79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" жовтня 2025 р. Справа №909/1227/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін:
позивача: Корсун Ю.Ю.,
відповідача: Марчак М.П., Андріїв Л.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" б/н від 01.07.2025 (вх. суду від 02.07.2025 № 01-05/2046/25)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 (повне рішення складено 17.06.2025, суддя Кобецька С.М.)
у справі № 909/1227/24
за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребдрон», м. Калуш, Івано-Франківська обл.
про: стягнення штрафу в сумі 11 634 000,00 грн,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ребдрон" про стягнення штрафу в сумі 11 634 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача від поставки товару, шляхом подання лиcта-пропозиції про розірвання Державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-773 VDK-24 від 25.11.2024, що є підставою для застосування санкцій, передбачених підпунктом 6 пункту 7.2 Контракту.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 у справі № 909/1227/24 в позові Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ребдрон" про стягнення штрафу в сумі 11 634 000,00 грн відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони згоди щодо розірвання договору не досягли та твердження позивача про відмову відповідача від виконання умов Контракту є недоведеними, такими, що ґрунтуються на власних припущеннях та не відповідають фактичним обставинам.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 у справі № 909/1227/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
Апелянт зазначає, що 04.12.2024 Агенцією отримано супровідний лист відповідача № 88 від 04.12.2024 з пропозицією про розірвання Контракту у зв'язку із неможливістю поставити Товар.
На думку скаржника, вказаний лист слід розцінювати як відмову у поставці товару, що є порушенням умов Контракту та підставою для застосування відповідальності, передбаченої умовами п. 7.2 Контракту в розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Також апелянт зазначає, що перерахування попередньої оплати не вбачалось за можливе, зважаючи на відсутність у відповідача можливості поставити товар.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ребдрон» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025р. у справі № 909/1227/25 залишити без змін.
Відповідач вказує, що неодноразово звертався до позивача про перерахування останнім попередньої оплати, як це погоджено сторонами в Контракті.
Як стверджує відповідач, у відповідь на його лист, позивач, листом вих.№22/3-17456 від 09.12.2024 підтвердив наявність бюджетних зобов'язань за Контрактом у 2024 році в обсязі 70% вартості Товару за Контрактом. Також, в даному листі позивач підтвердив той факт, що відповідач ще 26.11.2024р. надав відповідні обґрунтування на отримання попередньої оплати, рішення про здійснення якої затверджено 01.12.2024 і позивач готовий здійснити перерахування повної суми попередньої оплати.
На думку відповідача, те, що договір між сторонами не розірвано підтверджується й тим, що між сторонами Контракту 17.12.2024р. було підписано додаткову угоду №1 до Контракту.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 справу № 909/1227/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" б/н від 01.07.2025 (вх. суду від 02.07.2025 № 01-05/2046/25) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 у справі № 909/1227/24.
Ухвалою суду від 08.08.2025 призначено справу № 909/1227/24 до розгляду у судовому засіданні на 09.09.2025.
У судовому засіданні 09.09.2025, за згодою представників сторін, оголошено перерву до 14.10.2025.
У судовому засіданні 14.10.2025 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечив такі доводи з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, сторони надали суду пояснення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
25.11.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ребдрон" (Виконавець) укладено Державний контракт на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-773-VDK-24.
Контракт підписаний сторонами та скріплений печатками.
Відповідно до п. 1.1. Контракту відповідач, як виконавець, зобов'язується виготовити та поставити Позивачу, як замовнику, з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари оборонного призначення (далі - товар), найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації товарів оборонного призначення (Додаток 1 до Контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти через НОМЕР_1 військове представництво Міністерства оборони України (далі - Представництво замовника) та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом.
За умовами розділу 2 Контракту сторони узгодили вартість товару, порядок та умови проведення розрахунків.
Згідно з п.2.1 та п.2.2 Контракту вартість (ціна) товару на момент його підписання зафіксована сторонами в Специфікації та становить 166 200 000,00грн., а обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом КПКВК 2101150 у 2024 році становлять 116 340 000,00грн.
У Специфікації сторони визначили строк поставки товару, кількість .
Пунктом 2.9. Контракту сторони встановили, що відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019р. №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» сплата 70 (сімдесяти) відсотків (від вартості товару за Контрактом здійснюється замовником на підставі рахунку, наданого Виконавцем та за умови надання виконавцем замовнику чинного на дату подання рахунку обґрунтування необхідності попередньої оплати. Замовник письмово проінформує виконавця щодо рішення державного замовника стосовно можливості та порядку здійснення попередньої оплати за цим Контрактом протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання такого рішення. У разі проведення попередньої оплати, товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у Специфікації. Попередня оплата здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після прийняття державним замовником рішення щодо здійснення попередньої оплати за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку замовника на підставі рахунку на оплату, наданого виконавцем, шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я виконавця в органі державної казначейської служби, з подальшим використанням зазначених коштів Виконавцем виключно на цілі, визначені цим Контрактом, з наданням відповідних підтверджуючих документів.
В п.4.1 Контракту встановлено, що виконавець зобов'язується поставити товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеного в Специфікації.
Отже, згідно з умовами Додатку 1 до Контракту (Специфікації товарів оборонного призначення) строк поставки товару 50 (75/120) календарних днів з дати здійснення позивачем оплати в розмірі 116 340 000,00грн, що становить 70% загальної вартості Контракту.
Таким чином, сторони Контракту погодили всі істотні умови договірних взаємовідносин, які є обов'язковими для виконання сторонами.
В пункті 7.1. Контракту визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Контрактом сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього контракту.
У пп.6 п. 7.2. Контракту встановлено відповідальність за відмову від поставки товару (частини товару), а саме - виконавець зобов'язаний, крім повернення фактично оплаченої суми (недопоставленого) товару та сплати інших компенсаційних платежів, сплатити на користь замовника штраф у розмірі 7% від вартості (ціни) непоставленого (недопоставленого) товару.
Відповідно до п. 11.1.Контракту термін його дії з моменту укладання до 30.06.2025.
В листах № 85 та № 86 від 03.12.2024 відповідач зазначив позивачу що умови Контракту передбачають необхідність здійснення позивачем передоплати, яку відповідач не отримав. Також, відповідач вказав , що у зв'язку із ситуацією яка склалась (відсутність попередньої оплати позивача в розмірі 70%) не має можливості поставити 50 комплектів товару на умовах післясплати, тому необхідно укласти відповідну додаткову угоду до Контракту.
04.12.2024р. відповідач повторно звернувся до позивача з листом №87 в якому зазначив, що згідно умов підписаного між сторонами Контракту розрахунки за товар здійснюються шляхом проведення замовником (позивачем) попередньої оплати. Додатково вказав , що при виготовленні товару використовуються комплектуючі та напівфабрикати іноземного виробництва які імпортуються в Україну, а тому, в зв'язку із отриманням від деяких іноземних постачальників повідомлень про тимчасові затримки певних груп товарів відповідач надав позивачу пропозицію про розірвання Контракту з проханням повідомити про прийняте рішення.
У відповідь позивач, листом Вих.№22/3-17456 від 09.12.2024р, підтвердив наявність бюджетних зобов'язань за Контрактом у 2024 році в обсязі 70% вартості товару .Водночас підтвердив той факт, що відповідач ще 26.11.2024р. надав відповідні обґрунтування на отримання попередньої оплати, рішення про здійснення якої затверджено 01.12.2024р. і позивач готовий здійснити перерахування повної суми попередньої оплати.
Стосовно пропозиції відповідача про розірвання Контракту позивач зазначив, що зміни в контракт можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди, як це передбачено в п.11.3 Контракту, а підставами для такого розірвання слугують умови встановлені в розділі 12 Контракту.
Додатково позивач зазначив, що згідно підпункту 6 пункту 7.2 Контракту у разі відмови від поставки товару (частини Товару) виконавець зобов'язаний, крім повернення фактично оплаченої вартості (недопоставленого) товару та сплати інших компенсаційних платежів, сплатити на користь замовника штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вартості (ціни) непоставленого (недопоставленого) Товару). З врахуванням наведеного Позивач надав зустрічну пропозицію Відповідачу розглянути питання розірвання Контракту за умови сплати відповідного штрафу за відмову від поставки.
Не погоджуючись із такою пропозицією, відповідач листом №92 від 09.12.2024 повідомив позивача про неприйнятність такої пропозиції (сплати на користь Позивача 7% від вартості Товару) та наголосив останньому, що станом на 09.12.2024 відповідач так і не отримав від позивача попередньої оплати, як це передбачено умовами Контракту, а умови Додатку 1 до Контракту (Специфікація товарів оборонного призначення) встановлюють строк поставки товару з дати здійснення позивачем попередньої оплати в розмірі 70% загальної вартості Контракту.
17.12.2024 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Контракту, якою уточнили зобов'язання за Контрактом, виклали п.2.2 у новій редакції , всі інші умови не змінили та підтвердили свої зобов'язання.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини (частина 2 статті 11 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Предметом позову у цій справі є стягнення штрафу на підставі Державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення за відмову відповідача від поставки товару.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1,2 ст. 712 ЦК України).
Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
За приписами ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У загальних положеннях ЦК про купівлю-продаж (ст.693 ЦК) передбачена можливість проведення попередньої оплати товару та правила, пов'язані зі здійсненням такої оплати.
Як було зазначено вище, згідно з умовами Додатку 1 до Контракту (Специфікації товарів оборонного призначення) строк поставки товару 50 (75/120) календарних днів з дати здійснення позивачем оплати в розмірі 116 340 000,00 грн, що становить 70% загальної вартості Контракту.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, об'єднаної палати від 16.09.2022 у справі №913/703/20, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Виходячи із правової природи укладеного між сторонами договору та його змісту можна дійти висновку, що його сторонами визначено зустрічне виконання зобов'язання.
Правилами зустрічного виконання зобов'язання, встановленими статтею 538 Цивільного кодексу України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3 статті 538 Цивільного кодексу України).
Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов'язання.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 ЦК України.
За зазначеними вимогами закону (стаття 538 ЦК України), у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19).
Як встановлено судами у цій справі, підтвердження відсутності виконання саме позивачем умов Контракту в частині здійснення оплати є довідки Калуського управління Державної казначейської служби України Івано-Франківської області №1 від 08.01.2025р. та виписка АТ КБ «ПриватБанк» за період з 25.11.2024 по 08.01.2025 про відсутність руху коштів як по небюджетних поточних казначейських рахунках відповідача, так і поточному рахунку відповідача в АТ КБ «ПриватБанк» .
Наведені обставини підтверджують відсутність зобов'язання у відповідача у поставці товару за Контрактом, що і спростовують твердження позивача про відмову відповідача у виконанні зобов'язання поставити товар.
До того ж, одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18.
Так, незважаючи на доводи апелянта стосовно того, що лист відповідача від 04.12.2024 є односторонньою відмовою відповідача від виконання зобов'язання, апелянт у листі від 09.12.2024, адресованому позивачу, зазначив про можливість сторін укласти додаткову угоду, як це передбачено пунктом 11.3 Контракту.
В подальшому, 17.12.2024 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Контракту, за умовами якої обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом КПКВК 2101150 у 2024 році становлять 0,00грн.
Враховуючи вказане, суд попередньої інстанції обґрунтовано констатував, що в спірному випадку, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, сторони згоди щодо розірвання договору не досягли, позаяк укладення додаткової угоди та встановлені судами обставини свідчать про відсутність наміру та факту відмови відповідача від поставки товару по Контракту.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що твердження позивача про відмову відповідача від виконання умов Контракту є недоведеними належними та допустимими доказами, тому в позові про стягнення штрафу на підставі пп.6 п.7.2. Контракту в розмірі 11 634 000,00 грн слід відмовити.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 у справі № 909/1227/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" б/н від 01.07.2025 (вх. суду від 02.07.2025 № 01-05/2046/25) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2025 у справі № 909/1227/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повний текст складено 21.10.2025.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець