Справа № 541/89/24 Номер провадження 22-ц/814/2631/25Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
20 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Карпушина Г.Л., Одринської Т.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Цьоми Руслана Анатолійовича на рішення Гадяцького районного суду м. Полтави від 27 січня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (в подальшому -ТОВ «ФК «ЄАБП») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № С20.178.77156 від 27 жовтня 2017 року в розмірі 74961,67 грн., з яких 24986,98 грн. - заборгованість за основним боргом, 49974,69 грн. - заборгованість за відсотками та судові витрати.
Вказувало, що 27.10.2017 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № С20.178.77156.
В подальшому, 07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАБП» було укладено договір факторингу, у відповідності до якого банк передав право вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАБП» прийняло за плату належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, серед яких є і позичальник ОСОБА_1 .
Станом на момент переходу права вимоги заборгованість позичальника складала 74961,67 грн., яку ТОВ «ФК «ЄАБП» і просить стягнути в судовому порядку.
Рішенням Гадяцького районного суду м. Полтави від 27 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № С20.178.77156 від 27 жовтня 2017 року в розмірі 74961,67 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684грн.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд дійшов висновку про доведеність укладання між сторонами кредитного договору, користування відповідачем кредитними коштами та невиконання зобов'язань по їх поверненню, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача як нового кредитора.
Не погодившись з даним судовим рішенням, адвокат Цьома Р.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема вказує на відсутність належних доказів на підтвердження факту отримання позичальником кредитних коштів в розмірі зазначеному позивачем, доведеність існування заборгованості, яка не підтверджена первинними банківськими документами.
Вважає неналежним доказом договір факторингу, який є не повним за своїм змістом, оскільки не містить деяких сторінок договору.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 27.10.2017 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № С20.178.77156, відповідно до умов якого позичальник отримала на момент укладання угоди кредитний ліміт в 20000 грн. під 24% річних.
07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАБП» було укладено договір факторингу, у відповідності до якого банк передав право вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАБП» прийняло за плату належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, серед яких є і позичальник ОСОБА_1 за кредитним договором № С20.178.77156.
Обґрунтовуючи наявність заборгованості, ТОВ «ФК «ЄАБП» вказувало, що на момент передачі права вимоги заборгованість за кредитним договором внаслідок невиконання позичальником взятих зобов'язань становить 74961,67 грн., з яких 24986,98 грн. - заборгованість за основним боргом, 49974,69 грн. - заборгованість за відсотками.
Вважаючи доведеним факт укладання кредитного договору, користування відповідачем коштами та невиконання нею зобов'язання по їх своєчасному поверненню, що призвело до виникнення заборгованості, суд першої інстанції стягнув останню на користь нового кредитора ТОВ «ФК «ЄАБП» в розмірі згідно до наданого останнім розрахунку.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з вказаними висновками суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Звертаючись з вимогами про стягнення заборгованості, ТОВ «ФК «ЄАБП» на підтвердження існуючих кредитних правовідносини та кредитної заборгованості надало суду копії документів - угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, заяви ОСОБА_1 , заяву на укладення договору про використання аналога власноручного підпису, паспорт споживчого кредиту, заву про приєднання до договору добровільного страхування, власний розрахунок заборгованості, договір факторингу, витяг з реєстру боржників, інші документи фінансових установ.
Згідно ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду по справі №200/564/7/18 від 16.09.2020 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічні норми містяться в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
В постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 вказано, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Як зазначалося вище, ТОВ «ФК «ЄАБП» на підтвердження позовних вимог було надано власний розрахунок заборгованості, завірений представником товариства, в якому зазначено заборгованість позичальника ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» станом на момент переходу права вимоги до нового кредитора - 07.07.2023 в сумі 74961,67 грн.
Будь яких інших належних доказів на доведення обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги, позивачем надані не були.
Між тим, зазначений власний розрахунок позивача не є в розумінні положень 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» документом первинного бухгалтерського обліку, який безспірно доводить факт існування заборгованості у визначеному кредитором розмірі.
Вказаний розрахунок заборгованості в даному випадку необхідно розцінювати як внутрішній документ товариства, який не містить беззаперечних відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися відповідачу кредитні кошти в зазначеному в позові розміру, на який строк, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов спірного кредитного договору.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17 (провадження № 61-1211св19).
Посилаючись в позовній заяві на факт виникнення заборгованості ще до укладання договору факторингу, позивач одночасно не надав належних та допустимих доказів наявності такої заборгованості саме перед первісним кредитором.
Так, звертає на себе увагу той факт, що в розрахунку заборгованості остання зазначена лише на дату укладання договору факторингу, тоді як кредитний договір укладався в 2017 році, тобто за шість років до переходу прав вимоги до нового кредитора.
При цьому матеріали справи не містять жодної інформації про час виникнення такої заборгованості, її розміру за період, який передував укладанню договору факторингу, а також доказів на доведення факту перерахування коштів позичальнику та користування ними останньою.
Крім того, в ході судового розгляду позивачем як новим кредитором не було надано первинних бухгалтерських документів як то виписки про рух коштів з моменту укладання кредитного договору, яка б могла бути належним та допустимим доказом доведення факту як перерахування коштів, так і користування ними позичальником, а також факту несвоєчасного їх неповернення, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі, зазначеному в позовній заяві.
Разом з цим, відсутність зазначених доказів унеможливлює встановлення вищевказаних фактів, доведення яких є обов'язком позивача.
Окрім того колегія суддів звертає увагу, що позивач просить стягнути заборгованість за основним боргом (тіло кредиту) - 24986,98 грн., хоча в укладеному кредитному договорі сторони визначили ліміт на момент укладання договору в сумі 20000 грн. Тобто заборгованість по тілу не може бути більше виданого кредиту.
Доказів щодо збільшення ліміту кредитної лінії матеріали справи також не містять.
Також матеріали справи не містять доказів користування ОСОБА_1 кредитними коштами на що послався місцевий суд в своєму рішенні.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ґрунтується на невірно оцінених доказах по справі, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь позивача підлягають стягненню у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України сплачений при подачі апеляційної скарги судовий збір в сумі 4026 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Цьоми Руслана Анатолійовича задовольнити.
Рішення Гадяцького районного суду м. Полтави від 27 січня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги в сумі 4026 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 20 жовтня 2025 року.
Судді: О. І. Обідіна Г.Л. Карпушин Т.В. Одринська