Справа № 697/85/25
Провадження № 2/697/337/2025
20 жовтня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Деревенського І.І.,
за участю секретаря судових засідань - Задорожнього К.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач) про зміну способу стягнення аліментів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі №697/2783/14-ц , ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі у вигляді 50 % від прожиткового мінімуму + 1500 грн., з індексацією щомісячно на користь позивачки на утримання дитини до досягнення дитиною повноліття. Позивач зазначає, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів, розмір витрат на утримання дитини значно зріс. Позивач вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є змінити спосіб стягнення аліментів в відповідача з твердої суми у вигляді 50 % від прожиткового мінімуму + 1500 грн. з індексацією щомісячно на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини, з дня пред'явлення позову то досягнення дитиною повноліття. Також позивач зазначила, що на даний час відповідач проходить військову службу, тому матеріальне становище відповідача значно покращилося.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін та призначено судове засідання на 10.02.2025.
10.02.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пелеха В.В. надійшли клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 призваний на військову службу та перебуває у складі Збройних Сил України, а також клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що відповідач не отримав копію ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви(а.с.22-30, 34-37).
Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10.02.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пелеха В.В. про зупинення провадження у справі відмовлено, розгляд справи відкладено на 04.03.2025 (а.с.41-44).
03.03.2025 від представника відповідача засобами поштового зв'язку - адвоката Пелеха В.В надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, свою позицію обгрунтовує тим, що за обставинами даної справи з відповідача рішенням суду стягнуто аліменти у розмірі 50% від прожиткового мінімуму + 1500грн., з індексацією щомісячно на утримання їх спільного сина ОСОБА_3 представник відповідача зазначає, що пред'явивши вимогу про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника аліментів та визначивши її розмір у 1/4 частину, позивачка фактично заявляє вимоги про збільшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 22014 у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею, 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшений здоров'я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Також представник позивача зазначає, що звертаючись до суду з даним позовом, позивачка обмежилася наданням суду копії свідоцтва про народження дитини, копією рішення суду від 04.03.2020 та копією виконавчого листа 05.06.2020. Будь-яких доказів матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов'язань, а також інформації про щомісячні доходи аліментів, так і одержувача аліментів, матеріальних потреб дітей, їх стану здоров'я позивачкою не надано, хоча це є її процесуальним обов'язком.
Обґрунтовуючи вимоги про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми, визначеної рішення суду у розмірі 50% від прожиткового мінімуму + 1500 грн. з індексацією щомісячно, на 1/4 частку від усіх видів заробітки (доход)) відповідача, позивачка зазначала, що розмір витрат на утримання дитини значно зріс. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 частину 2 статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Зробив посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі 682/3112/18, зазначено, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України, а є підстав по для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення або заборгованості. Сторона відповідача вважає, що Законом України від 0307.2018 №2475-VІІІ частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі №632/580/17.Не можуть бути підставою для зміни способу стягнення аліментів, а фактично у даному випадку посилання позивача лише на те, що витрати на утримання дитини значно зросли, оскільки доказів цим обставинам матеріали справи не містять. Верховний Суд України у своїй постанові від 06.11.2013 у справі №6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 17.05.2016 було внесено зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Представник відповідача зазначає, що тривале зростання загального рівня цін, що відображає зниження купівельної спроможності грошової одиниці (інфляція) саме по собі не погребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом про збільшення розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації (підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі. Також зазначає, що матеріали справи не містять інформації чи зверталася позивачка до державної виконавчої служби з відповідною заявою щодо проведення індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, враховуючи вищевказані зміни та положення Закону України від 17.05.2016 «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі». Також зробив посилання на Також слід зазначити, що Законом України № 2475-УІП від 03.01.2018 внесені зміі|и до ч. 12 ст. 184 Сімейного кодексу України, згідно я сих розі визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Законом України «Про внесення змін до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 01.09.2020 №831-ІХ встановлено, що індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. Зазначає, що доводи позивачки не є підставою для задоволення вимог про зміну способу стягнення аліментів у спосіб, визначений у позовній заяві, оскільки сам по собі факт зростання цін не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством (а.с.65-70).
Крім того, 03.03.2025 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пелех В.В. повторно подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 призваний на військову службу та перебуває у складі Збройних Сил України та станом на 28.02.2025 перебуває у відрядженні та бере участь у зонах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с.74-78, т.1).
Також подав клопотання про витребування у Військової частини № НОМЕР_1 відомості про перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції та відомостей чи залучений станом на 28.02.2025 відповідач до заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с. 71-72, т.1).
04.03.2025 позивач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про витребування від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві довідку форми ОК-5 про доходи ОСОБА_2 за період з січня 2017 по лютий 2025 (а.с.79-80, т.1).
04.03.2025 Канівським міськрайонним судом Черкаської області винесено ухвалу, якою у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Пелеха В.В. про зупинення провадження у справі відмовлено, витребувано у Військової частини № НОМЕР_1 : відомості про перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; відомості чи залучений станом на 28.02.2025 ОСОБА_2 до заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - довідку форми ОК-5 про доходи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - за період з січня 2017 по лютий 2025. Розгляд справи відкладено до 24.03.2025 (а.с.84-88, т.1).
24.03.2025 відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що він наразі проходить службу в Національній гвардії України та здійснює захист нашої країни (а.с.94-96, т.1).
24.03.2025 Канівським міськрайонним судом Черкаської області винесено ухвалу, якою у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено, розгляд справи відкладено на 21.04.2025 (а.с.111-114, т.1).
01.04.2025 на виконання ухвали суду від 04.03.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшла витребувана інформація (а.с.117-120, т.1).
Судові засідання, які були призначені на 21.04.2025, 04.06.2025, 30.06.202, 04.08.2025, неодноразово відкладалися, у зв'язку із оскарженням відповідачем в апеляційному порядку ухвал Канівського міськрайонного суду Черкаської області про відмову у зупиненні провадження від 04.03.2025 та 24.03.2025, та у зв'язку з процесуальними питаннями при розгляді даних апеляційних скарг.
09.10.2025 судове засідання було відкладено на 20.10.2025 за клопотанням відповідача, у зв'язку з тим, що відповідач перебуває на стаціонарному лікуванні.
Аргументи учасників справи
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує. Проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.20, т.1).
Представник відповідача адвокат Васянович В.В., у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с. 106, т.1).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. 03.03.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив із викладенням позиції відповідача, щодо заявлених позивачкою позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З урахуванням якнайкращих інтересів дитини та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за необхідне здійснити розгляд справи, оскільки учасниками процесу викладені думки, щодо позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи та мотиви суду
Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони гуртуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
У положеннях ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини пов'язані із зміною способу стягнення аліментів, зокрема з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів.
Судом встановлено, що з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 01.12.2015 Відділом РАЦС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).
Згідно з рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі №697/2783/14-ц (провадження 2/697/277/2019) стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно в твердій грошовій сумі, що становить прожитковий мінімум на дитину відповідного віку наступним чином:
- з 11.11.2014 до 31.12.2014 в розмірі 1102 грн;
- з 01.01.2015 року по 31 грудня 2015 року в розмірі 1167,00 грн;
- з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року в розмірі 1313 грн;
- з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в розмірі 1492,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно в твердій грошовій сумі, що становить 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а саме:
- З 01.01.2018 року по 31.12.2018 року в розмірі 1013,50 грн.;
- З 01.01.2019 року по 31.12.2019 року в розмірі 1109,00 грн..
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, що підлягає індексації відповідно до закону щомісячно в розмірі 1500,00 грн. з 01.01.2020 року і до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн. (а.с.8-9, т.1).
З постанови про відкриття виконавчого провадження №62216078 від 05.06.2020 вбачається, що Державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колодчуком С.В. на підставі виконавчого листа №697/2783/14-ц виданого 19.05.2020 з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі (а.с.11-12, т.1).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач являється військовослужбовцем, зазначене підтверджується довідкою №7914 від 21.11.2024, виданою начальником відділення кадрової роботи ВЧ НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_5 , про те, що ОСОБА_2 дійсно з 23.08.2024 по теперішній час перебуває на військовій службі (а.с.59, т.1), а також копією військового квитка серії НОМЕР_4 (а.с.55-57, т.1), витягом із застосунку «Резерв +» (а.с.58, т.1).
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.03.2025 за вих. № 2600-0604-7/51696 вбачається, що інформація про доходи ОСОБА_2 з 01.01.2017 по 31.05.2018 відсутня, у зв'язку з її відсутністю в реєстрі. З довідки форми ОК-5 вбачається, що ОСОБА_6 отримував доходи за: 2018 рік у загальному розмірі - 27569,98 грн., за 2019 рік - 55975 грн., за 2020 рік - 66946, грн., за 2021 рік - 87862,50 грн., інформація за 2022-2023 роки відсутня, за 2024 рік - 370308,67 грн., за 2025 рік (січень, лютий) - 66861,61 грн. (117-120, т.1).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною другою статті 150СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Окрім того, ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов'язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров'я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї Конвенції, відповідно до ст. 9 Конституції України діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.
Відповідно до норм ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України віл 27.02.1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 27 вищезазначеної Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-1V суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, а в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV).
У рішенні «Хант проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2). і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Отже, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов'язок закріплений в Конституції України (статті 51, 52), а також в Сімейному кодексі України (статті 180-201).
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною першою статті 192 СК України унормовано, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до правової позиції, відображеної у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року в справі №509/5304/20,розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №727/1599/22.
У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року в справі №712/6313/21 зазначено, що при розгляді позовів щодо зміни розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року в справі №343/945/19, від 12 січня 2022 року в справі №545/3115/19, від 23 травня 2022 року в справі №752/26176/18.
За таких обставин, можливо дійти висновку, що СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду. Зокрема, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Також у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року в справі №712/6313/21 зазначено, що у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя ст.181 СК України).Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс14.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Аналогічна правова позиція визначена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі №554/3355/20).
Частиною 4 ст.273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів ґрунтуються на тому, що витрати на утримання дитини значно зросли, а також у покращенні матеріального становища платника аліментів, яке позивачка пов'язує з тим, що він проходить військову службу.
Суд виходить з принципу захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалась обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
В будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.
Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства суд зважує на те, що присуджуючи аліменти суд має чітко зазначити спосіб їх стягнення - у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів - законодавча гарантія, яка застосовуються незалежно від рішення суду.
Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом визначити спосіб стягнення аліментів та просить присудження їх у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.
Отже, виходячи з вище викладеного, суд вважає, що вимога позивачки про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини в частині зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку заробітку (доходу) платника аліментів підлягає до задоволення, оскільки саме одержувач аліментів наділений правом вибору способу стягнення аліментів.
При цьому при визначенні розміру аліментів суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Тлумачення ст. 192 СК України дозволяє констатувати, що при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і одержувача.
Відповідно до частини першої та другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вищезазначене, стягнутий судовим рішенням від 04.03.2020 розмір аліментів у 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку +1500 грн. індексації наразі не відповідає рівню потреб дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже відповідач, як батько дитини, зобов'язаний утримувати сина до досягнення ним повноліття, та вирішуючи питання щодо зміни способу стягнення аліментів, суд бере до уваги, що відповідач на своєму утриманні інших дітей не має, є особою працездатного віку, являється військовослужбовцем, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач відноситься до осіб які мають інвалідність. З довідки форми ОК-5, вбачається, що дохід відповідача значно покращився.
Слід зазначити, що відповідачем на обґрунтування своїх доводів, про надмірність розміру стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини його доходу суду доказів надано не було та матеріали справи не містять.
Щодо вимоги позивачки про стягнення аліментів з відповідача з дня пред'явлення позову до суду, суд зазначає, що зміна способу стягнення аліментів має відбуватися з дня набрання законної сили рішенням суду, оскільки аліменти вже стягнуті.
З урахуванням вище викладеного суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог та зміни способу та розміру стягнення визначених раніше судом аліментів на утримання дитини, а саме з твердої грошової суми, що підлягає індексації в розмірі 1500 грн., щомісячно і до повноліття дитини на 1/4 частки усіх видів доходів (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам всіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості, добросовісності та розумності. Суд вважає, що розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та суттєво не погіршить матеріальне становище відповідача.
Матеріали справи не містять відомостей про наявність пільг у відповідача, тому у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., від сплати якого позивач звільнена.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183, 191, 192 СК України, ст.ст. 3, 12, 13, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, що визначені рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі №697/2783/14-ц (провадження №2/697/277/2020), за яким з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , стягнуто на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми, що підлягає індексації відповідно до закону щомісячно в розмірі 1500 грн. на 1/4 (одну четверту) частку всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Відкликати виконавчий лист Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/2783/14-ц виданий 19.05.2020 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, що підлягає індексації відповідно до закону щомісячно в розмірі 1500,00 грн. з 01.01.2020 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Головуючий І . І . Деревенський