Єдиний унікальний номер 638/11858/24
Номер провадження 22-ц/818/2732/25
16 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2025 року в складі судді Цвіри Д.М. по справі № 638/11858/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення коштів, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення коштів.
В обґрунтування позовної заяви вказано, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09.09.2023 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Іноземцевою Р.М., про те, що вона є спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме неотриманих пенсійних коштів у сумі 349 682,92 грн, які нараховані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 року Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Позивач звернулась до Відділу опрацювання документації № 3 (м. Ізюм) управління з питань виплат головного управління ПФ в Харківській області, а саме з проханням здійснити виплату вказаних коштів на підставі зазначеного вище свідоцтва про право на спадщину за законом.
Однак, 03.05.2025 року отримала копію рішення від 18.04.2024 року про відмову щодо виплати недоотриманої пенсії по о/р НОМЕР_1 .
Рішення про відмову мотивовано тим, що право на одержання неотриманих коштів нарахованих за рішенням суду у зв'язку зі смертю стягувача наступає на підставі рішення суду про заміну стягувача, а оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року по справі №520/8956/2020 проведено заміну стягувача з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , остання є правонаступником, якій належать нараховані суми на виконання рішення суду.
Вказано, що виплату коштів, нарахованих на виконання рішення суду буде здійснено в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
В подальшому звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з повторною заявою про виплату грошових коштів в сумі 349682,92 грн в порядку спадкування за законом на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надало аналогічну відповідь з посиланням на п. 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 року №21-2.
Зазначає, що звернулась до відповідача з питанням виплати коштів саме на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Між тим, відповідач, відмовляючи у сплаті коштів, фактично наполягає, щоб вказані кошти стягувалися в межах виконавчого провадження з виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 року у справі №520/8956/2020.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення коштів - відмовлено.
Ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_2 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року по справі № 520/8956/2020 замінено стягувача на правонаступника - ОСОБА_1 . З доданих до позовної заяви документів також вбачається, що відповідачем не оспорюється те, що позивач ОСОБА_1 є отримувачем коштів після смерті ОСОБА_2 . Отже, право на одержання спадкоємцем, нарахованих коштів одержувачу пенсії за рішенням суду, які залишилися недоодержаними в зв'язку з його смертю, наступає на підставі рішення суду про заміну стягувача. Виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі посилається на ті ж самі доводи, що були викладені у позовній заяві. Зазначає, що позивач не зверталась з позовом про визнання права власності на неотримані пенсійні кошти у сумі 349 682,92 грн, оскільки вона є їх власником, підтвердженням чого є свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.09.2023 року - правовстановлюючий документ. Оспорювання чи не оспорювання відповідачем належності цих коштів для позивача не відіграє ніякого значення, вимоги позивача спрямовані на отримання (стягнення) цих коштів, які протягом тривалого часу відповідачем не сплачені.
Вказує, що спірні кошти увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка була оформлена позивачем та остання отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, та має право на виплату коштів саме на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 16 жовтня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 61-62), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 59);
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області отримано в електронному кабінеті 09.04.2025 року (а.с. 58).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема з відповіді ГУ ПФУ в Харківській області від 27.05.2024 року, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 року по справі № 520/8956/2020 ОСОБА_2 здійснено відповідний перерахунок пенсії та нараховано пенсійні кошти за період з 19.02.2020 року по 14.09.2020 рік.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року по справі № 520/8956/2020 замінено стягувача з ОСОБА_2 на правонаступника - ОСОБА_1 .
На підставі ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року по справі № 520/8956/2020 проведено заміну стягувача.
У вказаній відповіді від 27.05.2024 року зазначено, що нараховані позивачу ОСОБА_1 кошти згідно рішення суду буде виплачено в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст.1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (ст. 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (ст.1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником (спадкоємцем). Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Право на одержання спадкоємцем, нарахованих коштів одержувачу пенсії за рішенням суду, які залишилися недоодержаними в зв'язку з його смертю, наступає на підставі рішення суду про заміну стягувача. Виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Згідно з пунктами 20 та 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 року № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 року за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 року № 35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державного бюджеті України на фінансування пенсійних програм.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України, право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Після смерті ОСОБА_2 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року по справі № 520/8956/2020 замінено стягувача на правонаступника - ОСОБА_1 . З доданих до позовної заяви документів також вбачається, що відповідачем не оспорюється те, що позивач ОСОБА_1 є отримувачем коштів після смерті ОСОБА_2 .
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються на підставі належним чином оцінених доводів у їх сукупності.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина