79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" жовтня 2025 р. Справа №914/3186/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущак
Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Телинько Я.П.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 02.06.2025 (вх. № 01-05/1698/25 від 03.06.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 (повний текст рішення складено 19.05.2025, м. Львів, суддя Р.І. Матвіїв)
у справі № 914/3186/24
за позовом: Акціонерного товариства «Сенс Банк», м. Київ,
до відповідача 1: Приватного підприємства Річойл, м. Львів,
до відповідача 2: ОСОБА_1 , с. Раковець, Львівська область,
до відповідача 3: ОСОБА_2 , м. Винники, Львівська область,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , Республіка Казахстан,
предмет позову: солідарне стягнення 25 236 792,70 грн,
підстава позову: порушення умов договору про відкриття кредитної лінії від 15.03.2021 та договорів поруки від 15.03.2021,
за участю представників:
від позивача: Семенець І.І.
від відповідача1: не з'явились
від відповідача2: не з'явились
від відповідача3: не з'явились
від третьої особи на стороні відповідача: не з'явились
Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Річойл, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення 25 236 792,70 грн.
Позивач зазначає, що надав позичальнику (відповідачу 1) грошові кошти по кредитному договору в загальному розмірі 36 269 436,34 грн. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань позичальником позивач просить стягнути з відповідача 1 та з його солідарних боржників заборгованість по кредитному договору в розмірі 15 857 388,92 грн і заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 9 379 403,78 грн, що разом становить 25 236 792,70 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Приватного підприємства «Річойл» та ОСОБА_1 , солідарно з Приватного підприємства «Річойл» та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 15 857 388, 92 грн основного боргу та 9 379 403,78 грн заборгованість по процентах за користування кредитом.
Так, місцевий господарський суд встановив, що факт укладення кредитного договору та отримання кредиту в загальній сумі 36 269 436,34 грн підтверджується матеріалами справи та не спростований жодною зі сторін.
Враховуючи повернення грошових коштів у сумі 20 412 047,42 грн та неподання відповідачами інших доказів сплати, крім тих, що долучені до позовної заяви, місцевий суд погодився із доводами позивача про наявність заборгованості в сумі 15 857 388,81 грн. Тому вимога про стягнення з позичальника такої суми боргу є обґрунтованою та законною.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що проценти за користування кредитом позивач нарахував за період з 16.03.2021 по відсотковій ставці 11,5 %. Починаючи з 01.03.2022 застосовується відсоткова ставка 15 % річних, з 03.06.2022 25 % річних, з 01.11.2023 21 % річних, з 15.12.2023 20 % річних, з 15.03.2024 19,50 % річних, з 26.04.2024 18,50 %, з 16.04.2024 18,00 %.
Відповідач 2 у клопотанні про витребування доказів стверджує, що відповідач не отримував жодного повідомлення про зміну процентної ставки. Однак, місцевий суд врахував подані позивачем списки згрупованих відправлень та повідомлення про зміну процентної ставки, адресовані як позичальнику, так і поручителям, і відповідно до критерію оцінки доказів по вірогідності, вважає обставину повідомлення позичальника про збільшення розміру відсоткової ставки такою, що з більшою вірогідністю була, ніж не була.
Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом також є обґрунтованими, відповідають узгодженим сторонами умовам договору, не заперечені та не спростовані жодним із відповідачів, а тому підлягають задоволенню.
Не погодившись з даним рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2025, ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 02.06.2025 (вх. № 01-05/1698/25 від 03.06.2025), у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 в частині
стягнутих з поручителів відсотків скасувати та ухвалити нове рішення, яким в
задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків відмовити. Разом з тим, апелянт просив призначити у справі судово-економічну експертизу проведення якої доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На розв'язання експертизи поставити наступне питання: Чи відповідає наявний в матеріалах справи №914/3186/24 розрахунок заборгованості станом на 09.12.2024 позичальника - ПП «Річойл» (по сплаті відсотків, тіла кредиту) умовам укладеного між АТ «Альфа-Банк» (АТ «Сенс-Банк») та ПП «Річойл» Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMB2021008 від 15.03.2021; Чи підтверджується заборгованість позичальника ПП «Річойл» (по сплаті відсотків, тіла кредиту) документами первинного обліку.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги до фізичних осіб - поручителів не звернув увагу на те, що вимогами договору передбачено обов'язок Банку повідомляти останніх про збільшення їх відповідальності внаслідок збільшення строку користування грошовими коштами та розміру відсоткової ставки.
Так скаржник вказує, що позивач жодного разу та у будь-який спосіб не повідомляв відповідачів про збільшення процентної ставки, а тому відповідач покликаючись на приписи ст. 599 ЦК України заперечував проти стягнення з нього відсотків у збільшеному розмірі.
На переконання апелянта, в матеріалах справи відсутні докази які в порядку визначеному ст.76-79 ГПК України можуть підтвердити направлення банком на адресу поручителів повідомлень про збільшення процентної ставки, а вказані судом висновки є припущеннями, на яких не можу гуртуватись судове рішення.
Окрім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції помилково було відхилено клопотання відповідача про призначення у справі судової експертиза відтак, апелянт вважає за необхідне звернутись з таким клопотанням повторно до апеляційного суду.
Акціонерне товариство «Сенс Банк» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 08.10.2025 з'явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
У судове засідання 08.10.2025 представники відповідачів та третьої особи не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про час та дату судового засідання.
Розглянувши подане клопотання відповідача-2 про призначення експертизи, судова колегія вказує наступне.
Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Колегія суддів вказує, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 910/18570/17, від 14.12.2021 у справі № 910/9564/20, від 24.11.2021 у справі № 914/1396/20, від 17.12.2020 у справі № 910/7426/17.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" наголошується, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Так, колегія суддів зазначає, що питання утворення розміру процентної ставки є правовим питанням, а не питанням яке може бути винесено на вирішення експерта. Окрім того, умови кредитного договору не передбачають застосування багаторівневих способів визначення процентної ставки та умов погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з цим відсутня необхідність для залучення експерта.
Разом з тим, відповідач 2 не наводить свій контррозрахунок кредитної заборгованості, а лише зазначає про необхідність встановити обгрунтованість розрахунку шляхом призначення судової експертизи.
Враховуючи те, що суд самостійно вправі визначити розмір заборгованості, з урахуванням умов договору та наявних в матеріалах справи доказів, відсутні підстави для задоволення клопотання про призначення експертизи.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Приватне підприємство «Річ Ойл» як позичальник і Акціонерне товариство «Альфа-Банк» як банк уклали 15.03.2021 договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021008 (надалі по тексту рішення договір), відповідно до якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у національні валюті та на підставі відповідних заяв на видачу кредитних коштів (траншів) надає позичальнику кредит. Під терміном «кредит» позначається загальна сума всіх траншів, що фактично надані позичальнику.
Акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Сенс Банк», що відображено у витягу з державного реєстру банків від 02.12.2022.
Відповідно до п. 1.4 договору строк кредитної лінії закінчується 14.03.2024.
Відповідно до п. 1.5 договору кредит надається для рефінансування кредитної заборгованості перед АТ «ПроКредит Банк».
Генеральний директор Приватного підприємства «Річ Ойл» ОСОБА_1 формував заяви на видачу кредитних коштів, а саме:
-у розмірі 1 205 820,81 грн згідно із заявою від 16.03.2021 строком по 15.12.2021,
-у розмірі 14 663 615,53 грн згідно із заявою від 16.03.2021 строком по 15.12.2021,
-у розмірі 1 900 000,00 грн згідно із заявою від 17.05.2021 строком по 16.02.2022,
-у розмірі 500 000,00 грн згідно із заявою від 24.05.2021 строком по 23.02.2022,
-у розмірі 270 000,00 грн згідно із заявою від 31.05.2021 строком по 25.02.2022,
-у розмірі 700 000,00 грн згідно із заявою від 14.06.2021 строком по 11.03.2022,
-у розмірі 1 500 000,00 грн згідно із заявою від 16.06.2021 строком по 15.03.2022,
-у розмірі 300 000,00 грн згідно із заявою від 29.06.2021 строком по 25.03.2022,
-у розмірі 1 500 000,00 грн згідно із заявою від 30.06.2021 строком по 28.03.2022,
-у розмірі 500 000,00 грн згідно із заявою від 13.07.2021 строком по 12.04.2022,
-у розмірі 200 000,00 грн згідно із заявою від 14.07.2021 строком по 13.04.2022,
-у розмірі 500 000,00 грн згідно із заявою від 15.07.2021 строком по 14.04.2022,
-у розмірі 530 000,00 грн згідно із заявою від 28.07.2021 строком по 27.04.2022,
-у розмірі 100 000,00 грн згідно із заявою від 29.07.2021 строком по 28.04.2022,
-у розмірі 700 000,00 грн згідно із заявою від 02.08.2021 строком по 29.04.2022,
-у розмірі 700 000,00 грн згідно із заявою від 05.08.2021 строком по 04.04.2022,
-у розмірі 500 000,00 грн згідно із заявою від 30.08.2021 строком по 27.05.2022,
-у розмірі 550 000,00 грн згідно із заявою від 31.08.2021 строком по 30.05.2022,
-у розмірі 1 050 000,00 грн згідно із заявою від 15.09.2021 строком по 14.06.2022,
-у розмірі 1 000 000,00 грн згідно із заявою від 20.09.2021 строком по 17.06.2022,
-у розмірі 1 300 000,00 грн згідно із заявою від 27.09.2021 строком по 24.06.2022,
-у розмірі 600 000,00 грн згідно із заявою від 01.10.2021 строком по 30.06.2022,
-у розмірі 400 000,00 грн згідно із заявою від 07.10.2021 строком по 06.07.2022,
-у розмірі 500 000,00 грн згідно із заявою від 17.11.2021 строком по 16.08.2022,
-у розмірі 500 000,00 грн згідно із заявою від 19.11.2021 строком по 18.08.2022,
-у розмірі 400 000,00 грн згідно із заявою від 22.11.2021 строком по 19.08.2022,
-у розмірі 500 000,00 грн згідно із заявою від 23.11.2021 строком по 22.08.2022,
-у розмірі 300 000,00 грн згідно із заявою від 29.11.2021 строком по 26.08.2022,
-у розмірі 400 000,00 грн згідно із заявою від 02.12.2021 строком по 01.09.2022,
-у розмірі 500 000,00 грн згідно із заявою від 15.12.2021 строком по 14.09.2022,
-у розмірі 200 000,00 грн згідно із заявою від 16.12.2021 строком по 15.09.2022,
-у розмірі 200 000,00 грн згідно із заявою від 17.12.2021 строком по 16.09.2022,
-у розмірі 1 000 000,00 грн згідно із заявою від 20.12.2021 строком по 19.09.2022,
-у розмірі 600 000,00 грн згідно із заявою від 28.12.2021 строком по 27.09.2022.
3.6.Позивач упродовж березня грудня 2021 року надав кредити по кожній заяві відповідача 1, що підтверджено меморіальними ордерами та випискою по особовому рахунку (сформована 09.12.2024 о 12:47), долученими до позовної заяви, на загальну суму 36 269 436,34 грн.
Відповідно до виписок по рахунках, долучених до позовної заяви, відповідач 1 здійснював частково повернення кредитних коштів, а саме на загальну суму 20 412 047,42 грн у період 14.05.2021 29.03.2022.
Крім цього, відповідно до розрахунку заборгованості відповідач 1 здійснював платежі упродовж березня 2021 березня 2022 років на загальну суму 20 412 047,42 грн. Зокрема перший транш повернуто 14.05.2021, другий 12.11.2021, третій 01.12.2021, четвертий 09.12.2021, п'ятий 09.12.2021, шостий 09.12.2021, сьомий 29.03.2022, однак, не у повному обсязі, а в розмірі 1 172 611,08 грн, тому 327 388,92 грн стали простроченими з 16.03.2022. Восьмий та всі наступні транші не повернуті.
Відповідно до виписок по рахунках, долучених до позовної заяви, відповідач 1 сплачував також відсотки за користування кредитом у період 01.04.2021 19.04.2022 на загальну суму 2 066 176,11 грн із нарахованих 11 445 579,89 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору належне виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується:
а) порукою ОСОБА_1 на всю суму зобов'язань позичальника за цим договором та на строк дії цього договору;
б) порукою ОСОБА_2 всю суму зобов'язань позичальника за цим договором та на строк дії цього договору;
в) порукою ОСОБА_4 на суму вартості іпотеки нежитлових приміщень з № 1 по № 9 (групи приміщень № 139) (в літ. А) загальною площею 155,40 кв. м;
г) іпотекою нерухомого майна (виробничі будівлі), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на праві власності;
д) заставою обладнання, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та належить позичальнику на праві власності;
е) заставою земельної ділянки, кадастровий номер 4623685600:01:002:0278, що знаходиться за адресою Львівска обл., Пустомитівський р-н, с. Раковець та належить ОСОБА_1 на праві власності.
За виконання відповідачем 1 зобов'язань по кредитному договору ОСОБА_1 (відповідач 2) уклав з Акціонерним товариством «Альфа-Банк» договір поруки № PSMB2021008/1 від 15.03.2021. Поручитель поручається за виконання боржником зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору або можуть виникнути на його підставі в майбутньому: обов'язку повернути кредит, щомісяця сплачувати проценти за користування кардитом, сплачувати комісію, неустойку та понад суму неустойки, проценти від простроченої суми кредиту.
Відповідно до п. 3.1 договору поруки боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, передбачених п. 1, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.
Передбачена договором відповідальність поручителя настає у випадку, якщо боржник допустить повне або часткове невиконання обов'язків у встановлені строки (п. 3.3 договору поруки).
Порука припиняється через 6 років з дати набуття чинності договором поруки (п. 5.2 договорів поруки).
Аналогічні умови договору викладені у ще одному договорі поруки, укладеному банком з іншим поручителем ОСОБА_2 (відповідач 3) з № PSMB2021008/2 від 15.03.2021.
Відповідно до списків згрупованих відправлень від 25.01.2022 відповідачам надіслано повідомлення про зміну розміру процентної ставки за кредитними договорами, зокрема і договором № PSMB2021008 від 15.03.2021, до 15 % річних у зв'язку зі зміною розміру облікової ставки Національного Банку України з 21.01.2022, а 09.06.2022 про зміну відсоткової ставки до 25 % річних з 03.06.2022.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 по справі №914/3186/24 оскаржується позивачем в частині стягнутих з поручителів відсотків за користування кредитом, відтак відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Проценти за користування кредитом позивач нарахував за період з 16.03.2021 по відсотковій ставці 11,5 %. Починаючи з 01.03.2022 застосовується відсоткова ставка 15 % річних, з 03.06.2022 25 % річних, з 01.11.2023 21 % річних, з 15.12.2023 20 % річних, з 15.03.2024 19,50 % річних, з 26.04.2024 18,50 %, з 16.04.2024 18,00 %.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору визначено, що на час укладення договору розмір процентів становить 6,5 % + 5 % = 11,5 % річних, при цьому застосовано розмір облікової ставки Національного Банку України становить на 15.03.2021. Упродовж строку дії договору розмір процентної ставки встановлюється за вищевказаною формулою. При цьому, розмір процентної ставки за користування кредитом (траншами) переглядається (розраховується)/змінюється не пізніше наступного банківського дня від дня зміни Облікової ставки НБУ для всіх наданих за цим договором траншів.
Під переглядом (розрахунком) встановленого розміру процентної ставки за цим договором розуміються дії, що передують фактичній зміні (збільшенню або зменшенню) розміру процентної ставки за користування кредитом у зв'язку із зміною облікової ставки НБУ та є підставою для здійснення такої фактичної зміни розміру процентної ставки.
Про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом (траншами) банк повідомляє позичальника протягом п'ятнадцяти календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова процентна ставка. При цьому у разі збільшення розміру процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення поштового повідомлення на юридичну адресу позичальника, зазначену у п. 12.2 цього договору, або вручення представнику позичальника під розпис, а також за допомогою системи дистанційного обслуговування «клієнт-банк» «ifobs» (за умови, якщо позичальника підключено до вказаної системи), а у разі зменшення розміру процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення повідомлення за допомогою системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк» «Ifobs» (за умови, якщо позичальника підключено до вказаної системи).
Поручителів, майнових поручителів та інших зобов'язаних за договором осіб банк повідомляє у встановлений у цьому пункті договору строк тільки у випадку, якшо за наслідком останнього перегляду (розрахунку) розміру процентної ставки відбулось збільшення розміру процентної ставки порівняно із розміром процентної ставки, що діяв у періоді, що передує даті останнього перегляду, - за реквізитами та відповідно до порядку обміну інформацією, передбаченими відповідними договорами забезпечення. Повідомлення банку про зміну розміру процентної ставки повинно містити інформацію про новий розмір процентної ставки за користування кредитом (траншами) та дату, з якої його встановлено.
Зміна розміру процентної ставки за користування кредитом та розрахунок розміру процентної ставки за користування кредитом здійснюється без укладення окремої додаткової угоди до цього договору.
Позичальник вважається повідомленим про зміну процентної ставки, якщо він отримав відповідне повідомлення банку про зміну процентної ставки.
Відповідно до списків згрупованих відправлень від 25.01.2022 відповідачам надіслано повідомлення про зміну розміру процентної ставки за кредитними договорами, зокрема і договором № PSMB2021008 від 15.03.2021, до 15 % річних у зв'язку зі зміною розміру облікової ставки Національного Банку України з 21.01.2022, а 09.06.2022 про зміну відсоткової ставки до 25 % річних з 03.06.2022.
Отримання кореспонденції залежить від суб'єктивної поведінки отримувача, позичальник не підтвердив отримання ним іншого вмісту, ніж повідомлення про зміну процентної ставки. Доводи апелянта про відсутність в системі АТ «Укрпошта» відомостей про поштові відправлення згідно з наданими позивачем списками поштових відправлень є безпідставними, адже такі відомості доступні на сайті Укрпошти упродовж шести місяців.
Відсутність інформації в системах АТ «Укрпошта» про направлення рекомендованих листів у зв'язку із закінченням термінів зберігання інформації, жодним чином не спростовує факт виконання свого обов'язку позивачем.
Таким чином, твердження апелянта про збільшення обсягу його відповідальності, як поручителя за договором поруки та відсутності повідомлення щодо зміни процентної ставки за кредитним договором спростовується матеріалами справи.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в п. 5.3. Договору поруки № PSMB2021008/1 від 15.03.2021 року апелянт надав згоду на будь-які майбутні зміни суті, строку, розміру зобов'язань, які забезпечуються цим договором, внаслідок яких збільшуються або зменшуються: будь-які строки та /або терміни, та/або розмір(и) будь-яких процентів/відсотків /комісій/платежів, та/або суми будь-яких грошових зобов'язань, та/або будь-які встановлені ліміти/граничні суми, що передбачені Основним договором, та/або розмір неустойки (пені, штрафів), та/або розмір будь-яких інших платежів, які Боржник згідно з Основним договором повинен сплачувати на користь Банка та/або сплата яких, випливає з зобов'язань, які забезпечуються цим Договором, і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої цим Договором поруки, і встановлена порука залишається чинною протягом дії цього Договору.
Пункт 1.3.1 кредитного договору передбачає право позичальника заперечити збільшення відсоткової ставки, повідомивши банк теж письмово. Доказів реалізації позичальником такого права немає. Під час розгляду справи відповідач 1 також не заперечив підстав зміни розміру процентної ставки за користування кредитом та розміру нарахованих відсотків, а заперечення відповідача 2 полягають в твердженні про неотримання кореспонденції від позивача, при цьому відсутності підстав для збільшення відсоткової ставки сторона не доводить.
Пункт 1.3.3 передбачає, що максимальний можливий розмір процентної ставки встановлюється в розмірі 25 % та застосовується у відповідний період у разі, якщо визначений відповідно до формули, вказаної в п. 1.3, розмір процентної ставки виявиться більшим від розміру процентів, зазначених у цьому пункті, та в інших випадках, передбачених договором.
Вище встановлено, що позивач повідомляв позичальника та поручителів про збільшення розміру процентної ставки з 21.01.2022 і з 03.06.2022, в інші періоди зміни відсоткової ставки така змінювалась у бік зменшення, тому повідомлення мало здійснюватись тільки з використанням системи дистанційного обслуговування «клієнт-банк» «ifobs» за умови, якщо позичальника підключено до вказаної системи. Як стверджує відповідач 2, Приватне підприємство «Річойл» не підключене до системи дистанційного обслуговування «клієнт-банк» «ifobs».
Інших обставин нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, ніж повідомлені позивачем і встановлені судом, позичальник суду не повідомив.
Тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом також є обґрунтованими, відповідають узгодженим сторонами умовам договору, не заперечені та не спростовані жодним із відповідачів, а тому підлягають задоволенню.
Також, обоє поручителів відповідно до п. 5.3 договорів поруки надали згоду на будь-які майбутні зміни суті, строку, розміру зобов'язань, які забезпечуються цим договором, внаслідок яких збільшуються або зменшуються будь-які строки та/або терміни, та/або розміри будь-яких процентів/відсотків/комісій/платежів, грошових зобов'язань, ліміти/граничні суми, що передбачені Основним договором, та/або розмір неустойки, інших платежів, які боржник повинен сплачувати та/або сплата яких випливає із зобов'язань, які забезпечуються цим договором (поруки) і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої поруки і встановлена порука залишиться чинною протягом строку дії договору; відповідно до п. 5.7 договорів надали згоду на будь-які майбутні зміни/заміни боржника.
Крім цього, відповідно до п. 5.9 договорів поруки визначено право банку в будь-який день, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за основним договором, стягувати заборгованість будь-яким способом, без попередження поручителя та/або боржника, без надання для них будь-якого строку на добровільну сплату.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Як зазначено вище та проаналізовано п. 5.3 договорів поруки, поручителі надали згоду на всі майбутні зміни. Крім цього, чинна норма передбачає не повне припинення поруки, а тільки в неузгодженій частині. І крім цього, п. 1.1 договорів поруки передбачав максимально можливий розмір відсоткової ставки 25 % включно з порядком нарахування відсотків за формулою: обліка Національного Банку України (змінна величина) + 5 % річних (фіксована маржа), який не перевищував застосованого позивачем у розрахуннку заборгованості.
Крім цього, як встановлено вище та враховуючи настання прострочення по сплаті відсотків з березня 2022 року, поручителі повідомлялися про збільшення відсоткової ставки з 21.01.2022 і з 03.06.2022 у спосіб надіслання письмових повідомлень відповідачам 25.01.2022 і 09.06.2022.
Порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору. Отже, правове значення має, чи відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя під час виконання боржником основного зобов'язання (позиція Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 591/3876/16-ц).
Відтак, враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи в їх сукупності, перевіривши підстави позову, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, підстави їх нарахування та підстави солідарного стягнення,місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, які не спростовані іншою стороною спору (відповідачами).
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 у справі №914/3186/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення.
Виходячи з приписів Закону України «Про судовий збір», судовий збір за звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 у справі №914/3186/24 в частині стягнутих з поручителів відсотків за користування кредитом в сумі 9 379 403,78 грн, підлягає сплаті в розмірі 211 036, 58 грн ( 9 379 403, 78 * 1,5 % * 150 %).
Проте, апеляційна скарга ОСОБА_1 подана через систему «Електронний суд», у зв'язку з чим застосуванню підлягає коефіцієнт 0,8, визначений ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що апеляційна скарга подана через систему «Електронний суд», суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: cтягнути з ОСОБА_1 в доход державного бюджету України 168 829, 27 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 02.06.2025 (вх. № 01-05/1698/25 від 03.06.2025) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 у справі № 914/3186/24 залишити без змін.
3. Здійснити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в доход державного бюджету України (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України, UA668999980313121206082026001, код 22030101) 168 829, 27 грн судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 914/3186/24.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак