Справа № 534/1539/24 Номер провадження 22-ц/814/3271/25Головуючий у 1-й інстанції Морозов В. Ю. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
09 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Чумак О.В.,
суддів Пилипчук Л.І., Триголова В.М.,
за участю секретаря Галушко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 20 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ сумісного майна подружжя
У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що сторони перебували в шлюбі з 14 липня 2012 року. Шлюб зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №174. Згідно рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 09 листопада 2022 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
Під час шлюбу сторони 14.04.2021 року купили автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAТ» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вартість автомобіля становить 400000 (чотириста тисяч) грн.
На час пред'явлення позову сімейні стосунки між сторонами припинені, технічний паспорт на автомобіль« VOLKSWAGEN PASSAT» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 оформлений на відповідача ОСОБА_1 .
При вирішенні питання звернення до Комсомольського міського суду Полтавської області (нині - Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області) з позовом про розірвання шлюбу, позивачу ОСОБА_2 стало відомо, що 29.09.2022 року відповідач ОСОБА_1 здійснив продаж вказаного вище автомобіля 2014 року випуску, уклавши договір купівлі продажу засвідчений адміністратором в територіальному сервісному центрі МВС України в Полтавській області №5348 в м. Горішні Плавні Полтавської області за чотириста тисяч гривень. В квітні 2023 року відповідач передав позивачу незначну частку грошей в сумі 35000 (тридцять п'ять тисяч) гривень.
Просила визнати за ОСОБА_2 право на компенсацію від продажу автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_1 , та стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти в сумі 165000 гривень.
Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 20 травня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ сумісного майна подружжя - задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_2 право на компенсацію від продажу автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та стягнути з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 користь грошові кошти в сумі 165000 гривень.
Судові витрати покладено на відповідача.
З цим рішенням не погодився ОСОБА_1 . У поданій апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що автомобіль був проданий під час перебування сторін у шлюбі, а кошти з його продажу використані для повернення спільних боргів подружжя. Крім того, коштів з продажу спільної квартири було не достатньою для придбання двох нових, тому при купівлі квартир було доплачено 175 340 грн. з коштів отриманих за продаж автомобіля. Також звертає увагу, що відповідно до розписки написаної позивачкою нею отримано не 35000 грн, а 40000 грн від продажу автомобіля.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з'явилися.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Харук О.С. надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Приймаючи до уваги те, що позивачка та її представник були повідомлені про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, доказів поважності причин неявки не подали, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14 липня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, про що Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області зроблено актовий запис №174 (а.с. 9).
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 09 листопада 2022 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 10).
Під час шлюбу сторони 14.04.2021 року купили автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAТ», державний номер НОМЕР_1 . Вартість автомобіля становить 400000 грн.
Згідно розписок, наданих відповідачем, 11 квітня 2021 року він отримав від ОСОБА_3 для придбання зазначеного вище автомобіля кошти у розмірі 2400 доларів США та 02 жовтня 2022 року повернув ОСОБА_3 2400 доларів США в рахунок погашення заборгованості за борговою розпискою від 11 квітня 2021 року.
29 вересня 2022 року відповідач ОСОБА_1 здійснив продаж вказаного вище автомобіля 2014 року випуску, уклавши договір купівлі продажу засвідчений адміністратором в територіальному сервісному центрі МВС У країни в Полтавській області №5348 в м. Горішні Плавні Полтавської області, за чотириста тисяч гривень. (а.с. 26-27)
Відповідно до розписки від 29 березня 2023 року ОСОБА_2 підтвердила те, що ОСОБА_1 повернув їй 40000 грн, які є частиною від суми продажу автомобіля VOLKSWAGEN PASSAТ, 2014 року, VIN НОМЕР_3 .
Також до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 надано договір про іпотечний кредит № 2233/5842 від 22 серпня 2014 року, відповідно до якого йому надано кредит у розмірі 175000 грн. строк на 120 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 15 серпня 2024 року для придбання об'єкту нерухомості, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно договору купівлі-продажу від 28 липня 2023 року ОСОБА_1 передає, (продає), а ОСОБА_4 приймає у власність, (купує), в цілому, квартиру АДРЕСА_2 . Продаж цей вчинено за узгодженою між Сторонами ціною, що складає 631251,00 грн, які одержані Продавцем від Покупця повністю.
Цього ж дня, 28 листопада 2023 року, було укладено, ще два договори купівлі-продажу:
Перший укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , за яким остання прийняла у власність, (купує), в цілому, квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 47,1 кв. м., житловою площею 32,9 кв. м. Продаж цей вчинено за узгодженою між Сторонами ціною, що складає 432128,00 грн, які одержані Продавцем від Покупця повністю.
Другий укладений між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , за яким останній приймає у власність, за плату (купує), в цілому, квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 35,4 кв. м., житловою площею 16,7 кв. м. Продаж цей вчинено за узгодженою між Сторонами ціною, що складає 374463,00 гривень, які Представник Продавця одержала від Покупця повністю, в момент підписання цього Договору купівлі-продажу квартири.
Також відповідачем надані квитанції на підтвердження проведення повного розрахунку за договором про іпотечний кредит № 2233/5842 від 22 серпня 2014 року та закриття інших кредитних рахунків ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України, частина 2 статті 372 ЦК України).
Зміст статті 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а тому позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Відповідно до положень частини 1 статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина 3 статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини 2, 4 та 5 статті 71 СК України).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина 1 статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина 2 статті 365 ЦК України).
Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів звертає увагу, що автомобіль VOLKSWAGEN PASSAТ, державний номер НОМЕР_1 , був придбаний під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, тобто є спільною власністю подружжя, що не заперечувалося сторонами.
Зі змісту договору купівлі-продажу транспортного засобу не вбачається, що ОСОБА_2 надавала згоду на його продаж.
При цьому, позивач, звертаючись до суду, погодилася з вартістю автомобіля зазначеною в договорі купівлі-продажу - 400000 грн.
Враховуючи вказані обставини суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про право позивачки на половину вартості проданого автомобіля.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції відповідач зазначив, що дружина знала про продаж автомобіля, а отримані кошти були витрачені в інтересах сім'ї, а саме погодження заборгованостей та доплату при придбанні окремих квартир.
Однак колегія суддів звертає увагу, що жодні з наданих доказів не свідчать про походження коштів та не доводять, що виконання грошових зобов'язань та оплата придбаних квартир відповідачем здійснені саме за рахунок проданого автомобіля, а не з інших джерел, в тому числі сімейного бюджету.
У свою чергу, аналізуючи наявну в матеріалах справи розписку ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт отримання останньою коштів за проданий автомобіль в розмірі 40000 грн.
Однак суд першої інстанції належним чином вказану розписку не дослідив та помилково зазначив про передачу ОСОБА_1 коштів за автомобіль в розмірі 35000 грн.
За вказаних обставин стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає вартості автомобіля з врахування сплаченої суми, тобто 160000 грн.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну оскаржуваного рішення шляхом зменшення стягнутого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розміру коштів з 165000 гривень до 160000 грн.
Крім того, надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню колегія суддів звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме відсутність зазначення розміру стягнутих з відповідача судових витрат та особи на чию користь їх стягують, що суперечить чинному законодавству.
Так ЦПК України містить главу 8 «Судові витрати», яка регулює питання сплати та стягнення судових витрат, в тому числі порядку і правил їх розподілу.
Частино 8 статі 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статі 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання : як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно пункту 2 частини 5 статі 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
У пунктах 8, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України (стаття 265 чинного ЦПК України), і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Разом із тим, рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.
Однак суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення даних вимог не дотримався. Рішення суду покладає судові витрати на відповідача не зазначивши з чого вони складаються та який їх розмір.
Колегія суддів приходить до висновку, що такий розподіл судових витрат суперечить принципам цивільного законодавства та порушує права сторін, як позивача на можливість відшкодування їй судових витрат так і відповідача на добровільне виконання рішення суду щодо сплати судових витрат у передбаченому законодавством розмірі, а також на оскарження стягнутого розміру судових витрат.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При цьому не визначення розміру судових витрат та їх складових не дає можливості колегії суддів здійснити їх перерозподіл у зв'язку зі зміною оскаржуваного рішення.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасувати рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 20 травня 2025 року в частині розподілу судових витрат.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 подано позов майнового характеру з ціною позову 165000 грн. безпосередньо до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто за подачу даного позову сплаті підлягає судовий збір в розмірі 1650 грн.
При розгляді справи клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу сторонами не подавалося.
Згідно з п. 1.6 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Апеляційна скарга подана через систему «Електронний суд» електронний кабінет адвоката Харук О.С.
За вказаних обставин за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1980 грн. 00 коп. (1650 х 1,5 х 0,8)
Враховуючи часткове задоволення позову з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір 1600 грн. 00 коп. (1650/100х96,97)
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір 59 грн. 99 коп. (1980/100х3,03)
Відповідено до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Застосувавши положення частини 10 статті 141 ЦПК України за результатами розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції суд пропорційно задоволеним вимогам стягує судовий збір з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1540 грн. 01 коп.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 382-384,389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 20 травня 2025 року змінити зменшивши стягнутий з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розмір коштів з 165000 гривень до 160000 грн.
Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 20 травня 2025 року в частині розподілу судових витрат скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір 1540 грн. 01 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Чумак
Судді Л.І. Пилипчук
В.М. Триголов