вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4598/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом фізичної особи - підприємця Бадло Дар'ї Костянтинівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до фізичної особи - підприємця Османа Сергія Олексійовича, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
про стягнення грошових коштів у розмірі 67 000,00грн.
Фізична особа - підприємець Бадло Дар'я Костянтинівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Османа Сергія Олексійовича про стягнення грошових коштів у розмірі 67 000,00грн.
Судові витрати, які складають з судового збору та витрат на правничу допомогу, просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення №2 від 20.01.2024р., а саме тим, що відповідач не повертає гарантійний платіж у сумі 67 000,00грн., сплачений за додатковою угодою №1 від 12.08.2024р.
Ухвалою суду від 22.08.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялась ухвала суду (про відкриття провадження у справі) від 22.08.2025р. в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи дату доставлення ухвали суду - 22.08.2025р., відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 08.09.2025 включно.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Станом на момент винесення рішення відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Матеріалами справи встановлено, що 20.01.2024р. між Фізичною особою-підприємцем Коваль Дмитром Юрійовичем (далі - Первісний суборендар) та Фізичною особою-підприємцем Осман Сергієм Олександровичем (далі - Відповідач, Суборендодавець) укладено Договір №2 суборенди нежитлового приміщення (далі - Договір).
Згідно з п.1.1. Договору, Орендар зобов'язується надати, а Суборендар прийняти у строкове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення загальною площею 65,00 м. кв., що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 23, приміщення 2 (далі - об'єкт суборенди), яке знаходиться у користуванні у Орендаря на підставі Договору №1 оренди частини нежитлового приміщення від 30.06.2023 року, укладеного між Орендарем та Фізичною особою-підприємцем Гресь Валерієм Олександровичем, (Власник 1) за згодою ОСОБА_1 - Власника 2 та згоди ОСОБА_2 - Власника 3, позначену на план-схемі.
Відповідно до п.2.1. Договору передача об'єкта суборенди здійснюється шляхом підписання Сторонами Акту прийому-передачі № 1, що свідчить про фактичну передачу його Суборендарю у користування.
На виконання умов пункту 2.1. Договору, 01.02.2024р. сторони підписали акт прийому-передачі нежитлового приміщення №1.
У пункті 3.1. сторони дійшли згоди, що за користування об'єктом суборенди Суборендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі та в строки, визначені цим Договором.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що зобов'язання Суборендаря щодо сплати орендної плати починається з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі №1. Орендна плата за один календарний місяць всього об'єкта суборенди складає 67 000 (шістдесят сім тисяч) гривень 00 копійок за весь об'єкт суборенди.
Відповідно до п.3.4., протягом 3-х банківських днів з моменту підписання цього Договору Суборендар здійснює авансом оплату орендної плати за перший та останній місяць суборенди. Усі наступні платежі провадяться до 5 числа поточного місяця, за який підлягає сплата орендної плати.
У пункті 3.7. Договору сторони домовились, що вартість комунальних послуг Суборендар щомісяця відшкодовує Орендарю (Відповідачу) окремо, за фактично спожиті послуги за тарифами, встановленими відповідними організаціями постачальниками, площі, що пропорційно займається.
Згідно з п.6.1. договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30 червня 2026 року.
Відповідно до п.7.1., зміна умов Договору, його розірвання та припинення допускається за згодою сторін, за винятком випадків, передбачених цим Договором. Доповнення та зміни, що вносяться оформлюються додатковою угодою.
12.08.2024р. між фізичною особою-підприємцем Осман Сергієм Олексійовичем (орендар), фізичною особою-підприємцем Коваль Дмитром Юрійовичем (первісний суборендар) та фізичною особою-підприємцем Бадло Дар'ю Костянтинівною (новий суборендар) була укладена Додаткова угода №1 до Договору суборенди нежитлового приміщення №2 від 20 січня 2024 року (далі - ДУ №1).
Відповідно до якої з 01.09.2024 року Первісний Суборендар передає, а Новий Суборендар приймає на себе усі права і обов'язки Первісного Суборендаря за Договором, а також відповідальність за неналежне виконання зобов'язань Первісного Суборендаря за Договором.
Вказані права та обов'язки за Договором належать Первісному Суборендарю на підставі укладеного між Орендарем і Первісним Суборендарем Договору суборенди нежитлового приміщення № 2 від 20 січня 2024 року та передаються за згодою Орендаря, що підтверджується укладенням цієї Додаткової Угоди (п.2.).
Відповідно до п.3. ДУ №1 ця Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання Сторонами. З 01.09.2024 року Новий Суборендар приймає на себе усі права та обов'язки, передбачені Договором для Суборендаря, а також Новий Суборендар стає відповідальним перед Орендарем за виконання Договору.
Згідно з п.5. сторони погодили, що сплачена Первісним Суборендарем Орендарю суборендна плата за останній місяць суборенди зараховується в суборендну плату за серпень 2024 року. Новий Суборендар зобов'язується сплатити Орендарю на виконання умов Договору суборендну плату за останній місяць суборенди у розмірі 67 000 (шістдесят сім тисяч) гривень 00 копійок до 20.08.2024 року.
Первісний Суборендар в строк до 01.09.2024 року повинен звільнити Приміщення від майна, що належить йому, і передати за Актом приймання-передачі Приміщення Новому Суборендарю в тому стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу, у тому числі передати усі вироблені в Приміщенні перебудови і переробки (переобладнання), інші невід'ємні поліпшення. У свою чергу Новий Суборендар повинен оглянути Приміщення і прийняти його 01.09.2024 року (п.9).
Умови Договору, за винятком вищезгаданих, не підлягають зміні у зв'язку з укладанням цієї Додаткової Угоди (п.10).
Факт передачі об'єкта суборенди Позивачу підтверджується Актом №1/2 приймання - передачі приміщення від 01.09.204р.
На виконання умов Договору, 12.08.2024 року Суборендарем було здійснено переказ грошових коштів (аванс за останній місяць суборенди) на суму 67 000,00грн., на рахунок, вказаний у Договорі (платіжна інструкція №7719042997 від 12.08.2024р.) та 03.09.2024р. здійснено оплату за перший місяць оренди нежитлового приміщення у розмірі 67 000,00грн. (платіжна інструкція №7719049835 від 03.09.2024 року).
Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2025р. між позивачем та відповідачем підписано Додаткову угоду №3, відповідно до п.1 якої, сторони домовились достроково розірвати даний Договір та вважати останнім днем дії Договору 31 січня 2025 року.
31.01.2025р. сторонами було підписано Акт приймання-передачі приміщення №2 до Договору №2 суборенди нежитлового приміщення від 20.01.2024, яким Субрендар повернув, а Суборендодавець прийняв нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. 200-річчя Перемоги, 23, приміщення 2, загальною площею - 65 м.кв.
На думку позивача, з урахуванням здійсненої Суборендарем оплати, відповідно до умов договору, в т.ч. за оренду нежитлового приміщення і компенсації комунальних послуг, Суборендарем сплачено за Договором 462 856,44грн.. В той же час, нарахована Суборендодавцем орендна плата складає 395 856,44грн.
Враховуючи позивач вважає, що у нього виникла переплата в розмірі 67 000грн., що підлягає поверненню на користь ФОП Бадло Д.К. Останній неодноразово намагався вести переговори щодо повернення грошових коштів шляхом листування з Відповідачем в месенджерах, проте Відповідачем грошові кошти повернуто не було.
Крім того, 30.05.2025р. ФОП Бадло Д.К. було направлено на зареєстровану адресу ФОП Осман С.О., офіційний лист з вимогою до 11.06.2025 року повернути сплачені грошові кошти (авансу) в розмірі 67 000,00грн. та запропоновано підписати акт звірки взаєморозрахунків за Договором №2 оренди нежитлового приміщення від 20.01.2024р. Відповіді на лист не надійшло.
Вищезазначені обставини щодо не повернення ФОП Бадло Д.К. грошових коштів в розмірі 67 000,00грн. за договором суборенди №2 нежитлового приміщення від 20.01.2024р. і стали причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на таке.
Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (частина 1 стаття 651, частина 2 стаття 653, частина 1 стаття 654 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Положеннями ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що зобов'язання Суборендаря щодо сплати орендної плати починається з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі №1. Орендна плата за один календарний місяць всього об'єкта суборенди складає 67 000 (шістдесят сім тисяч) гривень 00 копійок за весь об'єкт суборенди.
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що протягом 3-х банківських днів з моменту підписання цього Договору Суборендар здійснює авансом оплату орендної плати за перший та останній місяць суборенди. Усі наступні платежі провадяться до 5 числа поточного місяця, за який підлягає сплата орендної плати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив наступні оплати (крім компенсації за електроенергію):
- за серпень 2024р. позивач сплатив гарантійний платіж у сумі 67 000,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 7719042997 від 12.08.2024р.;
- за вересень 2024р. позивач сплатив орендну плату у сумі 67 000,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 7719049835 від 03.09.2024р.;
- за жовтень 2024р. позивач сплатив орендну плату у сумі 67 000,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 7719045094 від 04.10.2024р.;
- за листопад 2024р. позивач сплатив орендну плату у сумі 67 000,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №7719074284 від 04.11.2024р.;
- за грудень 2024р. позивач сплатив орендну плату у сумі 67 000,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 7719088425 від 05.12.2024р.;
- за грудень 2024р. позивач сплатив додаткову орендну плату у сумі 9 987,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 7719098214 від 30.12.2024р.;
- за січень 2025р. позивач сплатив орендну плату у сумі 67 000,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 20002 від 03.01.2025р.;
- за січень 2025р. позивач сплатив додаткову орендну плату у сумі 12 925,25грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 7719110993 від 29.01.2025р.
Матеріалами справи, а саме додатковою угодою №3 та актом №2 приймання-передачі приміщення за договором суборенди, підтверджується, що Договір суборенди нежитлового приміщення №2 від 20.01.2024р. був припинений за згодою сторін.
Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.
Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про наявність невикористаної передоплати за Договором у розмірі загальному розмірі 67 000,00грн.
Як вже було зазначено, 29.05.2025р. позивач направив відповідачу вимогу про повернення грошових коштів (переплати) за договором в сумі 67 000,00грн.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, сплачена позивачем відповідачу передоплата у розмірі 67 000,00грн. підлягає поверненню, а строк виконання такого грошового зобов'язання на момент розгляду справи по суті настав.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 67 000,00грн., як передоплати за Договором після його припинення. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд зазначає, що позивач не надав до матеріалів справи доказів направлення вимоги про повернення грошових коштів (переплати) за договором в сумі 67 000,00грн. на зареєстровану адресу відповідача.
Однак, відповідач який належним чином повідомлений про розгляд даної справи не надав будь-яких заперечень щодо суті позовних вимог, в тому числі не спростував твердження позивача щодо отримання або не отримання вищезазначеної вимоги.
З огляду на зазначене, з урахуванням стандарту вірогідності доказів, який закріплений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що вищезазначений лист та претензія з більшою вірогідністю були направлені відповідачу.
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача за первісним позовом 67 000,00грн. правомірні та обґрунтовані.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 67 000,00грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).
Ціна позову у даній справі становить 67 000,00грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40грн. (3 028,00 грн. * 0,8).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00грн. відповідно до платіжної інструкції №7719187668 від 05.08.2025.
У статті 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (частина 1 зазначеної вище статті).
Таким чином, позивачу із Державного бюджету України підлягає поверненню судовий збір в сумі 605,60грн. (3 028,00грн. - 2 422,40грн.), який надмірно сплачено при зверненні з позовом до суду, в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір", за відповідною заявою (відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зі змінами).
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 422,40грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Османа Сергія Олексійовича, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь фізичної особи - підприємця Бадло Дар'ї Костянтинівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 67 000,00грн. (шістдесят сім тисяч 00коп.) та судовий збір у розмірі 2 422,40грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.10.2025
Суддя С.П. Панна