ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
про відмову у видачі судового наказу
"20" жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/1147/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,
розглянувши матеріали заяви представника Виноградівського виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Виноградів Закарпатської області про видачу судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Федорко Степана Степановича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованості в розмірі 8079,17 грн за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також 302,80 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору,
Виноградівське виробниче управління житлово-комунального господарства, м. Виноградів Закарпатської області в особі представника - Дзопко Мар'яни Золтанівни - звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою б/н від 07.10.2025 (вх. №02.3.1-05/1241/25 від 07.10.2025) про видачу судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Федорко Степана Степановича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованості в розмірі 8079,17 грн за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також 302,80 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Так, в обґрунтування поданої заяви про видачу судового наказу представник заявника покликається на наявність у боржника, як власника нерухомого майна за адресою: м. Виноградів, вул. Миру, будинок 72, квартира 3, приміщення офісу банку "Надра" (споживача), заборгованості по сплаті за надані йому послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у період з 01.11.2024 по 30.09.2025 на підставі відповідного типового договору.
Зокрема представник заявника вказує, що між Виноградівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства та боржником існують договірні відносини щодо надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на підставі Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №690 від 05.07.2019, який є публічним та регламентує порядок та умови надання вищезазначених послуг.
Водночас зазначає про те, що 01.09.2023 Виноградівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства було оприлюднено на його офіційному сайті та офіційному сайті Виноградівської міської ради повідомлення про публічну пропозицію (оферту) про укладення публічного індивідуального Договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для споживачів - власників (співвласників користувачів) житлових та нежитлових приміщень, інших об'єктів нерухомого майна в багатоквартирному будинку, а також для власників (користувачів) індивідуальних (садибних) будинків, у відповідності до норм ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Постанови Кабінету Міністрів України №690 від 05.07.2019 "Про затвердження правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення", Постанови Кабінету Міністрів України №808 від 21.08.2021 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг" та типовий індивідуальний договір.
З покликанням на визначені у змісті Типового договору умови щодо порядку його укладення представник заявника стверджує, що фактом приєднання споживача (боржника за заявою у даній справі) до умов індивідуального договору (акцептування договору), є фактичне приєднання будинку №72/3 по вул. Миру в м. Виноградів до мереж централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, споживання ним вище зазначених послуг, часткова сплата ним рахунку за надані послуги в розмірі 6772,48 грн за період з 27.11.2024 по 27.11.2024.
Дослідивши вищевказану заяву, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу із огляду на наступне.
Частинами 1 та 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За приписами ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (абз. 1 ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частинами 3, 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
За приписами ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В даному випадку, до заяви про видачу судового наказу не додано ані підписаного боржником договору, ані заяви-приєднання до такого договору, що свідчить про недоведеність заявником факту укладення між сторонами договору в письмовій (в тому числі й в електронній) формі.
Визначальним для правильного застосування норм процесуального права та можливості розгляду справи за правилами наказного провадження, яке законодавець відокремив від інших видів провадження у господарських справах, є саме наявність укладеного між сторонами в письмовій (електронній) формі договору, а не фактичне існування договірних відносин, оскільки така обставина належить до предмета доказування.
За таких обставин, суд доходить висновку, що заявлені Виноградівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства вимоги не можуть бути розглянуті судом в порядку наказного провадження, оскільки суду не надано доказів укладення між сторонами договору в установленому порядку, а під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті та не може, в тому числі, встановлювати факт укладення між сторонами договору в спрощеній формі (шляхом приєднання).
Поряд з тим, суд приймає до уваги і те, що подаючи заяву про видачу судового наказу, заявник повинен не тільки навести вимогу про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій формі, але й обов'язково навести обставини, якими такі вимоги обґрунтовуються (пункт 4 частини 2 статті 150 ГПК України), навести перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (пункт 5 частини 2 статті 150 ГПК України), а також долучити до заяви копію договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості (пункт 4 частини 3 статті 150 ГПК України) та документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (пункт 4 частини 3 статті 150 ГПК України).
Зазначені імперативні положення Господарського процесуального кодексу України свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості здійснення господарських операцій саме у межах та на підставі договору, про який вказано в заяві, виникнення спірних правовідносин за таким, а відтак і обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності порушення його права.
Так, не дотримавшись положень п. 4, 5 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, у заяві про видачу судового наказу представник заявника (крім відомостей про укладення Договору у спрощений спосіб, надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2024 по 30.09.2025 в розмірі 8079,17 грн, відсутність оплати за такі послуги, посилання на виписку по особовому рахунку заявника станом на 27.11.2024, рахунки - фактури №СФ-01554 від 30.06.2025 на суму 6911,45 грн та №СФ-01812 від 31.07.2025 на суму 7570,05 грн, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2025 та від 31.07.2025, які не підписані зі сторони боржника, а також складену в односторонньому порядку картку розрахунків боржника за комунальні послуги у період з листопада 2024 року по вересень 2025 року) не навів обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги до боржника по Договору, не зазначив доказів на обґрунтування таких вимог, а також не долучив документів або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника по Договору.
Зокрема, долучені до матеріалів заяви рахунки - фактури №СФ-01554 від 30.06.2025 на суму 6911,45 грн та №СФ-01812 від 31.07.2025 на суму 7570,05 грн містять покликання на Договір №ДГ-б/н від 01.10.2023; непідписані зі сторони боржника акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2025 та від 31.07.2025 не містять покликань на договір, як і не містять таких покликань картка розрахунків боржника за комунальні послуги у період з листопада 2024 року по вересень 2025 року і претензійні заяви від 03.07.2025, від 01.08.2025.
Натомість, як вбачається з виписки по особовому рахунку заявника за 27.11.2024, боржником проведена оплата в сумі 6772,48 грн з призначенням платежу "оплата за водопостачання зг дог 389 у т.ч. ПДВ 20,00% - 1128,75".
За таких обставин, зазначені документи, за відсутності інших підтверджуючих доказів у частині наданих послуг - не є безспірними доказами наданих Виноградівським виробничим управління житлово-комунального господарства послуг по водопостачанню та водовідведенню Фізичній особі - підприємцю Федорко Степану Степановичу, заборгованість по оплаті яких заявник хоче стягнути за результатами подання заяви про видачу судового наказу, оскільки з поданих суду матеріалів не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги саме в заявленому розмірі.
Згідно із ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
ГПК України передбачає можливість задоволення заяви про видачу судового наказу за умови безспірності вимог, відповідно, заявник, крім іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
За приписами п. 1, 3, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Таким чином, як вбачається із заяви про видачу судового наказу й долучених до неї документів, представником заявника не надано всіх достатніх, належних та допустимих доказів, які би підтверджували обставини, якими останній обґрунтовує свої вимоги, а саме, доказів укладення між Виноградівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства та Фізичною особою - підприємцем Федорко Степаном Степановичем Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, і, відповідно, виникнення у заявника права вимоги до боржника саме за цим Договором та саме у заявленому розмірі, що не узгоджується з вимогами ст. 150 ГПК України та є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 152 ГПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву про видачу судового наказу подано з порушеннями вимог статті 150 ГПК України.
Водночас суд звертає увагу заявника на те, що згідно із ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 21, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі ст. 151 Господарського процесуального кодексу України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
Керуючись ст. 147 - 154, 234 Господарського процесуального кодексу України
1. Відмовити Виноградівському виробничому управлінню житлово-комунального господарства, м. Виноградів Закарпатської області у видачі судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Федорко Степана Степановича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованості в розмірі 8079,17 грн за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також 302,80 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
3. Ухвалу надіслати заявнику та боржнику.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повна ухвала складена та підписана 20.10.2025.
Суддя Л.І. Пригара