79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" жовтня 2025 р. Справа №909/190/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретаря судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) від 06.06.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/1745/25 від 06.06.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2025 (повний текст рішення складено та підписано 05.06.2025, суддя І. Скапровська)
у справі № 909/190/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінвестсервіс" (надалі ТОВ "Теплоінвестсервіс"), с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська область
до відповідача Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) (надалі Івано-Франківська КЕЧ району), м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область
про стягнення заборгованості за надані послуги постачання теплової енергії у розмірі 4 727 332,91 грн, 3 % річних у розмірі 8 160,00 грн, пені у розмірі 77 839,08 грн та судових витрат
з участю представників:
від позивача: Станько Т.Р; Карпенко І.А.;
від відповідача: Микитюк А.І.;
ТОВ «Теплоінвестсервіс» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення заборгованості за надані послуги постачання теплової енергії у розмірі 4 727 332,91 грн, 3 % річних у розмірі 8 160,00 грн, пені у розмірі 77 839,08 грн та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №365 від 21.10.2024 та договору №406 від 04.12.2024 про закупівлю теплової енергії, додаткових угод до них, в частині не оплати за поставлену теплову енергію за встановленими тарифами та в терміни, передбачені договором. В свою чергу за несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачу нараховано пеню та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2025 (суддя - І.Скапровська) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) на користь ТОВ «Теплоінвестснрвіс» 4727332,91 грн заборгованості, 8160,00 грн 3% річних, 77839,08 грн пені та 57759,98 грн судового збору.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що між сторонами існували договірні відносини на підставі укладених договорів про закупівлю теплової енергії №365 від 21.10.2024 та №406 від 04.12.2024 та додаткових угод до них. Згідно з актами наданих послуг №1 від 09.01.2025, №81 від 01.11.2024 №94 від 04.12.2024, №128 від 06.12.2024 (щодо яких відсутні докази про направлення відповідачем позивачу у порядку та строки обумовлені п.5.7. договору, листів-претензій щодо невідповідності обсягу теплової енергії) позивач надав теплову енергію на суму 7 116 613,41 грн. Також судом встановлено, що з листа відповідача від 07.04.2025 за №19/493 вбачається, що з заявленої до стягнення суми 4 727 332,91 грн відповідач вважає безпідставно нарахованими лише 578365,65 грн (за відсутності приладів обліку). Оскільки відповідачем, як споживачем, у 5-ти денний термін після одержання акту приймання-передачі не заперечено нараховану суму за спожиту теплову енергію шляхом надіслання відповідного заперечення, то суд дійшов висновку, що вимоги є обґрунтованими. Щодо припинення дії договорів , то судом зроблено висновок про те, що припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної оплати за використану теплову енергію.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частини (району), звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що договір №365 від 21.10.2024 та договір №406 від 04.12.2024 про закупівлю теплової енергії припинили свою дію шляхом виконання, проведеним належним чином, і в подальшому здійснювалось постачання теплової енергії на без договірних умовах Івано-Франківській КЕЧ району. Також звертає увагу на те, що частина обсягів теплової енергії у акті №1 від 09.01.2025 розрахована за розрахунковим методом у період з 07.11.2024 по 27.11.2024 (117,60 Гкал) та з 27.11.2024 по 17.12.2024 (299,00 Гкал), тому не погоджується з розрахунком позивача, так як визначені обсяги теплової енергії у період без теплового лічильника розрахована за різними розрахунковими методами. На думку скаржника, судом безпідставно не взято до уваги лист Івано-Франківської КЕЧ (району) від 07.04.2025 №19/493 та розрахунок відповідно до споживання теплової енергії за період з 07.11.2024 по 27.11.2024 та з 27.11.2024 по 17.12.2024.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 26.06.2025 заперечує проти доводів скаржника, вказуючи на те, що в силу п.6.2. договору №365 про закупівлю теплової енергії від 21.10.2024, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМ України від 03.10.2007 №1198 позивач зобов'язаний безперервно поставляти Івано-Франківському КЕЧ теплову енергію. Зазначає, що Івано-Франківська КЕЧ заперечує в апеляційній скарзі лише щодо наявності заборгованості за договором №365 ,проте визнає, що ТОВ «Теплоінвестсервіс» здійснило постачання теплової енергії в період з 01.11.2024 по 31.12.2024 та не спростовує обсяги теплової енергії, які були поставлені, що підтверджується актом №01/2025 зняття показників лічильників від 30.01.2025 із показниками станом на 31.12.2024. Звертає увагу, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач фактично із заявлених до стягнення 4 727 332,91 грн основного боргу не визнавав лише 578 365,65 грн. Зазначає, що згідно з п.7.4.6. договору від споживача не надходило письмового звернення споживача про припинення подачі теплової енергії і, не надіславши лист-претензію у встановлений в договорі №365 строк, погодило, що обсяг теплової енергії, яка постачалась ТОВ «Теплоінвестсервіс» в період з 01.11.2024 по 31.12.2024 надана у відповідності до умов такого договору.
15.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення за вих. №2 від 15.09.2025, які по суті перекликаються з відзивом на апеляційну скаргу.
29.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення за вих. №3 від 29.09.2025, в яких обгрунтовано розрахунки обсягів тепло споживання за періоди відсутності приладу обліку: 07.11.2024 - 27.11.2024 та 27.11.2024 - 17.12.2024.
Представник позивача в судовому засіданні просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача у зв'язку з технічними несправностями до судового засідання в режимі відеоконференції підключився на оголошення вступної та резолютивної частини постанови.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін в попередньому судовому засіданні та представника позивача в даному судовому засіданні, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
21.10.2024 між ТОВ «Теплоінвестсервіс» (енергопостачальник) та Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною району (споживач) укладено договір №365 (Т-1, а.с.19-22), згідно з п.1.1. якого енергопостачальник зобов'язується у 2024 році надати від власного джерела теплової енергії Теплову енергію виключно для потреб бюджетних установ та організацій за ДК 021:2015:09320000-8 - пара, гаряча вода та пов'язана продукція, а споживач - отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими терифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Вартість теплової енергії за цим договором становить 5370735,29 грн (п. 3.1. договору)
04.12.2024 між ТОВ «Теплоінвестсервіс» (енергопостачальник) та Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною району (споживач) укладено договір №406 (Т-1, а.с.15 зворот - 18), згідно з п.1.1. якого енергопостачальник зобов'язується у 2024 році надати від власного джерела теплової енергії Теплову енергію виключно для потреб бюджетних установ та організацій за ДК 021:2015:09320000-8 - пара, гаряча вода та пов'язана продукція, а споживач - отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими терифами (цінами) в терміни , передбачені цим договором. Вартість теплової енергії за цим договором становить 787 170,07 грн (п. 3.1. договору)
Як стверджує позивач, у листопаді-грудня 2024 року він поставляв відповідачу теплову енергію відповідно укладених договорів. Жодних претензій та скарг зі сторони споживача щодо якості надання послуг, щодо припинення постачання теплової енергії до ТОВ «Теплоінвестсервіс» не надходило.
Позивач зазначає, що облік кількості теплової енергії поставленої для споживача за період з 01.11.2024 - 31.12.2024 здійснювався згідно показників наступних лічильників тепла SKS-З №049094, SKS-З №049277, SKS-З №014086, SKS-З №013437 та розрахунковим методом.
31.12.2024 представниками ТОВ «Теплоінвестсервіс» було знято показники теплових лічильників та сформовано акт №07/2024 зняття показників лічильників від 31.12.2024, акт наданих послуг №1 від 09.01.2025, рахунок на оплату та додаток №1 до акту №07/2024 від 31.12.2024. 09.01.2025 ТОВ «Теплоінвестсервіс» було надіслано на офіційну електронну адресу та 13.01.2025 на поштову адресу споживача зазначені акти та документи.
Позивач зазначає, що споживачем не повернуто підписаних з його сторони даних актів, не надходило ніяких заперечень щодо зняття показників, кількості поставлених калорій та щодо зафіксованих показників лічильників в даних актах та додатку №1. Акт наданих послуг №1 від 09.01.2025 також не був повернутий споживачем та підписаним у термін передбачений договором та не надходило будь-яких заперечень чи відмові від писання акта. Не надходило будь-яких заперечень про те, що у зв'язку із несправностями теплових лічильників SKS-З №049277 (07.11.2024-27.11.2024), SKS-З №014086 (27.11.2024-17.12.2024) розрахунок кількості теплової енергії за відповідні періоди проводилися розрахунковим методом. Про дане повідомлено відповідача листами №18/01-25 та №19/01-25 від 09.01.2025 в яких зазначалось обґрунтування та сам розрахунок розрахунковим методом.
Факт надання послуг Івано-Франківській квартирно-експлуатаційній частині району позивач покликається на підписаний обома сторонами акт №01/2025 зняття показників лічильників від 30.01.2025, в якому зазначені кінцеві показники лічильників станом на 31.12.2024 та кінцеві показники станом на 31.01.2025.
Відповідно, позивач зазначає, що враховуючи те, що споживачем оплачено та підписано акти наданих послуг із зазначенням показників станом на 01.11.2024 та підписано акт №01/2025 зняття показників лічильників від 30.01.2025 із показниками станом на 31.12.2024, робить висновок про фактичне визнання ним факту постачання теплової енергії в період з 01.11.2024 по 31.12.2024.
Факт надсилання та отримання відповідачем акту №07/2024 зняття показників лічильників від 31.12.2024 та акту наданих послуг №1 від 09.01.2025 та додатку №1 до акту №07/2024 від 31.12.2024, як вказує позивач підтверджується копією листа про направлення актів, накладною з описом вкладення та треком відстеження Укрпошта. Як стверджує позивач даний акт наданих послуг не оплачений відповідачем.
Позивач стверджує, що у зв'язку з порушенням договірних та загальноприйнятих відносин Івано-Франківською КЕЧ району недобросовісно виконано свої зобов'язання перед ТОВ «Теплоінвестсервіс» щодо своєчасної та повної оплати за використану у листопаді - грудні 2024 року теплову енергію згідно акту надання послуг №1 від 09.01.2025 , що призвело до виникнення заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 4 727332,91 грн. , кількість поставленої теплової енергії в зазначеному періоді зафіксовано в акті зняття показників лічильників 07/2024 від 31.12.2024.
20.01.2025 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію вих. №44/01-25 від 20.01.2025 про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання, яка залишилась без задоволення.
Вказані обставини підставою для звернення до суду про примусове стягнення заборгованості.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі існували договірні відносини, які виникли на підставі укладених договорів про закупівлю теплової енергії №365 від 21.10.2024 та №406 від 04.12.2024 та додаткових угод до них. Строк дії даних договорів до 31 грудня 2024 року включно, а у частині розрахунків до їх повного здійснення (п.12.2. договорів).
Згідно з умовами вказаних договорів позивач зобов'язався у 2024 році надати від власного джерела теплової енергії теплову енергію виключно для потреб бюджетних установ та організацій за ДК 021:2015:09320000-8- Пара, гаряча вода та пов'язана продукція (далі - теплова енергія), а споживач - отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал (п 1.1 договорів).
Розрахунки між сторонами цього договору за надану теплову енергію, здійснюються безготівковим способом, шляхом перерахуванням грошових коштів споживачем на вказаний у цьому договорі банківський рахунок енергопостачальника протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання акту приймання-передачі (п. 4.1 договору). Розрахунковим періодом за спожиту теплову енергію є календарний місяць (п. 4.2 договору).
Умовами договорів встановлено, що кількість наданої (спожитої) теплової енергії визначається за допомогою показників приладу обліку теплової енергії у порядку, передбаченому п. п. 8.1 - 8.6 цих договорів (п. 4.3 договору).
Акт наданих послуг після його підписання сторонами стає невід'ємним додатком цього договору (п. 4.4 договору).
Також умовами договорів встановлено, що енергопостачальник після зняття показників із приладу обліку теплової енергії у порядку, передбаченому п.п.8.1. - 8.6. формує Акт приймання-передачі, який у 5- ти денний строк надається (або надсилається) Споживачеві для підписання (п. 5.1 договору).
Енергопостачальник надає акт приймання-передачі шляхом безпосереднього надання уповноваженому на одержання такого типу документів представнику споживача або шляхом надіслання двох підписаних примірників акту приймання-передачі через установу зв'язку. У випадку відправлення акту приймання-передачі установою зв'язку, таке відправлення здійснюється у вигляді листа експрес з описом вкладеного або доставкою кур'єром (п. 5.2 договорів).
Енергопостачальник разом із актом приймання-передачі також надає споживачеві рахунок на оплату. Рахунок на оплату надається в одному екземплярі (п. 5.3 договору).
Спосіб відправлення акту приймання-передачі та рахунку на оплату визначається енергопостачальником (п. 5.4 договору).
Споживач невідкладно, але не пізніше 5- ти днів після отримання Акту приймання-передачі повинен його підписати та надіслати один підписаний примірник енергопостачальнику (п. 5.5 договору).
У випадку наявності претензії щодо якості чи обсягу наданої теплової енергії, споживач зобов'язується у письмовій формі повідомити про це енергопостачальника, шляхом надання листа - претензії у спосіб, передбачений п. 11.1. - 11.4. цього Договору (п. 5.6 договору).
У випадку, якщо споживач у 5-ти денний термін після одержання акту приймання-передачі не надішле енергопостачальнику підписаний примірник акту приймання-передачі та не повідомить про наявність підстав для його не підписання та/або не надішле лист-Претензію щодо неналежної якості та/або невідповідності обсягу теплової енергії, вважається, що теплова енергія надана у відповідності до умов цього договору та в обсязі, зазначеному в акті приймання-передачі (п. 5.7 договору).
Матеріалами справи підтверджено, що згідно актів наданих послуг №1 від 09.01.2025 (Т-1, а.с.9 зворот), №81 від 01.11.2024 (Т-1, а.с.11), №94 від 04.12.2024 (Т-1, а.с.35 зворот), №128 від 06.12.2024 (Т-1, а.с.36) позивач надав теплову енергію відповідачу на суму 7 116 613,41 грн.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази про направлення відповідачем позивачу у порядку та строки обумовлені п.5.7. договору, листів - претензій щодо невідповідності обсягу теплової енергії.
Також з матеріалів справи вбачається, що згідно листа відповідача від 07.04.2025 за №19/493 (Т-1, а.с.70 позовна заява в даній справі подана 24.02.2025), що із заявленої до стягнення суми, яка нарахована на підставі акту надання послуг №1 від 09.01.2025 на суму 4 727 332,91 грн, відповідач вважає безпідставно нарахованими 578 365,65 грн, із-за відсутності у означений період приладів обліку. Відтак, на думку відповідача, розрахунок поставленої теплової енергії здійснено не вірно.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції , що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази направлення відповідачем, як споживачем, у 5-ти денний термін після одержання акту приймання-передачі повідомлень про наявність підстав для його не підписання та/або доказів направлення листа - претензії щодо неналежної якості та/або невідповідності обсягу теплової енергії, відповідно доказів в підтвердження того, що теплова енергія не може вважатись, в силу п.5.7 договору, наданою у відповідності до умов цього договору та в обсязі, зазначеному в акті приймання-передачі, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими.
Щодо тверджень скаржника про те, що договір №365 від 21.10.2024 та договір №406 від 04.12.2024 про закупівлю теплової енергії припинили свою дію шляхом виконання, проведеним належним чином, і в подальшому здійснювалось постачання теплової енергії на без договірних умовах Івано-Франківській КЕЧ району, суд апеляційної інстанції зазначає таке..
ТОВ «Теплоінвестсервіс» в силу п.6.2. договору №365 про закупівлю теплової енергії від 21.10.2024, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією зобов'язане безперервно поставляти Івано-Франківській КЕЧ району теплову енергію.
Слід зазначити, що в договорі №365 сторони передбачили, що безперервне постачання теплової енергії здійснюватиметься до 31.12.2024.
У п.7.4.6. договору №365 сторони передбачили випадки, за наявності яких ТОВ «Теплоінвестсервіс» має право обмежувати або повністю припиняти подачу теплової енергії Івано-Франківському КЕЧ, однак в такому відсутнє право чи обов'язок ТОВ «Теплоінвестсервіс» припиняти подачу теплової енергії Івано-Франківському КЕЧ у випадку досягнення обсягу передбаченого в п.1.3 договору №365. Водночас наявним є обов'язок в ТОВ «Теплоінвестсервіс» безперервного постачання тепловою енергією.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнім є письмове звернення споживача про припинення подачі теплової енергії. Дане право передбачене п.7.4.6 договору.
Івано-Франківська КЕЧ району, не надіславши лист - претензію у встановлений договором №365 строк, погодило, що обсяг теплової енергії, яку поставлялось ТОВ «Теплоінвестсервіс» в період з 01.11.2024 по 31.12.2024 надана у відповідності до договору №365. Строк дії договору до 31.12.2024.
У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також п. 9.3.1. договору встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне проведення оплати за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінованого платежу за кожен день прострочення платежу.
Матеріалами справи також не підтверджено посилання відповідача на те, що теплова енергія оплачена в повному обсязі, оскільки долучені платіжні інструкції підтверджують сплату 2 389 280,50 грн (платіжні інструкції № 4598 від 20.12.2024, №4446 від 12.12.2024, №4160 від 22.11.2024, №4216 від 28.11.2024), а не сум, які зазначені у відзиві.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання відповідача на розрахунок фактичних витрат теплової енергії здійснений на підставі пункту 2.2.5 КТМ 204 Україна 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на громадсько-побутові потреби в Україні", як на підставу необґрунтованого розрахунку спожитої теплової енергії в період з 27.11.2024 по 17.12.2024 та з 07.11.2024 по 27.11.2024, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги, оскільки розділ 2 визначає нормування витрат, а не визначення витрат теплоти та палива на опалення, гаряче водопостачання житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби та комунальні потреби за допомогою норм витрати даного виду ресурсів.
Отже, з врахуванням вищенаведеного, перевіривши розрахунок позивача про стягнення 4 727 332,91 грн заборгованіості за надані послуги постачання теплової енергії, 8 160, 00 грн 3% річних та 77 839,08 грн пені, суд апеляційної інстанції встановив, що такий є арифметично правильним, відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.
Отже, за наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2025 року у справі №909/190/25, а зводяться до переоцінки доказів у даній справі.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) від 06.06.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/1745/25 від 06.06.2025) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2025 у справі №909/190/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук