06 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/1878/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.,
від Позивача: Підгорний Б.Б. -представник
та інших представників учасників справи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "С-Инвест сервіс" місто Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2025 у справі №922/1878/25
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", місто Харків
до відповідача Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "С-Инвест сервіс" місто Харків
про стягнення 1 410 420,25 грн.
У травні 2025року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі- Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Споживчого товариства «Житлово-будівельний кооператив «С-Инвест сервіс» (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості за період з січня 2024 по березень 2025 у сумі 1410420,25 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №12150 від 04.03.2011.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.07.2025 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, за змістом якої просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим, винесеним при неповному з'ясуванні обставин справи, а також із невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме:
-суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом, оскільки за умовами укладеного Договору Відповідач зобов'язаний оплачувати послуги з постачання теплової енергії за фактичним споживанням, яке визначається за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, встановленого на інженерному вводі приміщення;
- судом не встановлено спосіб визначення кількості спожитої теплової енергії, а отже й не встановлено правильного розміру заборгованості;
- долучені до позову розрахунки не відповідають фактичному споживанню Відповідачем теплової енергії.
Також Відповідач просив врахувати часткову оплату заборгованості від 04.03.2025 року на суму 180000,00грн та від 03.04.2025 року на суму 50000,00 грн.
Разом з тим, додані до апеляційної скарги докази не можуть бути взяті до уваги судовою колегією, оскільки відповідно до вимог ст.269 ГПК України Відповідачем не заявлено клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи з обґрунтуванням причин неможливості подання їх до суду першої інстанції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1878/25 від 02.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, а ухвалою суду від 17.09.2025 розгляд справи призначено на 06.10.2025 о 12:15.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначав про те, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини справи, а факт споживання Відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення підтверджується актами № 173/1625, 173/2242, 173/4329, 173/5315 про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону.
У судове засідання 06.10.2025р. з'явився представник Позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, але був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, тому судова колегія прийшла до висновку про розгляд справи у його відсутності, оскільки він не скористався своїм правом участі в суді апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- укладення 04.03.2011 між Позивачем, як енергопостачальною організацією та Відповідачем, як споживачем, Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 12150, за умовами п. 1 якого Позивач зобов'язався постачати Відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором на об'єкт Відповідача, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна,4а (додаток №4 до Договору);
- укладення 19.11.2021 між сторонами додаткової угоди до договору, де викладено п.7.2.5 Договору в новій редакції, а саме: перешкоджання або недопущення до систем теплопостачання (на територію підприємства, установи тощо) працівників Теплопостачальної організації при виконанні ними службових обов'язків - штраф у розмірі 5% вартості теплоенергії, спожитої в попередньому розрахунковому періоді, але не більше двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за кожен факт такого перешкоджання або недопущення;
- споживання Відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень, що підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2025рр. до будівель в цілому, які підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку;
- виставлення та направлення Позивачем рахунків за спожиту теплову енергію за період з січня 2024 по березень 2025, відповідно до яких, з урахуванням часткової оплати заборгованості Відповідачем, станом на 29.05. 2025 вартість спожитої теплової енергії за договором про постачання теплової енергії складає 1 410 420,25 грн ;
-направлення 14.05.2025 Позивачем на адресу Відповідача вимоги про сплату суму заборгованості у розмірі 1 410 421,25 грн. , яке залишене Відповідачем без задоволення.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем Договору, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 1 410 420,25 грн. за період січень 2024-березень 2025, яку Позивач просив стягнути на свою користь.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд вважав їх доведеними та обґрунтованими.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються спеціальним законодавством, зокрема Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 (далі - Правила № 1198) та іншими нормативно-правовими актами України.
Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Новий Закон «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017) визначив учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: 1) споживачів (індивідуальних та колективних); 2) управителя; 3) виконавців комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6 ч.1 ст.1 Закону «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017)).
Колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (п.9 ч.1 ст.1 Закону «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017)).
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017)).
Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч.1 ст.12 Закону «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 23 Правил №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Виходячи з положень статей 177, 179 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія є матеріальним благом (товарною продукцією), яке отримує споживач від надавача послуг і важливою ознакою якого (завдяки якій таке благо є об'єктом цивільних прав) є здатність задовольняти ті чи інші потреби людей. Враховуючи положення статті 1 Закону України «Про теплопостачання», послугою є не теплова енергія, а постачання теплової енергії.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про теплопостачання» плата за житлово- комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
В підтвердження наданих послуг, Позивачем представлено рахунки за спірний період січень 2024 року - березень 2025 року на загальну суму 1 410 420,25 грн, доказів сплати яких Відповідачем не надано.
Скаржник вважає необґрунтованим здійснений Позивачем те перевірений судом розрахунок, проте не посилається на інший обсяг та вартість отриманих від Позивача послуг з теплопостачання.
Так, стверджуючи про безпідставність висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, Відповідач зазначає, що Позивачем не зазначено в позовній заяві, а судом не встановлено, яким чином було встановлено кількість теплової енергії, як було проведено її облік, і в зв'язку з цим, як саме була розрахована сума заборгованості.
Разом з тим, з досліджених в матеріалах справи доказів судовою колегією встановлено, що відповідно до п.5.1. Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом(опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4.
Відповідно до умов Додатку №4 до Договору, зазначено, що обсяг теплової енергії визначається за приладом обліку за об'єктом Відповідача.
Позивачем до матеріалів справи надано акти огляду вузла обліку теплової енергії №7130 від 22.12.2023 та № 18487 від 14.12.2024 та відомості приладу обліку теплової енергії за спірний період, відповідно до змісту яких вбачається, що на об'єкті Відповідача встановлено прилад обліку Supercal 531 з повіркою до 11.12.2028.
Факт споживання Відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актом № 173/1625, 173/2242, 173/4329, 173/5315 про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону.
В наявних в матеріалах справи рахунках фактурах зазначено, що розрахунок проводився Позивачем за показаннями приладу обліку.
Таким чином, твердження Відповідача про не визначення способу обчислення суми заборгованості не приймаються колегією суддів до уваги.
При цьому, некоректне цитування пункту п. 5.1. Договору не призвело до неправильних висновків суду по суті позовних вимог, а тому твердження скаржника про помилкове визначення способу обчислення розміру позовних вимог є безпідставним.
В свою чергу, наданий Позивачем розрахунок розміру позовних вимог, Відповідачем не спростовано, альтернативного розрахунку надано не було, а сам факт споживання теплової енергії підтверджений матеріалами справи.
Наведені розрахунки, які підтверджуються первинними документами, а також наявність боргу з боку Відповідача під час судового розгляду справи ним не спростовані.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази повної оплати Відповідачем спожитої ним теплової енергії за укладеним договором у спірний період, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 1 410 420,25 грн заборгованості.
Інших доводів на спростування висновку суду першої інстанції апеляційна скарга Відповідача не містить.
За таких підстав, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2025 року у справі №922/1878/25 в межах оскарження підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги. Про понесення інших судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, сторонами не заявлено.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "С-Инвест сервіс" місто Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2025 у справі №922/1878/25- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2025р. у справі № 922/1878/25- залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Споживче товариство "Житлово-будівельний кооператив "С-Инвест сервіс" місто Харків.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 17.10.2025.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков