вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4083/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. , розглянувши матеріали
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК"
про стягнення суми боргу в розмірі 381298грн78коп., 15% річних в розмірі 355928грн06коп., інфляційної складової в розмірі 314183грн21коп
Без участі представників сторін.
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 381298грн78коп., 15% річних в розмірі 355928грн06коп., інфляційної складової в розмірі 314183грн21коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язань з оплати спожитої електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Позивач зазначив, що між сторонами укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018.
Позивач послався на лист Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» (оператора системи розподілу) від 28.12.2018 №1229/010.01-04 та вказав, що з 01.01.2019 відповідач був віднесений до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії».
Позивач пояснив, що на підставі отриманого від оператора системи розподілу (ПрАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія") звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2019 року були сформовані рахунок від 11.02.2019 №000038988348/30/О01/3673 та акт від 31.01.2019 №00749 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 року, обсяг споживання електричної енергії за 2 класом напруги - 175393кВт.*год., на загальну суму 551298грн78коп. (з ПДВ). Вказані документи відповідач отримав 21.05.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивач повідомив, що відповідач частково оплатив позивачу заборгованість за січень 2019 року у розмірі 170000грн. Таким чином існує сума боргу з оплати спожитої електричної енергії в розмірі 381298грн78коп.
Позивач послався на Комерційну пропозицію №2 від 27.12.2018 до договору та вказав про збільшення розміру процентів до 15%, у зв'язку з простроченням сплати боргу. Розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором у відповідності з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
На підставі Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 15% річних в розмірі 355928грн06коп. за період 07.10.2019 - 18.06.2025 та інфляційну складову в розмірі 314183грн21коп. за період 07.10.2019 - 31.05.2025.
Позивач просив суд визнати справу малозначною та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
Ухвалою суду від 30.07.2025 суд роз'яснив відповідачу обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Суд запропонував відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, а також у разі подання відзиву особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду від 30.07.2025 направлялась на адресу місцезнаходження відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштове відправлення з ухвалою суду від 30.07.2025, направлене на адресу відповідача, повернуто відділенням поштового зв'язку із застереженням про відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, ч.1, п.10 ч.2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладений обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження. Відповідно до статті 10 зазначеного Закону такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В даній справі господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.
Станом на момент вирішення спору відзив на адресу суду не надходив.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач відзив на позовну заяву до суду не надавав, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти, а також беручи до уваги необхідність надання сторонам часу для реалізації своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (із змінами, внесеними розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1520-р від 02.12.2020, №1692-р від 23.12.2021, №1061-р від 25.11.2022, №1004-р від 27.10.2023 та постановою Кабінету Міністрів України №1385 від 22.12.2023) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 31.12.2024. Територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №1344 від 06.11.2018 Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з частиною 1 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" №2019-VIII від 13.04.2017 (із змінами та доповненнями) постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі:
1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;
2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;
3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;
4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;
5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Частиною 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" №2019-VIII від 13.04.2017 (із змінами та доповненнями) визначено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до частини 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" №2019-VIII від 13.04.2017 (із змінами та доповненнями) постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Пунктом 1.2.9 глави 1.2 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 (із змінами та доповненнями) (далі - ПРРЕЕ) передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На офіційному сайті Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" https://uie.kiev.ua оприлюднений текст договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" разом з додатком №1 до договору - "Комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"".
В пунктах 5, 9 частини 3 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" №2019-VIII від 13.04.2017 (із змінами та доповненнями) вказано, що оператор системи розподілу зобов'язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором; надавати учасникам ринку необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з листом ПрАТ «ПЕЕМ «Центральна енергетична компанія» від 28.12.2018 №1229/010.01-04, на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку, з 01.01.2019 відповідач віднесений до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як постачальник "останньої надії".
Відповідно до пункту 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання з дати припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
З огляду на матеріали справи, з 01.01.2019 між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" (далі - споживач) укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" (далі - договір) та додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"" (далі - комерційна пропозиція №2).
Відповідно до пункту 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.
Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії споживачу протягом всього строку постачання, у разі:
банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;
закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;
невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;
необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;
в інших випадках, передбачених ПРРЕЕ.
В пункті 3.4 договору встановлено, що електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється.
Відповідно до пункту 3.7 договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення договору між сторонами.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.
Пунктом 5.7 договору визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Згідно з пунктами 5.8, 5.10 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Як зазначено в преамбулі комерційної пропозиції №2 дана комерційна пропозиція є невід'ємним додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір).
Предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції.
Відповідно до комерційної пропозиції №2 ціна на електричну енергію формується згідно з Порядком формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП №1179 від 05.10.2018.
Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акта купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей.
До усунення розбіжностей сторони керуються даними, вказаними ОС, з подальшим коригуванням після врегулювання розбіжностей.
Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений в договорі або розрахункових документах.
У разі перевищення суми платежу, що підлягає оплаті за розрахунковий період, надлишок отриманих коштів зараховується як оплата заборгованості попередніх періодів з найдавнішим терміном виникнення, а за відсутності такої, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.
При здійсненні оплати за електричну енергію споживач обов'язкового зазначає у призначені платежу номер та дату рахунку та період за який здійснюється оплата.
За внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня споживачем сплачується на підставі рахунків постачальника, а у разі незгоди споживача, стягується в судовому порядку.
Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов'язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.
Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони домовились встановити в договорі збільшений строк позовної давності: - строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; - строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю два роки.
Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. Якщо Споживач протягом 90 календарних днів не укладе відповідний договір про постачання з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об'єкта (об'єктів) має бути припинено оператором системи за зверненням постачальника.
Інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах договору, про закінчення термічну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунку у форматі PDF), попереджень про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі PDF) також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв'язку на електрону адресу споживача.
У випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти:
постачальника - pon@uie.kiev.ua;
споживача - зазначена на вебсайті споживача, або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб.
Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.
На адресу позивача 25.02.2019 надійшов лист відповідача №124 від 21.02.2019, в якому зазначалося про виявлену розбіжність у бік збільшення загального обсягу спожитої ним електричної енергії за січень 2019 року, що становила 15920кВт*год. Відповідач вказав, що фактичне споживання електричної енергії за січень 2019 року дорівнювало 159473кВт.
З метою врегулювання цих розбіжностей, позивач 05.03.2019 надіслав на поштову адресу ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» (ОСР) лист від 05.03.2019 №44/10-2270 з проханням надати інформацію про фактичне споживання електричної енергії ТОВ «Завод ЗБК» протягом січня 2019 року. ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» не надав відповіді на вищевказаний лист позивача.
На підставі наданого оператором системи розподілу ПрАТ «ПЕЕМ «Центральна енергетична компанія» звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2019 року позивач сформував та направив на поштову адресу відповідача разом з претензією-вимогою від 08.05.2019 №44/11-000074 рахунок №000038988348/30/Щ01/03673 від 11.02.2019 та акт №000749 від 31.01.2019 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 року. Згідно з цими документами обсяг споживання електричної енергії за 2 класом напруги дорівнював 175393кВт*год на загальну суму 551298грн78коп. (з ПДВ). Згідно з рекомендованим повідомленням №0100172942770 відповідач отримав документи 21.05.2019.
В матеріалах справи відсутній підписаний відповідачем акт №000749 від 31.01.2019 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 року.
В акті №000749 від 31.01.2019 купівлі-продажу електроенергії зазначено, що споживач у триденний термін після отримання акту купівлі-продажу підписує його зі свого боку та повертає постачальнику. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку акту купівлі-продажу або його не підписання з боку споживача у строки встановлені комерційною пропозицією №2 від 27.12.2028, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.
Таким чином акт №000749 від 31.01.2019 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 року є узгодженим.
Відповідач частково оплатив заборгованість за січень 2019 року у розмірі 170000грн відповідно до виписок по рахунку в АТ «Ощадбанк» станом на 07.10.2019 та на 18.10.2019.
З огляду на дату отримання відповідачем виставленого позивачем рахунку та строк оплати, визначений в пункті 5.10 договору (5 робочих днів з дати отримання споживачем рахунка), відповідач мав сплатити рахунок №000038988348/30/Щ01/03673 від 11.02.2019 в строк до 28.05.2019 включно.
Сума боргу відповідача за спожиту електричну енергію за рахунком №000038988348/30/Щ01/03673 від 11.02.2019 за січень 2019 року становить 381298грн78коп.
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми боргу у розмірі 381298грн78коп. за поставлену позивачем електричну енергію в січні 2019 року.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно з статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 381298грн78коп., підтверджені матеріалами справи та відповідачем не спростовані, тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 та статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 15% річних в розмірі 355928грн06коп. за період 29.05.2019 - 18.06.2025 та інфляційну складову в розмірі 314183грн21коп. за період з жовтня 2019 року по травень 2025 року.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок інфляційної складової. Розрахунок складений з дотриманням вимог чинного законодавства та є арифметично правильним. Позовні вимоги про стягнення інфляційної складової в розмірі 314183грн21коп. є правомірними та обґрунтованими.
На підставі комерційної пропозиції №2 позивач нарахував та заявив до стягнення 15% річних в розмірі 355928грн06коп. за період 29.05.2019 - 18.06.2025.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок 15% річних. Розрахунок складений з дотриманням вимог чинного законодавства та є арифметично правильним.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
У пункті 117 постанови Велика Палата Верховного Суду у справі №903/602/24 від 02.07.2025 зазначено, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/10010/23 зазначалося, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, а також процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
У справі №902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Зменшення розміру відсотків річних не може бути застосовано судами як «загальна практика» при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів ст.625 Цивільного кодексу України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів (п.52 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №922/444/24).
Враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір суми 15% річних з 355928грн06коп. до 69291грн91коп.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача. При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру 15% річних покладається на відповідача без урахування зменшення цієї суми.
Керуючись нормами Закону України "Про ринок електричної енергії" №2019-VIII від 13.04.2017 (із змінами та доповненнями), Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 (із змінами та доповненнями), Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 126, 129, 178, 237, 238, 240, 241, 242, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" про стягнення суми боргу у розмірі 381298грн78коп., 15% річних у розмірі 355928грн06коп., інфляційної складової у розмірі 314183грн21коп. - задовольнити частково.
Зменшити розмір суми 15% річних з 355928грн06коп. до 69291грн91коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" (ідентифікаційний код: 38988348; місцезнаходження: 49079, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (ідентифікаційний код: 19480600; місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85) суму боргу у розмірі 381298грн78коп., 15% річних у розмірі 69291грн91коп., інфляційну складову у розмірі 314183грн21коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 15771грн15коп.
У задоволенні решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.Г. Новікова