вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.10.2025 Справа № 904/4473/25
За позовом: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг
До: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркомторг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Про: стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою у розмірі 889 414,20 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
Криворізька міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Інтеркомторг» (відповідач) про стягнення 889 414,20 грн. ( в т.ч. : 825 610,75 грн. - заборгованість за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037 у період з 22.11.23р. до 31.12.24р. та 63 803,45 грн. - пеня за період з 01.05.24р. по 30.04.25р.) Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.25р. відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в ній документами.
ТОВ «Інтеркомторг» (відповідач) своїм правом на надання відзиву на позов не скористалася. Ухвала суду від 18.08.25р., яка направлялась за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися до суду з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), Інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка» в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил). У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил). Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою «Судова повістка», які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення «закінчення встановленого строку зберігання», суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення «у зв'язку з відсутністю адресата».
Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Земельна ділянка площею 1,3200 га з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, 3ю, прим.1, є сформованою з 21.11.2012, як то підтверджує витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.05.2025 №НВ-0001057542025.
Відповідно до відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.05.2025 №428324521, за адресою м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, 3ю, прим.1 розміщена нежитлова будівля загальною площею 2623,4 кв.м, яка на праві власності з 18.03.15р. належить ТОВ «Інтеркомторг». Таким чином, ТОВ «Інтеркомторг» з 18.03.15р. є фактичним користувачем вказаної земельної ділянки.
Як зазначає позивач, у період з 22.11.23р. по 04.03.24р. відповідач користувався означеною земельною ділянкою без укладеного договору оренди земельної ділянки та не сплачуючи при цьому плату, що у свою чергу позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.
Таким чином, ТОВ «Інтеркомторг» як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 22.11.23р. по 04.03.24р., зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
04.03.24р. на підставі рішення Криворізької міської ради від 26.01.24р. №2514 між Криворізькою міською радою та ТОВ «Інтеркомторг» укладено договір оренди земельної ділянки ( державна реєстрація права оренди земельної ділянки - 05.03.24р., номер запису - 54055732). За пунктами 1-6 цього договору відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення - за цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02) для розміщення нежитлового приміщення у блоці складів Ю, Ю1, Ю2 в Покровському районі м. Кривого Рогу на вул. Фабрична, 3ю, прим.1, кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:04:381:0037, площею 1,3200 га. Договір від 04.03.24р. укладено строком на 1 рік з урахуванням приписів статті 1261 ЗК України, відповідно до яких він поновлюється на той же строк та на тих же умовах без вчинення сторонами договору письмового правочину. Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 23.05.25р. №428324521 термін дії договору від 04.03.24р. - до 04.03.26р. А отже у період з 04.03.24р. між сторонами існують договірні правовідносини щодо спірної земельної ділянки. Разом з тим, пунктом 41 договору від 04.03.24р. встановлено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та набирає чинності з моменту державної реєстрації права оренди відповідно до закону. Право оренди зареєстровано 05.03.24р. відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.04.24р. №372162610. Тому, період стягнення орендної плати за договором від 04.03.24р. - з 05.03.24р. по 31.12.24р.
За офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.05.25р. №23728/5/04-36-04-15-11 ТОВ «Інтеркомторг» за користування земельною ділянкою площею 1,3200 га з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037 на вул. Фабричній, 3ю, прим.1 у Покровському районі м.КривогоРогу за 2023 та 2024 роки податкові зобов'язання визначає не в повному обсязі, та не сплачує.
Позивач зазначає, що Відповідачем договірні зобов'язання щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою належним чином не виконувалися, зокрема, у період з 05.03.24р. до 31.12.24р. він не виконував обов'язки орендаря щодо декларування податкових зобов'язань в необхідному розмірі, сплати орендної плати за земельну ділянку, що підтверджується інформацією органів податкової служби.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.
Стаття 14 Цивільного кодексу України також визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. «е» ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України).
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. “в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).
Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).
Державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону (п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Судом встановлено, що відповідач з 18.03.15р. є власником нежитлової будівлі за адресою м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, 3ю, прим.1, кадастровий номер земельної ділянки місця розташування 1211000000:04:381:0037.
Відтак, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України і частині 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.
Водночас у статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне збереження грошових коштів відповідачем у зв'язку з використанням спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 22.11.23р. до 04.03.24р. та не виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період дії договору оренди з 05.03.24р. до 31.12.24р.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 в справі №917/1739/17, від 23.05.2018 в справі №629/4628/1 б-ц, від 20.11.2018 в справі №922/3412/17.
За таких обставин, у період користування спірною земельною ділянкою відповідач мав сплачувати власнику земельної ділянки - Криворізькій міській раді , відповідну плату.
Проте, протягом спірного періоду ним така плата здійснювалась не у повному обсязі, що призвело до недонадходження коштів до бюджету Криворізької міської територіальної громади, чим порушено майнові права останньої.
За розрахунком позивача за період з 22.11.23р. по 04.03.24р. відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037 у розмірі 209 940,43 грн.
Згідно зі ст. 2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Частиною 1 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема шляхом укладання договору оренди земельної ділянки. Положеннями ст. 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання. Згідно до ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Для цих цілей ПК України визначає, що платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).
Згідно з п.п. 288.1 - 288.4 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.
Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПК України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України).
Підпунктом 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 ПК України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018р. у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі № 320/5877/17 (п. 71).
А отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.20р. у справі № 917/353/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (ст. ст. 15, 21, 24 Закону України “Про оренду землі»).
Відповідач свій обов'язок щодо здійснення орендної оплати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037 в повному обсязі не виконав, доказів суду не надав, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 615 670,32грн. за період 05.03.24р. по 31.12.24р.
Позивач також нарахував пеню за період з 01.05.24р. до 30.04.25р. у розмірі 63803,45грн.
У пункті 13 договору №2024104 сторони визначили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:
- у 10-денний строк після останнього дня граничного строку сплати грошового зобов'язання сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;
- стягується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
За результатами перевірки судом здійснених Криворізькою міською радою розрахунків пені арифметичних помилок не виявлено.
Позовні вимоги по стягненню пені, згідно з розрахунків наданих позивачем за договором №2024104, підлягають задоволенню в розмірі 63 803,45грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Термін нарахування пені за прострочення сплати грошового зобов'язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не обмежується і встановлюється від першого дня виникнення прострочення до дня погашення включно.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і закону, а за відсутності таких вимог і угод - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім того, згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Виходячи із положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одночасно з цим, як вбачається зі статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі “Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 209 940,43грн. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0037 за період з 22.11.23р. по 04.03.24р., 615 670,32 грн. - в період з 05.03.24р. по 31.12.24р. та пеня за період з 01.05.24р. по 30.04.25р. у розмірі 63 803,45грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомторг» (50106, м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, буд. 3Ю. приміщення 1; код ЄДРПОУ 24995192) на користь позивача - Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1; код ЄДРПОУ 33874388): 825 610,75грн. - заборгованості з орендної плати за період з 01.05.24р. по 30.04.25р., 63 803,45 грн. - пені та 10 672,97грн. судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 20.10.25р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.