Житомирський апеляційний суд
Справа №286/3564/24 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В.
Категорія 68 Доповідач Шевчук А. М.
15 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №286/3564/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним та скасування актового запису
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Левківським Сергієм Васильовичем,
на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Кулініча Я.В. у м.Овручі,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просив: визнати шлюб, укладений 10 липня 2024 року між його батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , недійсним; скасувати актовий запис №97 про укладення шлюбу 10 липня 2024 року між його батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вчинений Овруцьким відділом ДРАЦС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Свої вимоги обґрунтовував тим, що його батько ОСОБА_3 проживав у АДРЕСА_1 . Батько проживав у своєму особистому будинку без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 . Його батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Нещодавно він ( ОСОБА_1 ) дізнався, що ОСОБА_2 перед смертю батька уклала з ним шлюб, який зареєстрований Овруцьким відділом ДРАЦС у Коростенському районі Житомирської області 10 липня 2024 року, актовий запис №97. Він переконаний у тому, що шлюб є недійсним та таким, що укладений ОСОБА_2 для того, щоб у подальшому оформити на себе спадкове майно, як спадкоємець першої черги. Його батько тривалий час хворів на онкологічну хворобу. Трохи більш ніж за місяць батьку для зняття болю були призначені ліки, які мають наркотичну складову. Шлюб був укладений 10 липня 2024 року, а батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто менше ніж через місяць. На час укладення шлюбу батько знаходився під дією наркотичних препаратів та не розумів значення своїх дій. Шлюб відповідач уклала з метою заволодіння майном, що належало батькові. Протягом місяця після смерті батька відповідач розпродала майно з будинку, про що ним (позивачем) була написана заява до поліції.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2025 року в задоволенні позову про визнання шлюбу недійсним та скасування актового запису відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через адвоката Левківського С.В. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що церковний шлюб не є офіційною реєстрацією шлюбу в Україні, а свідоцтво про здійснення таїнства вінчання не має юридичної сили та його достовірність перевіреною бути не може. У органах реєстрації актів цивільного стану актовий запис про реєстрацію шлюбу вчинений 10 липня 2024 року, тобто менше ніж за місяць до смерті його батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батько та ОСОБА_2 десять років після церковного шлюбу не реєстрували шлюб у органах реєстрації актів цивільного стану. ОСОБА_3 був у нормальних відносинах із своїм сином, тобто ОСОБА_1 , спілкувався з останнім та бажав залишити по собі спадщину. На запит суду першої інстанції надана відповідь про те, що ОСОБА_3 хворів на онкологічну хворобу та приймав наркотичні препарати для полегшення болю і на момент укладення шлюбу перебував під дією наркотичного препарату - морфіну. Суд першої інстанції наголосив на тому, що більшість свідків підтвердили, що померлий ОСОБА_3 на момент укладення шлюбу був у свідомості, але разом із тим, привертають увагу показання свідка ОСОБА_4 зі сторони відповідача, за якими, коли він привозив ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Овруцького відділу ДРАЦС, то завідувач виходила до машини, щоб переконатися в адекватності ОСОБА_3 , оскільки мала з цього приводу сумніви. Всі свідки підтвердили, що його батько за станом здоров'я не міг ходити та перебував у хворобливому стані. Покази свідка ОСОБА_5 не можна брати до уваги, так як вона показала, що в аптеці без рецепту купувала знеболювальні (нарковмісні) препарати, тоді як такі препарати купити у аптеці без рецепта неможливо. ОСОБА_2 уклала шлюб з його (позивача) батьком, щоб заволодіти майном ОСОБА_3 , оскільки після смерті батька розпродала майно з будинку протягом місяця.
Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому посилається на те, що будинок, який належав ОСОБА_3 в с.Полохачів, чоловік за розпискою продав людям разом із усім майном, що було в ньому, а гроші витратив на своє лікування. З будинку виносили старі непотрібні речі і тоді позивач почав погрожувати їй. Вона була змушена звертатися до поліції з заявою про погрози з боку ОСОБА_6 . Не зважаючи на тяжку хворобу, чоловік весь час розумів значення своїх дій, спілкувався з сином, сусідами, із нею, давав поради, а тому твердження про те, що ОСОБА_3 перебував під дією наркотичних препаратів є вимислом, який нічим не підтверджується. З 2014 року і до дня смерті ОСОБА_3 , тобто до 2024 року, вони проживали разом із ОСОБА_3 у її житловому будинку в с.В.Фосня та вели там спільне господарство, а тому твердження позивача про те, що між ним не було наміру на створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя не ґрунтується на доказах. Бути тяжко хворим ще не означає не розуміти значення своїх дій та бути неадекватним, як виставляє син померлого її чоловіка. Просить розгляд справи проводити без її присутності.
У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 адвокат Левківський С.В. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.192,198). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 14 червня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 здійснено таїнство вінчання, а 10 липня 2024 року між ними у Овруцькому відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зареєстрований шлюб, про що складений відповідний актовий запис №97 (а.с.33,48).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.8). По день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.6).
Позивач ОСОБА_1 звернувся до компетентних органів із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_3 (а.с.7).
ОСОБА_1 26 серпня 2024 року звернувся на лінію 102 із повідомленням, що в АДРЕСА_1 , невідомі особи, можливо родичі, проникли до будинку його батька та винесли речі (а.с.11). У письмових поясненнях пояснив, що його батько проживав із співмешканкою ОСОБА_2 , яка на даний час проживає в с.В.Фосня і вона цей будинок без спадщини продала іншим людям, не порадившись із ним (а.с.12). Будинок проданий людям, які заплатили завдаток співмешканці батька.
ОСОБА_3 хворів на онкологічну хворобу та приймав наркотичні препарати для полегшення болю: з 10.05.2024 кап. Трамадолу 50 мг х 3 рази на добу; з 14.06.2024 р-н Промедолу 20 мг/мл х 4 рази на добу в/м; з 24.06.2024 р-н Морфіну гідрохлорид 1 мл х 4 рази на добу в/м по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.31,72).
Відповідно до частини першої ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з частиною першою ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним (ст.41 СК України - шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду). За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст.40 СК України).
Так, за положеннями частини першої ст.40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Відповідно до приписів частини другої ст.40 СК України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
У постанові від 17 квітня 2019 року в справі №752/2337/16-ц Верховний Суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2024 року в справі №641/1685/22 виснував, що фіктивність шлюбу оцінюється з урахуванням наміру на момент його укладання, а не поведінки подружжя під час перебування у шлюбі.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга ст.41 СК України).
Статтею 42 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.
Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним (частина перша ст.43 СК України).
Шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації (ст.44 СК України). Шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя.
Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства. Так, за положеннями частини другої ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За положеннями частини третьої ст.12 та частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Частини п'ята та шоста ст.81 ЦПК України передбачають, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без їх реального наміру створення сім'ї і набуття прав та обов'язків подружжя.
Так, більшість свідків, які були допитані судом першої інстанції, підтвердили, що на момент реєстрації шлюбу ОСОБА_3 був у свідомості та саме він виступав ініціатором реєстрації шлюбу. Хоча не можна не погодитися із доводами апеляційної скарги про відсутність юридичних наслідків церковного шлюбу, але сама обставина знаходження батька позивача із відповідачем ОСОБА_2 у такому шлюбі з 2014 року, тобто десять років до реєстрації шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану, зайвий раз підтверджує свідомість батька позивача у намірі офіційно оформити сім'ю із ОСОБА_2 та набути права та обов'язки подружжя, а вихід працівника РАЦС до машини та спілкування із ОСОБА_3 перед реєстрацією шлюбу відкидають сумніви у вільності його намірів зареєстрації шлюб із відповідачем та свідчать про надуманість доводів апеляційної скарги із цього приводу.
Сам по собі хворобливий стан здоров'я батька позивача (злоякісне новоутворення) та вживання на цьому грунті медичних препаратів із вмістом наркотичних речових (морфіну) для знеболювання, ще не є достатніми підставами для висновку про те, що у наслідок цих факторів ОСОБА_3 не усвідомлював сповна значення своїх дій при реєстрації шлюбу в органах РАЦС та не міг керувати своїми діями, оскільки стороною позивача у судах першої інстанції та у суді апеляційної інстанції не заявлялося клопотання про призначення відповідної експертизи, хоча перешкод у тому в судах обох інстанції не було та позивачу надавалася професійна правнича допомога. Призначення експертизи судом було б обов'язковим за клопотанням позивача, але сторона позивача таким правом не скористалася без поважних причин, розпорядившись процесуальними правами на власний розсуд.
Скутість батька позивача у рухах (не міг ходити), ще не свідчить про те, що його психічний стан перешкоджав йому усвідомлювати значення своїх дій.
Посилання в апеляційній скарзі на наміри ОСОБА_2 укласти шлюб, щоб заволодіти майном батька позивача, зокрема житловим будинком в с.Полохачів, беззаперечними належними та допустимими доказами також не доведені, а доказування ґрунтуватися на припущеннях не може.
Підсумовуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Решта наведених в апеляційній скарзі доводів зводиться до переоцінки доказів, у тому числі показань свідків, і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким суд першої інстанції надав належну оцінку у відповідності до положень ст.89 ЦПК України.
Оскільки рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до положень ст.375 ЦПК України рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Левківським Сергієм Васильовичем, залишити без задоволення.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: