ТОВ «Інвестгруп К» за актом прийому-передачі нерухомого майна б/н, підписаним 09.11.2018 з ПрАТ «Модуль М».
8.4. 05.02.2019 приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. нотаріально посвідчив заяву директора ПрАТ «Модуль М» Роспопи П.П., адресовану - «всім кого це стосується», згідно з якою він повідомив, що ПрАТ «Модуль М» не заперечує проти надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бабяка, 15, а саме: площею 2,2651 га згідно кадастрового плану (який додається до заяви) для наступної передачі її в оренду ТОВ «Інвестгруп К» (з обов'язковим погодженням межі з ПрАТ «Модуль М»). Дана земельна ділянка необхідна товариству для обслуговування набутого нерухомого майна.
Одночасно у заві директор ПрАТ «Модуль М» зазначив, що у випадку відмови Ужгородської міської ради в наданні ТОВ «Інвестгруп К» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки, або відмови у затвердженні такого проекту землеустрою і наданні земельної ділянки в оренду ТОВ «Інвестгруп К», або у випадку надання дозволу на розробку проекту землеустрою/його затвердження іншій фізичній чи юридичній особі, він просить вважати дану згоду землекористувача на погодження вищезазначеної земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні, відкликаною (недійсною).
8.5. На підставі рішення Міськради від 07.09.2021 № 406 у користування ТОВ «Інвестгруп К» передано земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га.
8.6. Пунктом 1.5 цього рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Інвестгруп К» з кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на вул. Миколи Бобяка, 15 д та передано її в оренду строком на 5 років.
8.7. 15.09.2021 між Міськрадою та ТОВ «Інвестгруп К» укладено договір оренди земельної ділянки площею 22651 кв. м для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в місті Ужгород на вул. Миколи Бобяка, 15 Д.
8.8. Згідно з графічними матеріалами проведеної земельно технічної експертизи від 21.08.2021 у рамках досудового розслідування за № 42019071030000176 від 13.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 364 та ч.1 ст. 191 КК України, контури земельної ділянки, сформованої для передачі ТОВ «Інвестгруп К», виходять за межі землекористування території ПрАТ «Модуль», що відчужив об'єкт нерухомості.
8.9. Також в матеріалах справи міститься подана відповідачем копія висновку експерта від 15.09.2020 за результатами експертизи, призначеної постановою слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2019 за № 1201907003000400, відповідно до якого копія документації із землеустрою «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди Товариству з обмеженою діяльністю «Інвестгруп К» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Миколи Бобяка, 15 «Д», прим. 1», розроблена ТОВ «Центр проектів» у 2019 році на 150 арк, в цілому відповідає вимогам земельного законодавства, чинного на дату його погодження територіальним органом Держгеокадастру України.
8.10. Вказуючи, що отримана в оренду відповідачем 2 згідно оспорюваного договору земельна ділянка загальною площею 22651 кв.м. у 417 разів більша за площу приміщення (54,3 кв.м), яке належить ТОВ «Інвестгруп К» та її контури виходять за межі землекористування території ПрАТ «Модуль М», яке відчужило товариству об'єкт нерухомості; зазначаючи у зв'язку з цим, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений відповідачами на підставі незаконного рішення Міськради від 07.09.2021 за №406, яке прийнято всупереч приписам ч.2 ст.124, ч.1 ст.134 ЗК України без жодних конкурсних процедур (земельних торгів) та всупереч приписам ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України з порушенням встановленого порядку формування земельної ділянки з метою оформлення права користування нею для обслуговування об'єкту нерухомості; згідно позовної заяви прокурор з посиланням на норми ст.ст. 203 і 215 ЦК України просить визнати недійсним такий договір, який суперечить вимогам цивільного та земельного законодавства, інтересам держави і суспільства.
Згідно доводів позовної заяви, задоволення судом позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки призведе до скасування державної реєстрації за відповідачем 2 права оренди земельної ділянки з одночасним його припиненням, що забезпечить поновлення порушених інтересів держави (територіальної громади).
9. Щодо представництва прокурором інтересів держави (територіальної громади).
9.1. Як убачається з матеріалів справи, прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.
9.2. Підстави представництва інтересів держави прокурор обґрунтував тим, що його звернення до суду спрямоване на дотримання встановленого земельним законодавством порядку передачі земельної ділянки комунальної власності в користування з дотриманням конкурентних засад (земельних торгів) та задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна (земельної ділянки) в оренду.
При цьому прокурор самостійно звернувся із позовом до суду, оскільки інтереси територіальної громади міста Ужгорода представляє Ужгородська міська рада, проте у справі вона є одним із відповідачів і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади.
9.3. Суд погоджується з доводами прокурора про наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у даній справі з урахуванням такого.
9.4. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
9.5. За змістом ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Згідно з абз.1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
9.6. Згідно з положеннями ч.ч. 3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
9.7. Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
9.8. У п.140 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду вказала такі узагальнюючі висновки щодо права звернення прокурора до суду в інтересах держави:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Отже, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у разі якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. У цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (через відсутність повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. У процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.,
9.9. У постанові від 29.05.2025 у справі № 922/3727/19 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду вказав, що позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоди інтересам держави або існує загроза порушення інтересів держави.
Процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.
9.10. У даній справі керівник Ужгородської окружної прокуратури звернувся з позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, зазначаючи про порушення інтересів держави, яке полягало у тому, що Ужгородська міська рада як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, уклала оспорюваний договір з порушенням вимог земельного законодавства, тобто діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, всупереч інтересам держави.
9.11. Підсумовуючи наведене, суд виснує, що у цій справі прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, у зв'язку з чим суд відхиляє аргументи ТОВ «Інвестгруп К», наведені у клопотанні від 18.10.2023 (зареєстрованому за вх. №02.3.1-02/7286/23 від 18.10.2023) про залишення без розгляду позовної заяви керівника Ужгородської окружної прокуратура в інтересах держави до Ужгородської міської ради та ТОВ «Інвестгруп К» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
10. Щодо спірних правових відносин
10.1. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
10.2. Згідно зі ст. 2 та ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
10.3. Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.
10.4. Відповідно до ч.1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
10.5. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
10.6. Частиною 1 ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
10.7. Згідно зі ст. 162 ГПК у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
10.8. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
10.9. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
10.10. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
10.11. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
10.12. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
10.13. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч.2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої зазначеної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (такий висновок наведено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
10.14. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
10.15. За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України метою господарського судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).
10.16. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20, від 01.07.2021 у справі №9901/381/20, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц).
10.17. Скасовуючи рішення місцевого та апеляційного господарських судів у справі № 907/398/22, Верховний Суд у постанові від 29.10.2025 зазначив про сформовану правову позицію щодо належності способу захисту особи - користувача земельної ділянки на правах оренди за умови неправомірної реєстрації такого права за іншою особою.
Зокрема, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 Верховний Суд виснував, що належним способом захисту територіальної громади є вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди (ТОВ «Інвестгруп К») про визнання відсутнім права оренди, за умови неправомірної реєстрації такого права, що відповідає положенням п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п.п.4.31 - 4.32 постанови Верховного Суду від 29.10.2025 у справі №907/398/22).
10.18. У п.4.24. постанови від 29.01.2025 у даній справі Верховний Суд зазначив, що з огляду на те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування уже виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору оренди та повернення спірної земельної ділянки або відшкодування шкоди (за наявності підстав).
10.19. У поданих в суд письмових поясненнях від 15.10.2025 №07.53-107-8053вих-25, керівник Ужгородської окружної прокуратури зазначив, що у даній справі заявляти окрему позовну вимогу про визнання відсутнім права оренди не є необхідним, адже таке право припиняється в разі недійсності договору оренди в силу закону, що вбачається із положень ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
10.20. Суд не погоджується з такими доводами прокурора та зазначає, що у п. 55 постанови від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вона неодноразово звертала увагу на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 152)). Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. близький за змістом підхід щодо інших правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14)).
10.21. З урахуванням наведеного, суд виснує, що належним та ефективним способом захисту інтересів держави у даній справі до відповідача 2, який є користувачем земельної ділянки згідно оспорюваного договору оренди, та за яким, на думку позивача, неправомірно зареєстровано право оренди, є позовна вимога про визнання відсутнім права оренди та повернення земельної ділянки.
10.22. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).
10.23. Обрання позивачем неналежного та/або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (така позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
10.24. Отже, оскільки позивач не звертався в суд з позовною вимогою до особи, за якою зареєстроване право оренди - ТОВ «Інвестгруп К» про визнання відсутнім права оренди та повернення земельної ділянки, то суд дійшов висновку, що у цьому випадку задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору не призведе до ефективного захисту інтересів держави, з метою захисту яких прокурором заявлено позов у цій справ, що є самостійною підставою для відмови в позові.
10.25. Щодо позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору від 15.09.2021 оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га, укладеного між Ужгородською міською радою і ТОВ «Інвестгруп К», суд, взявши до уваги обґрунтування позову, яке має на меті захист права територіальної громади міста Ужгорода, як власника спірної земельної ділянки, окремо зазначає таке.
10.26. Стаття 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
10.27. За приписами ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).
10.28. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
10.29. У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
10.30. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
10.31. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
10.32. Частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).
10.33. Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.
10.34. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21).
10.35. Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
10.36. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 зазначила, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
У цій постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 1 ст. 2 ГПК України (п. 27). Аналогічні висновки сформульовано і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19.
10.37. Водночас згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц , від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 20.10.2021 у справі №9901/554/19, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 21.09.2022 у справі №908/976/190, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
10.38. Враховуючи викладене, суд зазначає, що його мотиви, наведені у п.п. 10.25 - 10.37 рішення, підтверджують висновок суду про неефективний і неналежний спосіб захисту, обраний прокурором у даній справі, що є самостійною підставою для відмови в позові, оскільки навіть у випадку задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (повернення земельної ділянки її власнику), це не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов у цій справ (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.09.2023 у справі №910/19668/21, від 14.02.2024 у справі №914/1259/22).
10.39. У п. 5.45 постанови від 27.11.2024 у справі №907/606/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що, оскільки позивачем обраний неефективний спосіб захисту порушеного права, то наведене виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду із позовом про захист права із застосуванням належного та ефективного способу захисту (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19, від 16.11.2021 у справі № 924/1304/20). А тому Суд не надає правової оцінки іншим аргументам позивача щодо суті спору та необхідності формування правового висновку щодо застосування статті 66 Земельного кодексу України.
10.40. У п.158 постанови від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду зазначив, що Корпоративна палата вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.09.2024 у справі №910/11661/23, оскільки встановлення судом обставин обрання позивачем неналежного та/або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, що виключає необхідність дослідження судом обставин, зокрема, правомірності/законності скликання та проведення загальних зборів.
10.41. Частиною 4 ст. 236 ГПК України унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
10.42. Отже, встановивши, що у даній справі прокурором (позивачем) було обрано неналежний та неефективний спосіб захисту прав та інтересів держави, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, то наведене виключає необхідність дослідження судом обставин правомірності укладення відповідачами оспорюваного договору оренди землі від 15.09.2021.
11. Щодо обґрунтованості рішення
11.1. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
11.2. Положеннями ст.ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
11.3. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
11.4. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
11.5. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
11.6. У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
11.7. За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16ц).
11.8. Суд враховує, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08.11.2023 в справі №761/42030/21, від 11.12.2023 у справі № 607/20787/19, від 09.07.2024 у справі №915/1257/23).
11.9. Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю через обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту прав та інтересів держави.
12. Щодо вжитих судом згідно з ухвалою від 13.08.2025 заходів забезпечення позову.
12.1. Частина 9 ст. 145 ГПК України передбачає, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
12.2. Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю, то відповідно до ч.9 ст.145 ГПК України при ухвалені рішення суд одночасно скасовує заходи забезпечення позову, вжиті Господарським судом Закарпатської області на підставі ухвали від 13.08.2025 у даній справі.
13. Розподіл судових витрат
13.1. За змістом ч.ч. 1 та 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, з витратами на професійну правничу допомогу.
13.2. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
13.3. У зв'язку з відмовою в позові судові витрати у справі покладаються на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 145, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову повністю.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Заходи забезпечення позову, вжиті Господарським судом Закарпатської області на підставі ухвали від 13.08.2025 у справі №907/398/22, скасувати відповідно до ч.9 ст.145 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено і підписано 20.10.2025.
Суддя С.В.Сисин