Справа № 953/11155/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1880/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.286 КК України
06 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами представника потерпілого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 04 липня 2025 року стосовно ОСОБА_8 та додаткове рішення Київського районного суду м.Харкова від 22 липня 2025 року, -
Вироком Київського районного суду м.Харкова від 04.07.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Казіївка Краснокутського району Харківської області, громадянина України, який має вищу освіту, працюючого ФО-П «ОСОБА_8», раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням випробувального строку 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_8 під час випробування наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування майнової та моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 майнову шкоду в розмірі 37 161 грн. 87 коп., моральну шкоду в розмірі 320 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення судових авто-технічних експертиз № 7468 від 22.10.2024 в розмірі 13252,4 грн., № 7472 від 22.10.2024 в розмірі 11359,20 грн., № 7474 від 17.10.2024 в розмірі 13252,4 грн., № 8063 від 24.10.2024 в розмірі 9466,00 грн, № 8064 від 24.10.2024 в розмірі 9466,00 грн.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18.09.2024 у справі №953/8517/24, провадження №1-кс/953/6887/24.
Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог с.100 КПК України.
Додатковим рішенням Київського районного суду м.Харкова від 22.07.2025 задоволено частково заяву адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_10 про ухвалення додаткового рішення у кримінальному провадженні за обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 324 грн 61 коп. та витрат за проведення оцінки мотоцикла в сумі 2 387 грн. 70 коп.
В решті вимог заяви адвоката ОСОБА_7 - відмовлено.
Цим вироком встановлено, 14.09.2024 приблизно о 15:30 ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем «DACIA SANDERO», р.н. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_11 , рухався по вул. Нескорених в напрямку вул. Шевченка від вул. Барабашова м. Харкова.
В районі буд. 2В по вул. Нескорених м. Харкова, ОСОБА_8 проявив неуважність, діючи необережно, не врахував дорожню обстановку, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив керований ним автомобіль, рухаючись по головній дорозі, на ділянці де починається перехрестя та змінив напрямок свого руху вліво, не надавши дорогу мотоциклу «MUSSTANG MT 200-8», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , який в цей час рухався до перехрещення проїзних частин справа від нього по головній дорозі вул. Нескорених від вул. С. Ковпака в напрямку вул. Барабашова м. Харкова, за напрямком руху якого було встановлено дорожній знак 2.3 «Головна дорога» разом із табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги», чим грубо порушив вимоги п. 16.14 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: п. 16.14 «Якщо головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які рухаються по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг (цим правилом повинні керуватися між собою і водії, які рухаються по другорядних дорогах), та допустив зіткнення з мотоциклом «MUSSTANG MT 200-8», р.н. НОМЕР_2 .
В результаті дорожньо-транспортної події водій мотоцикла ОСОБА_10 , отримав тілесні ушкодження у вигляді важкої тупої сукупної травми, яка включає в себе закриту тупу черепно-мозкову травму, закриту травму грудної клітини, травму хребта та травму кінцівок, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 12-14/490-А/24 від 14.10.2024, належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.
Відповідно до висновків судових автотехнічних експертиз № 8063 від 24.10.2024 та № 8064 від 24.10.2024, у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «DACIA SANDERO», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 є невідповідності вимогам п. 16.14 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.
Не погодившись з вищезазначеними рішеннями суду першої інстанції, представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 подав на них апеляційні скарги.
В своїй апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_7 просить змінити вирок Київського районного суду м. Харкова від 04.07.2025 щодо ОСОБА_8 , збільшивши суму відшкодування моральної шкоди та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_10 у сумі 2 000 000 грн.
Також в іншій апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_7 просить скасувати додаткове рішення Київського районного суду м.Харкова від 22.07.2025 щодо ОСОБА_8 , ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65 720 грн.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, представник потерпілого зазначає, що внаслідок вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_10 заподіяні тілесні ушкодження, починаючи з 14.09.2024 і на час ухвалення оскаржуваного вироку перебуває на стаціонарному лікуванні, він переніс декілька операцій з метою відновлення стану здоров'я, його звичайний спосіб життя змінився, до подій у цьому кримінальному провадженні він проходив військову службу в лавах ЗСУ, але наразі ОСОБА_10 вимушений продовжувати лікування та реабілітацію.
Крім того, апелянт зазначає, що батько потерпілого дуже переживав за свого сина та ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер, але через те, що ОСОБА_10 був прикутим до лікарського ліжка, останній не зміг потрапити на похорони свого батька.
Апелянт також не погоджується з додатковим рішення суду першої інстанції, а саме в частині вирішення судом розміру судових витрат на правничу допомогу, оскільки воно є необґрунтованим, незаконним, винесеним з перевищенням повноважень суду. При цьому, представник зазначає, що відповідно до п.4.1 договору про надання правової (правничої) допомоги №111024 від 11.10.2024, що був укладений між адвокатом та потерпілим, вартість наданих правових послуг визначається додатковою угодою, відповідно до якої розмір гонорару адвоката становить 65 720 грн., що також підтверджується іншими доказами, які надані представником потерпілого.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи представника потерпілого ОСОБА_7 , який підтримав свої апеляційні скарги в повному обсязі, думку обвинуваченогоОСОБА_8 та його захисникаОСОБА_9 , які заперечували щодо задоволення апеляційних скарг представника потерпілого, думку прокурора, яка залишила вирішення цього питання на розсуд суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що усі подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Фактичні обставини кримінального правопорушення і правової кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
При цьому, в своїх апеляційних скаргах представник потерпілого ОСОБА_7 також не оскаржував вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 матеріальної шкоди не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції оскаржуваний вирок в цій частині, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряється.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є вирок, ухвалений компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим КПК. Обґрунтованим є вирок, ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги представника потерпілого щодо неправильного розв'язання судом цивільного позову, колегія суддів визнає їх частково обґрунтованими, з огляду на наступне.
За правилами ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ч.5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Вказаних вимог закону при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 судом першої інстанції у повній мірі дотримано не було.
Так, до початку судового розгляду в суді першої інстанції потерпілимОСОБА_10 подано цивільний позов, який у подальшому було збільшено (уточнено) та в якому потерпілий, окрім іншого, просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 65 720 грн.
При цьому, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 вину визнав у повному обсязі та разом з іншими учасниками провадження погодився із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Разом з цим, обвинувачений ОСОБА_8 заперечував щодо заявленого цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 в частині розміру стягнення моральної шкоди та судових витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат, в тому числі, належать витрати на правничу допомогу.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат належать до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
За змістом ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Таким чином, витрати на правову допомогу потерпілій, яка водночас є цивільним позивачем, відповідно до вищезазначених вимог КПК України, підлягають стягненню із обвинуваченого.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 цієї статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
З огляду на це, при вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.
Колегія суддів також бере до уваги правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 16.09.2024 (провадження № 51-2989 кмо23, справа № 444/870/22), у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК України.
Разом з цим, з матеріалів судового провадження, зокрема з журналу судового засідання від 03.07.2025 не вбачається, що судом першої інстанції досліджувалися докази, які надані представником потерпілого на підтвердження позовних вимог цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 в частині розміру стягнення з обвинуваченого моральної шкоди та судових витрат.
Крім того, як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_10 та стягнув з ОСОБА_8 на користь потерпілого матеріальну шкоду в розмірі 37 161,87 грн. та моральну шкоду в розмірі 320 000 грн.
Натомість, оскаржуваний вирок, в порушення вимог ч.1 ст.129, п.2 ч.3 ст374 КПК України, не містить висновків та рішення суду щодо цивільних вимог потерпілого про стягнення з ОСОБА_8 судових витрат на правову допомогу, у тому числі, не надана оцінка доводам представника потерпілого, пов'язаних з обсягом наданих послуг і витраченого часу на надання таких послуг.
08.07.2024 представником цивільного позивача ОСОБА_10 - адвокатом ОСОБА_7 подана заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій він просив, окрім іншого, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 - судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65 720 грн.
22.07.2025 суд першої інстанції, посилаючись тільки на норми чинного ЦПК України, ухвалив додаткове рішення, яким частково задовольнив заяву адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах ОСОБА_10 , про ухвалення додаткового рішення у кримінальному провадженні за обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та стягнув з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 324 грн 61 коп. та витрат за проведення оцінки мотоцикла в сумі 2 387 грн. 70 коп. В решті вимог заяви адвоката ОСОБА_7 - відмовлено.
При цьому, колегія суддів зазначає, що питання щодо процесуальних витрат, відповідно до норм ст.ст.126, 368 КПК України, вирішує суд у вироку або ухвалою.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що кримінальний процесуальний закон не містить визначення такого терміну як «додаткове рішення», не передбачає можливість та процедуру ухвалення додаткового рішення у кримінальному провадженні після ухвалення судом першої інстанції вироку, який не набрав законної сили.
Тобто, статтею 369 КПК України визначений виключний перелік видів судових рішень, до числа яких додаткове рішення не входить.
Питання щодо витрат на правову допомогу повинно бути вирішено судом першої інстанції у відповідності до вимог ч.1 ст.126 КПК України, при ухваленні вироку або ухвали.
У постанові у справі № 598/1781/17 від 17.06.2020 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті.
Колегія суддів також бере до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені в його ухвалі від 20.11.2023 у справі № 278/3919/22 (провадження № 51 - 6957 ск 23), про те, що порушене у касаційній скарзі представника цивільного відповідача питання щодо розподілу процесуальних витрат підлягає вирішенню відповідно до положень ч.5 ст. 534 КПК України, згідно з якою процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Отже, судом першої інстанції, у порушення вимог ч.1 ст.126, ч.1 ст.129, п.2 ч.3 ст.374 КПК України, не надано містить оцінки в мотивувальній частині оскаржуваного вироку доводам та вимогам цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 щодо стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат на правову допомогу, та за наслідками, а також оскаржуваним вироком не вирішено розподіл процесуальних витрат на правову допомогу.
Натомість, суд першої інстанції, намагаючись виправити допущені вищезазначені порушення вимог кримінального процесуального закону, розглянув заяву представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 , за наслідками розгляду якої ухвалив додаткове рішення від 22.07.2025 про часткове задоволення поданої заяви та стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 324 грн 61 коп. та витрат за проведення оцінки мотоцикла в сумі 2 387 грн. 70 коп., що є процесуально неприпустимим та суперечить нормам ст.ст.126, 129, 369 КПК України.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 щодо стягнення судових витрат, а також додаткове рішення Київського районного суду м.Харкова від 22 липня 2025 року, не відповідають приписам ст.ст.369, 370, 374 КПК України, а допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Крім того, до початку апеляційного розгляду представником потерпілого ОСОБА_7 надані суду апеляційної інстанції копії медичних документів, що підтверджують безперервне перебування потерпілого ОСОБА_10 на стаціонарному лікуванні, через отримані ним тілесні ушкодження внаслідок вчиненого обвинуваченого кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України, що безпосередньо впливає на вирішення позовних вимог потерпілого в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди.
Згідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
У відповідності до ч.1 ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Пунктами 1 та 3 частини 1 статті 409 КПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначені обставини, з урахуванням нових відомостей, що надані суду апеляційної інстанції представником потерпілого ОСОБА_7 , безпосередньо впливають на встановлення реальної завданої потерпілому ОСОБА_10 моральної шкоди, що свідчать про неповноту судового розгляду, що на думку колегії суддів, має істотне значення, оскільки під час судового розгляду залишилися недослідженими обставини, передбачені ст. 91 КПК України, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Отже, на переконання колегії суддів, вищезазначене свідчить про те, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 був розв'язаний судом із порушенням вимог ч.1 ст.126, ч.1 ст.129, п.2 ч.3, ст374 КПК України. Вказані порушення визнаються судом істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили йому повно, всебічно розглянути справу і винести законне, обґрунтоване та справедливе рішення, оскільки ці порушення одночасно свідчать про неналежне дотримання вимог ч.3 ст. 370 КПК України, відповідно до якої обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
З огляду на викладене, апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції в чистині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 щодо стягнення моральної шкоди та стягнення судових витрат, а також додаткове рішення Київського районного суду м.Харкова від 22.07.2025 - скасувати і призначити у цій частині нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно дослідити докази щодо понесених процесуальних витрат та завданої потерпілому моральної шкоди, ухваливши законне і обґрунтоване судове рішення.
В решті вирок Київського районного суду м.Харкова від 04.07.2025 щодо ОСОБА_8 належить залишити без змін.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого обвинувального вироку, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 410, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м.Харкова від 04 липня 2025 року стосовно ОСОБА_8 в чистині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 щодо стягнення моральної шкоди та стягнення судових витрат, а також додаткове рішення Київського районного суду м.Харкова від 22 липня 2025 року - скасувати і призначити новий розгляд провадження у цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок Київського районного суду м.Харкова від 04 липня 2025 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді :