Справа № 552/3332/25 Номер провадження 22-ц/814/3720/25Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
14 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзь Любові Григорівни на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21 липня 2025 рокупостановлену у складі головуючого судді Турченко Т.В., повний текст судового рішення складено - дати не вказано
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.
Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Полтави перебуває цивільна справа № 552/1241/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом з батьком.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21 липня 2025 року провадження по цивільній справі № 552/3332/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів зупинено до розгляду Київським районним судом м. Полтави та набрання рішенням законної сили по цивільній справі № 552/1241/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом з батьком.
Ухвалу обґрунтовано обов'язком суду зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Ухвалу оскаржила адвокат Гудзь Л.Г. в інтересах ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи № 552/1241/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом з батьком.
Вказує, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №552/1241/25.
Зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.3 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені, зокрема, в п.14 ч.1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.
Суд першої інстанцїі зупиняючи провадження у справі, вважав, що дана справа не може бути розглянута до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №552/1241/25, так як це судове рішення має безпосереднє відношення до предмету та підстав розгляду даної цивільної справи №552/3332/25 та може вплинути на результат її розгляду.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
За частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Розумність строків розгляду справи судом є одним із принципів цивільного судочинства.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) вказано, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов'язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов:
1) об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі;
2) пов'язаність справ - пов'язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) зазначено, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Зупиняючи провадження у справі, яка переглядається, суд першої інстанції вірно зазначив, що існує необхідність зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 552/1241/25.
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із судовим рішенням районного суду щодо зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 5552/1241/25 і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскарженого рішення, яке відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості.
Зазначені скаржником доводи, у взаємозв'язку із дослідженими судом обставинами щодо необхідності зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 552//1241/25, не дають апеляційному суду підстав вважати, що оспорений висновок суду першої інстанції є непропорційним втручанням у право сторони спору на доступ до правосуддя або призводить до затягування строків розгляду справи і перебування у стані невизначеності її учасників.
Враховуючи викладене, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала Київського районного суду м. Полтави від 21 липня 2025 року підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, апеляційний суд, зауважує, що учасники судового процесу у разі усунення підстав зупинення провадження у справі (в даному випадку набрання законної сили рішення у справі) мають право звернутися до суду, що ухвалив рішення про зупинення провадження, із клопотанням про поновлення провадження у справі у відповідності до вимог ст. 254 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзь Любові Григорівни залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21 липня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль