01.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3471/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2024 (суддя Дичко В.О.)
у справі № 904/3471/24
за позовом Керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі
позивача: Першотравенської міської ради
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд»
відповідача 2: Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів
Керівник Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Першотравенської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд», Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради, в якій просить:
1. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 15.12.2023 до договору про закупівлю № 52 від 21.09.2023, укладеного між Управлінням комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд».
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 26.12.2023 до договору про закупівлю № 52 від 21.09.2023, укладеного між Управлінням комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» на користь місцевого бюджету в особі Першотравенської міської ради пеню та штраф у сумі 1019387,60гривень.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2024 позовну заяву керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Першотравенської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд», Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1019387,60 грн - задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 15.12.2023 до договору на закупівлю робіт №52 від 21.09.2023, укладеного між Управлінням комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд». Визнано недійсною додаткову угоду № 3 від 26.12.2023 до договору на закупівлю робіт №52 від 21.09.2023, укладеного між Управлінням комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» на користь місцевого бюджету в особі Першотравенської міської ради 976 327,36 грн (дев'ятсот сімдесят шість тисяч триста двадцять сім гривень 36 копійок), у тому числі пеню в сумі 584549,91 грн (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі п'ятсот сорок дев'ять гривень 91 копійка) та штраф у сумі 391 777,45 грн (триста дев'яносто одна тисяча сімсот сімдесят сім гривень 45 копійок). У задоволенні решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у сумі 8 178,04 грн (вісім тисяч сто сімдесят вісім гривень 04 копійки). Стягнуто з Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у сумі 8 178,04 грн (вісім тисяч сто сімдесят вісім гривень 04 копійки). У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати повністю рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2024 у справі №904/3471/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Першотравенської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд», Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 019 387,60 гривень.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». В оскаржуваному рішенні судом проігноровані положення Договору № 52 від 21.09.2023р. (далі Договір), а саме п. 5.5.3, де, зокрема, зазначено, що строки виконання Договору можуть переглядатись сторонами за наявності умов: виникнення несприятливих погодних умов, що не дає технологічної можливості виконанню даного виду робіт. Отже, сторонами в Договорі були погоджені умови, за наявності яких строк дії Договору може бути продовжений. Такі умови в жодному разі не порушують норми Закону України «Про публічні закупівлі» та повністю відповідають його приписам. Натомість, суд першої інстанції зазначив, що несприятливі погодні умови, які визначені в Договорі є форс-мажорними обставинами та застосував Закон, який не підлягав застосуванню у цих правовідносинах, а саме - Закон України «Про торгово промислові палати в Україні». Однак, підставами для продовження строку дії Договору стали умови, передбачені п. 5.5.3. Договору, а не форс-мажорні обставини;
- суд не врахував, що у роз'ясненні Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору», щодо продовження строку дії договору та виконання зобов'язання, вказано, що форма підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку дії договору Законом не визначена, оскільки вона залежить від обставин, що спричинили продовження строку дії договору про закупівлю та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг. Тому замовник самостійно визначає форму документального підтвердження таких обставин з дотриманням законодавства;
- стягнення пені та штрафних санкцій можливе лише за наявності вини Підрядника, натомість відсутність вини Підрядника була доведена під час розгляду справи наданими доказами (листами відповідача-1 у період 26.09.2023-22.05.2024), які суд не врахував при ухваленні судового рішення, що призвело до неправомірного стягнення грошових коштів. Як вбачається з листування між Замовником та Підрядником, останній робив все можливе задля належного виконання своїх обов'язків за Договором, однак, прострочення відбувалося з вини саме Замовника (прострочення кредитора), який ігнорував майже всі листи та зауваження Підрядника з приводу неможливості виконання деяких видів робіт;
- щодо незастосування судом ст. 233 Господарського кодексу України. Відповідачем-1 роботи визначені умовами договору частково були виконані належним чином та були прийняті Відповідачем-2 без будь яких зауважень, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі робіт та довідками про їх вартість. При цьому, що є важливим - Позивачу взагалі не було завдано матеріальних збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем робіт згідно договору, адже роботи, які були перенесені на 2024 рік Замовником не оплачувались та, як свідчить інформація з Додаткової угоди № 4, якою Договір був розірваний, на 2024 рік взагалі не були виділені кошти на проведення Підрядником відповідних робіт. Вказані обставини свідчать про відсутність наміру Відповідача-1 ухилитись від виконання взятих на себе зобов'язань, а навпаки підтверджують намагання останнього виконати роботи визначені умовами договору. Суд першої інстанції не врахував, що Замовнику не були спричинені збитки, докази наявності збитків взагалі відсутні в матеріалах справи, грошові кошти Відповідачу-1 (Апелянту) взагалі не сплачувались наперед у якості авансу;
- судом першої інстанції не була надана оцінка підпунктам 5.5.3., 5.5.4. пункту 5.5. Договору, а також п. 5.7., пп. 6.1.1. п. 6.1., пп. 6.2.4 п. 6.2., пп. 6.3.5. п. 6.3., пп. 6.4.4. п. 6.4.;
- у своїх листах Апелянт неодноразово наголошував Замовнику про необхідність проведення коригування проектної документації;
- у разі відмови у задоволенні позову, суд мав розглянути питання про стягнення з Позивача витрат Відповідача-1, пов'язаних із правничою допомогою адвоката.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
24.01.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить справу вирішити на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства України.
12.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 (апелянта) надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.
30.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від прокурора надійшла заява, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
25.08.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 (апелянта) надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він виклав свої міркування щодо позиції прокурора та привів аргументи проти доводів останнього, наголосивши на наявності підстав для задоволення апеляційної скарги.
В судовому засіданні 01.10.2025 брали участь представники відповідача-1 (апелянта) та прокурор. Позивач та відповідач-2, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників позивача та відповідача-2.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
В судовому засіданні 01.10.2025 представники відповідача-1 (апелянта) підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, за результатами проведення відкритих торгів (ідентифікатор UA-2023-08-31-005635-a) 21.09.2023 між Управлінням комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» (далі - підрядник) укладено договір № 52 на закупівлю робіт (т. 1, а.с. 149-153, далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого підрядник зобов'язується власними силами і засобами в обумовлений термін у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи на об'єкті: «Будівництво резервуара для зберігання питної води на території інфраструктури водопровідно-каналізаційного господарства «Майданчик № 10» за адресою: вул. Мечникова, 89-А, м. Першотравенськ Дніпропетровської області». Коригування (Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015: 45240000-1-Будівництво гідротехнічних об'єктів, клас наслідків (відповідальності) - СС2), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.
