Справа № 161/21302/25
Провадження № 2-з/161/23/25
за результатом розгляду заяви про забезпечення позову
17 жовтня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,-
Заявниця через свого представника звернулась до суду із вказаною заявою, в якій зазначає, що з 07.08.2015 року по 02.09.2020 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . 12.10.2017 року між ОСОБА_2 , ПАТ «Луцьксантехмонтаж» та ОСОБА_3 укладено договір уступки прав та обов'язків за договором про будівництво житла від 22.09.2016 року (укладеним в період перебування сторін у шлюбі). За вказаним договором ОСОБА_3 зобов'язувалась компенсувати 484 880 грн., які були сплачені її колишнім чоловіком за первісним договором від 22.09.2026 року.
ОСОБА_1 має намір звернення до суду з позовом про стягнення половини вказаних коштів (з урахування інфляційних витрат та 3% річних) як спільного майна подружжя у зв'язку з чим просить суд накласти арешт на грошові кошти у сумі 354 661,50 грн. розміщені в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_2 .
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно зі ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами наявний спір щодо стягнення грошових коштів.
Метою забезпечення позову є збереження предмету спору до вирішення справи по суті.
Пунктами 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується шляхом: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа №759/3972/18), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Згідно з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі №640/17361/20, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Всупереч вищенаведеному позивач не надала суду доказів того, що існує небезпека відчуження майна майбутнім відповідачем до розгляду справи по суті.
У заяві належним чином не обґрунтовано, які існують обставини, що можуть свідчити про реальну можливість невиконання рішення суду в разі задоволення позову.
Заявниця належним чином не обґрунтувала свого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист її прав, за захистом яких вона планує звернутись до суду.
Сам факт наміру пред'явлення позову не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
З наведених мотивів, враховуючи предмет майбутнього позову та суб'єктний склад спірних правовідносин, обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк