Справа № 161/16809/25
Провадження № 2-а/161/267/25
17 жовтня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Пахолюка А.М.
при секретарі - Корнійчук А.А.,
в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення.
Свій позов мотивує тим, що 04.10.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було сформовано повістку № 269080 для прибуття 14.10.2024 року з метою уточнення облікових даних. Вказує, що фактично повістку він не отримував, оскільки перебував на навчанні у Львові та і у поштовій скриньці він її не виявив. Наприкінці листопада 2024 року позивач, переглянувши мобільний додаток «Резерв+» виявив, що він перебуває у розшуку. Після чого, 28.11.2024 року він самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він переконав працівників ТЦК не виносити щодо нього постанову, оскільки він не був належним чином оповіщеним, ним було надано докази його відстрочки, низького рівня доходів, у зв'язку з чим він написав заяву про скасування штрафу.
Однак, 30.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , було винесено постанову № 1796 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП (далі - постанова) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
01.08.2025 року позивача було затримано на блокпості у смт. Шацьку та доставлено до відділу ТЦК, де було складено протокол № 3120 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за ті самі обставини, що і у постанові № 1796, та вручено повістку для уточнення облікових данихз № 134 для прибуття 06.08.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
06.08.2025 року по прибуттю до ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача було направлено до юриста в актовий зал, яким було вручено постанову № 1796 за 30.06.2025 року про порушення ч. 3 ст. 210 КУпАП.
11.08.2025 року ОСОБА_1 за власною ініціативою з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 на розгляд протоколу № 3120, де юристи усно визнали, що у ньому про дубльовані обставини, за яких вже винесена чинна постанова № 1796, і що згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений за одне і теж саме правопорушення.
Вважає постанову № 1796 за 30.06.2025 року незаконною та необґрунтованою, оскільки, повістки він не отримував, а тому не знав про її наявність, за відсутності доказів вчинення ним вказаного правопорушення, відтак у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, відповідач має можливість отримати персональні дані позивача шляхом електронної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи.
З врахуванням наведеного, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 1796 від 30.06.2025 року за ч. 3 ст. 210 КУпАП; закрити провадження у справі; визнати протиправними дії відповідача щодо обліку протоколу № 3120 від 01.08.2025 року, складеного інструктором ІНФОРМАЦІЯ_6 ; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 вилучити з обліку протокол № 3120 та у встановлений законом термін надіслати позивачу письмове підтвердження цього факту поштовим зв'язком за адресою проживання та стягнути судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 20.08.2025 року позов залишено без руху надано термін для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 01.09.2025 року відкрито провадження у справі без виклику сторін.
Ухвалою суду від 16.10.2025 року відповідачу поновлено процесуальний строк для подання відзиву.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що військовозобов'язаному ОСОБА_1 була сформована повістка за допомогою Єдиного державного реєстру призовників та надіслана за допомогою Національного оператора поштового зв'язку «Укрпошта», із необхідністю явки у конкретно визначений час - 11.00 год. 14.10.2024 року. У вказаний день ОСОБА_1 не з'явився, жодних документів щодо поважності причин неявки не надав. В листопаді 2024 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 повернувся лист із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. У відповідності до абз. 3 пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, що затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року (далі - Порядок), належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є проставлення відмітки про відсутність особи за адресою проживання особи, повідомленою цією особою відповідному ТЦК та СП. Зважаючи на факт неявки за повісткою було сформовано подання щодо розшуку ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, до органів Національної поліції. За результатами розшуку, 30.06.2025 року була винесена постанова № 1796 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.Вказує, що оформлення відстрочки від призову на військову службу по мобілізації не виключає обов'язку у військовозобов'язаного з'являтися за викликом до відповідного ТЦК та СП. Відтак, вважає, що жодних порушень вимог чинного законодавства України відповідачем не допускалось, протиправних дій чи бездіяльності не вчинялось. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.
На підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 9 ст. 205 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з вимогами ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.06.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , було винесено щодо ОСОБА_1 постанову у справі про адміністративне правопорушення № 1796 за ч. 3 ст. 210 КУпАП (далі - постанова), згідно якої встановлено, що ОСОБА_1 не з'явився по повістці № 269080 від 04.10.2024 року, що зобов'язувала його з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.10.2024 року, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. (а.с. 8).
Згідно з п. 1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частинами першою, третьою статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а також за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила військового обліку.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 дод. 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Загальні правила військового обліку визначені в ст. 33 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон), відповідно до ч. 2 якої загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Підпунктом 2 п. 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 3 Додатку 2 до Порядку № 1487, - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення правил військового обліку, є факт неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.10.2024 року о 11:00 год. за повісткою № 269080 від 04.10.2024 року.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують надсилання, хронологію руху повістки та її отримання позивачем про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач у позовній заяві зазначив, що жодних повісток він не отримував, та на адресу його місця реєстрації та проживання такі повістки не надходили.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання у Львівській національній музичній академії імені М.В.Лисенка (а.с.10-12), а відтак, суд вважає, що в період, коли позивачу було надіслано повістку на адресу: АДРЕСА_1 , останній перебував у Львові на навчанні.
З огляду на відсутність у справі доказів надсилання на адресу місця проживання позивача належним чином оформленої повістки та доказів її отримання позивачем, у суду є обґрунтований сумнів щодо належної форми її направлення позивачу.
Відтак, судом достеменно встановлено, що ОСОБА_1 не було відомо про час та місце його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 саме 14.10.2024 року для уточнення даних, та те, що він свідомо ухилився від такого обов'язку та не з'явився до відповідача.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що норми діючого законодавства вимагають, щоб повістка була вручена особисто і підписана особою, якій вона призначена.
Форма розписки та її зміст визначені в Додатку 11 до Порядку № 1487, згідно якому повістка має відривну частину розписки про те, що повістка про виклик у визначений час до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержана певним громадянином із засвідченням його особистим підписом.
Інші форми запрошення, сповіщення про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки законодавцем не встановлені.
Будь-який яких належних та допустимих доказів, що підтверджують обізнаність позивача про явку саме на 14.10.2024 року для уточнення облікових даних, відповідач не надав та не долучив до матеріалів відзиву.
Варто зауважити, що згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Судом встановлено, що до постанови № 1796 від 31.05.2025 року не долучено, зокрема відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо ОСОБА_1 , як такого, що не перебуває на військовому облік
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Будь-які інші докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для справи.
Постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст. 73 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
У відповідності до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відтак, днем виявлення порушення є наступний день за днем не з'явлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, тобто 15.10.2024 року.
Із наведеного слідує, що граничною датою накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному конкретному випадку, є 15.01.2025 року.
Однак, як слідує із доказів у справі, постанова № 1796 за справою про адміністративне правопорушення щодо позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП була винесена посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 30.06.2025 року.
Таким чином, на момент складання постанови № 1796 від 30.06.2025 року відносно ОСОБА_1 , сплинув трьохмісячний строк, в межах якого можливе накладення адміністративного стягнення, що також свідчить про протиправність винесеної 30.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 постанови № 1796 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Таким чином, враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо обліку протоколу № 3120 від 01.08.2025 року, складеного інструктором ІНФОРМАЦІЯ_6 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучити з обліку протокол № 3120 та у встановлений законом термін надіслати позивачу письмове підтвердження цього факту поштовим зв'язком за адресою проживання, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 01.08.2025 року відносно ОСОБА_1 інструктором ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 складено протокол № 3120 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в якому зазначено, що ОСОБА_1 будучи належним чином оповіщеним не прибув на 09 год. 00 хв. 14.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).
Відповідно до ст. 254, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який лише фіксує факт виявлення можливого правопорушення і сам по собі не створює для особи юридичних наслідків.
Наявність протоколу не є актом індивідуальної дії в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, оскільки він не породжує, не змінює та не припиняє прав чи обов'язків позивача.
Таким чином, облік протоколу має внутрішньо-службовий характер, а його «вилучення з обліку» не передбачене жодною нормою КУпАП або підзаконними актами.
Згідно ч. 1,2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Враховуючи наведене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту свого права, а саме: про визнання протиправними дій відповідача щодо обліку протоколу № 3120 від 01.08.2025 року, складеного інструктором ІНФОРМАЦІЯ_6 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучити з обліку протокол № 3120, є невірним, оскільки в даній справі відсутні будь-які докази, які підтверджують наявність порушеного права позивача на підставі вказаного протоколу.
Тому така вимога є невірним способом захисту права та не може бути предметом розгляду в даній справі, а тому не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши представлені докази, вважає, що при складанні постанови посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 не були з'ясовані всі обставини справи, не надано будь-яких належних доказів винуватості позивача, а тому на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково та скасувати оскаржувану постанову, закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 77, 79, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Скасувати постанову № 1796 від 30 червня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.