Згідно з пунктом 1.4 Договору істотними умовами цього Договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії Договору про закупівлю. Інші умови Договору про закупівлю істотними не є та можуть змінюватися відповідно до норм Господарського та Цивільного кодексів.
Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна цього Договору дорівнює ціні пропозиції учасника-переможця торгів і становить 7 835 548,92 грн (сім мільйонів вісімсот тридцять п'ять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 92 коп.), в тому числі ПДВ 1 305 924,83 грн (один мільйон триста п'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири гривні 83 коп.). Договірна ціна є невід'ємною частиною цього Договору та наводиться в додатку № 1 до Договору. Ціна даного Договору є твердою.
На підставі пункту 5.2 Договору підрядник виконує роботи відповідно до затвердженої проєктно-кошторисної документації, будівельних норм і правил та графіків виконання робіт.
Згідно з пунктом 5.4 Договору роботи за Договором повинні бути виконані у терміни відповідно до календарного графіку виконання робіт, що оформляється додатком до Договору і є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 5.5 Договору строки виконання Договору можуть переглядатись сторонами за наявності умов:
5.5.1. відсутності фінансування;
5.5.2. відсутності дозволу на виконання будівельних робіт, виданого інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю;
5.5.3. виникнення несприятливих погодних умов, що не дає технологічної можливості виконанню даного виду робіт;
5.5.4. виникнення інших обґрунтованих обставин.
Відповідно до пункту 5.6 Договору якщо відставання темпів виконання робіт з вини підрядника становить більше 30 календарних днів, замовник має право ставити питання про розірвання Договору з оплатою за фактично виконану роботу.
Згідно з пунктом 5.7 Договору перегляд термінів виконання робіт оформлюється додатковою угодою.
Відповідно до пункту 5.9 Договору підрядник може вносити пропозиції замовнику про уповільнення, зупинення або прискорення виконання робіт на об'єкті. Такі зміни можуть бути прийняті за умови письмового погодження їх замовником та із внесенням сторонами у встановленому порядку таких змін у Договір, у тому числі до календарного графіку виконання робіт.
Згідно з підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 Договору підрядник має право інформувати замовника про можливість сповільнення робіт за незалежних від підрядника обставин, повідомивши про це замовника листом із належним обґрунтуванням.
На підставі підпунктів 6.4.1, 6.4.4 пункту 6.4 Договору підрядник зобов'язаний:
- виконувати роботу у відповідності з вимогами проєктно-кошторисної документації, будівельних норм і правил, календарного графіку виконання робіт та чинного законодавства України;
- завчасно, у строк не менше 10-ти днів, у письмовій формі інформувати замовника про можливість припинення або сповільнення виконання робіт з його вини, а також з інших, не залежних від підрядника, обставин.
Згідно з пунктом 13.1 Договору Договір набирає законної сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за даним Договором.
Відповідно до пункту 13.2 Договору закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
Згідно з пунктом 14.1 Договору умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань щодо виконання робіт у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі (підпункт 14.1.3 пункту 14.1 Договору).
Відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток 2 до Договору, т. 1, а.с. 155-156) строк виконання робіт починається з третьої декади вересня 2023 року та завершується до 15грудня 2023 року згідно вимог тендерної документації.
Додатковою угодою № 2 від 15.12.2023 (т. 1, а.с. 157) до Договору у зв'язку з виникненням несприятливих погодних умов, що не дає технологічної можливості виконанню даного виду робіт, внесено зміни до додатку 2 до Договору та викладено його в новій редакції. Строк (термін) виконання робіт згідно затвердженого сторонами календарного графіку виконання робіт (який є невід'ємною частиною Договору) становить 26.12.2023 року.
Додатковою угодою № 3 від 26.12.2023 (т. 1, а.с. 158) до Договору у зв'язку з виникненням несприятливих погодних умов, що не дає технологічної можливості виконанню даного виду робіт, продовжено строк дії Договору до 31 грудня 2024 року.
Причинами продовження строку виконання робіт за Договором та підставою укладення вищезазначених додаткових угод визначено несприятливі погодні умови, що не дають технологічної можливості виконанню даного виду робіт (листи Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради № 91/04-08 від 08.02.2024 - т. 1, а.с. 169, № 214/04-08 від 14.03.2024 - т. 1, а.с. 189, № 343/04.08 від 23.04.2024 - т.1, а.с. 192).
08 жовтня 2024 року між Управлінням комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» укладено додаткову угоду № 4 від 08.10.2024 про розірвання Договору на закупівлю робіт від 21.09.2023 № 52 (т. 2, а.с. 233). У пункті 1 указаної додаткової угоди сторони дійшли взаємної згоди достроково розірвати (припинити) дію Договору від 21 вересня 2023 року.
Першотравенською окружною прокуратурою Дніпропетровської області до матеріалів справи долучені платіжні інструкції № 1 від 13.10.2023 на суму 2 350 664,68 грн, № 2 від 15.12.2023 на суму 637 318,01 грн, № 4 від 24.12.2023 на суму 806 528,52 грн (т. 1, а.с. 161-162).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки на дати укладання додаткових угод № 2 від 15.12.2023 та № 3 від 26.12.2023 не було документально підтвердженого настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що зумовило би необхідність та правомірність укладання зазначених додаткових угод до договору на закупівлю робіт № 52 від 21.09.2023, то сторони вказаного договору внесли до нього зміни шляхом укладання оспорюваних додаткових угод безпідставно, у зв'язку з чим оспорювані додаткові угоди укладені всупереч приписам закону (зокрема, всупереч вимогам п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, суд виснував, що з відповідача-1 на користь місцевого бюджету в особі позивача належить стягнути штраф у сумі 391 777,45 гривень.
Натомість вимога позивача щодо пені підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 584 549,91 гривень.
При цьому судові витрати відповідача-1 на професійну правничу допомогу в сумі 30000 гривень господарський суд поклав на заявника.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Керівник Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Першотравенської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд», Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради, в якій просить:
1. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 15.12.2023 до договору про закупівлю № 52 від 21.09.2023, укладеного між Управлінням комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд».
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 26.12.2023 до договору про закупівлю № 52 від 21.09.2023, укладеного між Управлінням комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» на користь місцевого бюджету в особі Першотравенської міської ради пеню та штраф у сумі 1019387,60гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідачів.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням зобов'язань за договором про закупівлю робіт № 52 від 21.09.2023, унаслідок чого Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради не отримало очікуваного від закупівлі результату.
Першотравенська окружна прокуратура Дніпропетровської області вбачає порушення пунктів 1.4 та 14.1 Договору при укладенні сторонами додаткових угод № 2, 3 до Договору. Вважає, що зазначені додаткові угоди укладені за відсутності документального підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт, а також невиконання вказаних робіт у строк, визначений Договором, тому прокуратура вбачає наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод № 2, 3 до Договору та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» пені та штрафу за порушення строків виконання зобов'язань.
Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради не погоджується з вимогами прокуратури та заперечує проти позовних вимог. Обґрунтовує продовження строку дії Договору до 31.12.2024 продовженням виконання зобов'язань між сторонами до повного їх виконання. При цьому підряднику необхідно завершити будівництво об'єкта та у 2024 році освоїти кошти місцевого бюджету в сумі 4 041 037,71 грн, тому строк дії договору встановлено до 31.12.2024, тобто весь бюджетний рік.
Також відповідач 2 зазначив, що законодавцем враховано необхідність коригування умов договорів про закупівлі і передбачено такі випадки в постанові Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».
Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради звертає увагу саме на такий випадок, як продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, відповідач 2 вважає, що строки, погоджені в додаткових угодах № 2, 3 до Договору, є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, тому вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» також не погоджується з вимогами прокуратури, про що повідомляє у відзиві на позовну заяву.
Відповідач 1 вважає, що згідно з умовами Договору інформував замовника про обставини, які унеможливлюють виконання робіт, неодноразово направляв листи з наведенням обґрунтованих причин та обставин необхідності коригування проєктної документації та неможливості продовжувати виконання робіт з цих підстав, а також щодо наявних проблем із постачанням матеріалів, наявних відхилень від проєкту та необхідності їх погодження чи внесення змін. У зв'язку з цим виникла необхідність, обумовлена об'єктивними причинами, для продовження строку виконання робіт за Договором.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» вважає, що згідно з роз'ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю», в яких щодо продовження строку дії договору та виконання зобов'язання вказано, що форма документального підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку дії договору Законом України «Про публічні закупівлі» не визначена, оскільки вона залежить саме від обставин, що спричинили продовження строку дії договору про закупівлю та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг. Тому замовник самостійно визначає форму документального підтвердження таких обставин з дотриманням законодавства.
Як зазначено у преамбулі додаткових угод № 2 від 15.12.2023 та № 3 від 26.12.2023, указані додаткові угоди укладені у зв'язку з виникненням об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання зобов'язань у строки, передбачені Договором, на підставі п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Таким чином, відповідач 1 вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Предметом доказування у справі відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення відповідачами додаткових угод № 2, 3 до договору на закупівлю робіт № 52 від 21.09.2023, наявність/відсутність підстав для визнання недійсними вказаних додаткових угод, стягнення пені та штрафу з підрядника за порушення строків виконання робіт.
Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 44 ГПК України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).
Враховуючи особливий процесуальний статус прокурора в господарському процесі, як особи, яка відповідно до ст.ст. 4, 53, 55 ГПК України наділена правом звернення до суду в інтересах іншої особи - держави, процесуальна правоздатність у нього настає з моменту виникнення відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.
Статтею 131 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно зі ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Ключовим для застосування цих норм є поняття «інтерес держави».
У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Слід наголосити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (див. постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевого самоврядування повністю збігаються.
Підґрунтям для зростання економіки будь-якої країни, а також її макроекономічної стабільності є державний та місцеві бюджети. Вони є центром зосередження та розподілу ресурсів відповідно до потреб суспільства та основою позитивного фінансового середовища для динамічного розвитку ринкових відносин, дієвим стратегічним інструментом реалізації державної політики та місцевого самоврядування. Бюджетна політика має бути спрямована на виділення коштів для реалізації програм, що є важливими для суспільства в конкретний період розвитку: витрати на соціальний захист, оборону, науку й освіту, утримання державних органів тощо.
Державний та місцеві бюджети є однією з головних ланок фінансової системи нашої країни, за рахунок якої забезпечується виконання покладених на неї функцій. При цьому виконання державного та місцевих бюджетів за видатками реалізується у більшій своїй частині завдяки здійсненню закупівель товарів, робіт та послуг.
Завдяки чіткому та ефективному функціонуванню бюджетної сфери забезпечуватиметься й належне фінансування господарської та соціальної сфери, зокрема, своєчасно виплачуватиметься заробітна плата, пенсії, стипендії та інші платежі, бюджетні кошти використовуватимуться за цільовим призначенням.
Тільки належне дотримання всіма учасниками бюджетних відносин законодавчих норм та своєчасне поновлення порушених державних інтересів у цій сфері сприятиме ефективному функціонуванню усієї бюджетної системи України.
Крім того, питання дотримання уповноваженими особами вимог законодавства під час витрачання коштів набувають особливої актуальності в умовах збройної агресії російської федерації.
Неналежне виконання зобов'язань за Договором, необґрунтоване укладення додаткових угод про продовження строків виконання будівельних робіт порушує інтереси держави та не відповідає інтересам Першотравенської міської територіальної громади.
У даному випадку порушенням інтересів держави та Першотравенської міської територіальної громади є те, що ТОВ «Інвест-Монтажбуд» порушило строки виконання будівельних робіт за Договором на закупівлю робіт, що призвело до порушення принципів здійснення публічних закупівель, а саме добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності та призвело до неефективного використання бюджетних коштів.
Звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні такого значимого питання як раціональне та максимально ефективне витрачення бюджетних коштів, що здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а правочини, що порушують інтереси держави та суспільства на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідають.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.
На території міста Першотравенськ таким органом місцевого самоврядування є Першотравенська міська рада.
Так, закупівлю робіт було передбачено здійснити за кошти місцевого бюджету Першотравенської міської територіальної громади.
Враховуючи, що розпорядником бюджетних коштів та Стороною за Договором є Першотравенська міська територіальна громада в особі Першотравенської міської ради, то органом, уповноваженим здійснювати функції захисту інтересів територіальної громади у зазначених правовідносинах, є Першотравенська міська рада.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, в тому числі, судового захисту прав місцевого самоврядування.
Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, в тому числі шляхом оскарження незаконних судових рішень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Згідно ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Невід'ємною частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень. При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави Першотравенською окружною прокуратурою Дніпропетровської області на адресу Першотравенської міської ради направлявся запит № 64-265вих-24 від 26.01.2024 (т. 1, а.с. 167-168), у якому вказано про можливі порушення та прохання надати інформацію про підстави продовження строку дії договору про закупівлю робіт № 52 від 21.09.2023 до 31.12.2024 року.
У відповідь на вказаний запит управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради листом № 91/04-08 від 08.02.2024 (т. 1, а.с. 169) повідомило Першотравенську окружну прокуратуру Дніпропетровської області про те, що додаткова угода № 2 від 15.12.2023 до договору № 52 від 21.09.2023 укладена між сторонами у зв'язку з виникненням несприятливих погодних умов, які унеможливлювали проведення подальших технологічних процесів будівництва через занадто низький температурний режим зовнішнього середовища майже до кінця січня 2024 року. Строк виконання робіт відповідно до календарного графіку становив до 26.12.2023 року.
07 березня 2024 року Першотравенська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась із запитом № 64-700вих-24 (т. 1, а.с. 187-188) до Першотравенської міської ради та просила надати інформацію, зокрема, щодо виконання робіт за договором про закупівлю робіт №52 від 21.09.2023 відповідно до календарного графіку, зазначити, чи є відхилення від графіку, якщо є, вказати причини та вжиті заходи.
У відповідь управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради повідомило Першотравенську окружну прокуратуру Дніпропетровської області листом № 214/04-08 від 14.03.2024 (т. 1, а.с. 189), що роботи в 2023році проводились відповідно до затвердженого графіку, але з погіршенням погодних умов були внесені зміни. Відхилень від графіку не було.
Надалі Першотравенська окружна прокуратура Дніпропетровської області зверталась із запитами № 64-1104вих-24 від 15.04.2024 (т. 1, а.с. 190-191) та № 64-1482вих-24 від 27.05.2024 (т.1, а.с. 201-202) до Першотравенської міської ради про надання документів та інформації щодо виконання договору про закупівлю робіт № 52 від 21.09.2023 року.
Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради надало відповіді № 343/04.08 від 23.04.2024 (т. 1, а.с. 192) та № 446/04.08 від 03.06.2024 (т. 1, а.с. 202а) щодо виконання договору про закупівлю робіт № 52 від 21.09.2023 року.
Листом Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області № 64-1651вих-24 від 14.06.2024 (т. 1, а.с. 207-209) повідомлено Першотравенську міську раду про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод № 2 від 15.12.2023 і № 3 від 26.12.2023 до договору про закупівлю робіт № 52 від 21.09.2023 та стягнення з підрядника пені та штрафу на підставі п. 7.2 зазначеного договору.
Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради надало відповідь № 514/04-08 від 18.06.2024 (т. 1, а.с. 210), що підстави для нарахування пені відсутні.
Першотравенська окружна прокуратура Дніпропетровської області листом № 64-1868вих-24 від 08.07.2024 (т. 1, а.с. 228-230) повідомила Першотравенську міську раду про звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Першотравенської міської ради до Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» про визнання недійсними додаткових угод № 2, 3 до договору про закупівлю робіт №52 від 21.09.2023, стягнення пені та штрафу в сумі 1 019 387,60 гривень.
У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Верховний Суд у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Норма ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не встановлення причин нездійснення уповноваженими органами своїх функцій щодо захисту інтересів держави.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Таким чином, прокурор підставно звернувся з даним позовом.
Щодо суті спору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору, відповідно до ч. 2 ст. 4, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України є господарськими зобов'язаннями, тому згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 175, абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до цих правовідносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За своєю правовою природою укладений між Управлінням комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» договір на закупівлю робіт № 52 від 21.09.2023 є договором будівельного підряду, до якого необхідно застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
На підставі ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Аналогічні положення містяться у ст. 318 Господарського кодексу України.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Судом встановлено, що договір, додаткові угоди № 2, 3 до якого є предметом розгляду в даній справі, укладений за результатами проведення відкритих торгів, з огляду на що на спірні правовідносини розповсюджуються приписи Закону України «Про публічні закупівлі», який визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Необхідно зазначити, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у справі № 927/863/23 зазначив, що оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.
Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.
Істотною умовою договору у всіх без винятку випадках є умова про предмет договору.
Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду.
Крім того, істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.
Частиною третьою статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Вказана норма визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто це правило є загальним у всіх без винятків випадках.
У даному випадку для визначення, які викладені у спірному договорі умови належать до числа істотних, потрібно послуговуватись не лише загальним правилом про істотні умови договору (частина третя статті 180 Господарського кодексу України), а й враховувати, чи є необхідною та чи інша умова для договорів певного виду, чи є умова, відносно якої має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони тощо.
Частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату підписання Договору на закупівлю робіт № 52 від 21.09.2023 сторонами погоджені всі істотні умови: предмет, ціна та строк дії договору.
У спірному Договорі сторони погодили строк виконання робіт, який починається з третьої декади вересня 2023 року та завершується до 15 грудня 2023 року, згідно вимог тендерної документації.
Додатковою угодою № 2 від 15.12.2023 до вищевказаного Договору внесено зміни в частині продовження строку виконання робіт до 26.12.2023.
У подальшому Додатковою угодою № 3 від 26.12.2023 знову продовжено строк дії Договору до 31.12.2024 та внесено зміни в частині договірної ціни, а саме: ціну Договору поділено на 2 частини: 2023 рік - 3794511,21 грн, 2024 рік - 4041037,71 грн. Календарним графіком виконання робіт, що є додатком до вказаної додаткової угоди, визначено терміни виконання робіт до 30.04.2024.
Згідно зі статтями 509, 526 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Таким чином, відповідач-1 як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з відповідачем договір про закупівлю робіт (укладений відповідно до відкритих торгів), усвідомлював, що кінцевою датою виконання робіт є дата, визначена сторонами у спірному договорі, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки. Тобто відповідач, підписавши договір, погодив усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати виконання будівельних робіт.
Із зазначеного вище та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що в даному випадку визначена сторонами у договорі така умова як строк виконання робіт є істотною умовою договору про закупівлю.
Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).
Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (див. постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі №910/21100/21).
Отже, під час дії спірного договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов'язань (строк виконання робіт/надання послуг з поточного ремонту) шляхом його продовження, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21).
Як документальне підтвердження певних обставин Управлінням комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради надано лист Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології № 994-04-022/994-04 від 18.04.2024 (т. 2, а.с. 17-18), у якому надано метеорологічні дані за період з 10.12.2023 до 20.01.2024 за даними спостережень метеостанції Павлоград, найближчої до м. Першотравенськ Дніпропетровської області.
Також, у матеріалах справи міститься копія загального журналу робіт № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» з будівництва об'єкта «Будівництво резервуара для зберігання питної води на території інфраструктури водопровідно-каналізаційного господарства «Майданчик № 10» (т. 2, а.с. 55-76). У вказаному журналі заповнено відомості про виконання робіт, зокрема, умови виконання робіт у грудні 2023 року зазначені як незадовільні або мало задовільні. Зафіксовано серпанки, ожеледі (ожеледиці), зливові дощі, нестабільні ґрунти під'їзних шляхів.
Відповідно до п. 18 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону.
ТОВ «Інвест-Монтажбуд» під час участі в закупівлі подано тендерну пропозицію, відповідно до якої товариство погодилося з основними умовами договору про закупівлю, з тим що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, окрім випадків, встановлених законодавством, та у разі визначення переможцем процедури закупівлі взяло на себе зобов'язання виконати усі умови, передбачені договором.
Згідно з п. 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 за №1178, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, в тому числі, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Відповідач, підписуючи договір, джерелом фінансування якого є бюджетні кошти, зі встановленим строком виконання, мав оцінити можливість вчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе та контрагента по договору у зв'язку з невиконанням зобов'язань в строк. Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір з вказаним строком виконання, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з надання послуг та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
Укладаючи договір, ТОВ «Інвест-Монтажбуд» засвідчило можливість виконання будівельних робіт у термін визначений договором до 15 грудня 2023 року, усвідомлювало особливості сезону, протягом якого виконуватимуться роботи, в тому числі, щодо погодних умов, та погодилось з відповідальністю за порушення строків виконання зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 30.04.2024 у справі № 927/782/23.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила (постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 від 18.01.2022 у справі № 910/15786/21).
При цьому закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин (відповідна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у Постановах у справах № 911/537/19, № 916/1921/18, №926/708/18, № 910/5573/19, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Тобто, будь-яке внесення змін до істотних умов договору розуміється законодавцем не як правило, а як виняткова, виключна ситуація, зумовлена непередбачуваними для сторін під час укладення договору обставинами.
Виходячи з вищевикладеного, під час укладення договору ТОВ «Інвест-Монтажбуд» було обізнано про особливості виконання будівельних робіт в осінньо-зимовий період (починаючи з третьої декади вересня 2023 року і до 15 грудня 2023 року), а тому була відсутня істотна зміна обставин у розумінні ст. 652 ЦК України.
Відповідно до п. 9.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін. Під непереборною силою в цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо Сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню Сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т. п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.).
Таким чином, умовами Договору були встановлені форс-мажорні обставини, наявність яких має бути підтвердженою у відповідності до Закону України «Про торгово промислові палати в України».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3) (у редакції рішення Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), далі - Регламент).
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
На підставі ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Отже, по кожному окремому договору сторони повинні отримати сертифікат про форс-мажорні обставини. При цьому за загальним правилом, форс-мажор не звільняє від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Якщо буде доведено, що порушення зобов'язання відбулось у зв'язку з непереборними обставинами (наприклад, у зв'язку з руйнуванням приміщень, неможливістю доставити товар на певну територію, знищенням майна і т.д.) сторона буде звільнена від відповідальності. Якщо таких обставин сторона довести не зможе, то буде нести відповідальність на загальних засадах.
Так, укладенню вищевказаних додаткових угод передували звернення Підрядника від 13.12.2023 вих.№ 156, від 25.12.2023 вих.№ 158, у яких наголошувалося про наявність несприятливих погодних умов від початку будівництва як підставу зміни умов договору в частині строків виконання робіт.
При цьому Додаткові угоди № 2, 3 не містять посилань на об'єктивні обставини та належні докази на їх підтвердження, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання ТОВ «Інвест-Монтажбуд» зобов'язань за договором.
У той же час, відповідно до інформації Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології від 18.04.2024 № 994-04-022/994-04 щодо метеорологічних даних за період з 10.12.2023 по 20.01.2024 свідчить про відсутність з'ясування вказаних обставин саме на момент укладення спірних додаткових угод. Жодних інших обставин щодо продовження строків виконання робіт сторонами не зазначалося.
Судом також враховано, що підставами для укладення Додаткової угоди № 3 від 26.12.2023 є завершення 27.12.2023 бюджетного 2023 року, та оскільки Договір Підрядником не виконано прийнято рішення про продовження строку дії до 31.12.2024 року. Проте будь-якого обґрунтування продовження Договору саме на зазначений строк не визначено.
Беручи до уваги вищевказані положення законодавства, оскільки на дати укладання додаткових угод № 2 від 15.12.2023 та № 3 від 26.12.2023 не було документально підтвердженого настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що зумовило би необхідність та правомірність укладання зазначених додаткових угод до договору на закупівлю робіт № 52 від 21.09.2023, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що сторони вказаного договору внесли до нього зміни шляхом укладання оспорюваних додаткових угод безпідставно.
Пунктом 3 Особливостей визначено, що Замовники, що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.
Статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачені основні принципи здійснення публічних закупівель, а саме: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» процедури закупівель визначені з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах. Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт.
Дії сторін Договору щодо необґрунтованого продовження строку виконання робіт шляхом укладення Додаткових угод № 2, 3 суперечать меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.
Таким чином, укладення додаткових угод про продовження строків виконання зобов'язань, жодним чином не відповідає принципам добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності.
Укладення оспорюваних додаткових угод до Договору щодо продовження строків виконання зобов'язань за Договором за відсутності для цього документально підтверджених об'єктивних обставин, у т.ч. обставин непереборної сили, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
А можливість зміни строків виконання робіт внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Аналогічна за змістом правова позиція міститься у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/1812, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 01.06.2020 у справі №913/368/19,від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 19.08.2020 у справі № 925/47/19, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
За ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту (див. постанову Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановивши, що оспорювані додаткові угоди укладені всупереч приписам закону (зокрема, вимогам п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання їх недійсними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В свою чергу, в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». В оскаржуваному рішенні судом проігноровані положення Договору № 52 від 21.09.2023р. (далі Договір), а саме п. 5.5.3, де, зокрема, зазначено, що строки виконання Договору можуть переглядатись сторонами за наявності умов: виникнення несприятливих погодних умов, що не дає технологічної можливості виконанню даного виду робіт. Отже, сторонами в Договорі були погоджені умови, за наявності яких строк дії Договору може бути продовжений. Такі умови в жодному разі не порушують норми Закону України «Про публічні закупівлі» та повністю відповідають його приписам. Натомість, суд першої інстанції зазначив, що несприятливі погодні умови, які визначені в Договорі є форс-мажорними обставинами та застосував Закон, який не підлягав застосуванню у цих правовідносинах, а саме - Закон України «Про торгово промислові палати в Україні». Однак, підставами для продовження строку дії Договору стали умови, передбачені п. 5.5.3. Договору, а не форс-мажорні обставини.
Скаржник наголошує, що судом першої інстанції не була надана оцінка підпунктам 5.5.3., 5.5.4. пункту 5.5. Договору, а також п. 5.7., пп. 6.1.1. п. 6.1., пп. 6.2.4 п. 6.2., пп. 6.3.5. п. 6.3., пп. 6.4.4. п. 6.4.
Так, пункт 5.5. Договору визначає, що строки виконання договору можуть переглядатись Сторонами за наявності умов:
5.5.3. виникнення несприятливих погодних умов, що не дає технологічної можливості виконанню даного виду робіт;
5.5.4. виникнення інших обґрунтованих обставин.
При цьому перегляд термінів виконання робіт оформлюється Додатковою угодою (п. 5.7. Договору).
Відповідно до пп. 6.1.1. Договору Замовник має право вносити зміни в проектну документацію.
За змістом пп. 6.2.4. Замовник зобов'язується сприяти Підряднику у виконанні робіт.
Згідно з пп. 6.3.5 Договору Підрядник має право ініціювати внесення змін у Договір підряду.
Підпунктом 6.4.4. Договору передбачено зобов'язання Підрядника завчасно, у строк не менше 10 днів інформувати у письмовій формі Замовника про можливість припинення або сповільнення виконання робіт з його вини, а також з інших, не залежних від Підрядника, обставин.
В той же час, відповідно до п. 5.2. Договору Підрядник виконує роботи відповідно до затверджені проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил та графіків виконання робіт.
Як передбачено п. 5.4. Договору роботи за договором повинні бути виконані у терміни відповідно до календарного графіку виконання робіт, що оформлюється додатком до Договору і є його невід'ємною частиною.
Згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток 2 до Договору) строк виконання робіт починається з третьої декади вересня 2023 року та завершується до 15 грудня 2023 року, згідно вимог тендерної документації.
З огляду на що, суд акцентує увагу на тому, що до моменту укладення Додаткової угоди № 2 від 15.12.2023 всі роботи мали б бути завершені.
Відповідач-1 заперечуючи проти позовних вимог повідомляв, що факти несприятливих погодних умов для виконання бетонних робіт на об'єкті зафіксовані у загальному журналі робіт та підтверджені підписом інженера технічного нагляду.
Судом встановлено, що вищевказаний журнал, який розпочато 19.10.2023, у період з його заведення до 30.11.2023 (кінцева дата, коли роботи мали бути завершені згідно Календарного графіку) містить записи про мало задовільні умови виконання робіт (25.10.2023, 02.11.2023, 08.11.2023, 14.11.2024, 20.11.2024, 24.11.2024), при цьому зазначено, що претензії до якості виконання робіт та обсягів відсутні.
Стосовно записів про незадовільні умови виконання робіт, слід зазначити, що вони не стали підставою для відкладення виконання цих робіт, адже попри зазначення цих відомостей, журнал містить відомості про виконання робіт в незадовільних умовах (т. 2 а.с. 55-76).
Разом з тим, будь-якого підтвердження такого рівня несприятливих погодних умов, які категорично забороняли, або робили неможливим виконання робіт за Договором Відповідачами суду не надано.
Судом приймається до уваги, що погодні умови листопада 2023 року не вирізнялися від середньостатистичних погодних умов характерних для вказаного періоду, та мали б бути враховані сторонами під час визначення строку виконання робіт за Договором.
Отже, обґрунтовані підстави для продовження строку виконання договірних зобов'язань були відсутні.
Щодо аргументів скаржника про те, що у своїх листах Апелянт неодноразово наголошував Замовнику про необхідність проведення коригування проектної документації, то необхідно зазначити, що відповідач-1, підписуючи договір, джерелом фінансування якого є бюджетні кошти, зі встановленим строком виконання, мав оцінити можливість вчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе та контрагента по договору у зв'язку з невиконанням зобов'язань в строк.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір з вказаним строком виконання, відповідач-1 повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з надання послуг та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
Укладаючи договір, ТОВ «Інвест-Монтажбуд» засвідчило можливість виконання робіт у термін визначений договором до 15.12.2023, усвідомлювало усі ризик, в тому числі погодні умови, та погодилось з відповідальністю за порушення строків надання послуг.
Крім того судом враховується, що скаржник двічі приймав участь у зазначеній закупівлі робіт та був всебічно ознайомлений з проектною документацією, переліком робіт, переліком матеріалів, задіяних у будівництві та був згоден з усіма умовами, прописаними у тендерній документації.
Однак щойно приступивши до виконання договірних зобов'язань, з 26.09.2023 вже почалось листування щодо внесення змін до проектно-кошторисної документації з тих чи інших причин.
До того ж, щодо розроблення проектної документації «Будівництво резервуара для зберігання питної води на території інфраструктури водопровідно-каналізаційного господарства «Майданчик №10» за адресою: вул. Мечникова, 89-А м. Першотравенськ Дніпропетровської області. Коригування (Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015: 45240000-1-Будівництво гідротехнічних об'єктів)» у 2020 році з цінами та матеріалами на той час та проведення коригування тільки кошторисної частини проєкта у 2023 році, слід зазначити, що вказані обставини були відомі Замовнику на момент оголошення відкритих торгів по закупівлі UA-2023-08-31-005635-a, а також відомі Замовнику на момент укладення Договору. При цьому жодних претензій Сторони один одному не виказали та взяли на себе у повному обсязі зобов'язання за Договором.
Посилання скаржника на те, що суд не врахував, що у роз'ясненні Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору», щодо продовження строку дії договору та виконання зобов'язання, вказано, що форма підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку дії договору Законом не визначена, оскільки вона залежить від обставин, що спричинили продовження строку дії договору про закупівлю та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг. Тому замовник самостійно визначає форму документального підтвердження таких обставин з дотриманням законодавства, обґрунтовано відхиляються судом, позаяк Мінекономіки надає узагальнені відповіді рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері публічних закупівель, тобто його листи носять рекомендаційний характер. Право тлумачити норму права є виключним правом суду. Роз'яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Щодо вимог про стягнення пені та штрафу.
В силу положень статей 216, 236 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У зв'язку з визнанням судом недійсними додаткових угод № 2, 3, якими було продовжено строк виконання робіт, відповідач повинен був виконати будівельні роботи до 15 грудня 2023 року.
На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 7.2 Договору за порушення строків календарного графіку виконання робіт чи введення в експлуатацію об'єкта з вини підрядника останній сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну від суми невиконаних робіт та штраф у розмірі 5% від загальної вартості робіт, визначеної Договором.
За порушення строків виконання відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань Прокуратура просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» пеню в сумі 627 610,15 грн та штраф у сумі 391 777,45 гривень.
Судом перевірено наданий прокуратурою розрахунок штрафу в розмірі 5% та встановлено, що розрахунок здійснено правильно, тому до стягнення визначено штраф у сумі 391 777,45 гривень.
Натомість, щодо заявленої до стягнення пені в сумі 627 610,15 грн за період з 16.12.2023 до 30.06.2024 року, судом зазначено наступне.
На підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватись як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 12.03.2020 у справі № 907/65/18.
Ураховуючи вищевикладене, за результатом здійсненого судом перерахунку, за період з 14.06.2024 до 15.06.2024 пеня становить 5 741,37 грн (4 041 037,71 грн * 2 * 13% : 366 днів * 2 дні : 100%).
При цьому судом встановлено, що за інші періоди позивачем пеня розрахована правильно.
Отже, судом правомірно частково задоволена вимога позивача про стягнення пені та присуджено її з відповідача-1 в загальній сумі 584 549,91 гривень.
Водночас, у своїй апеляційній скарзі ТОВ «Інвест-Монтажбуд» посилається на те, що стягнення пені та штрафних санкцій можливе лише за наявності вини Підрядника, натомість відсутність вини Підрядника була доведена під час розгляду справи наданими доказами (листами відповідача-1 у період 26.09.2023-22.05.2024), які суд не врахував при ухваленні судового рішення, що призвело до неправомірного стягнення грошових коштів. Як вбачається з листування між Замовником та Підрядником, останній робив все можливе задля належного виконання своїх обов'язків за Договором, однак, прострочення відбувалося з вини саме Замовника (прострочення кредитора), який ігнорував майже всі листи та зауваження Підрядника з приводу неможливості виконання деяких видів робіт.
Щодо цих тверджень суд звертає увагу, що, по-перше, матеріали справи не містять доказів надсилання та отримання управлінням датованих вереснем-листопаді 2023 року листів, а, по-друге, на листи № 119 від 26.09.2023, № 130 від 27.10.2023 стосовно пропозиції підрядника внести зміни до проєктно-кошторисної документації по об'єкту будівництва була надана відповідь листом від 30.10.2023 № 772/04.08, де зазначено, що відповідно до листа авторів проєкта ТОВ БК «Мега-Буд» від 27.10.2023 № 90 для внесення запропонованих підрядником змін необхідно коригувати проєктно кошторисну документацію з проходженням комплексної експертизи та проведення нової тендерної процедури, а на ці заходи кошти з місцевого бюджету не заплановано та і коригування у поточному році за цим проєктом вже проводилось. У зв'язку з тим, що замовник робіт не має повноважень приймати рішення самостійно щодо внесення будь яких змін до проєктно-кошторисної документації без погодження проєктантів і проводилось відповідне листування.
У даному випадку Замовник діяв на підставі положень Закону України «Про публічні закупівлі» та Постанови КМУ від 12 жовтня 2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі».
Що ж до листів датованих після 15.12.2023, то таке листування вже перебувало за межами обумовленого Договором кінцевого строку виконання робіт і відповідно не має значення для правильної кваліфікації спірних правовідносин та визначення наявності підстав для застосування до відповідача-1 штрафних санкцій.
Також, апелянт вказує про незастосування судом ст. 233 Господарського кодексу України, зауважуючи, що Відповідачем-1 роботи визначені умовами договору частково були виконані належним чином та були прийняті Відповідачем-2 без будь яких зауважень, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі робіт та довідками про їх вартість. При цьому, що є важливим - Позивачу взагалі не було завдано матеріальних збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем робіт згідно договору, адже роботи, які були перенесені на 2024 рік Замовником не оплачувались та, як свідчить інформація з Додаткової угоди № 4, якою Договір був розірваний, на 2024 рік взагалі не були виділені кошти на проведення Підрядником відповідних робіт. Вказані обставини свідчать про відсутність наміру Відповідача-1 ухилитись від виконання взятих на себе зобов'язань, а навпаки підтверджують намагання останнього виконати роботи визначені умовами договору. Суд першої інстанції не врахував, що Замовнику не були спричинені збитки, докази наявності збитків взагалі відсутні в матеріалах справи, грошові кошти Відповідачу-1 (Апелянту) взагалі не сплачувались наперед у якості авансу.
Так, за приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому за положенням частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням встановлених обставин в їх сукупності суд доходить висновку, що з відповідача-1 належить стягнути штрафні санкції у заявленому прокуратурою розмірі, тобто такі зменшенню не підлягають, виходячи з наступного.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (див. постанову Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №914/1517/18).
Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
В постанові від 08.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика палата Верховного Суду зазначила таке: за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Поряд з цим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18: «господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань» (п. 8.32).
Для зменшення нарахованих позивачем сум має бути встановлена очевидна їх неспівмірність, в тому числі обставини того, що наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Проте судом враховується, що у разі неухильного виконання відповідачем-1 домовленостей закріплених у договорі, у позивача були б відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій.
Умови щодо нарахування пені, штрафу та їх розміру визначалися обопільно сторонами у договорі.
В свою чергу, у разі незгоди з розміром штрафних санкцій, які мають нараховуватися у разі неналежного виконання зобов'язання, відповідач-1 не був позбавлений права ініціювати внесення відповідних змін до договору.
Розмір неустойки не є надмірним пропорційно до вартості предмету закупівлі.
До такого розміру штрафних санкцій, який був заявлений позивачем, відповідач-1 допустив сам виключно своїм зволіканням з виконання зобов'язання за договором.
Стосовно можливої збитковості відповідача-1, то слід зауважити, що вказана обставина не є винятковою обставиною що дає підстави для зменшення нарахованих штрафних санкцій, адже підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, наслідки від ведення якої несе відповідний суб'єкт господарювання.
В свою чергу, можлива відсутність збитків у позивача не є визначальним критерієм для зменшення заявленої до стягнення неустойки, а лише однією із складових, які враховуються судом в комплексі з оцінкою інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Посилання скаржника на те, що йому взагалі не сплачувались наперед кошти в якості авансу спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до пункту 4.17. Договору № 52 від 21.09.2023 підрядник отримав попередню оплату в розмірі 30% від вартості річного обсягу робіт, тобто від ціни договору 7835548,92 грн, що склало 2 350 664,68 грн.
Відповідно до пункту 4.18. Договору № 52 від 21.09.2023 аванс надається на 40 календарних днів на підставі рахунку-фактури. По закінченню визначеного терміну невикористані кошти попередньої оплати повертаються замовнику. 14.10.2023 ТОВ «Інвест-монтажбуд» отримано попередню оплату в сумі 2 350 664,68 грн на казначейський рахунок для придбання матеріалів, але перерахування контрагентам було здійснено лише 06.11.2023 (копія платіжної інструкції надається) у зв'язку з тим, що дані роботи відносяться до третьої черги фінансування на підставі постанови КМУ № 590 від 09.06.2021 та Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану. Авансові кошти підрядником було спрямовано на передплату специфічних матеріалів (устаткування), яке використовується у процесі будівельних робіт та потребують монтажу (тобто існує тільки вмонтованим), яке виготовляється виключно під замовлення по повній передплаті у термін до 30 днів. Через ці причини строки поставки матеріалів і можливість закриття актів виконаних робіт та використання коштів змінено відповідно до строків зарахування коштів постачальникам.
Відповідно до наказу Державної казначейської служби України № 208 від 11.08.2023 «Про затвердження змін до Методичних рекомендацій щодо порядку застосування органами Державної казначейської служби України заходів впливу за порушення бюджетного законодавства», пункту 7.4 договору № 52 від 21.09.2023 підряднику було нараховано штрафні санкції з 23.11.2023 до моменту надання акта виконаних робіт на суму 1 443 846,53 грн. Сума штрафу склала 10 170,18 грн.
В свою чергу, згідно з інформацією, розміщеною на єдиному веб-порталі використання публічних коштів https://spending.gov.ua, Управлінням сплачено, за виконані роботи, на розрахунковий рахунок ТОВ «Інвест-монтажбуд» кошти в розмірі 3794511,21 грн. за виконані роботи відповідно до актів № 1 від 23.11.2023, № 2 від 11.12.2023, № 3 від 21.12.2023.
Сплата вказаної суми підтверджується також платіжними інструкціями № 1 від 23.10.2023, № 2 від 23.10.2023, № 3 від 23.10.2023, № 4 від 24.10.2023, №5 від 27.10.2023, № 6 від 27.10.2023.
Таким чином, наприкінці 2023 року роботи на об'єкті відповідно до кошторису були здійснені майже на 40 % відсотків.
Необхідно також наголосити, що предметом Договору, укладеного між Управлінням та ТОВ «Інвест-монтажбуд» є будівництво резервуара для зберігання питної води.
Відповідний об'єкт є об'єктом критичної інфраструктури міста Шахтарськ і повинен був стати резервним джерелом отримання питної води жителями міста Шахтарськ (Першотравенськ) через єдиний у місті водовід «ДНІПРО ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» у разі припинення водопостачання, яке протягом 2021-2024р.р. неодноразово припинялося з різноманітних підстав.
Додатковою угодою № 4 від 08.10.2024 про розірвання Договору на закупівлю робіт від 21.09.2023 № 52. У пункті 1 зазначеної додаткової угоди сторони дійшли згоди достроково розірвати (припинити) дію Договору від 21 вересня 2023 року.
З урахуванням додаткових угод № 2, 3, 4 управління та територіальна громада міста Шахтарськ не отримало очікуваного результату. Життєво необхідний в умовах воєнного стану для міста об'єкт так добудовано і не було, не зважаючи на те, що роботи на об'єкті відповідно до кошторису та актів виконаних робіт були здійснені майже на 40 % відсотків.
Таким чином, зважаючи на те, що зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки - є прерогативою суду, яке реалізується ним на власний розсуд, виходячи з системного та комплексного аналізу всіх фактичних обставин справи та поданих сторонами доказів, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача-1 нарахувань.
За таких умов, відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в цій частині.
Відтак, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 391 777,45 грн та пені в сумі 584 549,91 грн.
Щодо аргументів скаржника що у разі відмови у задоволенні позову, суд мав розглянути питання про стягнення з Позивача витрат Відповідача-1, пов'язаних із правничою допомогою адвоката, слід зазначити, що судом в оскаржуваному рішенні було вирішено питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат ТОВ «Інвест-Монтажбуд» на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 гривень. За результатом аналізу наданих суду документів, зважаючи на результат вирішення справи та керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, господарський суд відмовив у задоволення клопотання відповідача-1 про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу та поклав їх на заявника.
Підсумовуючи усе вищевикладене, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на що, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2024.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2024 у справі № 904/3471/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2024 у справі №904/3471/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтажбуд».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 20.10.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко