79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" жовтня 2025 р. Справа №914/3258/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущак
Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Телинько Я.П.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури б/н від 21.07.2025 (вх № 01-05/2267/25 від 22.07.2025р.)
на рішення Господарського суду Львівської області від 19 червня 2025 року (суддя Ділай У.І, м. Львів)
у справі №914/3258/24
за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м.Львів
до відповідача-1: Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів
за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс, с. Брюховичі, Львівська область
про: скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:11:002:0001 площею 3,8 га з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, що зареєстровані щодо цієї ділянки.
за участю представників:
прокурор: Винницька Л.М.
від відповідача-1: Цап П.М.
від відповідача-2: Пелічак Ю.В.
від заявника: Фартушок Н.Б.
Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:11:002:0001 площею 3,8 га з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, що зареєстровані щодо цієї ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що незважаючи на наявність зовнішніх, об'єктивних та видимих природних ознак віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001 до земель водного фонду (у зв'язку з розташуванням на ній водного об'єкта), здійснено незаконну державну реєстрацію в ДЗК вищезазначеної земельної ділянки за категорією земель - землі рекреаційного призначення, цільовим призначенням - 07.01 для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, з видом використання - для будівництва оздоровчо-розважального комплексу та без встановлення обмежень у її використанні.
Як зазначено в позові спірна земельна ділянка комунальної власності надана в користування на умовах оренди з розташованим на ній водним об'єктом всупереч вимогам ст. ст. 58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України та з недотриманням норм ст. ст. 83, 84 ЗК України. При цьому, надання в користування на умовах оренди земельної ділянки, яка знаходиться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст.59 ЗК України, суперечить нормам ст. ст. 83, 84 цього Кодексу. Набуття прав на землі прибережних смуг, що є землями водного фонду, всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим.
Крім того, за твердженням прокуратури здійснення державної реєстрації у Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки без урахування заборон та обмежень, встановлених законом, а також усіх наявних документів та матеріалів, розроблених та виданих на місцевому рівні, надання земельній ділянці цільового призначення прямо суперечить вимогам закону та є окремою підставою для скасування такої реєстрації у судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог Львівської обласної прокуратури відмовлено.
Місцевий суд зазначив, що прокуратура оспорює правомірність формування спірної земельної ділянки як об'єкта цивільних прав із категорією земель - землі рекреаційного призначення, оскільки така включає об'єкт водного фонду з прибережною захисною смугою та відповідно становить правовий статус з обмеженим режимом використання. Також прокуратура оспорює законність прийнятих органом місцевого самоврядування рішень щодо розпорядження такою всупереч імперативним вимогам закону.
Однак, суд першої інстанції звернув увагу на те, що прокурором, при зверненні до господарського суду з цим позовом, не доведено яке ж саме цивільне право порушене у цьому спорі. При цьому, відповідачами визначено орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду, та орган виконавчої влади.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що зміна цільового призначення земель комунальної форми власності є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, яка проводиться на підставі відповідних проектів землеустрою, що мають затверджуватись рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку. Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що за даних обставин прокурором не доведено порушення прав територіальної громади щодо користування та розпорядження земельною ділянкою площею 3,8га з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001.
Не погодившись з даним рішенням Господарського суду Львівської області від 19.06.2025, Львівська обласна прокуратура звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 21.07.2025 (вх № 01-05/2267/25 від 22.07.2025р.), у якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/3258/24 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Скаржник зазначає, що з матеріалів справи вбачається те, що частина спірної земельної ділянки є забудована, право власності на збудовані об'єкти зареєстровано за фізичними та юридичними особами, які в силу положень ст. 120 ЗК України можуть звертатися до органу місцевого самоврядування з метою отримання у власність/користування земельних ділянок для їх обслуговування. На іншій частині земельної ділянки розташовано водний об'єкт із прибережною захисною смугою, а тому незаконно сформована спірна земельна ділянка не може існувати як єдиний об'єкт цивільних прав одночасно з різними категоріями земель.
Спірною державною реєстрацією земельної ділянки створено перешкоду власнику - територіальній громаді міста Львова в ефективному та раціональному використанні земельної ділянки водного фонду. Вищевказане в свою чергу перешкоджає формуванню нового об'єкту цивільних прав - земельної ділянки водного фонду, на якій розміщено водний об'єкт із прибережною захисною смугою та водоохоронною зоною, як це передбачено приписами закону, а також формуванню земельних ділянок, що розташовані за межами прибережної захисної смуги з метою надання їх в оренду для обслуговування існуючих об'єктів нерухомого майна та отримання орендної плати до місцевого бюджету.
На переконання апелянта, суд першої інстанції спірним рішенням поклав на орган місцевого самоврядування додатковий тягар щодо усунення недоліків при формуванні спірної земельної ділянки, які допущені ГУ Держгеокадастру у Львівській області при здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки (в т.ч. і шляхом витрачання коштів місцевого бюджету на розроблення нової документації із землеустрою).
Прокурор не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що ним не доведено яке ж саме цивільне право порушене у цьому спорі, при тому, відповідачами визначено орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду, та орган виконавчої влади.
Також скаржник звертає увагу на відсутність підстав для врахування висновків, викладених касаційним судом у справі № 914/192/23, оскільки такі не є релевантними до спірних правовідносин.
Головне управління Держгеокадастру у Львівській області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс» подали до суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.
Головне управління Держгеокадастру у Львівській області зазначало, що Реєстрацію спірної земельної ділянки здійснював Львівський міський відділ ЛРФ ДП «Центр ДЗК» відповідно до наказу від 02.07.2003 № 174 « Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» (втратив чинність від 20.08.2012).
Натомість Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не здійснювало реєстрацію спірної земельної ділянки, жодних порушень чинного законодавства не вчиняло.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.
Враховуючи наведене, відповідач-2 повідомив, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001 перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку без подання звернення та документів.
Щодо відсутності у договорі оренди земельної ділянки відомостей про обмеження щодо використання земельної ділянки передбачених Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, який набрав чинності 01.01.2013 відповідач-2 зазначив, що згаданий договір оренди зареєстрований до набуття чинності постановою 1051, а саме 04.08.2009, також відомості про земельну ділянку перенесені у договір оренди із технічної документації із землеустрою.
Також відповідач-2 звернув увагу, що власник даної земельної ділянки не звертався щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яке здійснюється за проектами землеустрою. Жодного рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001 площею 3,8000 га уповноваженим органом не приймалося.
Крім цього, відповідач-2 зазначив що, державна реєстрація земельної ділянки, в тому числі скасування державної реєстрації є виключною компетенцією Державного кадастрового реєстратора згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. Водночас втручання в діяльність державного кадастрового реєстратора, в тому числі Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області заборонено.
У судове засідання 08.10.2025 з'явились представники сторін, надали пояснення.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Галицькою окружною прокуратурою міста Львова при виконанні повноважень, визначених ст. 131-11 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вивчено законність формування земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 4610166300:11:002:0001, на якій знаходиться водний об'єкт.
Рішенням від 04.10.2007 №318 11 сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради «Про розгляд заяв щодо надання дозволу на виготовлення проекту відводу на земельну ділянку в смт Брюховичі для влаштування розважально-відпочинкового комплексу по вул. Незалежності України для надання в оренду», керуючись ст.ст. 93,124 Земельного кодексу України ТзОВ «Сервіс» надано дозвіл на виготовлення проекту відводу на земельну ділянку площею 3,8 га по вул. Незалежності України, б/н для влаштування оздоровчо-розважального комплексу для дорослих та дітей, за рахунок земель селища, які не надані у власність та користування.
Рішенням від 24.01.2008 №393 15 сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради «Про попереднє погодження містобудівного обґрунтування розміщення земельної ділянки для будівництва та обслуговування оздоровчо-розважального комплексу по вул. Незалежності України в смт Брюховичі Львівської обл. та продовження терміну погодження проекту відведення» попередньо погоджено містобудівне обґрунтування розміщення земельної ділянки для будівництва та обслуговування оздоровчо-розважально-відпочинкового комплексу по вул.Незалежності України в смт Брюховичі для подальшого погодження з відповідними службами та продовжено термін одержання позитивних висновків у матеріалах попереднього погодження та подання проекту відведення земельної ділянки на затвердження в селищну раду, передбачений рішенням №318 від 04.10.2007 до 13.05.2009.
Рішенням від 05.02.2009 №666 26 сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки по вул. Незалежності України в смт Брюховичі та надання її; в оренду» ТзОВ «Сервіс» затверджено проект відведення земельної ділянки 3,8 га по вул. Незалежності України в смт Брюховичі, яка надається в оренду для будівництва оздоровчо-розважального комплексу.
Рішенням від 19.03.2009 №703 27 сесії 5 скликання Брюховицької селищної ради «Про внесення змін в рішення №666 від 05.02.2009» внесено зміни в рішення Брюховицької селищної ради №666 п. 1.2 від 05.02.2009, а саме: «Згідно ст. 124 Земельного кодексу України надати ТзОВ «Сервіс» земельну ділянку площею 3,8 га по вул. Незалежності України в смт Брюховичі в оренду терміном на 15 років для будівництва оздоровчо-розважального комплексу та віднести її до земель рекреаційного призначення».
У 2008 році ПП «Землеустрій Плюс» виготовлено матеріали попереднього погодження вибору земельної ділянки (Книга 1) та матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування оздоровчого розважально-відпочинкового комплексу ТзОВ «Сервіс» у смт Брюховичі, вул .Незалежності України.
В акті вибору земельної ділянки, затвердженому Брюховицькою селищною радою 2007 року, зазначено, що рельєф ділянки спокійний, з наявністю ровів, валів та озера. Земельна ділянка озеленена, вільна від забудови та інженерних мереж.
У висновку про погодження матеріалів щодо вибору земельної ділянки Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області від 28.05.2008 вказано, що матеріали щодо вибору земельної ділянки погоджено за умови дотримання вимог ст. 70, 88 Водного кодексу України.
07.11.2008 між ПП «Землеустрій Плюс» та ТзОВ «Сервіс» укладено договір №01/11-08Д щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування оздоровчого-розважально-відпочинкового комплексу за адресою: смт Брюховичі, вул. Незалежності України, б/н.
У листі від 04.03.2008 №505/01 Шевченківської районної санітарно - епдеміологічної станції м. Львова на адресу ТзОВ «Сервіс» за результатами розгляду містобудівного обґрунтування вказано, що проектована ділянка озеленена, вільна від забудови та інженерних мереж. На ділянці розташоване озеро, яке підлягає впорядкуванню, а також рів, який необхідно перетворити у водойму для рибалки. Основні техніко-економічні показники: площа проектованої ділянки - 3,8000 га в тому числі і поза межами ділянки: площа забудови - 2650 кв.м, площа твердого покриття - 10000 кв.м, площа озеленення - 14000 кв.м, площа водойми - 10200 кв.м, площа піщаного покриття - 2500 кв.м, площа покриття спортмайданчика - 2200 кв.м, площа покриття дитячого майданчика - 800 кв.м.
30.04.2009 між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Сервіс» укладено договір оренди землі. ТзОВ «Сервіс» надано в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Львів-смт Брюховичі, вул. Незалежності України для будівництва оздоровчо-розважального комплексу. В оренду передано земельну ділянку загальною площею - 3,800 га, в тому числі: під водою - 1,0260 га, відкриті землі - 0,6897 га, інші- 2,0843 га. Кадастровий номер 4610166300:11:002:0001 (п. 2 договору). Договір укладено на 15 років.
Строк дії договору закінчився 30.04.2024.
05.09.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про державну реєстрацію права власності Брюховицької селищної ради на земельну ділянку кадастровий номер: 4610166300:11:002:0001, площею 3,8 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1018255746101). В подальшому зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі №419 від 30.04.2009, договору оренди водного об'єкта №1 від 05.05.2017, договору про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 26.12.2017, орендар Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс" (номер запису про інше речове право: 16239169).
Інші відомості про спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
В подальшому, 05.05.2017 між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Сервіс» укладено договір оренди водного об'єкта №1, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне, користування водний об'єкт для рекреаційних цілей ставок площею 0,5748 га розташований у межах смт Брюховичі Брюховицької селищної ради Шевченківського району м. Львова, який розташовується в південно-західній частині смт. Брюховичі, по вул. Незалежності України.
Відповідно до п. 2 Договору об'єктом оренди за цим договором є: вода (водний простір) водного об'єкта - 10,3 тис. м кв., земельна ділянка під водним об'єктом 0,5748 га; землі під поодинокими деревами та чагарниками - 0,6792 га; землі під іншими відкритими (вкриті трав'янистою рослинністю) 0,7207 га; землі під іншими відкритими (вкриті трав'яною рослинністю) 0,6897 га; землі під іншими відкритими (яр) 0,4513 га, землі під поодинокими деревами та чагарниками 0,6843 га, 4610166300:11:002:0001 (чинний договір оренди землі від 30.04.2019, зареєстрований в Державному реєстрі земель від 04.08.2009 за №04:09:438:0009кн.04-7).
Договір укладено на 7 років та 3 місяці, до 04.08.2024.
24.01.2022 державним реєстратором зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за територіальною громадою в особі Львівської міської ради на підставі таких документів: ухвала від 04.11.2021 №1573 «Про прийняття у комунальну власність та реєстрацію за Львівською міською радою права комунальної власності на об'єкти нерухомого майна територіальної громади Брюховицької селищної ради, що увійшла до складу Львівської міської територіальної громади», розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області, ухвала Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6 "Про функціонування Львівської міської територіальної громади".
Відповідно до інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну № 09/82 від 18.01.2024, на виконання п. 3 протоколу наради Львівської ОДА від 20.10.2015, Брюховицькою селищною радою 11.11.2015 видано розпорядження №3-р про створення робочої комісії з метою проведення інвентаризації водних об'єктів на території смт. Брюховичі. Згідно проведеної інвентаризації встановлено, що водний об'єкт орієнтовною площею 0,25 га перебуває у користуванні ТзОВ «Сервіс». У 2017 році на замовлення Брюховицької селищної ради управлінням був розроблений паспорт водного об'єкта. Згідно з даними інвентаризації 2021 року на земельній ділянці кадастровий номер 4610166300:11:002:0001 розташований ставок площею водного дзеркала 0,5748 га по вул. Незалежності України в м.Львів - смт Брюховичі Львівської міської громади. Рік будівництва - невідомий, тип - ізольований, призначення ставків - не визначено.
За інформацією Державної екологічної інспекції у Львівській області від 26.02.2024 за період з 01.01.2021 по 24.02.2023 не проводилися заходи державного нагляду (контролю) щодо виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування зокрема в оренду ТзОВ «Сервіс» земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001.
Комісією департаменту містобудування Львівської міської ради на підставі наказу департаменту містобудування Львівської міської ради від 01.11.2023 № 259 проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності площею 3,8 га з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001, яка розташована: Львівська область, Львівський район, Львівська міська територіальна громада, смт Брюховичі, вул. Незалежності України. На час обстеження встановлено, що на земельній ділянці розташована водойма, будівлі котеджів та інші будівлі і споруди, зелені насадження, пішохідні доріжки та площадки, декоративні елементи, дитячий майданчик та інші.
Як зазначила прокуратура згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (за адресою: Львівська область, смт Брюховичі, вул. Незалежності України) за ТзОВ "Сервіс зареєстровано на праві власності будівлі: 1) об'єкт будівництва-будівля відсоток готовності 7%, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2827984346060, дата державної реєстрації права 07.11.2023, номер відомостей про речове право-52474457; 2)незавершене будівництво оздоровчо-розважального комплексу (1 черга) готовністю 32%, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-1019705446101, дата державної реєстрації права 06.09.2016, номер відомостей про речове право-16262775; 3) котедж № 17 загальною площею 184,4 м кв. за адресою: смт Брюховичі, вул. Незалежності України, 64, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-1532219046101, дата державної реєстрації права 12.04.2018, номер відомостей про речове право-25746150.
Також згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: Львівська область, смт Брюховичі, вул. Незалежності України, 64 за фізичними особами зареєстровано об'єкти нерухомого майна - 5 котеджів, а також зареєстровані права власності на ряд квартир в будинках (котеджах) за тією ж адресою.
Управління земельних ресурсів Львівської міської ради листом від 30.10.2024 повідомило прокуратурі, що ТзОВ «Сервіс» зверталось у Львівську міську раду з листами від 20.03.2024 за №20-03/24 та 30.04.2024 за №30-04/24 щодо укладення договорів на новий строк. Згідно з листом юридичного департаменту Львівської міської ради від 20.12.2023 №4-2901-59417 рекомендовано департаменту містобудування не укладати додаткової угоди до договору оренди землі від 30.04.2009 №419, та до договору №1 оренди водного об'єкта від 05.05.2017 і завчасно не пізніш як за місяць до дати закінчення дії таких договорів, подати до державного реєстратора заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У випадку завчасного звернення ТзОВ «Сервіс» з проектом договору оренди на новий строк як використання переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в укладенні такого договору доцільно відмовити враховуючи те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001 площею 3,8000 га не є вільною, на ній наявні об'єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності третім особам, і надання в оренду цілої земельної ділянки буде порушувати право третіх осіб на оформлення користування частиною цієї земельної ділянки для обслуговування об'єктів нерухомого майна.
Листом від 15.04.2024 №4-2403-20455 департаментом природних ресурсів, будівництва та розвитку громад було скеровано заяву про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору оренди землі від 30.04.2009 № 419 (зі змінами від 26.12.2017) та до договору №1 оренди водного об'єкта від 05.05.2017 укладених між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Сервіс», щодо земельної ділянки розташованої за адресою м. Львів, смт. Брюховичі, вул.Незалежності України, 64.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав інформація про умови щодо поновлення вказаних договорів оренди - відсутня.
Юридичний департамент Львівської міської ради листом від 29.11.2024 повідомляв окружну прокуратуру про те, що міська рада вживає заходи для внесення до Державного реєстру нерухомого майна відомостей про припинення державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001 площею 3,8 га за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс» (номер запису про інше речове право - 16239169), припинивши інше речове право - право оренди земельної ділянки.
Третя особа долучила до матеріалів справи висновок старшого судового експерта Львівського НДІСЕ Годлевського Д.О. №4711-Е, в якому зазначено, що на земельній ділянці введені обмеження з режимом обмеженої господарської діяльності в прибережно-захисній смузі від природного озера 25,0 м відповідно до ст. ст. 88,89 ВК України (стор.3), фактична відстань від об'єкта будівництва, що розміщено в смт. Брюховичі Львівської області на вулиці Незалежності України з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001 до дзеркала водойми на момент проведення огляду становить 25,62 м.
ТОВ «Сервіс» зверталось до Львівської міської ради із заявою про проведення поділу даної земельної ділянки. Згідно з відповіддю Управління земельних ресурсів департаменту природних ресурсів та будівництва ЛМР від 21.02.2025, термін вирішення звернення ТОВ «Сервіс» щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001 продовжено до 20.04.2025р.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Щодо представництва прокурора.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Так, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а та від 05.11.2019 по справі № 804/4585/18.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37); бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).
Колегія суддів враховує правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного суду України від 11.06.2024 у справі №925/1133/18. Зокрема, в пунктах 115-118 постанови вказано, що в разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
Отже з метою реалізації конституційної функції представництва інтересів держави прокурор може звернутися з позовом в інтересах держави у разі зміни органом місцевого самоврядування цільового призначення земельної ділянки (з земель водного фонду на землі житлової та громадської забудови). З огляду на стверджуване порушення Львівською міською радою (правонаступник Брюховицької селищної ради) інтересів держави прокурор правильно визначив її відповідачем у цій справі.
У пунктах 137-139 постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено, що статтею 152 ЗК України, статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15 також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.
Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).
За обставин цієї справи, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор. Зважаючи на викладене вище, прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Львівську міську раду та/або Держгеокадастр.
Узагальнюючи наведені у цій постанові висновки щодо застосування норм права (п. 140 вказаної постанови), Велика Палата Верховного Суду висновувала, що прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Як зазначено прокуратурою, «суспільним», «публічним» інтересом звернення Галицької окружної прокуратури міста Львова до суду з вимогою про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:11:002:0001 площею 3,8 га за категорією земель - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - 07.01, вид використання земельної ділянки - для будівництва оздоровчо-розважального комплексу з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання незаконного використання земель громадського призначання для цілей несумісних з правовим режимом використання земель вказаної категорії, а також захист суспільних інтересів загалом.
Щодо предмету спору.
Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ч.ч.1,2 ст.79 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст.6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного Кодексу України та ст. 4 Водного Кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.
Згідно ч.4 ст. 59 Земельного Кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Враховуючи наведене, передача як водойм, так і прибережних захисних смуг, в оренду для рекреаційних цілей законодавством допускалась.
Положення, згідно яких водні об'єкти надаються у користування саме за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою та за наявності паспорта водного об'єкта, були внесені до ст. 51 Водного кодексу України із змінами від 01.07.2013р., тобто, станом на момент виникнення спірних правовідносин, такі вимоги були відсутні.
В цьому ж контексті, слід зазначити, що класифікацію видів цільового призначення земель (з метою забезпечення обліку земель за видами їх цільового призначення) було затверджено Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, тобто також вже після виникнення спірних правовідносин.
Ст. ст. 83-84 Земельного Кодексу України України визначено та врегульовано розподіл земель державної та комунальної власності. Так, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю, а у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Спірна земельна ділянка, як до укладення договору оренди, так і станом на сьогодні, перебувала і продовжує перебувати у комунальній власності.
Відтак, доводи заявника про те, що спірними правовідносинами порушено приписи зазначених норм законодавства, оцінюються колегією суддів критично з огляду на вищенаведене.
Так, відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: - для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Поряд з цим, у відповідності до вимог ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, формування земельних ділянок, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 204 Земельного кодексу України ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону.
Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст.1 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»). Згідно із ст.9 вказаного Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За умовами ч.ч.1-5 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; - за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); - за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Частиною 2 ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: щодо категорії земель на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок; щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 3,8000га, кадастровий номер 4610166300:11:002:0001 сформована за зверненням ТОВ «Сервіс» на території смт. Брюховичі для влаштування оздоровчо-розважального комплексу для дорослих та дітей за рахунок земель селища, які не надані у власність і користування.
У матеріалах попереднього погодження вибору земельної ділянки (2008 року), матеріалах проекту землеустрою (2008 року) та технічній документації щодо перенесення в натурі меж земельної ділянки (2009 рік) наявні відомості про розташування озера площею 1,026га, яке підлягає впорядкуванню.
Відповідно до витягу № НВ-4600906652024 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.11.2024 земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001 зареєстровано 04.08.2009; місцерозташування - Львівська область, смт. Брюховичі, вулиця Незалежності України; категорія земель - землі рекреаційного призначення; цільове призначення 07.01; власник Львівська міська рада.
Відомості про обтяження та обмеження у використанні земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відсутні.
Належить зазначити, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку учасниками справи не заперечується, і прокурором не доведено порушення прав Львівської територіальної громади, від імені якої виступає Львівська міська рада. Як і не доведено існування будь-яких перешкод, які чинить відповідач Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у користуванні та розпорядженні територіальною громадою спірною земельною ділянкою.
Натомість прокуратура оспорює правомірність формування спірної земельної ділянки як об'єкта цивільних прав із категорією земель - землі рекреаційного призначення, оскільки така включає об'єкт водного фонду з прибережною захисною смугою та відповідно становить правовий статус з обмеженим режимом використання. Також прокуратура оспорює законність прийнятих органом місцевого самоврядування рішень щодо розпорядження такою всупереч імперативним вимогам закону.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором, при зверненні до господарського суду з цим позовом, не доведено яке ж саме цивільне право порушене у цьому спорі. При цьому, відповідачами визначено орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду, та орган виконавчої влади.
Згідно із ст.18 Земельного Кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Стаття 19 Земельного Кодексу України визначає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Згідно з правовими висновками, наведених Верховним Судом у постанові від 12.03.2025 справа № 914/192/23, господарський суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Тому право власності належить чи не належить суб'єкту права незалежно від того, чи правильно визначена категорія цільового призначення, чи ні. Цільове ж призначення земельної ділянки визначає її правовий режим, тобто правила, відповідно до яких здійснюються права на земельну ділянку.
Неправильне визначення цільового призначення саме по собі може свідчити про неправильне визначення правового режиму земельної ділянки, а не про відсутність права власності на неї. Отже, вираз «право власності на земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням» позбавлений змісту через еклектичне поєднання різнорідних правових явищ, що призводить до їх змішування: з одного боку, належність особі права власності не залежить від її цільового призначення, а з іншого боку, цільове призначення земельної ділянки визначає її правовий режим незалежно від того, хто саме є власником такої ділянки.
У постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що не може бути належним (правомірним) способом захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору (пункт 125).
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції наведених вище правових висновків Верховного Суду, однак будує свої заперечення на основі окремої думки судді Верховного Суду у справі № 914/242/21. Такі доводи є безпідставними, оскільки у постанові ВС від 18.02.2019 у справі №592/1964/14-к колегія суддів відмічає, що окрема думка судді не є судовим рішенням, в якому викладається правовий висновок, а тому не має прецедентного значення.
Одночасно з цим, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 22.06.2022 у cправі № 914/242/21, однак колегія суддів вказує, що такі висновки є нерелевантними до справи №914/3258/24 з огляду на наступне.
Справа № 914/242/21 стосувалась визнання незаконними та скасування п. п. 3, 4 ухвали Львівської міської ради «Про надання ТзОВ «Фрідом Авеню» земельної ділянки на пр. Свободи, 21»; визнання недійсним договору оренди землі; повернення територіальній громаді м. Львова земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:02:005:0030 та скасування запису про інше речове право - право оренди земельної ділянки. Позовні вимоги в такій справі обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення, оскільки на ній розташовано будинок, який знаходиться в межах території, віднесеної до історичного ареалу м. Львова та є пам'яткою архітектури місцевого значення, а отже, оскаржувані пункти 3, 4 ухвали Львівської міської ради від 20.06.2019 № 5253 та договір оренди землі від 01.08.2019, укладений на підставі цієї ухвали, не відповідають вимогам ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. ст. 20, 53, 54 ЗК України.
У справі, що розглядається, на відміну від наведеної, земельна ділянка не вибула з власності Львівської міської ради, факт комунальної власності ніким не оспорюється, а справа №914/242/21 стосувалась земель історико-культурного призначення, в той час, як спір у справі № 914/3258/24 пов'язаний з землями рекреаційного призначення.
Оскільки категорія цільового призначення земельної ділянки визначає її правовий режим, то держава має публічний інтерес у правомірному визначенні категорії цільового призначення земельної ділянки і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, причому незалежно від того, які саме та чиї саме права на земельну ділянку зареєстровані.
Повноваження щодо зміни цільового призначення земельних ділянок у спірному випадку належать Львівській міській раді.
Зміна цільового призначення земель комунальної форми власності є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, яка проводиться на підставі відповідних проектів землеустрою, що мають затверджуватись рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку. Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі.
З огляду на встановлене, колегія суддів зазначає, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за даних обставин прокурором не доведено порушення прав територіальної громади щодо користування та розпорядження земельною ділянкою площею 3,8 га з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 19 червня 2025 року у справі №914/3258/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури б/н від 21.07.2025 (вх № 01-05/2267/25 від 22.07.2025р.) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19 червня 2025 року у справі № 914/3258/24 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя О.І. Матущак
Суддя Н.М. Кравчук